Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа №757/41111/19
2-а/760/1128/23
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 червня 2023 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Букіної О.М.,
при секретарі - Щепановій І.І.,
розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти №3 батальйону №1 полку №1 УПП в м. Києві ДПП сержанта поліції Щур Ілони Вячеславівни, Інспектора роти №3 батальйону №1 полку №1 УПП в м. Києві ДПП лейтенанта поліції Скрипника Станіслава Вікторовича, Департаменту патрульної поліції, про визнання адміністративного затримання незаконним та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до Печерського районного суду м. Києва з адміністративним позовом, в якому просить суд:
-визнати протиправними дії та рішення інспектора роти № 3 батальйону № 1 полку № 1 УПП в м. Києві ДПП лейтенанта поліції Скрипника Станіслава Вікторовича, оформленого протоколом серії АА № 044044 від 28.07.2019 про адміністративне затримання ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 178 КУпАП;
-визнати протиправною та скасувати постанову серії ГБ № 460643 по справі про адміністративне правопорушення від 28.07.25019 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 178 КУпАП з накладенням стягнення у вигляді попередження;
-визнати протиправними дії та рішення інспектора роти № 3 батальйону № 1 полку № 1 УПП в м. Києві ДПП лейтенанта поліції Скрипника Станіслава Вікторовича про адміністративне затримання ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 178 КУпАП;
-провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 178 КУпАП.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 28.07.2019 відносно нього працівником поліції було складено протокол АА № 044044 про адміністративне затримання та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 178 КУпАП та накладено адміністративний стягнення у вигляді попередження.
В обґрунтування поданого позову вказує, що відповідно до постанови серії ГБ № 460643, позивач 28.07.2019 о 04:00 год. знаходячись за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, знаходився у п`яному вигляді з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах з порожнини рота, нестійка хода, почервоніння обличчя), виражався нецензурною лайкою чим образив людську гідність та громадську мораль, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 178 КУпАП.
Окрім цього, відповідно до протоколу АА № 044044 про адміністративне затримання позивача було затримано для припинення адміністративного правопорушення та винесення постанови про адміністративне правопорушення.
Позивач вважає, що адміністративне правопорушення він не вичиняв, а тому інспектором протиправно винесено щодо нього постанову про адміністративне правопорушення та здійснено адміністративне затримання.
Враховуючи вищевикладене, позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12.08.2019 даний позов було передано за підсудністю до Солом`янського районного суду м. Києва.
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 14.09.2020 позову заяву було повернуто до Печерського районного суду м. Києва для належного оформлення.
24.06.2021 матеріали справи були повернуті до Солом`янського районного суду м. Києва після належного оформлення.
02.07.2021 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу було передано до провадження головуючому судді Букіній О.М.
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 02.07.2021 судом по справі було відкрито спрощене позовне провадження. Відповідачу було направлено копію ухвали про відкриття провадження по справі та копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів.
04.01.2022 представником відповідача було подано відзив на позовну заяву у якому останній проти позовних вимог заперечував.
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 26.06.2023 до участі у справі було залучено відповідача Департамент патрульної поліції.
Будь-яких заяв або заперечень проти розгляду справи в спрощеному позовному провадженні, до суду не надходило, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 6 ст. 162 КАС України).
Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 28.07.2019 відносно позивача інспектором роти 3 батальйону 1 УПП у м. Києві ДПП Скрипкою С.В. було складено протокол серії АА № 044044 про адміністративне затримання, відповідно до якого 28.07.2019 о 04.00 год. було здійснено адміністративне затримання ОСОБА_1 у зв`язку із вчиненням правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 178 КУпАП, для припинення адміністративного правопорушення та винесення постанови про адміністративне правопорушення (а.с. 10).
28.07.2019 відносно позивача поліцейським роти 3 батальйону 1 полку 1 УПП у м. Києві ДПП Щур І.В. було складено постанову № 460643 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 178 КУпАП, а саме за те, що 28.07.2019 о 04:00 год. знаходячись за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, знаходився у п`яному вигляді з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах з порожнини рота, нестійка хода, почервоніння обличчя), виражався нецензурною лайкою чим образив людську гідність та громадську мораль, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 178 КУпАП. Даною постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді попередження (а.с. 11).
Щодо позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження у справі.
Спірним в цій справі є питання правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 178 КУпАП, а також правомірність дій поліцейських з адміністративного затримання, порушення прав позивача.
Частиною першою статті 178 КУпАП встановлена відповідальність за розпивання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в інших заборонених законом місцях, крім підприємств торгівлі і громадського харчування, в яких продаж пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв на розлив дозволена відповідним органом місцевого самоврядування, або поява в громадських місцях у п`яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль, у вигляді попередження або накладення штрафу від одного до п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на диспозицію частини першої статті 178 КУпАП та в контексті спірних правовідносин адміністративна відповідальність настає за появу в громадських місцях у п`яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль.
Тільки поява особи в громадських місцях у п`яному вигляді без кваліфікуючої ознаки «що ображає людську гідність і громадську мораль» не тягне за собою адміністративну відповідальність за частиною першої статті 178 КУпАП.
Дослідженням відеозапису подій 28.07.2019, який надано позивачем, судом встановлено, що 28.07.2019 о 04 годин 00 хвилин позивач разом із іншими особами рахувався на автомобілі, був зупинений працівника поліції та після цього між позивачем та відповідачами 1 та 2 зав`язалася словесна перепалка.
Підставою для виникнення конфліктної ситуації між позивачем та відповідачами 1 та 2 стало те, що відповідачі забрали посвідчення водія у особи, яка керувала транспортним засобом LEXUS д.н.з. НОМЕР_1 , пасажиром якого був позивач.
Тобто судом встановлено, що позивач безпосередньо не перебував на вулиці та у громадському місці, а рухався автомобілем та вийшов із автомобіля лише після того, як відповідачі забрали посвідчення водія у особи, яка керувала транспортним засобом LEXUS д.н.з. НОМЕР_1 .
Проте, інспектором роти 3 батальйону 1 УПП у м. Києві ДПП Скрипкою С.В. прийнято рішення про затримання позивача та застосування спеціальних засобів кайданків, при цьому кайданки були одягнуті на руки, повернуті за спину.
Після цього позивач був поміщений в патрульний автомобіль та доставлений до Печерського відділення поліції ГУНП у м. Києві, де поліцейським роти 3 батальйону 1 полку 1 УПП у м. Києві ДПП Щур І.В. складена постанова серії ГБ №46043 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 178 КУпАП, а також складено протокол про адміністративне затримання серії АА №044044 від 28.07.2019.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Суд зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення порядку, який з належною чіткістю не визначений національним законодавством, є несумісним з положеннями статті 7 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (nulla poena sine lege).
Така позиція викладена у рішенні ЄСПЛ «Вєрєнцов проти України» від 11 квітня 2013 року, в якому зазначено, що будь-які обмеження, що накладаються, мають базуватися на положеннях основного законодавства. Саме законодавство має бути сформульованим з достатньою чіткістю, щоб надати особі можливість визначити, чи буде її поведінка суперечити закону, та якими можуть бути вірогідні наслідки порушень. Передбачення у національному законодавстві чітких визначень є істотною умовою для того, щоб закон залишався нескладним для розуміння та застосування, а також для запобігання спробам регулювати діяльність, яка не підлягає регулюванню.
Закон має бути доступним для зацікавлених осіб та сформульованим з достатньою точністю для того, щоб надати їм можливість регулювати свою поведінку аби бути здатними - за потреби, за відповідної консультації - передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може потягнути за собою його дія (наприклад, рішення у справах «Газета «The Sunday Times» проти Сполученого Королівства (№ 1)» (The Sunday Times v. the United Kingdom (no. 1)), від 26 квітня 1979 року, п. 49, Series А № 30; «Реквеньї проти Угорщини» (Rekvenyi v. Hungary) [ВП], заява № 25390/94, п. 34, ECHR 1999-III; «Ротару проти Румунії» (Rotaru v. Romania) [ВП], заява № 28341/95, п. 55, ECHR 2000-V; та «Маестрі проти Італії» (Maestri v. Italy) [ВП], заява № 39748/98, п. 30, ECHR 2004-І).
В законодавстві України поняття «громадське місце» розкрито лише в Законі України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення», у статті 1 якого вказано, що громадське місце - частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, в тому числі під`їзди, а також підземні переходи, стадіони.
Аналогічне визначення поняття громадського місця як частини будь-якої споруди, яка доступна або відкрита для населення, в тому числі за плату (під`їзди, підземні переходи, стадіони; парки, сквери, дитячі майданчики, стадіони, зупинки громадського транспорту, ліфти, державні установи, медичні установи та інше) міститься у постанові Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211.
Враховуючи відсутність у законодавстві України приписів щодо визначення вулиці як громадського місця, а віднесення вулиць до громадських місць актом Генерального прокурора, а також виконавчого органу Київської міської ради (органу місцевого самоврядування), які не є законодавчими актами, суд приходить до висновку, що місце, де перебував позивач до його затримання інспекторами патрульної поліції, не є громадським місцем.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Верховним Судом в постанові від 30.05.2018 р. у справі №337/3389/16-а висловлено правовий висновок, за яким постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенню до суб`єкта владних повноважень. В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Відповідно до статті 283 КУпАП, яка визначає зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення, постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
В порушення зазначених приписів КУпАП в постанові відсутній опис обставин, установлених під час розгляду справи, а міститься лише формальне зазначення, що позивач знаходився в п`яному вигляді, з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах з порожнини рота, нестійка хода, почервоніння обличчя), а також виражався нецензурною лайкою чим образив людську гідність та громадську мораль.
У постанові не конкретизовано, до кого саме позивач виражався нецензурною лайкою та чи були у цей час на вулиці інші громадяни, жодна з цих конкретних обставин навіть не була зазначена інспектором поліції, а також не надано доказів на підтвердження таких обставин.
Із дослідженого у судовому засіданні відеозапису було встановлено, що позивач виражався нецензурною лайкою уже після того, як було здійснено його адміністративне затримання та застосовано спеціальні засоби - кайданки.
Також суд вважає за необхідне звернути увагу на відсутність доказів самого факту перебування позивача у стані алкогольного сп`яніння.
Аналіз статті 251 КУпАП надає підстави для висновку про те, що стан сп`яніння особи, яка не є водієм транспортного засобу, може бути встановлений на підставі даних, отриманих внаслідок застосування алкотесту, огляду лікаря, показів свідків, фото- і відеодоказів.
У зв`язку з відсутністю в оскарженій постанові мотивованого викладу об`єктивної сторони складу адміністративного порушення, передбаченого частиною першою статті 178 КУпАП, порушення процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності, зокрема, в частині не роз`яснення позивачу прав та обов`язків, передбачених статтею 268 КУпАП, не надання можливості скористатися правовою допомогою, відсутності належних доказів, як-то показання свідків, висновок про перебування позивача у стані алкогольного сп`яніння, протокол огляду речей тощо, суд приходить до висновку про протиправність постанови ГБ № 460643.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню, постанова ГБ № 460643 - скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 178 КУпАП - закриттю.
Щодо вимог про визнати протиправними дії та рішення інспектора роти № 3 батальйону № 1 полку № 1 УПП в м. Києві ДПП лейтенанта поліції Скрипника Станіслава Вікторовича, оформленого протоколом серії АА № 044044 від 28.07.2019 про адміністративне затримання ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 178 КУпАП, а також визнати протиправними дії та рішення інспектора роти № 3 батальйону № 1 полку № 1 УПП в м. Києві ДПП лейтенанта поліції Скрипника Станіслава Вікторовича про адміністративне затримання ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 178 КУпАП.
Статтею 260 КУпАП, яка встановлює заходи забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення, встановлено, що у випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускаються адміністративне затримання особи, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення водіїв від керування транспортними засобами, річковими і маломірними суднами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Порядок адміністративного затримання, особистого огляду, огляду речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення водіїв від керування транспортними засобами, річковими і маломірними суднами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо вживання лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, з метою, передбаченою цією статтею, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконним застосуванням заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, проводиться в порядку, встановленому законом.
Відповідно до статті 261 КУпАП про адміністративне затримання складається протокол, в якому зазначаються: дата і місце його складення; посада, прізвище, ім`я та по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу затриманого; час і мотиви затримання. Протокол підписується посадовою особою, яка його склала, і затриманим. У разі відмовлення затриманого від підписання протоколу в ньому робиться запис про це.
Про місце перебування особи, затриманої за вчинення адміністративного правопорушення, негайно повідомляються її родичі, а на її прохання також власник відповідного підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган.
Органи (посадові особи), правомочні здійснювати адміністративне затримання, про кожний випадок адміністративного затримання осіб інформують у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, крім випадків, якщо особа захищає себе особисто чи запросила захисника.
Протокол про адміністративне затримання ОСОБА_1 містить таку мету затримання: для припинення адміністративного правопорушення, винесення постанови про адміністративне правопорушення.
Суд приходить до висновку, що оскільки затримання для припинення адміністративного правопорушення може здійснюватися тільки в тому випадку, коли вичерпано інші заходи впливу, а жодних заходів впливу до позивача до адміністративного затримання не застосовувалося, той і адміністративне затримання здійснено за відсутності встановлених статтею 260 КУпАП підстав.
Також суд звертає увагу, що оскільки судом було прийнято рішення про скасування постанови ГБ № 460643 у зв`язку із недоведеністю факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, то у даному випадку і були відсутні підстави для адміністративного затримання позивача з підстав «для припинення адміністративного правопорушення», оскільки суд прийшов до висновку про недоведеність відповідачем факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Окрім цього, підстава для адміністративного затримання «винесення постанови про адміністративне правопорушення» не визначена статтею 260 КУпАП.
У процедурі розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбаченого частиною першої статті 178 КУпАП, законодавством не передбачено складення протоколу про адміністративне правопорушення або будь-яких матеріалів.
Таким чином, адміністративне затримання позивача здійснено за відсутності підстав та мети, встановлених статтею 260 КУпАП, а тому є протиправним.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у частині визнати протиправним та скасувати рішення інспектора роти № 3 батальйону № 1 полку № 1 УПП в м. Києві ДПП лейтенанта поліції Скрипника С.В. про адміністративне затримання ОСОБА_1 , що було прийнято 28.07.2019.
При цьому, позивач також просив суд визнати протиправними дії та рішення інспектора роти № 3 батальйону № 1 полку № 1 УПП в м. Києві ДПП лейтенанта поліції Скрипника Станіслава Вікторовича, оформленого протоколом серії АА № 044044 від 28.07.2019 про адміністративне затримання ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 178 КУпАП.
Із даної позовної вимоги вбачається, що позивач фактично просить суд визнати протиправним протоколом серії АА № 044044 від 28.07.2019 про адміністративне затримання ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 178 КУпАП.
Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв`язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.
Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими.
Таким чином, підставами для визнання протиправним дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов`язковою умовою для визнання таких дій/ бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 КУпАП, про адміністративне затримання складається протокол, в якому зазначаються: дата і місце його складення; посада, прізвище, ім`я та по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу затриманого; час і мотиви затримання. Протокол підписується посадовою особою, яка його склала, і затриманим. У разі відмовлення затриманого від підписання протоколу в ньому робиться запис про це.
Таким чином суд зазначає, що складання протоколу - це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного затримання та, в силу положень статті 261 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу при розгляді справи про оскарження дій та рішення посадової особи щодо здійснення адміністративного затримання.
Сам по собі протокол про адміністративне затримання не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а тому позовні вимоги, спрямовані на фактичне визнання його незаконним, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
З урахуванням викладеного вище, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині.
Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами:письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, поясненнями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У відповідності до ч.3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно зі ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Повноваження адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, визначені ст. 286 КАС України.
Керуючись ст.ст. 178, 251, 260, 261, 283, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 8, 9, 72-77, 78, 205, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до Інспектора роти №3 батальйону №1 полку №1 УПП в м. Києві ДПП сержанта поліції Щур Ілони Вячеславівни, Інспектора роти №3 батальйону №1 полку №1 УПП в м. Києві ДПП лейтенанта поліції Скрипника Станіслава Вікторовича, Департаменту патрульної поліції, про визнання адміністративного затримання незаконним та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, задовольнити частково.
Постанову інспектора роти №3 батальйону №1 полку №1 УПП в м. Києві ДПП сержанта поліції Щур Ілони Вячеславівни серії ГБ № 460643 від 28.07.2019 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 178 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді попередження - скасувати, а провадження по справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 178 КУпАП.
Визнати протиправним дії та скасувати рішення інспектора роти №3 батальйону №1 полку №1 УПП в м. Києві ДПП лейтенанта поліції Скрипника Станіслава Вікторовича про адміністративне затримання ОСОБА_1 , що було прийнято 28.07.2019.
В іншій частині позову, відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 26.06.2023.
Суддя О.М.Букіна
