12.02.2024 Єдиний унікальний номер 205/6823/20
Провадження № 6/205/136/24
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 лютого 2024 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді - Терещенко Т.П.,
за участю секретаря судового засідання Данчула К.В.,
розглянувши увідкритому судовомузасіданні ум.Дніпрі матеріаликлопотання представниказаявника ОСОБА_1 про розстроченнявиконання рішеннясуду у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відновлення меж земельних ділянок, усунення перешкод у користуванні нерухомим майном,
В С Т А Н О В И В:
Представник заявника звернулась до суду з вищевказаною заявою, в якій просила винести ухвалу про розстрочення виконання судового рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 травня 2023 року у справі №205/6823/20 та додаткової постанови Дніпровського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року на 12 місяців. В обґрунтування заяви посилалась на те, що за наслідком розгляду вищевказаної цивільної справи суд ухвалив рішення від 17 травня 2023 року, яким відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та стягнув з позивача на користь відповідача судові витрати в розмірі 26135,50 грн., а позивач також подавала апеляційну скаргу на вказане рішення до Дніпровського апеляційного суду та суд апеляційної інстанції додатковою постановою від 09 листопада 2023 року стягнув з позивача на користь відповідача судові витрати в розмірі 6039 грн., і таким чином всього з позивача на користь відповідача судами стягнуто судові витрати в розмірі 32174,50 грн. Зазначає, що указом Президента України «Про введення воєнного стану» від 24 лютого 2022 року ухвалено ввести в Україні воєнний стан, який було продовжено, а також на підставі ч. 2 ст. 14-1 ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні», зазначивши, що військова агресія проти України відноситься до надзвичайної події, що є підставою, яка повинна бути врахована у відповідності до ст. 435 ЦПК України, як така, що суттєво вплинула на фінансову можливість позивача виконати судове рішення. Вказує, що позивач є пенсіонером з пенсією, яка єдиним джерелом її існування, розмір якої є незначним, а до моменту запровадження військового стану позивач була працевлаштована, однак вимушена була звільнитись у зв`язку з запровадженням військового стану.
Від представника ОСОБА_3 - адвоката Кадникової Л.М. до суду надійшли письмові пояснення, в яких вона просила постановити ухвалу про відмову у задоволенні клопотання, а також стягнути з ОСОБА_2 понесені витрати на правничу допомогу під час розгляду клопотання про розстрочення виконання рішення суду.
Представник заявника та заявник у судове засідання не з`явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини своєї неявки до суду не повідомили, більш того, представником заявника було подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з її зайнятістю, на підставі чого судом було відкладено розгляд клопотання на іншу дату, однак у наступне судове засідання заявник та її представник не з`явились.
ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилась, про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини своєї неявки до суду не повідомила, лише її представник ОСОБА_4 надала суду заяву в якій просила розглянути клопотання про відстрочення виконання судового рішення, зазначивши, що з урахуванням того, що ОСОБА_2 в повному обсязі виконала два виконавчих листа, що перебувають на виконанні в Другому Правобережному ВДВС у Чечелівському та Новокодацькому районах м. Дніпра ПМУ МЮ (м. Одеса), а виконавчі провадження закриті у зв`язку з повним виконанням.
Суд із вказаного приводу також зазначає, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
При цьому обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).
Пунктом 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» вказано на те, що строки, встановлені ЦПК України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів.
Пунктом 3 вищевказаної постанови Пленуму ВССУ судам дано роз`яснення на те, що, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків у цивільних справах є, в т.ч. і правова та фактична складність справи; поведінка заявника, характер процесу та його значення для заявника.
Суд, враховуючи ту обставину, що сторонам, були створені належні та достатні умови для подання суду відповідних заяв по суті справи, заяв із процесуальних питань та доказів, вважає, що чергове відкладення розгляду справи порушуватиме розумний строк розгляду цивільної справи, у зв`язку із чим суд вважає за необхідним ухвалити відповідне судове рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши письмові матеріали справи, вивчивши подане представником заявника клопотання, оцінивши надані докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 травня 2023 року у справі №205/6823/20, яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року, було відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відновлення меж земельних ділянок, усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, а також стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 документально підтверджені витрати на правову допомогу у розмірі 26 135,50 грн.
Більш того, додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року у справі №205/6823/20 задоволено заяву представника ОСОБА_3 - адвоката Кадникової Л.Г. про ухвалення додаткового рішення у вказаній справі стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 039 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Частинами 1, 2 ст. 435 ЦПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Крім того, ч. ч. 4, 5 ст. 435 ЦПК України визначено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Положення ст. 435 ЦПК України не містить вичерпного переліку підстав для відстрочення (розстрочення) виконання рішення, а тому суду надана можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення, з урахуванням усіх обставин справи.
Згідно із ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду.
З практики Європейського суду з прав людини вбачається, що визначене ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; водночас ухиленням від виконання цього обов`язку є перекладення державою відповідальності за фінансове забезпечення організації виконавчого провадження на особу, на користь якої ухвалене судове рішення; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава і її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (§ 43 рішення у справі «Shmalko v. Ukraine» від 20.07.2004, § 84 рішення у справі «Fuklev v. Ukraine» від 07.06.2005, § 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28.11.2006, §§ 46, 51, 54 рішення у справі «YuriyNikolayevichIvanov v. Ukraine» від 15.10.2009).
Частиною 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України №5-рп/2013 від 26 червня 2013 року є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.
Зі змісту клопотання про розстрочення виконання рішення вбачається, що саме отримання пенсії за віком у незначному розмірі та введення в Україні воєнного стану є обставинами, які ускладнюють виконання ОСОБА_2 рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 травня 2023 року та додаткової постанови Дніпровського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року у справі №205/6823/20.
Як зазначається в постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №2а-25767/10/0570, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд із певною свободою розсуду повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору, наявність надзвичайних непереборних подій, інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини.
На підтвердження викладених у клопотанні обставин, якими обґрунтовується матеріальний стан заявника, було надано копію трудової книжки ОСОБА_2 разом з наказом №176-к від 16 березня 2022 року про її звільнення (за власним бажанням) 18 березня 2022 року, та довідку про доходи №6720 7678 4255 1748, яка сформована 28 грудня 2023 року, з якої вбачається, що ОСОБА_2 перебуває на обліку як пенсіонер і отримала пенсію за віком за період з 01 січня 2023 року по 30 листопада 2023 року у загальному розмірі 59836,72 грн. (т. 4 а. с. 5-15).
Стосовно посилання на майновий стан заявника, суд зазначає, що клопотання не містить доказів відсутності у ОСОБА_2 інших джерел доходу, окрім пенсії, доказів наявності або відсутності у заявника будь-якого майна, і доказів розміру видатків також не надано. До клопотання не долучено належних доказів, які у своїй сукупності дозволяють належним чином оцінити загальне фінансове становище ОСОБА_2 , а тому заявлена підстава не підтверджується матеріалами клопотання про розстрочення судового рішення.
Крім того, посилання на введення воєнного стану не свідчать про існування форс-мажорних обставин у конкретних правовідносинах, а тим більше не є підставою для звільнення від відповідальності.
Більш того, відповідно до матеріалів цивільної справи правову допомогу ОСОБА_2 під час розгляду справи в суді надавала адвокат Забара А.В., у зв`язку з чим ОСОБА_2 понесла пов`язані з цим витрати на правову допомогу, оскільки сплачувала адвокату за надані нею послуги, що також підтверджується долученими до матеріалів справи квитанціями про сплату послуг адвоката, які нею сплачувались, зокрема, після 16 березня 2022 року (після її звільнення за власним бажанням).
Також представником ОСОБА_2 було подано апеляційну скаргу і сплачено судовий збір за її подання у розмірі 2522, 41 грн., та 16 жовтня 2023 року було подано клопотання до Дніпровського апеляційного суду про відшкодування судових витрат, в якому просила стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати на правову допомогу під час апеляційного перегляду судового рішення в розмірі 21000 грн., які були понесені позивачем, долучивши до неї акти приймання-передачі наданих послуг і квитанції на підтвердження сплати (т. 3 а. с. 192-209).
Все вищезазначене свідчить про те, що фінансовий стан ОСОБА_2 дозволяв їй сплачувати послуги адвоката та судовий збір, а тому посилання на скрутне фінансове становище заявника спростовується також вищезазначеними обставинами.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, заявником не наведено у клопотанні про розстрочення виконання рішення суду обставин, які мають характер особливих або виняткових, оскільки обставини, на які посилається заявник, не носять такого характеру. Аргументи викладені у клопотанні не можуть бути прийняті до уваги, адже згідно з ч. 2 ст. 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язань.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про розстрочення виконання рішення суду, у зв`язку з відсутню належних, допустимих і достатніх доказів, які мали підтвердити позицію заявника та можуть бути враховані судом при вирішенні питання розстрочки виконання судового рішення.
Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене, виходячи з принципів верховенства права, обов`язковості виконання судових рішень, відсутності виключних обставин для розстрочення виконання рішення, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання про розстрочення виконання рішення суду.
Щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 понесених витрат на правничу допомогу під час розгляду клопотання про розстрочення виконання рішення суд дійшов таких висновків.
Згідно із п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки.
Як вбачається з матеріалів справи, правову допомогу відповідачу ОСОБА_3 у зазначеній цивільній справі на підставі договору про надання правничої допомоги від 13 жовтня 2020 року надавала адвокат Кадникова Л.Г., яка діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №0958 від 12 жовтня 2000 року (т 1 а. с. 147-148).
Також до своїх письмових пояснень адвокат Кадникова Л.Г. долучила договір про надання правничої допомоги від 13 жовтня 2020 року та копії квитанцій до прибуткового касового ордеру на підтвердження сплати правничої допомоги ОСОБА_3 .
Разом з тим, згідно з положеннями п. 4. вищевказаного договору строк дії цього договору встановлюється з моменту підписання його сторонами і по дату набрання рішенням суду законної сили.
При цьому, суду не було надано жодних доказів того, що до вказаного договору було внесено зміни пов`язані з його строком дії.
Суд зазначає, що рішення суду у цій справі набрало законної сили 12 жовтня 2023 року, що в свою чергу свідчить про закінчення строку договору про надання правничої допомоги від 13 жовтня 2020 року, на який посилається адвокат Кадникова Л.Г. як на підставу для стягнення заявлених судових витрат, а тому відсутні підстави для задоволення заявлених вимог щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 понесених витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 15, 16, 18, 64, 81, 133, 247, 259, 260, 261, 263, 353, 354, 435 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні клопотання представника заявника ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відновлення меж земельних ділянок, усунення перешкод у користуванні нерухомим майном відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення.
Суддя: Т.П. Терещенко
.
