Ухвала
04 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 226/3263/19
провадження № 61-12384ск20
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Димитровського міського суду Донецької області від 13 березня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 29 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» про захист прав споживачів,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що у жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (далі - ОКП «Донецьктеплокомуненерго»), у якому просив суд припинити правовідношення у вигляді права ОКП «Донецьктеплокомуненерго» вимоги боргу 22 417,24 грн по особовому рахунку № НОМЕР_1 від ОСОБА_1 . Зобов`язати ОКП «Донецьктеплокомуненерго» підготувати та укласти з ОСОБА_1 договір про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно типовим договором.
Позовна заява мотивована тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину № 94 виданого 16 березня 2017 року Димитровською державною нотаріальною конторою, зареєстроване записом № 19464875 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16 березня 2017 року. У березні 2017 року він звернувся до Відокремленого підрозділу «Виробнича одиниця обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» «Мирноградтепломережа» зі зверненням щодо укладення договору на житлово-комунальні послуги та відкриття на його ім`я особового рахунку для обліку сплати за спожиті комунальні послуги. 19 квітня 2017 року на його звернення відповідачем було надано відповідь про існування боргу у розмірі 22 326,36 грн та намір оформити цей рахунок на його ім`я із борговими зобов`язаннями. 10 травня 2017 року він направив до відповідача заяву про невизнання боргу та повторно звернувся з проханням укласти договір на теплопостачання. Листом відповідача від 14 червня 2017 року було викладено спонукання для укладення договору про розстрочку сплати заборгованості за теплову енергію та надано виписку з особового рахунку, яким було запропоновано йому взяти ці борги на себе. Останнім листом від 17 вересня 2019 року він виклав свої вимоги у простій формі, а саме укласти із ним договір на постачання теплової енергії та відкрити на його ім`я особовий рахунок. У відповідь на його лист відповідач направив лист від 08 жовтня 2019 року, яким повідомив про те, що особовий рахунок № НОМЕР_1 із боргом 22 417,24 грн буде переоформлено на його ім`я та запропоновано укласти договір приєднання від 01 жовтня 2019 року. Частиною першою статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, тому вважає належним способом захисту його порушених прав припинення правовідношення у вигляді права вимоги відповідача боргу 22 4147,24 грн у нього. Також вважає способом захисту його прав зобов`язання відповідача виконати свій обов`язок в натурі і підготувати та укласти договір про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.
Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 13 березня 2020 року, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного суду від 29 липня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку 10 серпня 2020 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Димитровського міського суду Донецької області від 13 березня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 29 липня 2020 року, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 5 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі про захист прав споживача, а саме: припинити правовідношення у вигляді права вимоги боргу у розмірі 22 417,24 грн та зобов`язати підготувати та укласти договір про надання комунальних послуг.
Отже, справа № 226/3263/19 не є справою з ціною позову, що перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто справа № 226/3263/19 є малозначною у силу вимог закону.
Посилання випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Таким чином, оскаржені рішення ухвалені у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Димитровського міського суду Донецької області від 13 березня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 29 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» про захист прав споживачів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
В. І. Крат
