Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа №591/6525/18 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 11-кп/816/714/24 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - Умисне вбивство
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2024 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши в режимі відеоконференції у залі суду в місті Суми кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 на вирок Зарічного районного суду м. Суми від 31 жовтня 2023 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця м. Суми, з вищою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано винним у пред`явленому обвинуваченні у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15 п.п. 1, 5, 7 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 342 КК України,-
ВСТАНОВИЛА:
До Сумського апеляційного суду надійшли апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника адвоката ОСОБА_8 , відповідно яких:
- обвинувачений ОСОБА_7 просить вирок Зарічного районного суду м. Суми 31.10.2023 змінити та перекваліфікувати його дії з п. п. 1, 5, 7 ч. 2 ст. 115 КК України на ст. 296 КК України, призначивши покарання в межах санкції вказаної статті;
- захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 просить вирок Зарічного районного суду м. Суми від 31.10.2023 скасувати в частині засудження ОСОБА_7 за скоєння кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 п.п. 1, 5, 7 ч. 2 ст. 115 КК України, ч. 1 ст. 263 КК України та закрити кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінальних правопорушень. У частині засудження ОСОБА_7 за скоєння кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 125 КК України, вирок змінити, звільнивши його від кримінальної відповідальності за скоєння вказаних кримінальних правопорушень, у зв`язку зі закінченням строків давності, відповідно до ст. 49 КК України. Цивільний позов Департаменту фінансів, економіки та інвестицій Сумської міської ради та ОСОБА_9 залишити без розгляду.
Даним вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні у скоєнні злочинів передбачених ч. 2 ст. 15 - п.п. 1, 5, 7 ч. 2 ст.115, ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 342 КК України та призначено йому покарання: за ч. 2 ст. 15 - п.п. 1, 5, 7 ч. 2 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі на строк 10 років; за ч. 2 ст. 125 КК України у виді арешту на строк 5 місяців; за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 2 ст. 342 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено до відбування покарання ОСОБА_7 у виді позбавлення волі на строк 10 років.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту затримання з 10 червня 2018 року.
Запобіжний захід ОСОБА_7 залишено у виді тримання під вартою. До вступу вироку в законну силу.
Цивільний позов прокурора задоволено повністю та стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави в особі Департаменту фінансів, економіки та інвестицій Сумської міської ради в рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілих кошти в сумі 42931 грн.63 коп.
Цивільний позов ОСОБА_9 задоволено частково та стягнуто на її користь з ОСОБА_7 в рахунок відшкодування моральної шкоди кошти в сумі 200 000 гривень. Закрити провадження в справі в частині цивільного позову ОСОБА_9 в частині відшкодування майнової шкоди.
Долю речових доказів вирішено в порядку ст. 100 КПК України.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати в сумі 6721 гривня.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги, обвинувачений ОСОБА_7 зазначає, що не знав про те, що отримав від двох незнайомих чоловіків саме бойову гранату, а не димову шашку, про що вони його переконували. Відповідно, вказана обставина спростовує наявність у нього умислу на вбивство двох або більше осіб та були спрямовані на вчинення хуліганських дій.
Так, матеріали кримінального провадження не містять належних та допустимих доказів підтвердження вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ст. 115 КК України.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 подану апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не були враховані вказівки суду апеляційної інстанції, який скасував попередній вирок по даній справі та призначив новий судовий розгляд у суді першої інстанції. Так, в мотивувальній частині вироку не зазначено відношення суб`єкта до наслідків у вигляді смерті осіб, визнаючи обвинуваченого винним за ч. 2 ст. 15 п.п. 1, 5, 7 ч. 2 ст. 115 КК України. Також не зазначено форма вини обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 263 КК України.
ОСОБА_7 раніше не був знайомий з потерпілими, будь-яких конфліктних ситуацій між ними не виникало. У ту ніч, в обвинуваченого виник конфлікт із невстановленою під час досудового розслідування особою, та до нього було заснована фізична сили. Таким чином, у ОСОБА_7 був відсутній мотив на спричинення потерпілим тілесних ушкоджень, тим паче на їхнє вбивство.
Стороною обвинувачення не доведено про існування обставин, які б зашкодили ОСОБА_7 довести злочин до кінця, якби він мав умисел на вбивство, тим самим спростовується його обвинувачення в закінченому замаху на вбивство.
Крім того, не є доказом наявності прямого умислу на вбивство перевдягнення обвинуваченого в чорну куртку замість білої, одягнення маски (балаклави) на голову та взяття з собою ножа.
Що стосується того, що ОСОБА_7 мав при собі заздалегідь заготовлений вибуховий предмет (осколкову гранату РГД-5), то не було доведено про його обізнаність щодо використання даного предмету.
Предмет, який виявився гранатою ОСОБА_7 отримав від невстановлених осіб, які пояснили йому, що це димова шашка (хлопушка), яка має звуковий та димовий ефект. Незнайомці запевнили, що він не створює будь-якої загрози для життя та здоров`я людей, а тому ОСОБА_7 будучи впевненим у тому, що відсутня загроза від його використання, вирішив застосувати вказаний предмет з хуліганських мотивів помститися за некоректне ставлення до нього з боку охоронців нічного клубу.
Стороною обвинувачення не надано доказів іншої версії придбання гранати та не доведено, що останній був обізнаний про придбання саме вибухового пристрою гранати, користування з яким у нього не має навиків. Лише з другого чи третього разу обвинувачений висмикнув кільце з предмета, схожого на гранату та кинув у напрямок роздягальні, а не в сторону людей та пішов на вихід. Про справжні наслідки він дізнався вже від працівників поліції.
Оскільки обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях, апелянт вважає, що у ОСОБА_7 не було умислу на позбавлення життя людей та спричинення їм тілесних ушкоджень.
Також суд безпідставно не застосував ст. 49 КК України та не звільнив обвинуваченого від кримінальної відповідальності, призначаючи покарання за скоєння кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 125 КК України.
Згідно з вироком суду першої інстанції, ОСОБА_7 , 10.06.2018 близько 03-00 год. прибув до нічного розважального клубу « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованого за адресою: м. Суми, вул. Інтернаціоналістів, буд.№.21, у якому перебував до 05-18 год. У зазначений час між ОСОБА_7 та невстановленою під час досудового розслідування особою виник конфлікт, внаслідок чого він залишив нічний клуб. Будучи обуреним конфліктом з невстановленою особою, ОСОБА_7 вирішив використати цей малозначний привід та спланував зірвати масовий захід у вигляді відпочинку певної кількості людей, який призведе до тимчасового припинення нормальної діяльності нічного клубу «Луна», та з метою завдання шкоди життю та здоров`ю багатьох осіб. Розуміючи, що його дії можуть бути помічені, а він буде викритий, ОСОБА_7 у невстановленому досудовим розслідуванням місці, з метою позбавлення його подальшої ідентифікації, перевдягнув верхній одяг, надівши чорну куртку замість білої, та вдягнув на голову заздалегідь заготовлену маску (балаклаву) чорного кольору, яка закривала обличчя, крім очей.
Крім зазначених засобів маскування, ОСОБА_7 , діючи умисно, взяв із собою предмети, заздалегідь приготовлені для нанесення тілесних ушкоджень, а саме: ніж, який не є холодною зброєю, та поклав до правої зовнішньої кишені кофти наступальну осколкову гранату РГД-5, яку він, не маючи передбаченого законом дозволу, в порушення вимог Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої Наказом МВС України №622 від 21.08.1998 року, придбав за невстановлених в ході проведення досудового розслідування обставин та зберігав у невстановленому під час проведення досудового розслідування місці. Після цього він вирушив до нічного клубу « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованого за адресою АДРЕСА_2 . Підійшовши до вказаного розважального закладу близько 05 год. 48 хв. 30 сек. 10.06.2018 ОСОБА_7 , тримаючи у правій руці наявний у нього ніж та, маючи на меті зрив масового заходу та припинення нормальної діяльності клубу, а також з метою завдання шкоди життю та здоров`ю багатьох осіб, діючи умисно, з хуліганських спонукань, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяння смерті багатьох осіб, зайшов до центрального входу нічного клубу «Луна», за адресою м. Суми, вул. Інтернаціоналістів, буд.№21, належного ТОВ «Фірма «Руна-С», та пройшов на другий поверх.
Охоронець розважального клубу ОСОБА_10 , який перебував на другому поверсі, побачивши особу з ножем в руках та маскою (балаклавою) на голові, виконуючи свої обов`язки з охорони громадського порядку в розважальному закладі, з метою попередження можливого вчинення правопорушень з боку ОСОБА_7 , заблокував прохід через металевий турнікет. Розуміючи, що блокування його проходу охоронцем унеможливлює йому пройти безпосередньо до приміщення нічного клубу, де саме й відпочивала значна кількість відвідувачів, та зірвати масовий захід та відпочинок присутніх, ОСОБА_7 не відмовився від реалізації свого злочинного умислу, а, навпаки, вирішив досягти своєї злочинної мети загально небезпечним способом, із застосуванням наявної у нього гранати РГД-5.
З цією метою він, побачивши, що біля входу до нічного клубу перебувають інші відвідувачі, діючи умисно та з особливою зухвалістю, протиставляючи себе загальновизнаним нормам поведінки у суспільстві, тобто з хуліганських спонукань, обравши вчинення злочину у спосіб небезпечний для життя багатьох осіб, розуміючи та передбачаючи, що від вибуху можливе не лише припинення нормальної діяльності розважального закладу, а й настання смерті багатьох осіб, та бажаючи настання таких наслідків, правою рукою дістав з кишені кофти заздалегідь заготовлений предмет для нанесення тілесних ушкоджень - наступальну осколкову гранату РГД-5, а лівою рукою дістав запобіжне кільце, привівши її в бойову готовність, і відразу після цього, о 05 год. 48 хв. 52 сек., кинув гранату безпосередньо в бік входу до приміщення нічного клубу «Луна», де на той час перебували відвідувачі та працівники закладу.
У результаті вибуху, що трапився о 05 год. 48 хв. 56 сек., внаслідок кинутої ОСОБА_7 гранати РГД-5, тілесні ушкодження отримали особи:
1. ОСОБА_9 , 1994 року народження, у вигляді: скалкових поранень м`яких тканин обох нижніх кінцівок, скалкові поранення м`яких тканин обох верхніх кінцівок, обличчя, рвана рана внутрішнього кута правого ока, садно кон`юктиви правого ока, які кваліфіковано як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я та пошкодженням лівої передньої великогомілкової артерії, кваліфіковано як тяжкі тілесні ушкодження, які небезпечні для життя;
2. ОСОБА_11 , 1994 року народження, у вигляді: уламкові ураження нижніх кінцівок, тулуба, шиї, забійно-рвана рана мочки лівої ушної раковини, які кваліфіковано як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я та відкритий уламковій перелом проксимальної фаланги 3го пальця правої кісті зі зміщенням, який спричинив тривалий розлад здоров`я та відноситься до середньої тяжкості тілесних ушкоджень;
3. ОСОБА_12 , 1999 року народження, у вигляді: проникаючого поранення рогівки правого ока, непроникаючого поранення склери лівого ока зі стороннім тілом, гіфема та гемофтальм обох очей; множинні скалкові поранення м`яких тканини тулубу та нижніх кінцівок, які кваліфіковано як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я;
4. ОСОБА_13 , 1997 року народження, у вигляді: осколкових поранень м`яких тканин ступній та гомілок обох нижніх кінцівок, м`яких тканин обох верхніх кінцівок, передньої черевної порожнини, які кваліфіковано як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я;
5. ОСОБА_10 , 1995 року народження, у вигляді садна скроневої ділянки зліва, уламкове поранення середньої третини обох передпліч, грудної клітини, правої кісті, які кваліфіковано як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я;
6. ОСОБА_14 , 1984 року народження, у вигляді: множинних ран шиї, живота та нижніх кінцівок, які кваліфіковано як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я;
7. ОСОБА_15 , 1991 року народження, у вигляді: множинних ран шиї, тулубу та кінцівок, які кваліфіковано як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я та внутрішньо суглобовий перелом основної фаланги 4го пальця лівої кісті, який спричинив тривалий розлад здоров`я та відноситься до середньої тяжкості тілесних ушкоджень;
8. ОСОБА_16 ,1990 року народження, у вигляді: мінно-вибухової травми, множинних вибухових скалкових ран обличчя, передньої черевної стінки, тулуба, лівих верхньої та нижньої кінцівок, підшкірної гематоми повіки правого ока, які кваліфіковано як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я та відкритий уламковий перелом 4-ї плюснової кістки лівої ступні та відноситься до середньої тяжкості тілесних ушкоджень;
Після кидка гранати ОСОБА_7 , розуміючи, що виконав всі необхідні дії для досягнення свого злочинного умислу, та не бажаючи бути затриманим, намагаючись безперешкодно залишити місце злочину, діючи умисно, почав тікати з місця пригоди. Однак біля вихідних дверей на першому поверсі його наздогнав охоронець закладу ОСОБА_10 , який, побачивши протиправні дії ОСОБА_7 , з метою затримання особи, яка вчинила злочин, побіг за ним.
ОСОБА_10 спробував зупинити ОСОБА_7 , проте останній з метою перешкоджання правомірним діям охоронця, діючи умисно, почав розмахувати перед ним наявним у нього ножем та спричинив ОСОБА_10 тілесні ушкодження у вигляді порізу правої кисті між великим та вказівним пальцем, які кваліфіковано як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Після цього ОСОБА_7 вибіг з приміщення нічного клубу «Луна». У цей час ОСОБА_10 , незважаючи на отримане поранення, продовжував його переслідувати та почав голосно кликати про допомогу в затриманні особи, яка вчинила тяжкий злочин та замах на особливо тяжкий злочин.
На дані заклики про допомогу відгукнулися інспектор УПП в Сумській області ОСОБА_17 та заступник командира батальйону УПП в Сумській області ОСОБА_18 , які у той час відповідно до «Графіку проведення гласного та негласного контролю за несенням служби (виконанням службових обов`язків) працівниками рот керівництвом батальйону» від 31.05.2018 року, затвердженого начальником управління патрульної поліції в Сумській області ОСОБА_19 знаходились поблизу входу до закладу у цивільному одязі.
Діючи відповідно до вимог Закону України «Про Національну поліцію»№580-VIII від 02.07.2015 року та в межах посадових обов`язків, з метою затримання особи, яка вчинила тяжкий злочин та замах на особливо тяжкий злочин, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 почали наздоганяти ОСОБА_7 . При цьому, правоохоронці декілька разів гучно повідомили останнього про те, що вони є поліцейськими, та висловили законну вимогу зупинитись.
ОСОБА_7 , розуміючи, що внаслідок вчиненого злочину він переслідується представниками правоохоронного органу та намагаючись уникнути затримання, на законні вимоги не відреагував. У зв`язку з цим ОСОБА_17 вимушений був застосувати до ОСОБА_7 засіб, споряджений речовиною сльозогінної та дратівливої дії (газовий балончик), який йому передав охоронець ОСОБА_10 , розуміючи, що перед ним працівник правоохоронного органу. У свою чергу, ОСОБА_7 , не бажаючи бути затриманим, діючи умисно, почав чинити активний опір працівникам правоохоронного органу, розуміючи, що вони виконують свої службові обов`язки та усвідомлюючи при цьому протиправний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді перешкоджання власному затриманню. Для цього він почав хаотичного розмахувати наявним у нього ножем перед поліцейськими, не підпускаючи останніх до себе.
У відповідь на такі дії правопорушника поліцейські ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , розуміючи, що вжиття інших поліцейських заходів не забезпечить виконання покладених на них законом повноважень, зваливши ОСОБА_7 з ніг на землю, застосували до нього фізичну силу та затримали його.
Дії ОСОБА_7 були кваліфіковані за ч. 2 ст. 15 п. п. 1, 5, 7 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 125, ч. 2 ст. 342, ч. 1 ст. 263 КК України, як закінчений замах на умисне протиправне заподіяння смерті двом та більше особа, що потягло спричинення тілесних ушкоджень потерпілим вчиненому з хуліганських мотивів, способом небезпечним для життя багатьох осіб; спричинення умисних легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров`я; опір працівникам правоохоронних органів під час виконання ними службових обов`язків; придбання, носіння та зберігання бойового припасу, без передбаченого законом дозволу.
Заслухавши доповідь головуючого судді щодо змісту оскаржуваного судового рішення, доводи обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника адвоката ОСОБА_8 на підтримку поданих апеляційних скарг, думку прокурора, яка заперечувала щодо поданих апеляційних скарг, просила вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали даного провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Частина 1 ст. 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень. Даний висновок ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку та належним чином перевірених судом доказах.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 вину свою у вчиненні інкримінованих йому злочинів визнав частково та суду надав покази про те, що дійсно знаходячись в приміщенні нічного розважального клубу « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованого за адресою: АДРЕСА_2 між ним та невстановленою особою виник конфлікт, внаслідок чого він залишив клуб та пішов додому, де переодягнувся (змінивши спортивну кофту з білої на чорну), щоб вийти прогулятись. Коли йшов по вулиці, то зустрів двох незнайомих йому чоловіків в камуфляжному одязі, які спитали у нього чому він засмучений. На це ОСОБА_7 розповів їм про обставини перебування в нічному клубі. Вказані особи дали йому круглий предмет, сказавши, що це димова шашка і за її допомогою він зможе налякати працівників та відвідувачів клубу. Ніж він зазначив, що мабуть залишився в його кофті, яку він одягнув, виходячи з дому. Після цього він попрямував до клубу, з метою реалізації свого плану стосовно залякування людей, а коли розвернув тряпку, в якій була «димова шашка», то виявилось, що це маска. Не заперечив також тих обставин, що це дійсно він кидав той предмет в нічному клубі, але кидав його не в сторону людей (як на його думку видно на відео), думаючи, що від цього буде лише дим, а маску вдягнув щоб не бути впізнаним, бо його не пускали до клубу. Зазначив також, що як саме кидав та заходив до клубу не пам`ятає, а пам`ятає лише як був вже затриманий на землі в кайданках.
Незважаючи на часткове визнання обвинуваченим своєї вини, вона підтверджується наявними у справі та дослідженими, судом першої інстанції, доказами.
Так, допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_9 суду показала, що вона відпочивала в нічному клубі, під ранок близько 06:00 години почала збиралась додому та перебувала біля роздягальні в клубі, де, почувши крики, повернулась та побачила як людина в масці кидає гранату, яка при цьому тримала ще й ніж в руці. Вона почула, як хтось крикнув «лягай!». Після цього почула вибух, намагалась відкрити очі, побачила багато крові, кров фонтаном била з її ноги, перебувала в шоковому стані, подальші події не пам`ятає. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень проходила тривале лікування в різних закладах, їй було оформлено групу інвалідності внаслідок отриманих від вибуху поранень.
Потерпілий ОСОБА_18 , суду пояснив, що є працівником патрульної поліції та в наведений час в цивільному одязі перебував в районі нічного клубу «Луна» по роботі, звідки вибігла людина в темному одязі в масці, а за нею охоронець, який кричав, що та особа кинула гранату і його треба затримати. Намагаючись затримати цю особу, повідомляв йому, що вони є працівниками поліції, але обвинувачений на це не реагував, відмахувався хаотично ножем, не підпускаючи до себе, тому застосувавши газовий балончик, який передав їм охоронець, та вибивши у обвинуваченого ніж, вони затримали його та почали чекати інших працівників поліції, яким і передали затриманого.
Потерпілий ОСОБА_13 суду пояснив, що відпочивав в нічному клубі «Луна», близько 06-00 год. стояв на другому поверсі біля роздягальні, де ще стояло близько 10 осіб, коли почув звук удару металу об метал, на який обернувся та побачив на підлозі гранату та одразу пролунав вибух, що було далі не пам`ятає, був доставлений до лікарні з пораненнями. Було тривале лікування, але і до цього часу осколки гранати залишилися в нозі.
Потерпілий ОСОБА_10 суду пояснив, що в той день, коли це сталося перебував на робочому місці як охоронець в клубі « ОСОБА_20 ». У той час дійсно між обвинуваченим та кимось з відвідувачів стався конфлікт в клубі, після чого він пішов. Близько 05-45 год. на другий поверх клубу піднялась людина в темному одязі та масці, яка в одній руці тримала ніж, а другою рукою з карману дістала гранату, витягнувши чеку, та кинула її в бік входу до залу. Людей стояло багато у вестибюлі, гранату він кинув мовчки. ОСОБА_10 в цей час крикнувши «граната!», почав переслідувати того хлопця в масці. При переслідуванні той відмахувався ножем, при цьому поранивши потерпілого. На вулиці ОСОБА_10 голосно кричав привертаючи увагу та кликаючи на допомогу, на що зреагували двоє чоловіків (як виявилось потім працівники поліції) в цивільному, які і затримали обвинуваченого. При цьому і від них обвинувачений відмахувався ножем, хоча вони голосно кричали йому, що вони поліцейські.
Потерпілий ОСОБА_11 суду пояснив, що за наведених обставин перебував в приміщенні нічного клубу «Луна» в районі роздягальні, під ранок коли побачив, як невідомий чоловік тікає вниз по сходах, побачив під ногами гранату та пролунав вибух, від якого він отримав поранення.
Потерпілий ОСОБА_12 суду пояснив, що в наведеному закладі стажувався на посаду охоронця та в зазначений час перебував в закладі, щоб вивчити роботу. У той день дійсно між обвинуваченим був конфлікт з кимось із відвідувачів. Ближче до ранку прийшла людина в масці з ножем та намагалась пройти всередину, а охоронець ОСОБА_10 її не пускав, блокуючи турнікет. Після чого ця людина кинула гранату, яка вдарилась о вхідні двері до зали та впала в коридорі і вибухнула. У цей час там стояло близько 10 людей. Внаслідок цього отримав контузію, ненадовго втратив зір і в правому оці залишився осколок.
Допитаний попереднім складом суду потерпілий ОСОБА_17 пояснив суду, що є працівником патрульної поліції та в наведений час в цивільному одязі перебував в районі нічного клубу «Луна» по роботі, проводив перевірку нарядів, які заступили на чергування, і коли почув вибух та побачив, як з приміщення нічного клубу вибігла людина в темному одязі та в масці, а за нею охоронець, який кричав, що та особа кинула гранату і його треба затримати. Намагаючись затримати цю особу, потерпілий повідомляв йому, що вони є працівниками поліції, але обвинувачений на це не реагував, відмахувався хаотично ножем, не підпускаючи до себе, тому застосувавши газовий балончик (який передав їм охоронець), та вибивши у обвинуваченого ніж, вони затримали його та почали чекати інших працівників поліції, яким і передали затриманого.
Також показання потерпілих в суді частково підтвердили допитані в судовому засіданні свідки. Зокрема ОСОБА_21 пояснив суду, що працює барменом нічного клубу «Луна», та в той час перебував на роботі, в зоні барної стійки. У той день людей було багато. Коли зранку почув сильний вибух, почали забігати люди в крові з вестибюля, яким надавалася допомога та здійснювалась евакуацію відвідувачів закладу.
Свідок ОСОБА_22 суду пояснила, що в той час відпочивала в клубі, бачила людину в балаклаві та з ножем, близько 6 години, що прямувала до приміщення, після чого почула вибух, побачила як ця людина в масці вибігає, а за нею біг охоронець. Потім почали виносити травмованих людей.
Свідок ОСОБА_23 суду пояснив, що працює начальником охорони нічного клубу «Луна», в той день перебував на 3 поверсі в кабінеті, коли почув вибух, вибіг на площадку 2-го поверху і побачив, що лежать люди в крові, а потім приїхала швидка. ОСОБА_7 знає, так як йому було заборонено, за вказівкою керівництва, вхід до закладу.
Свідок ОСОБА_24 суду пояснив, що в той день відпочивав в клубі «Луна» і бачив, як людина в темному одязі та масці з ножем прямувала до приміщення закладу, з якого він пішов. Заходячи на другий поверх клубу, він побачив, як людина, яка стояла біля вертушки в масці, кидає гранату, а після вибуху впав. Потім побіг на другий поверх і надавав допомогу постраждалим.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції правомірно взяв до уваги вищевказані показання, та поклав їх в основу обвинувального вироку оскільки вони узгоджуються між собою та з іншими зібраними по справі доказами, у тому числі:
- протоколом огляду місця події від 10 червня 2018 року, з фототаблицею, схемами та відео, дозвіл на проведення якого в подальшому надано слідчим суддею в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України, та яким оглянуто приміщення клубу «Луна», зафіксована слідова картина вибуху, вилучені речові докази :рештки гранати, сліди вибуху, одежа, сліди крові, ніж, які в подальшому були використані при проведенні експертних досліджень (т. 2, а.с. 138, т. 3 а.с. 4);
- висновком вибухово-технічної експертизи, згідно якого в наданих на дослідження уламках з приміщення нічного клубу виявлені сліди тротилу - вибухової речовини бризантної дії, а надані уламки та частини пристрою є уламками наступальної осколкової ручної гранати РГД-5, що відноситься до категорії боєприпасів військового призначення та призначена для знищення живої сили противника (т. 3 а.с. 6);
- висновком судової експертизи холодної зброї, відповідно до якого ніж, вилучений на місці події не є холодною зброєю (т. 3 а.с. 27);
- висновком судово-імунологічних експертиз № 606, № 607 та № 609, згідно яких на одежі та взутті обвинуваченого ОСОБА_7 виявлені сліди крові, походження яких від потерпілого ОСОБА_10 не виключено (т. 3 а.с. 48, 50, 54);
- висновком судово-медичної експертизи № 478, яким підтверджено наявність у ОСОБА_10 наведених в обвинуваченні тілесних ушкоджень, визначено їх характер, ступінь тяжкості та локалізацію, а також те, що вони утворились від гострого предмету з ріжучими властивостями та могли бути нанесені при ударі ножем (т. 3 а.с. 57);
- протоколом слідчого експерименту, проведеного за участю ОСОБА_10 , під час якого були перевірені його покази та механізм завдання тілесних ушкоджень (т. 3 а.с. 76), на підставі якого судово-медичним експертом встановлено, що наведені вище тілесні ушкодження могли утворитись внаслідок вибуху гранати, а рана кисті від удару ножем (т. 3 а.с. 81);
- висновком судово-медичних експертів №№ 96, 97, 98, 473, 475, 477, 503, яким підтверджено завдання наведених в обвинуваченні тілесних ушкоджень, їх характер, ступінь тяжкості та локалізацію потерпілим: ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , а також те, що вони могли утворитись внаслідок вибуху гранати при обставинах, наведених в обвинуваченні (т. 3 а.с. 82 - 96);
- копії графіку контролю та посадової інструкції поліцейського патрульної поліції, що підтверджують в сукупності з наведеними допитами свідків та потерпілих факт перебування ОСОБА_17 та ОСОБА_18 при виконанні службових обов`язків, під час яких і було ними здійснено затримання обвинуваченого ОСОБА_7 безпосередньо після вчинення наведених в обвинуваченні дій, при цьому останній чинив їм активний спротив (т. 3 а.с. 163-170);
- протоколом затримання, чим підтверджується вилучення при особистому обшуку обвинуваченого його одежі, взуття та телефону, при цьому як одежа так і взуття містять наведені вище сліди крові, що можуть походити від потерпілого ОСОБА_10 (т. 3 а.с. 171);
- висновком судово-психіатричного експерта, яким визначено, що в момент вчинення інкримінованих в провину діянь, ОСОБА_7 психічними захворюваннями не страждав, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, не потребує застосування примусових заходів медичного характеру; при цьому в своєму висновку експерт зазначив про те, що не відтворення своїх дій з причини амнезії при відсутності якої-небудь психотичної симптомати, не вкладається у клінічно очерчений симптом чи синдром мнеститичних порушень та свідчить про наявність установчої поведінки;
- протоколів огляду, якими зафіксовано вилучення в медичних закладах одежі та взуття ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , що містять пошкодження та сліди крові наведених осіб (т. 3 а.с. 194, 203);
- протоколами огляду місця події від 10 червня 2018 року, які містять інформацію про вилучення під час проведення цих слідчих дій одежі ОСОБА_25 та металевих частин (т. 4 а.с. 1, 8);
- відповідно до дослідженого в судовому засіданні відеозапису з камер спостереження клубу «Луна», отриманого на запит слідчого (т. 4 а.с. 98-104) встановлено, що на записах зафіксовано прибуття до закладу ОСОБА_7 в темному одязі, в масці та з ножем в руці, приведення ним в бойову готовність гранати, прицільне кидання гранати в напрямку неповністю відкритих дверей до зали клубу; при цьому на записі також зафіксовані дії охоронця ОСОБА_10 , потерпілих ОСОБА_17 та ОСОБА_18 по затриманню обвинуваченого, активний спротив обвинуваченого при цьому та розмахування ножем, що підтверджує покази свідків, потерпілих (т. 4 а.с. 98-104).
Апеляційний суд вважає, що кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 15 п. 1, п. 5, п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України, є вірною, оскільки обвинувачений вчинив закінчений замах на умисне протиправне заподіяння смерті двом та більше особам, що потягло спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_26 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , вчиненому з хуліганських мотивів у приміщенні нічного клубу «Луна», за адресою м. Суми вул. Інтернаціоналістів, буд. № 21, шляхом підриву наступальної осколкової гнати РГД-5, тобто способом небезпечним для життя багатьох осіб.
Необґрунтованими є доводи апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника про те, що у матеріалах провадження відсутні докази вчинення останнім, замаху на вбивство двох та більше осіб, що потягло спричинення тілесних ушкоджень потерпілим, способом, небезпечним для життя багатьох осіб, а під час вчинення кримінальних правопорушень він діяв без наявності умислу на заподіяння тілесних ушкоджень, не бажав настання тяжких наслідків, а саме смерті потерпілих.
Дані твердження сторони захисту спростовуються сукупністю доказів, а саме, зазначеними вище показаннями потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_18 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_17 , довіряти яким та сумніватись у правдивості їх показань в суду апеляційної інстанції немає ніяких підстав, та які підтвердили, що 10 червня 2018 року близько 05 год. 18 хв. між ОСОБА_7 та невстановленою під час досудового розслідування особою виник конфлікт в приміщенні нічного розважального клубу « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , внаслідок чого останній залишив нічний клуб.
Після цього, будучи обуреним конфліктом з невстановленою особою ОСОБА_7 повернувся до нічного клубу «Луна», близько 05 год. 48 хв. 10.06.2018, та пройшов на другий поверх. Охоронець розважального клубу ОСОБА_10 , побачивши останнього з ножем в руках та маскою (балаклавою) на голові, виконуючи свої обов`язки з охорони громадського порядку, заблокував прохід ОСОБА_7 до закладу, через металевий турнікет. Проте ОСОБА_7 побачивши біля входу до нічного клубу відвідувачів, правою рукою дістав з кишені кофти наступальну осколкову гранату РГД-5, а лівою рукою дістав запобіжне кільце, привівши її в бойову готовність та відразу після цього кинув гранату безпосередньо в бік знаходження відвідувачів та працівників закладу. Після кидка гранати, ОСОБА_7 почав тікати з місця пригоди, однак біля вихідних дверей на першому поверсі його наздогнав охоронець закладу ОСОБА_10 , який побіг за ним.
ОСОБА_7 з метою перешкоджання правомірним діям охоронця, почав розмахувати перед ОСОБА_10 наявним у нього ножем та спричинив останньому тілесні ушкодження у виді порізу правої кисті між великим та вказівним пальцем.
Наведені обставини підтверджують виникнення конфлікту між обвинуваченим та невстановленою досудовим розслідування особою, які стали приводом повернення ОСОБА_7 до розважального клубу з метою зірвати масовий захід, у зв`язку з чим останній перевдягнув верхній одяг, надівши куртку чорного кольору замість білої, та на голову одягнув заздалегідь заготовлену маску (балаклаву) чорного кольору, тим самим закришив обличчя, окрім очей. Направляючись до нічного закладу, де відпочивали інші відвідувачі, ОСОБА_7 взяв із собою предмети, заздалегідь приготовлені для нанесення тілесних ушкоджень, а саме ніж, який не є холодною зброєю та наступальну осколкову гранату РГД-5.
Таким чином, вище зазначене свідчать про те, що свої дії ОСОБА_7 контролював і мав час для усвідомлення наслідків, а всі його дії були невід`ємною складовою частиною загального обсягу дій, які вчиняються для досягнення поставленої мети - закінченого замаху на умисне вбивство двох та більше осіб, тобто замаху на умисне протиправне заподіяння смерті потерпілим способом, небезпечним для життя багатьох осіб, а саме, шляхом підриву гранати РГД-5, та перебувають у причинному зв`язку з наслідками, які настали. А саме, потерпіла ОСОБА_9 отримала тяжкі тілесні ушкодження, які є небезпечним для життя, потерпілі ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 отримали тілесні ушкодження середньої тяжкості, потерпілі ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_14 легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
За змістом ст. 24 КК України наявність вини у формі умислу передбачає, що особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала або свідомо припускала їх настання.
Умисел має дві характерні ознаки - інтелектуальну і вольову. Інтелектуальна - це усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру своєї дії чи бездіяльності та передбачення її суспільно небезпечних наслідків. Вольова - наявність у суб`єкта бажання настання суспільно небезпечних наслідків від вчиненого ним діяння чи свідоме їх допущення.
Питання про наявність чи відсутність умислу на вбивство необхідно вирішувати з огляду на сукупність усіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного й потерпілого, що передувала події, їхні стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.
Замах, безпосередньо спрямований на вчинення злочину, є його стадією і становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення й наміру вчинити злочин, а тому він є актом, який виконується виключно з прямим умислом, при наявності цілі досягнення суспільно небезпечного результату, тобто наслідки, які не настали, інкримінуються особі у тому разі, якщо вони були включені в ціль його діяння і досягнення такої цілі було б неможливе без таких наслідків.
Слід зазначити, що умисне вбивство, передбачене ст. 115 КК України, з об`єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на життя людини, наслідками у вигляді смерті та причинним зв`язком між зазначеними діяннями та наслідками, а з суб`єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямими умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти смерть особі, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання.
Вбивство з хуліганських мотивів є тоді, коли воно вчиняється внаслідок явної неповаги до суспільства, нехтування загальнолюдськими правилами співжиття і нормами моралі, а так само без будь-якої причини чи з використанням незначного приводу. Винний відкрито нехтує встановленим у суспільстві порядком, прагне продемонструвати грубу силу, жорстокість, цинізм, тощо.
Так, характер, послідовність, динамічність дій ОСОБА_7 , його поведінка до, під час і після вчинення злочину, способом, небезпечним для життя багатьох осіб зі застосуванням наступальної осколкової гранати РГД-5, тяжкість отриманих потерпілими тілесних ушкоджень, механізм їх спричинення, встановлені судом першої інстанції, свідчать про те, що обвинувачений мав прямий умисел на позбавлення життя потерпілих і вчинив для цього всі необхідні дії, які були для нього завідомо такими, що потягнуть смерть потерпілих, однак злочинний результат не настав лише в силу обставин, які не залежали від його волі.
Допитана у судовому засіданні експерт ОСОБА_27 пояснила суду, що у потерпілій ОСОБА_9 була пошкоджена велика артерія, яка спричинила сильну кровотечу, яка могла спровокувати смерть останньої. Отримані потерпілою ушкодження лівої передньої великогомілкової артерії є наслідком порушення функцій ноги потерпілої.
Наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_7 умислу на заподіяння смерті декількох осіб підтверджується поведінкою останнього, а саме тим, що обвинувачений привівши гранату в бойову готовність, нахилившись через турнікет для прицільності, кинув її у відкриті двері до приміщення зали, проте граната відрекошетила від одвірок дверей та впала біля відвідувачів, котрі знаходилася біля роздягальні.
Тобто, вказані дії обвинуваченого ОСОБА_7 свідчать про те, що останній усвідомлено, будучи обізнаним про наслідки застосування гранати, привів її в бойову готовність та цілеспрямовано кинув її в бік зали відпочинку, тим самим діяв з метою на заподіяння відвідувачам закладу смерті з супутньою метою зашкодити діяльність закладу.
Судом першої інстанції ураховано конкретну ситуацію вчинення злочину: обстановку, місце, час, знаряддя і засоби його вчинення, зміст умислу винного, зокрема, те, що обвинуваченим застосовано вибуховий пристрій гранату «РГД-5», яка є наступальною осколковою гранатою та відноситься до категорії боєприпасів, є придатною до здійснення вибуху, має значну уражаючу та руйнівну силу.
Та обставина, що ОСОБА_7 не був знайомий з потерпілими, також, на переконання колегії суддів, не дає підстави кваліфікувати його дії як хуліганство, про що йдеться в апеляційній скарзі захисника, оскільки для цього необхідно встановити, що такі дії були вчинені з мотивів явної неповаги до суспільства, яке супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом.
Таким чином, сукупність наведених у вироку доказів, переконливо свідчить про те, що ОСОБА_7 вчинив саме кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 15 п. 1, п. 5, п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України, і підстав для перекваліфікації його дій, зокрема за ст. 296 КК України, про що зазначає обвинувачений в апеляційній скарзі, не має.
Щодо тверджень обвинуваченого та його захисника про необізнаність останнього в бойових та уражаючих властивостях предмету, який він отримав від незнайомих осіб та вважав, що тримав в руках саме димову шашку, колегія суддів вважає необґрунтованим, зважаючи на дії обвинуваченого , який цілеспрямовано взяв в праву руку гранату, привів її в дію шляхом висмикування зі запалу та кинув у намічену ціль, а також його поведінка після вчиненого, коли він після кидка гранати відразу почав тікати, залишаючи місце події.
Також на спростування доводів захисника, колегія суддів зазначає про те, що відсутність навиків користування обвинуваченим наступальною осколковою гранатою РГД-5, не може свідчити про необізнаність використанням ОСОБА_7 бойового припасу.
Окрім цього суд першої інстанції обґрунтовано надав оцінку особі обвинуваченого, зважаючи на те, що останній є осудною, дорослою та освіченою особою, чоловічої статті, який під час навчання в школі проходив навчальну дисципліну, пов`язана з військовою підготовкою, тому є мало ймовірним те, що дорослий чоловік не ознайомлений зі зовнішнім виглядом бойової гранати та не міг відрізнити осколкову гранату РГД-5 від димової шашки.
Щодо тверджень апеляційної скарги сторони захисту про відсутність у обвинуваченого ОСОБА_7 умислу на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, колегія суддів зазначає наступне.
Так, з суб`єктивної сторони, кримінальне правопорушення може бути вчинено лише з прямими умислом При цьому, цілі та мотиви даного злочину можуть бути різними. Як вбачається з досліджених доказів, ОСОБА_7 незаконно придбав, носив та зберігав бойовий припас з метою подальшого його застосування в приміщенні нічного закладу «Луна».
Окрім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що об`єктивна сторона злочину, передбаченого частиною першою статті 263 КК України, утворює носіння, зберігання, придбання, передача чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу. Конструкція наведеної правової норми є бланкетною, тобто містить відсилання до спеціального закону, яким установлено одержання дозволу на зазначені вище дії.
Тобто, зміст бланкетної диспозиції статті 263 КК України полягає у встановленні переліку дій щодо зброї, які за умови відсутності передбаченого законом дозволу визнаються злочинами. Вимоги Інструкції та Положення доповнюють зазначену кримінально-правову заборону детальною регламентацією підстав і процедури одержання дозволу, тобто встановлюють спеціальні критерії його законності. Таким чином, зазначені підзаконні нормативно-правові акти конкретизують зміст відповідних положень КК, проте не підміняють їх як підставу кримінальної відповідальності.
Норми Інструкції та Положення, оприлюднених в установленому законом порядку, чітко визначають умови, за яких придбання, зберігання, носіння та інші дії щодо зброї санкціонуються державою і таким чином набувають правомірного характеру. З положень частини першої статті 263КК України особа має можливість з достатньою точністю наперед передбачити, що за відсутності дозволу наведені дії становитимуть злочин і спричинять передбачені цим Кодексом правові наслідки.
Вище викладене, узгоджується із висновком суду касаційної інстанції, викладене в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019, справа № 288/1158/16-к.
З урахуванням викладеного, кваліфікація судом дій ОСОБА_7 , які виразились у незаконному придбанні, зберіганні й носінні бойового припасу, за ч. 1 ст. 263КК України є правильною.
Доводи апелянта про не виконання судом першої інстанції вимог ухвали Харківського апеляційного суду від 12.03.2020, а саме в частині не зазначення мети та мотивів вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, п. 1, п. 5, п. 7 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 263 КК України, спростовуються мотивувальною частиною оскаржуваного судового рішення, яке відповідно до вимог ст. 374 КПК України, містить повне формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, час, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
Щодо вимог апеляційної скарги захисника обвинуваченого в частині звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за скоєння кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 125 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності, відповідно до ст. 49 КК України, колегія суддів зазначає наступне.
Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Обставиною, що виключає благополучне закінчення строків давності за раніше вчинений злочин, є згідно з ч. 3 ст. 49 КК України вчинення даною особою до закінчення зазначених строків хоча б одного нового злочину певної тяжкості, а саме: злочину середньої тяжкості, тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Отже вчинення нового злочину до закінчення зазначених строків призводить до перериву перебігу давності. Це означає, що час, який минув з дня раніше вчиненого злочину до дня скоєння нового злочину втрачає своє юридичне значення. Він визнається юридично незначущим, забувається і при новому обчисленні строків давності не береться до уваги.
Як вбачається із матеріалів справи, під час розгляду вказаного кримінального провадження, ОСОБА_7 був засуджений вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 23.11.2021 за ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України до 01 року 01 місяця позбавлення волі, а тому відсутні правові підстави для звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 125 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.
Призначене ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі, з урахуванням ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, відомостей про особу обвинуваченого, відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, за своїм видом та розміром є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Так, суд врахував тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, який є таким, що немає судимості, проте в подальшому скоїв злочин, вже перебуваючи під вартою по даному кримінальному провадженню, не працює, характеризується позитивно, неодружений, дітей не має. Обставиною, що пом`якшує покарання, судом встановлено відшкодування майнової шкоди потерпілій.
Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні зазначених у вироку кримінальних правопорушень за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджується сукупністю зібраних у кримінальному провадженні і досліджених у судовому засіданні доказів, яким судом першої інстанції дана оцінка в сукупності з іншими доказами і на підставі яких прийнято законне та обґрунтоване рішення суду.
Керуючись ст. 404,405,407,418,419 КПК України колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Вирок Зарічного районного суду м. Суми від 31 жовтня 2023 року відносно ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника адвоката ОСОБА_8 - без задоволення.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
СУДДІ:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
