ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
======================================================================
УХВАЛА
17 травня 2023 року Справа № 915/1624/16
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ткаченка О.В., при секретарі Сулеймановій С.М.,
за участю сторін:
cкаржник в судове засідання не з`явилась,
суб`єкт оскарження в судове засідання не з`явився,
ліквідатор в судове засідання не з`явився,
присутній відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши матеріали скарги боржника: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 )
до органу ДВС, дії (бездіяльність) якого оскаржуються: Приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Булахевіч Степан Вікторович (54030, м. Миколаїв, вул. Спаська, 13, офіс 6),
про скасування постанови від 28.10.2021 про опис та арешт майна боржника у виконавчому провадженні ВП НОМЕР_6
у справі №915/1624/16
Кредитори:
1. Головне управління ДПС у Миколаївській області, (54001, м.Миколаїв, вул. Лягіна, 6).
2. Миколаївське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (54030, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 41).
Банкрут: Товариство з обмеженою відповідальністю Житлово-експлуатаційний комплекс "Соляні" ( м. Миколаїв, 54002, вул. Мала Морська, 108, ЄДРПОУ 34772620).
Ліквідатор: Сашин Олександр Андрійович ( а/с 194, м. Миколаїв, 54001).
Суть спору: банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Житлово-експлуатаційний комплекс "Соляні".
Відповідачі:
- ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , ід. код НОМЕР_1 .
- ОСОБА_3 , АДРЕСА_3 , ід.код НОМЕР_2 .
- ОСОБА_4 , АДРЕСА_4 , ід.код НОМЕР_3 .
- ОСОБА_2 , АДРЕСА_5 , ід.код НОМЕР_4 .
- ОСОБА_5 , АДРЕСА_2 , ід. код НОМЕР_5 ,
про притягнення до субсидіарної відповідальності засновників, керівників та заінтересованих осіб.
У провадженні Господарського суду Миколаївської області перебуває справа № 915/1624/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Житлово-експлуатаційний комплекс "Соляні".
Постановою Господарського суду Миколаївської області від 09.06.2017 у справі № 915/1624/16 визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю Житлово-експлуатаційний комплекс "Соляні" (код ЄДРПОУ 34772620), відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Сашина Олександра Андрійовича (свідоцтво № 522 від 21.03.2013).
19.11.2021 до Господарського суду Миколаївської області надійшла скарга ОСОБА_2 б/н від 18.11.2021 на постанову Приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча Степана Вікторовича від 28.10.2021 про опис та арешт майна боржника у виконавчому провадженні ВП НОМЕР_6 з примусового виконання наказу № 915/1624/16, виданого 05.01.2021 Господарським судом Миколаївської області.
В обгрунтування скарги посилається на те, що згідно вказаної постанови приватним виконавцем було описано та накладено арешт на «Незавершене будівництво спортивно-оздоровчого комплексу за літ. А, 5% готовності, загальною площею 416,20 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Миколаїв, кадастровий номер земельної ділянки: 4810137200:07:001:0005», проте суб`єкт оскарження не навів доказів реєстрації права власності на незавершене будівництво за скаржником, а отже не мав права описувати та накладати арешт на «Незавершене будівництво спортивно-оздоровчого комплексу за літ. А, 5% готовності, загальною площею 416,20 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Миколаїв, кадастровий номер земельної ділянки: 4810137200:07:001:0005». Також зазначає, що приватний виконавець зазначає про ступінь готовності незавершеного будівництва - 5%, що також свідчить про неможливість реєстрації права власності на незавершене будівництво. Вказує, що про проведення опису вона не була повідомлена, проте в постанові зазначено, що майно передано на відповідальне зберігання невідомій їй третій особі.
19.11.2021 до суду від скаржника надійшло клопотання про поновлення пропущеного строку б/н від 18.11.2021. В клопотанні посилається на те, що 05.11.2021 вона звернулась зі скаргою на постанову від 28.10.2021 про опис та арешт майна боржника у виконавчому провадженні ВП НОМЕР_6 з примусового виконання наказу № 915/1624/16, виданого 05.01.2021 Господарським судом Миколаївської області. Ухвалою суду від 15.11.2021 скаргу було повернуто у зв`язку з тим, що на скарзі відсутній її підпис. Вказує, що помилка була допущена автоматично, до суду звернулась вчасно. У зв`язку з чим, просить поновити строк а оскарження постанови про арешт майна боржника від 28.10.2021.
Ухвалою суду від 24.11.2021 відкладено вирішення питання щодо прийняття скарги ОСОБА_2 б/н від 18.11.2021 до повернення справи №915/1624/16 з суду апеляційної інстанції.
У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в Україні введено воєнний стан із 24.02.2022 ( Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX).
Через активні бойові дії на території Миколаївської області та міста Миколаєва та неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, було змінено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області (розпорядження Голови Верховного Суду "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (господарські суди Миколаївської, Сумської та Чернігівської областей) від 22.03.2022 12/0/9-22).
Розпорядженням Голови Верховного Суду "Про відновлення територіальної підсудності судових справ Господарського суду Миколаївської області" від 25.07.2022 № 41 відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області.
Після оскарження справу №915/1624/16 повернуто до Господарського суду Миколаївської області для подальшого розгляду.
Наразі господарська справа № 915/1624/16 знаходиться на розгляді господарського суду Миколаївської області в провадженні судді Ткаченка О.В.
Ухвалою суду від 16.01.2023 розгляд скарги призначено на 02 березня 2023 року.
27.02.2023 до суду від Приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча С.В. засобами електронного зв`язку надійшли пояснення щодо скарги, в яких вважає вимоги скаржника необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне: - позивачем не наведено доказів та фактів, які б підтверджували, що відбулось дійсне порушення її прав, свобод або законних інтересів оскаржуваними діями або бездіяльністю відповідача, в тому числі на дату подання скарги; - у даній справі неправомірні дії приватного виконавця відсутні, а доводи позивачки, які викладені в скарзі є такими, що спростовуються матеріалами справи та намірами примусового затягування виконання рішення суду, як завершальної стадії судового провадження; - майно- незавершене будівництво Спортивно-оздоровчого комплексу за Літ.А, недобудоване- 5% готовності, належить боржнику, що підтверджується даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; - вважає опис цього майна та арешт цілком законним; - позивачем подано скаргу з пропущеним строком. Просить поновити строк на подання пояснення, задовольнити клопотання про застосування строків позовної давності, у задоволенні скарги відмовити повністю, розгляд справи провести без його участі.
02.03.2023 до суду від ОСОБА_2 надійшло клопотання б/н від 01.03.2023 про відкладення розгляду справи на іншу дату (Документ сформований в системі «Електронний суд» 01.03.2023).
02.03.2023 до суду засобами поштового зв`язку від Приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча С.В. надійшли пояснення щодо скарги, в яких зазначає, що порушень вимог чинного законодавства при проведенні виконавчих дій не було, просить поновити строк на подання пояснення, у задоволенні скарги просить відмовити в повному обсязі.
Ухвалою суду від 02.03.2023, яку занесено до протоколу судового засідання, повідомлено учасників справи про те, судове засідання з розгляду скарги ОСОБА_2 про скасування постанови Приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча Степана Вікторовича від 28.10.2021 відкладено на 15 травня 2023 року.
Ухвалою суду від 15.05.2023, яку занесено до протоколу судового засідання, у судовому засіданні, зокрема з розгляду скарги ОСОБА_2 про скасування постанови Приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча Степана Вікторовича від 28.10.2021 ВП НОМЕР_6, оголошено перерву до 17.05.2023.
17.05.2023 у судове засідання скаржник ОСОБА_2 не з`явилась, причин неявки суду не повідомила.
17.05.2023 у судове засідання приватний виконавець, ліквідатор не з`явились.
У відповідності до ч. 2 ст. 342 ГПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.
Дослідивши матеріали скарги б/н від 18.11.2021 на постанову Приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча Степана Вікторовича від 28.10.2021 про опис та арешт майна боржника у виконавчому провадженні ВП НОМЕР_6 з примусового виконання наказу № 915/1624/16, виданого 05.01.2021 Господарським судом Миколаївської області та додані до неї документи, суд дійшов наступного.
Відповідно до ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Згідно ст. 341 ГПК України скаргу може бути подано до суду: - у десятиденний строк з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення її права; - у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
За правилами статей 113, 115, 119 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, установлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом установлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, у разі звернення учасника виконавчого провадження (будь то стягувач чи боржник) поза межами 10-денного строку, встановленого нормами господарського процесуального законодавства для оскарження дій та рішень державних виконавців, такий учасник не позбавляється права на захист його порушеного права за умови подання клопотання про поновлення пропущеного строку із зазначенням причин такого пропуску та визнання судом причин пропуску цього строку поважними.
Враховуючи зазначені вище норми процесуального закону, з урахуванням наданого скаржником клопотання про поновлення пропущеного строку, суд визнає причини пропуску строку для подання скарги ОСОБА_2 поважними та вважає за можливе клопотання скаржника про поновлення пропущеного строку для подання скарги задовольнити.
Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси фізичних та юридичних осіб, а виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження, яким досягається кінцева мета правосуддя - захист інтересів фізичних та юридичних осіб і реальне поновлення їхніх порушених прав.
Статтею 1291 Конституції України передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.
Примусове виконання рішень в Україні покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених Законом України «Про виконавче провадження» випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження». Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій виконавців.
Зазначеним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.
Судом встановлено, що постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2020, скасовано рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.11.2019 по справі № 915/1624/16, а також, зокрема, стягнуто солідарно з гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_3 , гр. ОСОБА_4 , гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Житлово-експлуатаційний комплекс "Соляні" грошові кошти в сумі 3190062,79 грн. субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника, у зв`язку з доведенням до банкрутства.
На виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 Господарським судом Миколаївської області було видано накази від 05.01.2021, які було пред`явлено до виконання.
28.10.2021 в межах виконавчого провадження ВП № НОМЕР_6 по виконанню наказу № 915/1624/16, виданого Господарським судом Миколаївської області від 05.01.2021 про стягнення з гр. ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Житлово-експлуатаційний комплекс "Соляні" грошові кошти в сумі 3190062,79 грн. приватним виконавцем Булахевічем С.В. винесена постанова про опис та арешт майна боржника. Згідно вказаної постанови описано та накладено арешт на майно: незавершене будівництво спортивно-оздоровчого комплексу за літ. А, 5% готовності, загальною площею 416,20 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Миколаїв, кадастровий номер земельної ділянки: 4810137200:07:001:0005. Відповідно до технічного паспорту об`єкт знаходиться в районі водно-технічної бази ОСВОД на бульв. Бузький, м. Миколаїв, що належить боржнику ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_4 ). На описане майно накладено арешт та встановлено обмеження права користування ним. Призначено відповідальним зберігачем Хамрук О.А.
Питання, пов`язані з примусовим виконанням судових рішень і рішень інших органів, врегульовано Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон).
Пунктом 5 ч.1 ст.2 Закону передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад справедливості, неупередженості та об`єктивності.
Частиною 1 ст.5 Закону встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно ст.18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною 3 вказаної статті визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням; у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання,у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Відповідно до ст. 56 Закону арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.
Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт.
Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов`язковим.
У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов`язково зазначаються:
1) якщо опису підлягає земельна ділянка - її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо;
2) якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди;
3) якщо опису підлягає транспортний засіб - марка, модель, рік випуску, об`єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо.
Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження.
Як зазначає скаржник ОСОБА_2 , постанова приватного виконавця від 28.10.2021, якою було описано та накладено арешт на «Незавершене будівництво спортивно-оздоровчого комплексу за літ. А, 5% готовності, загальною площею 416,20 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Миколаїв, кадастровий номер земельної ділянки: 4810137200:07:001:0005», є незаконною, оскільки суб`єкт оскарження не навів доказів реєстрації права власності на незавершене будівництво за скаржником, а отже не мав права описувати та накладати арешт на незавершене будівництво спортивно-оздоровчого комплексу за літ. А, 5% готовності, загальною площею 416,20 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Миколаїв, кадастровий номер земельної ділянки: 4810137200:07:001:0005», приватний виконавець зазначає про ступінь готовності незавершеного будівництва - 5%, що також свідчить про неможливість реєстрації права власності на незавершене будівництво.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, майно- незавершене будівництво Спортивно-оздоровчого комплексу за Літ.А, недобудоване- 5% готовності, належить на праві власності боржнику ОСОБА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 296448348101).
З урахуванням цього твердження скаржника, що суб`єкт оскарження не навів доказів реєстрації права власності на незавершене будівництво, є необгрунтованими.
Оцінюючи доводи скаржника, суд виходить з того, що у відповідності до положень ст. 343 ГПК України, підставою для визнання незаконними дій або скасування рішення ДВС є їхня невідповідність нормам Закону.
Відповідно до змісту статей 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За змістом ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Наведене стосується скаржника, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду зі скаргою.
Таким чином, виходячи з принципу процесуальної рівності сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, суд повинен всебічно і повно з`ясувати усі обставини, що складають предмет доказування, дослідити кожен доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів, окремо та всі докази у їх сукупності у порядку, що відображається у судовому рішенні. Відхилення того чи іншого доказу, перевагу одного доказу над іншим має бути мотивовано.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів і доказів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 2 ГПК України одним із основних засад (принципів) господарського судочинства є диспозитивність, зміст якого розкрито у статті 14 ГПК України. Зокрема, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Господарський суд відзначає, що скаржником не подано жодних доказів на підтвердження обставин, викладених в скарзі.
Виходячи з встановлених обставин, враховуючи зазначені вище норми матеріального та процесуального права, оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає подану скаргу необґрунтованою, що тягне за собою відмову в її задоволенні.
Таким чином, суд приходить до висновку, що приватний виконавець при прийнятті постанови діяв з дотриманням норм Закону України "Про виконавче провадження" та в межах визначених законом повноважень.
Отже, керуючись імперативними приписами ч. 1 ст. 14 ГПК України, суд дійшов висновку, що за заявленими скаржником вимогами з урахуванням наведених останнім обґрунтувань, відповідна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст.343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Керуючись 74, 76-79, 86, 219, 220, 232, 233, 234, 235, 339-343 Господарського процесуального кодексу України, суд ГПК України, суд -
УХВАЛИВ:
У задоволенні скарги ОСОБА_2 про скасування постанови Приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіч Степана Вікторовича від 28.10.2021 про опис та арешт майна боржника у виконавчому провадженні ВП НОМЕР_6 - відмовити.
Згідно ст.254, 255 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу.
Ухвала господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. 256-259 ГПК України.
Повний текст ухвали складено та підписано суддею 22.05.2023.
Суддя О.В. Ткаченко
