№ 2-351/12
РІШЕННЯ
іменем України
16.02.2012 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Сеніна В.Ю.
при секретарі Распутній Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, -
в с т а н о в и в:
у квітні 2011 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 (далі відповідач-1) та ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна»(далі відповідач-2) про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, в якому просила стягнути з відповідача-2 страхове відшкодування в сумі 50464,71 грн., а з відповідача-1 шкоду, повязану із втратою товарної вартості в сумі 9662,85 грн., а також судові витрати.
Свої вимоги мотивує тим, що 24 січня 2011 року приблизно о 16 год. 00 хв. в м. Києві на вул. Грінченка сталось зіткнення транспортного засобу «Форд Мондео», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, та транспортного засобу «Хонда Сівік», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під її керуванням, внаслідок чого зазначені автомобілі отримали механічні пошкодження.
ДТП сталося внаслідок винних дій відповідача-1 та порушення ним п.п. 1.3, 12.1, 12.3, 13.1 ПДР України, що підтверджується постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 18.02.2011.
Автомобіль «Хонда Сівік», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, було застраховано у ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна»за програмою добровільного страхування наземних транспортних засобів «АВТОКАСКО»договір АМ № 004703 від 16 серпня 2010 (далі по тексту Договір).
25 січня 2011 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача-2 із заявою про настання страхового випадку та надала передбачені Договором документи.
28 січня 2011 року на замовлення ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна»було проведено дослідження вартості матеріального збитку. На підставі результатів даного дослідження відповідачем-2 було прийнято рішення про конструктивну загибель транспортного засобу «Хонда Сівік», а саме про те, що вартість відновлювального ремонту автомобіля перевищує 70% його вартості на момент ДТП.
Не погоджуючись з рішенням Страховика, ОСОБА_1 звернулась до незалежного експерта ОСОБА_3 з метою визначення дійсної вартості відновлювального ремонту належного їй автомобіля «Хонда Сівік». Відповідно до звіту № 23/03/11 від 15.03.2011, складеного субєктом оціночної діяльності ОСОБА_3, ринкова вартість ТЗ складає 151957,16 грн., а вартість відновлювального ремонту ТЗ 105718,90 грн., що не перевищує 70% ринкової вартості ТЗ.
Таким чином, рішення ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна»про конструктивну загибель застрахованого ТЗ вважає незаконним. Зазначає, що страхова виплата мала складати 105718,90 грн., а тому, враховуючи, що Страховиком було сплачено страхове відшкодування в сумі 55254,19 грн., то недоотримана сума страхового відшкодування, яка підлягає стягненню з відповідача-2, складає 50464,71 грн.
Крім того, позивачка зазначила, що відповідно до звіту № 23/03/11 від 15 березня 2011 року, складеного субєктом оціночної діяльності ОСОБА_3, збиток, якого вона зазнала внаслідок передчасного погіршення товарного вигляду її автомобіля, складає 9662,85 грн. і ця сума має бути стягнута з відповідача-1, що є винним у пошкодженні її автомобіля «Хонда Сівік», державний реєстраційний номер НОМЕР_2.
В судовому засіданні представник позивачки підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача-1 проти позову заперечила. Пояснила, що оскільки ОСОБА_1 було сплачено за Договором страхове відшкодування в сумі 55254,19 грн. на підставі проведених за замовленням відповідача-2 досліджень вартості матеріального збитку, то до цього відшкодування вже увійшла сума втрати товарної вартості її автомобіля.
Представник відповідача-2 проти позову також заперечив. Пояснив суду, що оскільки відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»проведення незалежної оцінки майна є обовязковим при визначенні збитків та розміру відшкодування та враховуючи, що відповідно до п. 10.4 глави 10 «Визначення розміру, порядку та умови здійснення відшкодування»Договору при визначенні розміру страхового відшкодування до уваги беруться виключно розрахунки складені Страховиком, або Акт (висновок) незалежної автотоварознавчої експертизи, підготовлений за його замовленням спеціалізованою організацією, або обсяг коштів, визначений у ремонтній калькуляції з СТО, то сплачене позивачці страхове відшкодування, яке було розраховане на підставі Звіту №15/КВ2 та Висновку про ринкову вартість пошкодженого транспортного засобу, є справедливим та відповідає умовам Договору. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог до ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна».
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, показання спеціаліста ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 24 січня 2011 року на вул. Грінченка в м. Києві з вини ОСОБА_2, який керував транспортним засобом «Форд Мондео», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, сталась дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої був пошкоджений автомобіль ОСОБА_1 марки «Хонда Сівік», державний реєстраційний номер НОМЕР_2.
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 18 лютого 2011 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, що підтверджується наданою суду її копією (а.с.8).
Автомобіль «Хонда Сівік», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, було застраховано у ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна»за програмою добровільного страхування наземних транспортних засобів «АВТОКАСКО»договір АМ № 004703 від 16 серпня 2010 (а.с.9-11).
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про страхування» Страховик зобовязаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Представник страхової компанії вважає, що сплата ОСОБА_1 страхового відшкодування в сумі 55254,19 грн. є правомірною і розмір сплаченого відшкодування було розраховано вірно.
На підтвердження своїх доводів посилається на те, що ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна», маючи договір з ТОВ «Декра-Експерт», замовило у останнього проведення автотоварознавчого дослідження з метою встановити вартість відновлювального ремонту автомобіля позивачки та його вартість у пошкодженому стані. В свою чергу ТОВ «Декра-Експерт»виконало свої зобовязання в повному обсязі та надало Звіт №15/КВ2 та Висновок про ринкову вартість пошкодженого транспортного засобу, відповідно до яких і було розраховано суму, що підлягає до виплати ОСОБА_1
Суд вважає, що такі доводи представника ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна»не є переконливими та суперечать доказам, наявним у матеріалах справи.
У Висновку про оцінку вартості матеріального збитку № 15/КВ2 та Висновку про ринкову вартість пошкодженого транспортного засобу зазначається, що виконавцем оцінки є ОСОБА_4, однак відповідно до ст. 5 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»суб'єктами оціночної діяльності є суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до Закону.
Суд вважає, що ОСОБА_4 не є суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»та не має права укладати договори на проведення оцінки, а тому не може виступати в якості виконавця оцінки та одноосібно підписувати складені ним Звіти (Висновки) про оцінку майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Аналізуючи наданий Висновок про оцінку вартості матеріального збитку № 15/КВ2, суд вважає, що цей висновок неможливо покласти в основу рішення, як доказ, що спростовує вимоги позивача з таких підстав.
Досліджуваний Висновок про оцінку вартості матеріального збитку № 15/КВ2 всупереч вимогам закону не скріплений печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «Декра-Експерт», в складі якого ОСОБА_4 працював на посаді оцінювача на момент складання Висновку.
У судовому засіданні спеціаліст ОСОБА_4 пояснив, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Позивачки в сумі 117285,22 грн. він отримав враховуючи вартість нормо-години відновлювально-ремонтних робіт у розмірі 180 грн. 00 коп. без ПДВ. Дану обставину він пояснив тим, що таку вартість відновлювально-ремонтних робіт зазначило, як бажану, ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна»у своїй заяві на дослідження.
Відповідно до періодичного довідника Бюлетень автотоварознавця № 56, який ОСОБА_4 використовував під час складання звіту, вартість однієї нормо-години ремонтно-відновлювальних робіт для Києва та Київської обл. складає 180 грн. і таке значення не підлягає ні додаванню, ні вирахуванню величини ПДВ. Додавання величини ПДВ до вартості однієї нормо-години ремонтно-відновлювальних робіт є грубою помилкою. Додавання оцінювачем до вартості у 180 грн. величини ПДВ призвело до завищення вартості ремонтно-відновлювальних і малярних робіт на відповідну величину податку на додану вартість.
Зазначений висновок є лише одним із доказів у справі, які підлягають оцінці судом у сукупності із іншими доказами, наданими сторонами. Оцінивши зазначений доказ, суд приходить до висновку, що він не є переконливим та не бере його до уваги.
Таким чином, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що відповідач-2 неправильно визначив розмір страхового відшкодування, що підлягає сплаті ОСОБА_1
На підтвердження розміру страхового відшкодування у розмірі 105718,90 грн. позивачка надала суду Звіт № 23/03/11 від 15 березня 2011 року, складеного субєктом оціночної діяльності ОСОБА_3, відповідно до якого ринкова вартість ТЗ складає 151957,16 грн., вартість відновлювального ремонту ТЗ - 105718,90 грн., що в свою чергу не перевищує 70% ринкової вартості ТЗ, а втрата товарної вартості складає 9662 грн. 85 коп.
Аналізуючи Звіт № 23/03/11 від 15 березня 2011 року, складений субєктом оціночної діяльності ОСОБА_3, суд приймає його як належний доказ вартості матеріального збитку та приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивачки до ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна»про стягнення недоотриманої суми страхового відшкодування в розмірі 50464,71 грн.
Оскільки, відповідно до п. 4.3.13 Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів «АВТОКАСКО»АМ № 004703 від 16 серпня 2010 року, Страховик не відшкодовує втрату товарної вартості застрахованого ТЗ, а також враховуючи, що на підставі п. 7 ст. 32 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»Страховик за полісами обовязкового страхування також не відшкодовує шкоду, повязану із втратою товарного вигляду транспортного засобу, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивачки до ОСОБА_2 в частині стягнення втрати товарної вартості в сумі 9662 грн. 85 коп.
Вимоги ОСОБА_1 про стягнення на її користь 5000 грн. витрат на правову допомогу суд вважає необґрунтованими з таких підстав.
Для того, щоб визнати зазначені витрати, як витрати на правову допомогу, необхідно дотримуватись таких вимог:
1) відшкодовуються не будь-які витрати на оплату допомоги адвоката, а лише ті, які сторона понесла у звязку з даною справою;
2) ці витрати мають бути підтверджені відповідними документами, а саме:
а) документи, які свідчать, що особа, яка надавала правову допомогу, має статус адвоката (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, чи посвідчення адвоката);
б) договір про надання правової допомоги або ордер на представництво інтересів в суді;
в) акт прийому-передачі виконаних за договором робіт з розрахунком витрат;
г) документи, які свідчать про оплату наданих адвокатом послуг:
платіжне доручення про перерахування коштів адвокатові за надану допомогу;
квитанція про внесення відповідних сум як гонорару;
вексель, виданий в оплату за надані послуги тощо.
За вказаних обставин та враховуючи те, що в матеріалах справи відсутнє належне підтвердження витрат ОСОБА_1 на правову допомогу у зазначеному нею розмірі, відсутні документи, які б свідчили, що особа, яка надавала правову допомогу, має статус адвоката (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, чи посвідчення адвоката), а також відповідний акт прийому-передачі з розрахунком витрат, вимога про стягнення на її користь 5000 грн. за правову допомогу задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Згідно із вищевикладеним, суд, оцінюючи зібрані по справі докази, дійшов висновку, що позивачка частково довела ті обставини, на які посилалася, як на підставу своїх позовних вимог.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 88 ЦПК України, пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 57-60, 88, 212-215 ЦПК України, Законом України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Законом України «Про страхування», суд, -
в и р і ш и в:
позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»на користь ОСОБА_1 50464 (пятдесят тисяч чотириста шістдесят чотири) гривні 71 коп. страхового відшкодування, а також 504 гривню 65 коп. судового збору та 90 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 9662 (девять тисяч шістсот шістдесят дві) гривні 85 коп. на відшкодування шкоди, повязаної із втратою товарного вигляду транспортного засобу, а також 96 гривень 63 коп. судового збору та 30 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя
