Єдиний державний реєстр судових рішень
ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-кп/803/2855/23 Справа № 183/4229/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2023 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
потерпілого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені Дніпровського апеляційного суду в режимі відеоконференції кримінальне провадження №12023041350000231 від 15.02.2023 за апеляційною скаргою першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 червня 2023 року, яким:
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Петропавлівка Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, офіційно не працюючого, розлученого, маючого двох неповнолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого:
- 07.05.2004 року Петропавлівським районним судом за ч.ч.2,3 ст.185 та ст.70, Кримінального кодексу України (далі- КК) до 5 років позбавлення волі. На підставі ст.ст.75,76 КК від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 3 роки;
- 01.08.2008 року Петропавлівським міськрайонним судом за ст.190 ч.2 КК до 2 років позбавлення волі. На підставі ст.71 КК частково приєднаний невідбутий строк 3 роки 1 місяць за вироком Петропавлівського районного суду від 07.05.2004 року, до відбуття 5 років 1 місяць;
- 28.01.2009 року Петропавлівським міськрайонним судом за ст.ст. 195 ч. 2, 190 ч. 2, 70 ч.1 КК до 3 років позбавлення волі. На підставі ст.70 ч.4 КК дане покарання поглинуте покаранням за вироком Петропавлівського міськрайонного суду від 01.08.2008 року, до відбуття 5 років 1 місяць. Звільнений 29.02.2012 року умовно-достроково, невідбутий строк 1 рік 6 місяців 20 днів;
- 19.11.2012 року Петропавлівським міськрайонним судом за ст. 289 ч. 2 КК до 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК частково приєднаний невідбутий строк 1 місяць за вироком Петропавлівського районного суду від 28.01.2009 року, до відбуття 5 років 1 місяць з конфіскацією майна. 10.02.2016 року Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області переглянуто вирок, на підставі ст. 72 ч. 5 КК України зараховано тримання під вартою в період з 05.08.2012 року по 10.04.2015 року включно. 24.06.2016 року звільнений умовно - достроково на 6 місяців 15 днів;
- 17.01.2017 року Петропавлівським міськрайонним судом за ст. 289 ч. 2 КК до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ст. 71 ч.1 КК частково приєднаний невідбутий строк 1 місяць за вироком Петропавлівського районного суду від 19.11.2012 року, до відбуття 5 років 1 місяць. 19.05.2022 року звільнений по відбуттю покарання,-
визнано винним та засуджено за ч.2 ст.289 КК до покарання у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Зарахувано у строк відбування покарання ОСОБА_10 строк його перебування під вартою з 15.02.2023 року до 15.06.2023 року включно.
Запобіжний захід ОСОБА_10 у вигляді тримання під вартою залишено без змін до набрання вироком законної сили.
Строк відбування покарання рахується з моменту початку фактичного відбування покарання.
Процесуальні витрати відсутні. Долю речових доказів вирішено відповідно до ст.100 КПК України.
В С Т А Н О В И Л А :
Оскаржуваним вироком ОСОБА_10 визнано винним у скоєні кримінального правопорушення за наступних обставин.
14 лютого 2023 року приблизно о 19.35 годині ОСОБА_10 знаходився на території автостоянки, яка розташована за адресою: вул. Сучкова, 64, м. Новомосковськ Дніпропетровської області та побачив транспортний засіб марки «ВАЗ 21074» білого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , після чого у нього виник злочинний умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом засіб, вчинене повторно, а саме: транспортним засобом марки «ВАЗ 21074» білого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, 14 лютого 2023 року приблизно о 19.45 годині ОСОБА_10 , продовжуючи знаходитися на території автостоянки, яка розташована за адресою: вул. Сучкова, 64, м. Новомосковськ Дніпропетровської області, діючи повторно, умисно, з корисливих мотивів, впевнившись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно - небезпечних наслідків, підійшов до транспортного засобу марки «ВАЗ 21074» білого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , невстановленим під час досудового розслідування шляхом відчинив двері транспортного засобу, після чого, ОСОБА_10 , бажаючи довести свій прямий умисел до кінця, всупереч волі власника, невстановленим під час досудового розслідуванням способом, завів двигун автомобілю, виїхав з території автостоянки та поїхав у напрямку вул. Спаська в м. Новомосковськ Дніпропетровської області, тим самим незаконно заволодів транспортним засобом марки «ВАЗ 21074» білого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_7 та розпорядився вищевказаним транспортним засобом на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_7 матеріальний збиток на суму 57.410 гривень.
Такі дії ОСОБА_10 кваліфіковано за ч.2 ст.289 КК, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно.
В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи встановлені фактичні обставини кримінального провадження, доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення та правильність правової кваліфікації його дій, порушує питання про скасування вироку суду в частині безпідставного незастосування вимог ст.ст.96-1, 96-2 КК з підстав неправильного застосування судом закону України про кримінальну відповідальність. В обґрунтування посилається на те, що суд першої інстанції при ухваленні обвинувального вироку не застосував спеціальну конфіскацію у власність держави грошових коштів у сумі 2700 грн, які були одержані обвинуваченим за продаж викраденого ним автомобіля ВАЗ-21074 внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення за ч.2 ст.289 КК.
Тому прокурор просить апеляційний суд скасувати вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 червня 2023 року в частині безпідставного незастосування спеціальної конфіскації та в цій частині ухвалити новий вирок, яким призначити обвинуваченому ОСОБА_10 за ч.2 ст.289 КК покарання у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Відповідно до ст.ст.96-1, 96-2 КК конфіскувати у власність держави грошові кошти у сумі 2700 грн.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши прокурора, який частково підтримав доводи апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні шляхом зміни вироку суду першої інстанції та просив вирішити долю грошових коштів, як речових доказів, відповідно до вимог ст.ст.96-1, 96-2 КК, вислухавши думку потерпілого, який підтримав апеляційну скаргу прокурора, та захисника, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони обвинувачення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з положеннями ч.1 ст.404 Кримінального процесуального кодексу України (далі- КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, встановлених вироком суду першої інстанції, та правова кваліфікація його дій за ч.2 ст.289 КК, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, ґрунтуються на зібраних по справі, перевірених та оцінених судом доказах, являються обґрунтованими, належним чином мотивованими, не оспорюються прокурором в апеляційній скарзі, а тому судом апеляційної інстанції, відповідно до приписів ч.1 ст.404 КПК, не перевіряються.
За вироком суду вид та розмір покарання обвинуваченому ОСОБА_10 відповідає визначеним статтями 50, 65 КК загальним засадам та меті покарання, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, що не оспорюється прокурором в апеляційній скарзі.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги прокурора щодо недотримання судом першої інстанції вимог ст.ст.96-1, 96-2 КК при вирішенні питання про долю речових доказів, а саме грошових коштів у сумі 2700 грн, які були отримані обвинуваченим від продажу автомобіля після вчинення ним кримінального правопорушення, колегія суддів дійшла наступних висновків.
З формальної точки зору слід погодитися з аргументами прокурора про наявність підстав для застосування в порядку приписів ст.ст.96-1, 96-2 КК спеціальної конфіскації грошових коштів у сумі 2700 грн, які одержані обвинуваченим ОСОБА_10 внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення та підлягають безоплатному вилученню за рішенням суду у власність держави, оскільки обвинуваченим вчинено умисне кримінальне правопорушення за ч.2 ст.289 КК, санкція якого передбачає кримінальне покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, з конфіскацією майна або без такої..
Натомість, як убачається з оскаржуваного вироку, суд першої інстанції, дотримуючись вимог ст.100 КПК, належним чином вирішив долю речових доказів, зокрема й грошових коштів у сумі 2700 грн, а саме: купюри номіналом 500 грн., серійний номер ЕЗ 2488878; купюри номіналом 500 грн., серійний номер ЄЄ 224117; купюри номіналом 500 грн., серійний номер АП 4907795; купюри номіналом 500 грн., серійний номер АЗ 6296994; купюри номіналом 200 грн., серійний номер ТЄ 6530186; купюри номіналом 200 грн., серійний номер ХИ 8850072; купюри номіналом 200 грн., серійний номер КЗ 0266179; купюри номіналом 100 грн., серійний номер АВ 3949276, та конфіскував їх у власність держави, про що фактично просить прокурор в апеляційній скарзі.
За таких обставин суд колегія суддів не вбачає достатніх підстав для втручання в ухвалене рішення суду першої інстанції, а отже і для скасування чи зміни вироку Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 червня 2023 року, на чому наполягає прокурор.
Підсумовуючи вищенаведене колегія суддів вважає апеляційну скаргу прокурора безпідставною та такою, що задоволенню не підлягає, а вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 червня 2023 року є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам ст.370 КПК.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407 та 418, 419 КПК, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_9 - залишити без задоволення, а вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 червня 2023 рокувідносно ОСОБА_10 за ч.2 ст.289 КК - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її оголошення, але на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а особою, яка утримується під вартою - в той саме строк з дня отримання копії рішення суду апеляційної інстанції.
СУДДІ :
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
