№ 1-4-2007
№ 1-4-2007
ВИРОК
Іменем України
25 червня 2007 року м. Київ
Військовий апеляційний суд Центрального регіону в складі: головуючого полковника юстиції НОВОВА CO., при секретарі ЛОПУШНЯК І.П., за участю державних обвинувачів - прокурора відділу військової прокуратури Центрального регіону України підполковника юстиції САНДУЛА І.М. , військового прокурора Тернопільського гарнізону підполковника юстиції МИХАЛЬЧУКА В.І. та захисника - адвоката ОСОБА_1, у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, розглянувши кримінальну справу по обвинуваченню колишнього командира військової частини А 4182
підполковника ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Карла Маркса Бердянського району Запорізької області, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, раніше не судимого, на військовій службі з серпня 1983 року, в тому числі в якості офіцера з червня 1988 року, проживаючого АДРЕСА_1, у скоєні злочину, передбаченого ч.1 ст. 368 КК України,
встановив:
Органами досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що будучи службовою особою - командиром військової частини А 4182, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів, 13 лютого 2006 року, близько 8 години 00 хвилин, у службовому кабінеті командира військової частини, за виконання в інтересах директора ТзОВ „Вікторія" дій з використанням наданої влади, службового становища та покладених на нього організаційно-розпорядчих і адміністративно-
господарських обов'язків, отримав від останнього незаконну винагороду у вигляді трьох макетів масо-габаритних 7, 62 мм гвинтівки Мосіна зразка 1891-1930 років, загальною вартістю 2100 гривень, після чого підписав дві додаткові угоди про продовження терміну дії договорів від 28 березня 2005 року № 1 та № 3 оренди нежилих приміщень військової частини А 4182, чим вчинив, як вважає прокурор, одержання службовою особою у будь-якому вигляді хабара за виконання в інтересах того, хто дає хабар будь-якої дії з використанням наданої влади та службового становища, тобто злочин, передбачений ч. 1 ст. 368 КК України.
Згідно постанови державного обвинувача - військового прокурора Тернопільського гарнізону про зміну обвинувачення в суді від 13 червня 2007 року, з обвинувачення ОСОБА_2 виключена кваліфікуюча ознака - „поєднане з вимаганням хабара", передбачена ч. 2 ст. 368 ЮС, а саме обвинувачення викладене у такій редакції.
Наказом командувача Західного оперативного командування від 27 травня 2005 року № 88 підполковник ОСОБА_2 призначений на посаду командира військової* частини А 4182.
28 березня 2005 року між в/частиною А 4182 в особі колишнього командира даної військової частини полковника ОСОБА_3 та ТзОВ „Вікторія" в особі директора вказаного підприємства ОСОБА_4 були укладені договори № 1 та № 3 оренди нерухомого військового майна: будівлі КПП-3 (інв. № 84) площею 126, 0 кв. м. та пожежного депо (інв. № 81) площею 175, 94 кв. м. , розміщених за адресою: Хмельницька область, м. Кам'янець-Подільський, вул. Чехова, в/частина А 4182.
Згідно вимог п. 10.1 вказаних договорів, вони діють у період з 28 березня 2005 року по 26 березня 2006 року з можливістю щорічного продовження терміну дії договору за письмовим погодженням сторін на загальний строк до 5 років.
У період з грудня 2005 року по лютий 2006 року командир в/частини А 4182 підполковник ОСОБА_2 у розмовах неодноразово повідомляв директору ТзОВ „Вікторія" ОСОБА_4 про те, що для вирішення особистих потреб йому необхідні два-три макети стрілецької зброї, що ОСОБА_4 було сприйнято як необхідна умова для вирішення питання про продовження строку дії вказаних вище договорів оренди нежилих приміщень. У зв'язку з цим ОСОБА_4 вжив заходи для придбання трьох макетів стрілецької зброї з метою їх подальшої безоплатної передачі ОСОБА_2.
13 лютого 2006 року близько 8 год. 00 хв. у службовому кабінеті командира в/частини А 4182 підполковник ОСОБА_2, будучи службовою особою, яка виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обов'язки, діючи умисно з корисливих мотивів, одержав від директора ТзОВ „Вікторія"ОСОБА_4 три макети масо-габаритні 7, 62 мм гвинтівки Мосіна зразка 1891-1930
років (надалі макети МГ ГМ), загальною вартістю 2100 гривень, за виконання в інтересах останнього дії з використанням наданої йому влади, службового становища та покладених на нього організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських обов'язків, а саме - за підписання двох додаткових угод про продовження строку дії договорів від 28 березня 2005 року № 1 та № 3 оренди нежилих приміщень військової частини А 4182. Після отримання макетів стрілецької зброї підполковник ОСОБА_2 підписав вказані вище дві додаткові угоди про продовження терміну дії договорів № 1 та № 3 оренди приміщень військової частини А 4182.
Під час судового слідства, судом дійсно було встановлено, що біля 8 години ранку 13 лютого 2006 року між директором ТзОВ „Вікторія" громадяниномОСОБА_4 і командиром військової частини А 4182 підполковником ОСОБА_2, в службовому кабінеті останнього, відбулась зустріч, під час якої він підписав чотири додаткові угоди про продовження терміну дії договорів оренди нежилих приміщень військової частини, які раніше були укладені з ТзОВ „Вікторія"(два договори), ПП ОСОБА_5(один договір) і ПП „Зеніт" (один договір), директором якого, на той час, являвся громадянин ОСОБА_5
Одночасно, за попереднім проханням ОСОБА_2, як фізичної особи, ОСОБА_2 приніс і передав йому три макети МГ ГМ, ринкова вартість яких, як встановили органи досудового слідства, становить 2100 грн.
Незважаючи на це суд вважає, що описані вище дії командира військової частини ОСОБА_2, пов'язані з отриманням трьох макетів МГ ГМ не можуть бути розцінені, як одержання хабара за виконання в інтересах директора ТзОВ „Вікторія" дії з використанням
наданої йому влади, службового становища та покладених на нього організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських обов'язків, а саме - за підписання двох додаткових угод про продовження строку дії договорів від 28 березня 2005 року № 1 та № З оренди нежилих приміщень військової частини А 4182.
Так, допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 своєї вини в інкримінованому йому злочині, в тому числі і після зміни обвинувачення в суді не визнав, як і під час досудового слідства, і, не заперечуючи обставин, які були встановлені судом, пояснив, що не вимагав і не одержував від громадянина ОСОБА_4 хабара у будь-якому вигляді за виконання чи невиконання в інтересах останнього будь-якої дії, з використанням наданої йому, як командиру військової частини, влади та службового становища, в тому числі дії, пов'язаної з підписанням додаткових угод про продовження терміну дії договорів оренди № 1 і № 3 від 28 березня 2005 року.
Дійсно, як пояснив далі ОСОБА_2, починаючи приблизно з середини грудня 2005 року він, як фізична, а не службова особа, декілька разів звертався до директора ТзОВ „Вікторія" ОСОБА_4, як
до свого старшого товариша, з яким тривалий час служив в одній військовій частині, а потім підтримував дружні стосунки, з проханням допомогти придбати, а не надати безкоштовно, декілька макетів стрілецької зброї за ціною, по якій раніше військова частина виготовляла і реалізовувала ці макети ПП „Зеніт" і ТзОВ „Вікторія", яке є власником патенту на корисну модель (макети масо-габаритні стрілецької зброї), а він, ОСОБА_2, його автором.
У зв'язку з цим і незважаючи на те, що ОСОБА_2 спочатку повідомив йому про відсутність у нього на фірмі таких макетів він, ОСОБА_2, не сприймав передані йому 13 лютого 2006 року макети зброї як хабар і не пов'язував їх одержання з підписанням додаткових угод про продовження терміну дії договорів оренди від 28 березня 2005 року, оскільки в розмовах йшла мова про можливість придбати ці макети по вигідній для нього цині не тільки через ТзОВ „Вікторія", а й через ПП „Зеніт", фактичним власником якого, як і ТзОВ „Вікторія", зі слів підсудного, був колишній командир військової частини А 4182 ОСОБА_3.
Одержані ним, як фізичною особою, макети, як пояснив далі ОСОБА_2, він вважає придбаними на законних підставах, оскільки 14.02.06 р. перерахував за них кошти в сумі 360 грн. на рахунок ТзОВ „Вікторія", які не мав можливості передати ОСОБА_4 особисто, через те, що після події, яка сталася вранці 13.02.06 p., йому було заборонено будь-яке спілкування з цією особою.
Вказаний факт підтверджується долученою до матеріалів справи копією заяви на переказ готівки № 25 від 14.02.06 р.(т. 2, а.с. 134), з якої вбачається, що цього ж дня на рахунок ТзОВ „Вікторія" від ОСОБА_2 надійшли кошти в сумі 360 грн. за макети МГ ГМ в кількості 3-х шт. по 120 грн. за одиницю.
Також ОСОБА_2 в своїх показах зазначив про те, що його обвинувачення у вимаганні та одержанні хабара від ОСОБА_4 13 лютого 2006 року було не випадковим, а спеціально спланованим і організованим колишнім командиром частини А 4182, а також звільненим на цей час співробітником органів військової прокуратури, з якими у нього склалися неприязні стосунки на ґрунті його службової діяльності, як командира військової частини.
Дослідивши в судовому засіданні всі докази, які були подані сторонами, як на підтвердження пред'явленого підсудному обвинувачення, так і на його спростування, суд дійшов висновку щодо недоведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину, в тому числі з урахуванням зміненого в суді обвинувачення, виходячи з наступних підстав.
Так, суд, вважає, що докази, на яких, за висновками органів досудового слідства, ґрунтується пред'явлене ОСОБА_2 обвинувачення, не можуть бути визнані достатніми для встановлення наявності у діях підсудного суспільно небезпечного діяння та його вини у цьому діянні.
Жоден з досліджених в судовому засіданні доказів не містить в собі безспірних даних, які б спростовували твердження підсудного ОСОБА_2 про те, що він не сприймав передані йому 13 лютого 2006 року макети зброї як хабар і не пов'язував їх одержання з підписанням додаткових угод про продовження терміну дії договорів оренди від 28 березня 2005 року, а також покази останнього, що він ніколи не висловлював таких вимог ОСОБА_4, а лише просив останнього допомогти придбати макети стрілецької по тій цині, по якій раніше військова частина виготовляла та реалізовувала ці макети ТзОВ „Вікторія" і ІШ „Зеніт".
Зокрема, допитаний в судовому засіданні свідокОСОБА_4 , покази якого являлись одним із найголовніших і практично єдиним доказом обвинувачення, хоча формально і підтвердив у суді існування зв'язку між передачею ним трьох макетів МГ ГМ ОСОБА_2 та підписанням ним додаткових угод про продовження терміну дії договорів оренди, разом з тим одночасно пояснив, що на момент передачі цих макетів підсудному він не усвідомлював протиправності своїх дій, оскільки не вважав ці дії даванням хабара. Про це, як пояснив далі свідок, він зрозумів лише після того, як був доставлений працівниками міліції до будинку офіцерів, де йому роз'яснили відповідне законодавство і права.
Між тим, аналіз заяви свідка ОСОБА_4 , яка була прийнята від нього співробітником спецпідрозділу ВДСБЕЗ УМВС України в Хмельницькій області 13.02.06 p., через декілька годин після того, як ОСОБА_2 одержав від нього три макети МГ ГМ і підписав додаткові угоди, а також його показів під час досудового і судового слідства, в сукупності з іншими доказами, дослідженими по справі, дає підстави для висновку, що ці покази, принаймні в тій частині, де мова йде не тільки про вимагання у нього з боку командира військової частини А 4182 хабара у вигляді трьох макетів стрілецької зброї за продовження терміну дії договорів оренди нежилих приміщень, які орендує в цій військової частини ТзОВ „Вікторія", а й про його давання взагалі, не заслуговують на довіру і не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку, виходячи з наступного.
По-перше, покази ОСОБА_2, в яких він розповів про обставини та характер розмов, які були у нього з ОСОБА_2 з приводу макетів стрілецької зброї фактично не відрізняються від показів останнього, за виключенням двох моментів.
Перший, згідно показам підсудного, він ніколи не казав ОСОБА_4 про те, що останній повинен передати йому макети стрілецької зброї без будь-якої оплати за виконання чи невиконання в інтересах ТзОВ „Вікторія" будь-яких дій, з використанням наданої йому влади чи службового становища.
Другий, згідно показам ОСОБА_4, неодноразові прохання ОСОБА_2 допомогти дістати декілька макетів стрілецької зброї, без будь-яких об'єктивних дій з боку останнього, були сприйняті ним,
як те, що без цих макетів ОСОБА_2 не підпише додаткових угод про продовження терміну дії договорів оренди.
За таких обставин, враховуючи суб'єктивний характер показів вказаних осіб, а також виходячи з того, що в судовому засіданні не було здобуто інших доказів, які б дозволили спростувати покази підсудного ОСОБА_2 в цій частині, суд не може, ґрунтуючись лише на припущеннях, зробити висновок про те, що підсудний, діючи умисно з корисливих мотивів, одержав від директора ТзОВ „Вікторія"ОСОБА_4 в якості хабара три макети МГ ГМ, загальною вартістю 2100 гривень, за виконання в інтересах останнього дії з використанням наданої йому влади, службового становища та покладених на нього організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських обов'язків.
По-друге, враховуючи зміст заяви, а головне обставини за яких ОСОБА_2 повідомив працівникам міліції про вимагання від нього командиром військової частини А 4182 трьох макетів стрілецької зброї за підписання додаткових угод про продовження терміну дії договорів оренди, залишились нез'ясованими декілька суттєвих питань, а саме: чому ОСОБА_2 до або після передачі хабара, який від нього вимагав ОСОБА_2, сам добровільно не звернувся до правоохоронних органів з відповідною заявою про злочин, а зробив це лише після того, як був фактично затриманий працівниками міліції і доставлений в будинок офіцерів для дачі пояснень?; які причини змусили свідкаОСОБА_4 відмовитись в суді від тих пояснень, які були написані ним власноручно в прокуратурі м. Кам'янець-Подільського 17.02.06 p., і в яких йшла мова про те, що після його доставки до будинку офіцерів, на протязі більш ніж двох годин на нього здійснювався психологічний тиск, він знаходився у шоковому стані, нерви не витримували і під цим тиском він написав заяву і пояснення, так як йому диктували?, на які свідок ОСОБА_2 не зміг дати в суді чіткої і однозначної відповіді, а тому суперечливість і непослідовність показів вказаного свідка, викликає обґрунтовані сумніви у їх достовірності і правдивості.
При цьому, суд вважає необхідним звернути увагу на ту обставину, що, згідно показів підсудного ОСОБА_2, які фактично частково підтвердили допитані в суді працівники міліції ОСОБА_6 і ОСОБА_7, після прибуття до службового кабінету командира військової частини А 4182 співробітників спецпідрозділу ВДСБЕЗ УМВС України в Хмельницькій області і початку проведення огляду, який тривав всього 20 хвилин, останні знаходились там на протязі двох-трьох годин і чекали команди, як потім зрозумів підсудний, доки ОСОБА_2 не напише заяви про вимагання хабара, і лише після того, як це було зроблено, йому, ОСОБА_2 також запропонували проїхати з працівниками міліції до будинку офіцерів.
По-третє, окремі показання свідка ОСОБА_4 не тільки викликають сумніви у своїй достовірності, а й свідчать про їх повну невідповідність дійсності і фактичним обставинам справи.
Так, мотивуючи необхідність та терміновість підписання додаткових угод про продовження терміну дії договорів оренди, свідок ОСОБА_2 в суді пояснив, що це було викликано тим, що у грудні 2005 року йому стало відомо про рішення керівних органів МО України щодо передачі нерухомого майна з балансу військових частин на баланс територіальних квартирно-експлуатаційних відділів, зокрема Чернівецької КЕЧ району.
У зв'язку з цим, він, ОСОБА_2, консультувався з юристами і ті порадили йому, що буде краще укласти додаткові угоди з військовою частиною до передачі майна на баланс КЕЧ, щоб уникнути можливих негативних наслідків для фірми, яка вклала великі кошти в орендовані приміщення.
Разом з тим, досліджені в судовому засіданні докази, які стосуються питань договірних відносин між військовою частиною А 4182 та ТзОВ „Вікторія" свідчать про те, що вказані вище покази ОСОБА_4 є безпідставними.
Згідно із дозволами № 227/4758 від 18 жовтня 2004 року та № 227/4887 від 21 жовтня 2004 року, виданими директором Департаменту капітального будівництва та управління фондами МО України (т. 2, а.с. 160, 159), військовій частині А 4182 надавалось право на укладання договору оренди нерухомого військового майна відповідно з ПП ОСОБА_5 та ТзОВ „Вікторія" строком на 5 (п'ять) років, про що ОСОБА_4 було добре відомо.
Договори оренди № 1 і № 3 нерухомого майна військової частини А 4182, про необхідність продовження терміну дії яких говорив свідок ОСОБА_2, були підписані командиром цієї військової частини полковником ОСОБА_3 та директором ТзОВ „Вікторія"ОСОБА_4 28 березня 2005 року.
Відповідно до п. 10.1 кожного з цих договорів, вони діють з моменту підписання акту прийому-передачі об'єкту- оренди з 28 березня 2005 року по 26 березня 2006 року з гарантованим щорічним продовженням, а не з можливістю щорічного продовження, як безпідставно зазначено в постанові про зміну обвинувачення в суді, терміну дії договору оренди (за письмовим погодженням сторін) на загальний строк до п'яти років за умови сумлінного виконання орендарем всіх зобов'язань за умовами договору.
Пунктом 10.6 вказаних договорів також передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
31 грудня 2005 року на підставі додаткової угоди № 1, яка була підписана командиром військової частини А 4182 підполковником
ОСОБА_2 і директором ТзОВ „Вікторія"ОСОБА_4 , до договору оренди № 1 від 28 березня 2005 року були внесені зміни, які передбачали зміну призначення об'єкту оренди, з виробничо-складського приміщення на магазин промтоварів.
Внесення таких змін до раніше укладеного договору оренди, за погодженням з орендодавцем (військовою частиною А 4182), надало можливість ТзОВ „Вікторія" здати орендоване ним приміщення КПП-3 в суборенду приватному підприємцю ОСОБА_8, про що був укладений відповідний договір від 16.06.06 р.(т. 2, а.с. 181-183).
Більш того, як зазначив у суді свідок ОСОБА_2 ТзОВ „Вікторія" взагалі мало намір викупити орендовані у військової частини приміщення, що фактично виключало необхідність подальшого продовження терміну дії договорів оренди.
З наведених даних можна зробити висновок про те, що укладання додаткових угод для продовження дії договорів оренди № 1 і № 3 від 28 березня 2005 року між військовою частиною А 4182 та ТОВ „Вікторія", до або після закінчення річного терміну, тобто до або після 26 березня 2006 року, було не обов'язковим, якщо жодна з сторін не зробила заяви про припинення або зміну цього договору.
Крім того, роблячи висновок про безпідставність показів свідкаОСОБА_4 щодо розмов, які відбувались між ним і ОСОБА_2 з приводу необхідності та терміновості підписання додаткових угод про продовження терміну дії договорів оренди від 28 березня 2005 року, військовий апеляційний суд виходить з наступного.
Як пояснив у суді сам ОСОБА_2, вказані додаткові угоди були підготовлені ним особисто за декілька днів до 13 лютого 2006 року, коли їх підписав ОСОБА_2. До цього часу, як вбачається із показів і ОСОБА_4 і ОСОБА_2, останній цих додаткових угод не бачив і не був обізнаний про їх існування.
Спільне розпорядження начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління ЗС України та директора Департаменту фінансів МО України від 09 грудня 2005 року (т. З, а.с. 97) щодо передачі закріпленого за військовими частинами нерухомого майна на баланси територіальних квартирно-експлуатаційних відділів, про яке стало відомо свідку ОСОБА_2, не містить в собі вимог про те, що така передача тягне за собою необхідність припинення або переукладання раніше укладених цими військовими частинами договорів оренди нерухомого майна.
Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України „Про оренду державного та колективного майна", вимоги якого поширюються і на військові частини, реорганізація орендодавця, в тому числі яка передбачає зміну власника нерухомого майна, не є підставою для зміни умов, зокрема терміну, на який укладений договір оренди, чи розірвання цього договору.
Наведені обставини безспірно свідчать про те, що об'єктивних підстав для проведення будь-яких розмов з командиром військової
частини, з приводу необхідності підписання додаткових угод про продовження терміну дії договорів оренди, принаймні до 26 березня 2006 року, у ОСОБА_4 не було, а тому його свідчення в цій частині не відповідають дійсності і не ґрунтуються на фактичних обставинах справи.
До цього можна додати і те, що як вбачається із показів ОСОБА_4 в суді, направляючись вранці 13.02.06 р. до командира військової частини А 4182 з метою підписання додаткових угод про продовження терміну дії договорів оренди, він не знав чи буде ОСОБА_2 в цей на місці, і спеціально не домовлявся з ним про зустріч, а віддруковані для підпису додаткові угоди не мали навіть печатки ТзОВ „Вікторія".
Це ще раз підтверджує той факт, що питання про необхідність, а тим більше про терміновість, підписання додаткових угод, про які йде мова, до 13.02.06 р. не обговорювалось, а самі додаткові угоди заздалегідь, до їх підписання командиром військової частини, не готувались.
Що ж стосується прохання допомогти придбати декілька макетів стрілецької зброї (дві-три одиниці) за мінімальною ціною, з яким ОСОБА_2 декілька разів звертався до ОСОБА_4, починаючи з середини грудня 2005 року, то, враховуючи встановлені в суді обставини справи, його не можна розцінювати, не тільки як вимагання хабара, а і як одержання хабара за вчинення в інтересах останнього будь-якої дії, з використанням наданої йому, як командиру військової частини, влади та службового становища, оскільки такі обставини не знайшли свого об'єктивного підтвердження в судовому засіданні.
Про об'єктивність наведеного вище висновку свідчать і покази в суді свідка ОСОБА_4 про те, що в розмовах з ОСОБА_2, які мали місце в період з грудня 2005 року до 13 лютого 2006 року, останній ніколи не натякав і не говорив про те, що не підпише додаткові угоди до договорів оренди від 28 березня 2005 року доки він, ОСОБА_2, не передасть йому три макети МГ ГМ.
Цими показами ОСОБА_2 фактично спростував зміст тих обставин, про які він власноручно зазначив в протоколі усної заяви від 13.02.06 року (т. 1, а.с. 6), а саме: „..., він (ОСОБА_2) сказав що продовжить договори, але просив допомогти трьома макетами стрілецької зброї. Договори будуть підписані якщо я принесу ці макети, а інакше не підпише. Знайшовши вищезгадані макети сьогодні 13.02.06 р. я змушений був дати їх ОСОБА_2. і після того він підписав додаткові договори."
З врахуванням цих та інших обставин, які були встановлені в судовому засіданні, не тільки суд, а й державний обвинувач -військовий прокурор Тернопільського гарнізону дійшов до висновку про відсутність в скоєному ОСОБА_2 дій, пов'язаних з вимаганням хабара, у зв'язку з чим перекваліфікував дії останнього з ч. 2 на ч. 1 ст. 368 КК України.
Однак, не зважаючи на вказану зміну обвинувачення в суді, прокурор не вказав у своїй постанові, які саме докази, крім показів ОСОБА_2, привели його до висновку, що в діях останнього відсутнє отримання хабара, поєднане з його вимаганням і на яких, в такому випадку доказах, ґрунтується обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України.
При цьому слід зазначити, що об'єм тих доказів, які були здобуті під час досудового слідства і доказів, які були досліджені в суді практично не змінився, за виключенням того, що в судовому засіданні були допитані практично всі співробітники спецпідрозділу ВДСБЕЗ УМВС України в Хмельницькій області, які проводили перевірку заяви про злочин і на підставі матеріалів якої була порушена кримінальна справа відносно ОСОБА_2.
Однак, навіть при таких обставинах, органи досудового слідства двічі, згідно з відповідними
постановами від 28 липня та 23 серпня 2006 року приймали рішення про закриття кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_2. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України на підставі ч. 1 п. 2 ст. 213 КПК України, тобто за недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину. І хоча обидві ці постанови були скасовані відповідними прокурорами, ця обставина свідчить про те, що на момент їх винесення, як і на момент розгляду справи в суді, не було здобуто достатньо доказів, на підставі яких слідчий і суд могли б встановити наявність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Перевіряючи доводи підсудного ОСОБА_2 щодо наявності причин і підстав не тільки для виникнення тих відносин, які склались між ним та вказаними ним особами, протягом часу, коли він знаходився на посаді командира військової частини А 4182, а й для штучного створення ситуації, за якої його могли обвинуватити у вчиненні такого злочину, як одержання хабара, суд встановив наступне.
По-перше, крім показів підсудного ОСОБА_2, по справі встановлені і інші докази, з яких вбачається, що між підсудним і вказаними ним особами дійсно мали місце такі відносини, які могли б спонукати їх не тільки до негативного ставлення один до одного, а й до помсти або навіть нефізичної розправи над ОСОБА_2, як командиром військової частини А 4182. Це і данні про порушення декількох кримінальних справ щодо посадових осіб військової частини А 4182 по фактам зловживань та іншим злочинам, в тому числі в період часу, коли командиром військової частини був ОСОБА_3 і обставини, про які повідомили допитані в суді свідки, зокрема свідок ОСОБА_9 щодо нестачі військового майна, яка була виявлена під час здавання посади колишнім заступником командира військової частини з матеріально-технічного забезпечення ОСОБА_10, який
фактично і став тією особою, яка першою повідомила правоохоронні органи про протиправні дії з боку ОСОБА_2.
При цьому, допитаний в суді свідок ОСОБА_3 також підтвердив деякі факти, про які повідомив суду підсудний і зазначив, що у свідка ОСОБА_10 могли бути причини для незадоволення діями командира військової частини А 4182 підполковника ОСОБА_2
По-друге, як встановлено в суді, станом на лютий місяць 2006 року, про те, що ОСОБА_2 звертався до ОСОБА_4 і просив його допомогти придбати макети було відомо не лише їм двом, а й іншим особам, включаючи ОСОБА_5, ОСОБА_3 і ОСОБА_10, оскільки ОСОБА_2 сам звертався до перших двох з проханням допомогти макетами, а ОСОБА_10 про це стало відомо від останніх.
По-третє, ОСОБА_2 дізнався від ОСОБА_3про те, що йому дадуть макети, які необхідно було передати ОСОБА_2 безпосередньо перед тим, як він їх передав останньому, але не раніше 11 лютого 2006 року.
При цьому, як встановив суд, в цей же час, за збігом обставин, „виникла" необхідність підготувати додаткові угоди про продовження терміну дії договорів оренди, які готував ОСОБА_2 за допомогою ОСОБА_10 і ОСОБА_3, а син останнього розпечатував ці додаткові угоди на своєму комп'ютері.
По-четверте, як вбачається із показів допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_5, 10 макетів МГ ГМ, три з яких в наступному, 13.02. 06 p., були передані ОСОБА_2, він передав ОСОБА_10 без будь-якої оплати та оформлення відповідних документів, не в січні 2006 p., як про це показав останній на досудовому слідстві і в суді, а 11.02.06 p., одразу після того, як за вказівкою ОСОБА_3був терміново відкликаний з відрядження і повернувся в м. Кам'янець-Подільський. Крім того, свідок ОСОБА_5 підтвердив покази підсудного про те, що фактично майном ПП „Зеніт", зокрема макетами, розпоряджався саме ОСОБА_3, а не він, оскільки без його дозволу він, ОСОБА_5, не міг видати будь-кому макети стрілецької зброї, тим більше без їх оплати. В цей же час, 11.02.06 p., як пояснив далі свідок ОСОБА_5, на прохання ОСОБА_3, ОСОБА_5, було написано листа командиру в/ч А 4182 (т. 2, а.с. 244) з приводу начебто передачі військовій частині матеріальних цінностей, за які остання не розрахувалась, якого він до військової частини не направляв, а передав його ОСОБА_3. Обставини викладені в цьому листі не відповідали дійсності, а тому, коли виникло питання щодо дійсної наявності заборгованості з боку військової частини він, ОСОБА_5, надав до військової частини офіційний документ (т. 2, а.с. 246), в якому зазначив, що жодних претензій до в/ч А 4182 і особисто до командира не має.
Оцінюючи покази свідка ОСОБА_5 та протилежні ним покази свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_10, суд вважає, що,
незважаючи на деяку зміну своїх показів в суді, в порівнянні з тими, які свідок ОСОБА_5 давав під час досудового слідства, у суду немає достатніх підстав не довіряти його показам в суді, оскільки вони повністю вкладаються в картину тих обставин, які суд вважає встановленими.
По-п'яте, знаючи зі слів ОСОБА_4 і ОСОБА_3про те, що ОСОБА_2 начебто вимагає три макети МГ ГМ від ОСОБА_4 за підписання додаткових угод про продовження терміну дії договорів оренди і повідомивши про це 10.02.06 р. органам міліції, ОСОБА_10, тим не менш, не попередив і навіть не повідомив про це ОСОБА_4, а привіз останньому саме три макети зброї для їх передачі командиру військової частини А 4182.
Більш того, ОСОБА_10 не тільки привіз макети додому до ОСОБА_4, а й під приводом того, що він поспішає у справах, запропонував останньому підвести його з макетами до військової частини, хоча насправді того дня нікуди з м. Кам'янець-Подільського не поїхав.
Наведені вище обставини, в тому числі відсутність у заяві ОСОБА_10, яку від нього прийняли працівники міліції, будь-яких об'єктивних даних про місце і час коли повинна була відбутись передача хабара ОСОБА_2, викликають цілком природні сумніви з приводу того, яким чином так співпало, що співробітники спецпідрозділу ВДСБЕЗ УМВС України в Хмельницькій області приїхали до м. Кам'янець-Подільського з метою перевірки заяви ОСОБА_10 саме 13.02.06 p.; чому і як, не опитавши попередньо заявника, вони опинилися біля штабу військової частини А 4182, саме в той момент, коли ОСОБА_10 привіз туди ОСОБА_4 з макетами і чому в такому випадку ОСОБА_2, як можливий хабарник не був затриманий в момент вчинення злочину або одразу після цього.
Вказані обставини дозволяють суду зробити висновок не тільки про сумнівність доказів обвинувачення, зокрема показів свідків ОСОБА_10, ОСОБА_4 і ОСОБА_3, а й про те, що перевірка заяви ОСОБА_10 про вимагання хабара, яка проводилася 13.02.06 р. співробітниками вказаного вище спецпідрозділу, і матеріали якої стали підставою для порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2, здійснювалась не тим шляхом, який передбачений нормами КПК України та іншими нормативно-правовими актами.
Так, незважаючи на те, що в заяві ОСОБА_10 про злочин, яка була прийнята від нього 10.02.06 p., були відсутні об'єктивні дані про те, де, коли і за яких обставин повинна бути здійснена передача та одержання хабара, відповідними службовими особами не було вжито заходів до належної перевірки цієї заяви у відповідності до вимог, передбачених кримінально-процесуальним законодавством.
Зокрема, заява про злочин, до 13.02.06 р., не була зареєстрована у відповідності до вимог закону та інструкцій, які діють в системі МВС України. Відсутність в заяві вказаних вище обставин не була
перевірена шляхом відібрання пояснень від окремих громадян, того ж ОСОБА_10, чи посадових осіб або шляхом проведення оперативно-розшукової діяльності, як це передбачено ст. 97 КПК України.
Макети МГ ГМ, які виступали в якості предмету хабара до моменту їх передачі ОСОБА_2 не були документально оформлені, з метою визначення їх індивідуальних ознак і характеристик та подальшого викриття хабарника, а їх огляд і вилучення були проведені з грубими порушеннями норм КПК, про які піде мова нижче.
За таких обставин, оцінюючи здобуті по справі докази, в першу чергу покази допитаних в суді осіб, зокрема ОСОБА_2., ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та інших щодо фактичних обставин, пов'язаних з безпосередньою передачею та одержанням підсудним трьох макетів МГ ГМ біля 8-ї години ранку 13 лютого 2006 року в своєму службовому кабінеті, військовий апеляційний суд дійшов висновку, що факт одержання останнім цих макетів в якості хабара, як і факт його вимагання, не знайшли свого підтвердження в суді.
При цьому, внаслідок зацікавленості в результатах справи та інших причин суб'єктивного характеру, суд не приймає до уваги покази допитаних в суді в якості свідків співробітників міліції ОСОБА_11, ОСОБА_12 , ОСОБА_13 і ОСОБА_14. 3 приводу того, що під час відбирання пояснень, а також спілкування с підсудним ОСОБА_2 13.02.06 p., вони чули, як останній визнавав той факт, що отримав вилучені з його службового кабінету макети зброї за підписання додаткових угод до договорів оренди.
З тих же причин суб'єктивного характеру, суд вважає такими, що не заслуговують довіри покази допитаних в суді свідків ОСОБА_15 і ОСОБА_16, які 13.02.06 р. приймали участь в якості понятих при проведенні огляду макетів, які були знайдені у службовому кабінеті командира військової частини А 4182, в тій частині, в якій вказані свідки пояснювали те, що вони чули з приводу того, як ОСОБА_2 пояснював походження макетів зброї, оскільки їх покази не співпадають як між собою, так і показами допитаних в суді працівників міліції ОСОБА_7 і ОСОБА_6, які фактично проводили вказану слідчу дію, а останній, крім того, складав відповідний протокол.
Що ж стосується показів свідків ОСОБА_10 і ОСОБА_3, то вони не можуть бути визнані правдивими не тільки через те, що вказані ними обставини не знайшли свого об'єктивного підтвердження, а й тому, що, внаслідок характеру взаємовідносин, які склалися між ними і ОСОБА_2, являються зацікавленими особами в справі проти ОСОБА_2. Це ж стосується і свідка ОСОБА_4, який спростувавши покази свідка ОСОБА_3з приводу вчинення тиску на нього і погроз з боку ОСОБА_2, в той
же час не зміг дати будь-які переконливі пояснення з приводу своєї тривалої відсутності за місцем проживання і ухилення від явки до суду, крім посилання на негативний стан здоров'я, який об'єктивно підтверджений не був.
Аналізуючи інші досліджені в судовому засіданні докази, на підставі яких ґрунтувалось обвинувачення ОСОБА_2 в одержанні ним хабара, зокрема протокол огляду від 13.02.06 p., протокол огляду речових доказів від 14.02.06 p., експертний висновок № В-26 від 23.02.06 р. та висновок товарознавчої експертизи № 720 від 04.07.06 p., а також даючи їм відповідну правову оцінку, військовий апеляційний суд виходить з того, що, з урахуванням наведених вище обставин справи, самі по собі ці докази не містять в собі будь-яких фактичних даних, на підставі яких суд міг би зробити висновок про наявність в діях підсудного складу злочину, в якому він обвинувачується.
Більш того, деякі з цих доказів одержані незаконним шляхом, а тому взагалі не можуть бути використані як докази по справі, на підтвердження пред'явленого ОСОБА_2 обвинувачення.
Так, зокрема, незважаючи на вимоги ч. 2 ст. 190 КПК України про те, що до порушення кримінальної справи, у невідкладних випадках, може бути проведений лише огляд місця події злочину з метою виявлення слідів злочину, речових доказів та інших обставин, які мають значення для справи, співробітники ВДСБЕЗ УМВС України в Хмельницькій області, 13.02.06 p., під час перевірки прийнятої від громадянина ОСОБА_10 заяви, про вимагання хабара від директора ТзОВ „Вікторія" командиром військової частини А 4182, не здобувши об'єктивних даних про час і місце злочину, прибули до службового кабінету командира військової частини, де, замість огляду вказаного кабінету, під приводом наявності інформації про вогнепальну зброю, в порядку ст. 190 КПК України, провели огляд лише трьох макетів МГ ГМ та паспортів до них, які на той час знаходились в кабінеті підсудного і були видані ним, як підтвердження факту відсутності вогнепальної зброї.
При цьому, як видно зі змісту протоколу огляду від 13.02.06 р. (т. 2, а.с. 111-112), ця слідча дія проводилася з грубими порушеннями вимог кримінально-процесуального кодексу, а сам протокол суперечить вимогам ст. ст. 85, 85-2 цього ж Кодексу.
Зокрема, незважаючи на присутність під час проведення цієї слідчої дії двох понятих, їм не були роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, як це передбачено ст. 127 КПК України.
Незважаючи на застосування під час проведення вказаного огляду відеозапису, який здійснювався експертом-криміналістом, учасники цієї слідчої дії, до її початку не були повідомлені про застосування відеозапису, а після її завершення відеострічка не демонструвалась всім учасникам слідчої дії, як це передбачено законом, оскільки окремого протоколу складено не було.
Допитані в судовому засіданні поняті ОСОБА_16 і ОСОБА_15 не тільки підтвердили вказані вище обставини, а й показали про те, що в їх присутності, під час проведення огляду, взагалі не проводилося ніякого відеозапису, хоча про це малась відповідна відмітка в протоколі перед їх підписами.
Більш того, як зазначено в протоколі огляду, він проводився в період часу з 09 год. 20 хв. до 09 год. 40 хв., проте на відеокасеті, яка приєднана до матеріалів справи і була оглянута в судовому засіданні, вказаний час 11 год. 01 хв.
Суд також вважає необхідним зазначити, що про відсутність переконливих доказів обвинувачення свідчить і той факт, що органи досудового слідства, пов'язуючи факт отримання командиром військової частини трьох макетів МГ ГМ з підписанням ним додаткових угод до договорів оренди, навіть не визнали вказані додаткові угоди речовими доказами і не зважаючи на те, що ОСОБА_2 не заперечував факту підписання цих додаткових угод, слідством не проводилася відповідна експертиза на предмет встановлення належності підписів тим особам, які їх підписали. За таких обставин, незважаючи на те, що в матеріалах справи є копії цих додаткових угод, органи досудового слідства не мали достатніх юридичних підстав для висновку, що ці документи від імені командира військової частини були підписані саме підсудним і що цей факт мав місце 13.02.06 р.
Тим більше, що наявні в матеріалах справи копії додаткових угод, які були вилучені з бухгалтерії ТзОВ „Вікторія"(т. 2, а.с. 132, 133) не містять дат їх підписання, а на копіях вилучених з військової частини А 4182 (т. 2, а.с. 163) стоїть дата 25.03.06 p., яку ОСОБА_2, згідно його показів, не ставив.
Наведені обставини, в сукупності з іншими дослідженими по справі доказами, зайвий раз доводять правильність висновку суду про те, що вина ОСОБА_2. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України не доведена у встановленому законом порядку, а тому відсутні будь-які законні підстави для його притягнення до кримінальної відповідальності.
Таким чином, ґрунтуючись на сукупності всіх доказах, які були розглянуті в судовому засіданні і оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням суд, керуючись вимогами ч.3 ст. 62 Конституції України та відповідними нормами кримінально-процесуального закону, згідно якими обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, вважає необхідним тлумачити всі сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_2 у скоєні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України на користь останнього.
У зв'язку з цим, ОСОБА_2 повинен бути визнаний невинним в пред'явленому йому обвинуваченні та виправданий по суду за відсутністю в його діях складу злочину.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 332-335 КПК України, військовий апеляційний суд Центрального регіону,
засудив:
ОСОБА_2 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України визнати невинним та виправдати за відсутністю в його діях складу вказаного злочину.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 - підписку про невиїзд - скасувати.
Арешт, накладений на майно ОСОБА_2 - скасувати.
Після набрання вироком законної сили, речові докази по справі: три макети масо-габаритні 7, 62 мм гвинтівки Мосіна зразка 1891-1930 років НОМЕР_1, НОМЕР_2 та НОМЕР_3, які знаходяться на зберіганні у військовій прокуратурі Тернопільського гарнізону, разом з паспортами, які долучені до матеріалів справи передати ОСОБА_2., як належному власнику цього майна.
Судові витрати в сумі 1176 (одна тисяча сто сімдесят шість) грн. 92 коп., пов'язані з оплатою проведення балістичної експертизи, а також в сумі 156 (сто п'ятдесят шість) грн. 60 коп., пов'язані з оплатою явки в судове засідання свідка ОСОБА_16, віднести на рахунок держави.
Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку і на нього може бути внесене касаційне подання до Військової колегії Верховного Суду України через військовий апеляційний суд Центрального регіону протягом одного місяця з дня його проголошення.
