Справа №1-10/09р.
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 березня 2009 року Рокитнянський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Корбута В.М.
при секретарях Божок Н.В., Стінка І.В.
з участю прокурора Михайленка О.М.
потерпілої ОСОБА_1
підсудного ОСОБА_2
захисника ОСОБА_3.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Рокитне кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця с.Бистриця, Дрогобицького району, Львівської області, громадянина України, освіта вища, одруженого, працюючого лікарем-хірургом Рокитнянської ЦРЛ, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ст. 140 ч.1 КК України,
В С Т А Н О В И В:
19 травня 2007 року о 23 год. 35 хв. на приймальний покій хірургічного відділення Рокитнянської ЦРЛ був доставлений гр. ОСОБА_4. з діагнозом С шлунку, III клінічна група - на третю добу після початку захворювання. Хворого ОСОБА_4 було оглянуто черговим лікарем-хірургом ОСОБА_2 та встановлено діагноз: рак шлунку 4 ст., 4 клінічна група, кахексія, метастази в печінку, асцит, ендогенна інтоксикація. Хворий обстежений: загальний аналіз крові, аналіз крові на "RW", hhзантиген, аналіз сечі загальний. Проведено лікування.
ІНФОРМАЦІЯ_2 року о 4 год. хворий ОСОБА_4 в наслідок гострої серцево-судинної недостатності помер у стаціонарі Рокитнянської ЦРЛ.
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 33Д від 04.02.2008 року смерть ОСОБА_4. настала в наслідок закритої травми живота з розривом тонкого кишківника, що спричинило розвиток перитоніту.
Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи №8/К від 18-21.01.2008 року тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_4., у вигляді закритої травми живота, розриву тонкої кишки з розвитком перитоніту на момент їх отримання не являються несумісними із життям та при своєчасному і адекватному лікуванні від моменту травми, можливо було запобігти смерті хворого. Лікарем Рокитнянської ЦРЛ діагноз було встановлено неправильно, відповідно і лікування було проведено неправильно. Оскільки діагноз розрив тонкої кишки не було встановлено і по медичній документації факт травми відсутній, то і обстеження і лікування проводились не цілеспрямовано. Дії лікаря ОСОБА_2 та смерть хворого ОСОБА_4. перебувають у причинному зв'язку.
Згідно висновку експерта додаткової комісійної судово-медичної експертизи №152/К від 26.10.-20.10.2008 року встановлено:
1. Тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_4 на момент їх отримання та на момент його доставки на приймальне відділення Рокитнянської ЦРЛ, не є несумісними з життям ушкодженнями.
2..Лікар-хірург у своїй роботі повинен дотримуватись посадової інструкції лікаря-хірурга та виконувати свої функціональні обов'язки, що мають бути затверджені головним лікарем Рокитнянської ЦРЛ. При поступленні хворого ОСОБА_4 на приймальне відділення Рокитнянської ЦРЛ лікар-хірург ОСОБА_2. повинен діяти згідно тимчасових уніфікованих стандартів діагностики та лікування хірургічних хворих, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України 27.07.1998 р. № 226.
3..При поступленні хворого ОСОБА_4. на приймальне відділення Рокитнянської ЦРЛ лікар-хірург ОСОБА_2. діяв відносно правильно, але не в повному обсязі, згідно з нормативним документом «тимчасові галузеві уніфіковані стандарти медичних технологій діагностично-лікувального процесу стаціонарної допомоги дорослому населенню в лікувально-профілактичних закладах України». Розділ XXX. Хірургія. «Затверджено» наказом Міністерства охорони здоров'я України 27 липня 1998 р. № 226. лікар-хірург ОСОБА_2. при наданні медичної допомоги хворому ОСОБА_4. не виконав пункти: 3) коагулограма; 4) визначення групи крові та резус-фактора; 6) біохімічне дослідження крові; 10) R-графія органів грудної та черевної порожнини; 11) спеціальні рентгенологічні та інструментальні дослідження; 12) УЗД; 13) ЕК.Г; 14) консультації терапевта, гінеколога (для жінок) та інших спеціалістів - в разі необхідності; - переліку необхідних діагностичних обстежень при нозологічній формі розлитий перитоніт, та пункти: 1) інтенсивна передопераційна підготовка: стабілізація гемодинаміки; дезинтоксикація; корекція водно-електролітного балансу; корекція супутніх захворювань; 2) хірургічне лікування: ліквідація джерела перитоніту; повне видалення інфікованого випоту; промивання черевної порожнини до «чистої води»; назогастральна декомпресивна інтубація кишок; дренування черевної порожнини; - обсягу лікувальних заходів, згідно тимчасових уніфікованих стандартів діагностики та лікування хірургічних хворих.
4.Надання медичної допомоги в повному обсязі регламентується документом: «тимчасові галузеві уніфіковані стандарти медичних технологій діагностично-лікувального процесу стаціонарної допомоги дорослому населенню в лікувально-профілактичних закладах України». Розділ XXX. Хірургія. «Затверджено» наказом Міністерства охорони здоров'я України 27 липня 1998 р. № 226. можливо виконання пунктів 1,2 (що вищевказані у пункті № 3 даних підсумків) обсягу лікувальних заходів, згідно тимчасових уніфікованих стандартів діагностики та лікування хірургічних хворих могло запобігти смерті хворого.
5.Лікарем-хірургом ОСОБА_2 у хворого ОСОБА_4. діагноз встановлено не вірно і лікування проведено не в повному обсязі.
6.Смерть хворого ОСОБА_4 за умови своєчасного звернення за медичною допомогою після отримання травми була відворотною. Оскільки хворий ОСОБА_4. в приймальне відділення Рокитнянської ЦРЛ був доставлений у важкому стані через три доби від моменту травми, то смерть хворого ОСОБА_4. умовно відворотна.
7.За умови адекватного та належного лікування хворого ОСОБА_4. з моменту доставки його на приймальне відділення Рокитнянської ЦРЛ смерть була умовно відворотною. Своєчасним лікування не могло бути оскільки хворий ОСОБА_4. доставлений через три доби від моменту травми.
8.Дії лікаря-хірурга ОСОБА_2 та смерть хворого ОСОБА_4 перебувають у причинному зв'язку. Лікар-хірург ОСОБА_2. при наданні медичної допомоги хворому ОСОБА_4 не виконав пункти З, 4, 6, 10, 11, 12, 13, 14 (що вищевказані у пункті № 3 даних підсумків) переліку необхідних діагностичних обстежень при нозологічній формі розлитий перитоніт, та пункти 1, 2 (що вищевказані у пункті № 3 даних підсумків обсягу лікувальних заходів, згідно тимчасових уніфікованих стандартів діагностики та лікування хірургічних хворих.»
Враховуючи викладене, лікар Рокитнянськї ЦРЛ-ОСОБА_2., в порушення вимог ст.52 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я", недбало виконуючи свої обов'язки, передбачені посадовою інструкцією, затвердженою головним лікарем та з якою ОСОБА_2. ознайомлений під підпис, при наданні медичної допомоги хворому ОСОБА_4 не виконав пункти 3, 4, 6, 10, 11, 12, 13, 14 (що вищевказані у висновку експертизи №152/К) переліку необхідних діагностичних обстежень при нозологічній формі розлитий перитоніт, та пункти 1, 2 (що вищевказані у пункті № 3 висновку експертизи №152/К) обсягу лікувальних заходів, згідно тимчасових уніфікованих стандартів діагностики та лікування хірургічних хворих, як наслідок не надав медичну допомогу в повному обсязі хворому ОСОБА_4., який знаходився у критичному для життя стані, порушуючи вимоги ст.49 Конституції України, згідно якої кожному гарантується право на медичну допомогу, внаслідок чого хворий ОСОБА_4 помер.
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2. свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.140 КК України не визнав та пояснив, що він працює лікарем хірургом з 1986 року в Рокитнянській ЦРЛ. Під час чергування, 15 травня 2007 року о 23 год.35 хв. на приймальне відділення лікарні був доставлений хворий ОСОБА_4, якого він оглянув та призначив відповідний курс лікування. Під час огляду хворого у нього не було виявлено тілесних пошкоджень. Дружина хворого та сам хворий не повідомили йому про те, що за декілька днів до цього ОСОБА_4. побили, а тому він не міг об'єктивно встановити про наявність тілесних ушкоджень у вигляді закритої травми живота. Отримавши від потерпілої медичну документацією на хворого та оглянувши його, встановив попередній діагноз - рак шлунку, який в подальшому виявився невірним. Встановлення невірного діагнозу пояснюється тим, що клінічна симптоматика рака шлунку та перитоніту, який утворився через декілька днів з моменту отримання травми та враховуючи те, що хворий на протязі 2-3 днів вживав алкологольні напої, є аналогічною. Не дивлячись на те, що він невірно встановив попередній діагноз хворому ОСОБА_4. метод призначеного ним лікування був обраний вірно. За 4 години, які хворий ОСОБА_4 перебував у лікарні він зробив все, що було можливо зробити в тій ситуації. Його вини у смерті хворого ОСОБА_4. не має, тому що його доставили до лікарні дуже пізно після отримання травми живота. Висновки судово медичних експертиз вважає невірними тому, що їх надали лікарі - хірурги, які не займаються практичною діяльність, а є теоретиками. Цивільний позов не визнає.
Незважаючи на невизнання підсудним своєї вини у вчиненні злочину, його винність підтверджується доказами зібраними в ході досудового слідства та дослідженими в судовому засіданні.
Так, в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 пояснила, що в 23 лютого 2005 року її чоловіку ОСОБА_4. в Київській обласній лікарні зробили операцію, в нього був рак шлунку. Після цього, чоловіка визнали інвалідом другої групи. Перший рік після операції він себе почував добре. На другий рік у нього почав трохи боліти шлунок, став часто «рвати».
17.05.2007 року ввечері вона приїхала з роботи додому та побачила, що її чоловік лежав на лежанці та не вставав. Вона запитала в нього, що з ним? Чоловік відповів:-«Нічого, у мене болить шлунок». Вона запропонувала відвести його в лікарню, але чоловік відмовився. На наступний день, коли вона приїхала з роботи у чоловіка знову болів шлунок. На її пропозицію викликати швидку допомогу він відмовився і сказав, що все пройде. У суботу чоловік сказав, що йому погано і тому вона викликала швидку допомогу, яка забрала його до лікарні.
На чергуванні у лікарні був ОСОБА_2., який оглянув її чоловіка та його медичну картку, із якої був переписаний діагноз про рак. Потім вийшов лікар ОСОБА_2. і сказав:-«Прийшла смерть вашого чоловіка, бо у нього діагноз-рак шлунку». Вона запитала, а чи можна, щось зробити? Лікар написав на листку перелік медикаментів, які необхідно було купити у нічній аптеці. Коли вона пішла купляти медикаменти, то її чоловік був при тямі, він розмовляв, ходив. Потім чоловіка взяли на каталку і повезли на 2 поверх. Коли вона принесла медикаменти, то при ній відразу чоловіку поставили капельницю. Вона сказала лікарю, щоб зробили УЗІ чи рентген, або якись аналізи, проте він повідомив, що вже пізній час і не треба турбувати лікаря в нього і так мала зарплата. Пообіцяв, все зробити з ранку.
Після цього вона поїхала додому. Зранку наступного дня близько 10 години вона приїхала до лікарні, де у ординаторській їй повідомили, що у 8 год. в туалеті помер її чоловік. Проте в медичних документах записано, що чоловік помер у 4 год. ранку.
Вона забрала тіло чоловіка додому. В медичній довідці лікар ОСОБА_2. написав, що чоловік помер вдома від раку. Пізніше вона дізналася, що її чоловік помер не від раку, а внаслідок закритої травми живота, розриву тонкого кишківника.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що коли він дізнався про те, що батько у тяжкому стані, він прийшов до нього до дому і побачив на животі у батька царапину. Для того, щоб полегшити біль, він зробив батьку один укол анальгіну з дімедролом.
Батько не хотів їхати в лікарню, але він з матір'ю в суботу викликали швидку і відвезли його до лікарні. При огляді батька був лікар ОСОБА_2., медсестра, він та мати. Після огляду лікар сказав, що у батька рак і пішли метастази. Приблизно хвилин через 20 після огляду батька, коли принесли ліки, то медсестра поставила йому капельницю. Чи брали у батька аналізи йому не відомо. Потім він поїхав додому. Про побиття батька йому стало відомо тільки на похоронах.
Свідок ОСОБА_6. в судовому засіданні пояснив, що він працює головним лікарем Рокитнянської ЦРЛ. Щодня з ранку йому доповідають про стан речей у лікувальному закладі. Точної дати він не пам'ятає, але йому доповіли, що в лікарні помер чоловік від онкологічного захворювання. Труп чоловіка був виданий без розтину, не дивлячись на те, що хворий помер у лікувальному закладі.
Хворому ОСОБА_4 з початку був встановлений діагноз рак шлунку, про що не виникало ніяких сумнівів, але після експертизи було встановлено інший діагноз. В зв'язку з цим була створена комісія з розслідування даного випадку.
По результатам службової перевірки по даному факту, комісія прийшла до висновку, що лікарем-хірургом ОСОБА_2 допущена помилка в діагностиці та лікуванні хворого ОСОБА_4. За допущення помилок в лікуванні хворого лікарю ОСОБА_2 оголошено догану та його направлено на позачергову атестацію. Рішенням атестаційної комісії з лікаря ОСОБА_2 знято першу категорію зі спеціальності хірургія та присвоєно другу категорію. Дане рішення атестаційної комісії не оскаржувалось.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що вона будучи судово-медичним експертом КОБСМЕ повністю підтримує висновок експертів додаткової комісійної судово-медичної експертизи №152/К від 26.09.-20.10.2008 року. Для надання висновку експерти брали до уваги всі матеріали справи, які перебували у їх розпорядженні. Вказала, що лікарем-хірургом ОСОБА_2 діагноз було встановлено неправильно, тому хворий не отримав медичної допомоги.
Спеціаліст ОСОБА_8. в судовому засіданні пояснив, що він має стаж роботи хірургом 36 років. На даний час інструкція, яка регламентує діяльність лікарів хірургів по питанню встановлення діагнозу в залежності від часу не затверджена в Міністерстві юстиції. Лікарі хірурги в своїй діяльності керуються різними класичними схемами із відповідних підручників. Враховуючи те, що хворий ОСОБА_4 був доставлений до лікарні несвоєчасно у критичному стані, термінальній стадії, тому клінична картина в даному випадку для рака шлунку та перитоніту була однаковою і відрізнити їх практично було не можливо. Лікар ОСОБА_2. попередній (робочий) діагноз встановив невірно, але для того, щоб підтримати життєві функції хворого призначив симптоматичну терапію, яка в тій ситуації була вірною. Його пояснення в суді повністю відповідають колегіальному висновку, який зроблений в акті про проведення службового розслідування обставин надання медичної допомоги хворому ОСОБА_4. від 20.09.2007 року. На даний час він розуміє, що в акті від 20.09.2007 року у колегіальному висновку є неточність в частині де зазначено, що лікар ОСОБА_2 неправильно призначив лікування хворому.
Суд критично відноситься до пояснень спеціаліста ОСОБА_8. вважаючи їх суб'єктивною точкою зору спеціаліста хірурга, яка суперечить акту про проведення службового розслідування обставин надання медичної допомоги хворому ОСОБА_4. від 20.09.2007 року (а.с.13-15) та іншим матеріалам справи.
Крім, пояснень потерпілої та свідків наданих під час судового розгляду справи вина ОСОБА_2 у вчиненні ним злочину, передбаченого ст.140 ч.1 КК України підтверджується наступними письмовими матеріалами справи, що були досліджені судом :
-рецензією на історію хвороби померлого ОСОБА_4, 1955 року народження, виданою 14.06.2007 року лікарем онкологом ОСОБА_9., згідно якого встановлено, що лікарем хірургом ОСОБА_2 зроблена діагностична помилка, яка потягнула за собою лікувальну: неадекватна терапія та тактичну помилку: невірно видана довідка про смерть (а.с.4);
- актом службової перевірки від 21.06.2007 року, яка проводилася по факту скарги ОСОБА_1, жительки с.Ольшаниця щодо неналежного надання меддопомоги її покійному чоловікові ОСОБА_4., згідно якого комісія прийшла до висновку, що лікарем-хірургом ОСОБА_2 допущена помилка в діагностиці та лікуванні хворого (недостатньо зібраний анамнез, не уточнена причина погіршення стану хворого, хворий не оглянутий в повному обсязі, не вказані тілесні ушкодження - садини, гематоми). При наявності амбулаторної карти з вказаним діагнозом та записами щодо перебігу хвороби онкологічний діагноз виставлений неправильно. Допущена деантологічна помилка в розмові з родичами померлого (відмова в обстеженні на УЗД апараті не повинна зв'язуватися з низькою зарплатою лікаря). Встановлено повне розходження клінічного діагнозу та діагнозу після судово-медичного розтину. Смерть хворого ОСОБА_4 можна вважати умовно відворотною при умові своєчасного виставлення діагнозу та проведеному адекватному інтенсивному лікувані ( а.с. 5 );
- наказом головного лікаря Рокитнянської ЦРЛ від 25.06.2007 року №170 про дисциплінарне стягнення з лікаря хірурга ОСОБА_2 (а.с.8);
-актом про проведення службового розслідування обставин надання медичної допомоги хворому ОСОБА_4. в хірургічному відділенні Рокитнянської ЦРЛ від 20.09.2007 року, згідно якого «Лікарем-хірургом ОСОБА_2 недостатньо повно зібрано анамнез, не зафіксовано тілесні пошкодження на шкірі на животі та на зовнішній поверхні правої кисті. Не виконано об'єктивне дослідження органів брюшної порожнини ( не виконано рентгенологічне і ультразвукове дослідження). За клінічним перебігом і станом такий хворий повинен бути госпіталізованим на реамаційне ліжко. Низький рівень деонтологічної роботи лікаря. Смерть хворого наступила від перетоніту, який виник в результаті травматичного розриву тонкої кишки. Лікарем ОСОБА_2 був встановлений діагноз неправильно, а тому лікування було призначене неправильне." ( а.с. 13 - 15 );
-висновком комісійної судово-медичної експетизи №8К від 21.01.2008 року, згідно якого встановлено, що: "згідно із даними представленої медичної документації, консультативного заключення хірурга, акту судово-медичного дослідження трупа №111 у гр.ОСОБА_4. виявлені такі тілесні ушкодження: закрита травма живота, розрив тонкої кишки з розвитком перитоніту. Садна - на передній черевній стінці та на лівій боковій поверхні живота (на фоні кровонапливів), в ділянці променево-зап'ясного суглобу і правої кисті, на зовнішній поверхні правої сідниці.
Вище описані тілесні ушкодження у вигляді закритої травми живота, розриву тонкої кишки з розвитком перитоніту - на момент їх отримання не являються несумісними з життям ушкодженнями.
Лікарем Рокитнянської ЦРЛ діагноз було встановлено неправильно, відповідно і лікування було проведено неправильно.
При своєчасному і адекватному лікуванні від моменту травми, можливо було запобігти смерті ОСОБА_4.
Оскільки діагноз розрив тонкої кишки не було встановлено і по медичній документації факт травми відсутній, то і обстеження і лікування проводились не цілеспрямовано. Дії лікаря ОСОБА_2 та смерть хворого ОСОБА_4. перебувають у причинному зв'язку. ( а.с. 27 - 30 );
-висновком експерта №33Д від 04.02.2007 року відповідно до якого встановлено, що смерть ОСОБА_4 наступила вследствии закрытой травмы живота с разрывом тонкого кишечника приведшего к перитониту.
При исследовании трупа были обнаружены повреждения: 2000 мл. гнойного эксудата в брюшной полости, разрыв тонкой кишки в 70см от иллиоцикального угла, воспаление брюшины, ссадины и кровоподтеки на передней брюшной стенке, садины в области правоголучезапястного сустава.
Закрытая травма живота, повлекшая смерть гр.ОСОБА_4, образовалась в результате действия твердого предмета (предметов), могла образоваться при падении потерпевшего с высоты роста на предмет (камни, железобетонные плиты) за 3 - 4 суток до наступления смерти. Не исключено образование вышеописанной травмы в результате действия рук и ног человека ( а.с. 34 );
-свідоцтвом про смерть, згідно якого вбачається, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року (а.с.71);
- висновком додаткової комісійної судово-медичної експертизи №152/К від 26.10.-20.10.2008 року встановлено, що: Тілесні ушкодження виявлені у ОСОБА_4 на момент їх отримання та на момент його доставки на приймальне відділення Рокитнянської ЦРЛ не є несумісними з життям ушкодженнями.
Лікарем-хірургом ОСОБА_2 у хворого ОСОБА_4. діагноз встановлено не вірно і лікування проведено не в повному обсязі.
Смерть хворого ОСОБА_4 за умови своєчасного звернення за медичною допомогою після отримання травми була відворотною. Оскільки хворий ОСОБА_4. в приймальне відділення Рокитнянської ЦРЛ був доставлений у важкому стані через три доби від моменту травми, то смерть хворого ОСОБА_4. умовно відворотна.
Дії лікаря-хірурга ОСОБА_2 та смерть хворого ОСОБА_4 перебувають у причинному зв'язку ( а.с. 250 - 256 );
-висновком експерта-хірурга ОСОБА_10 згідно якого вбачається, що дії лікаря-хірурга ОСОБА_2 та смерть хворого ОСОБА_4 перебувають у причинному зв'язку (а.с.303);
-наказом Головного управління охорони здоров'я Київської обласної державної адміністрації від 20 червня 2008 року №221-н про зняття першої кваліфікаційної категорії зі спеціальності хірургія та присвоєння другої категорії зі спеціальності хірургія лікарю-хірургу ОСОБА_2, який був підготовлений за результатами висновків комісії Головного управління охорони здоров'я від 20.09.2007 року по перевірці обставин надання медичної допомоги хворому ОСОБА_4. Рішення атестаційної комісії не оскаржувалось, а тому є чинним (а.с.293);
-довідкою про причину смерті виданої 20.05..2007 року, згідно якої вбачається, що лікар ОСОБА_2. встановив, що причиною смерті ОСОБА_4 є рак шлунку (а.с.300);
- посадовою інструкцією лікаря-ординатора хірургічного відділення затвердженої 04.01.2006 року головним лікарем Рокитнянської ЦРЛ, з якою ознайомлений лікар-хірург ОСОБА_2., де зазначено, що лікар-ординатор несе персональну відповідальність за своєчасне виконання необхідних лікувально-діагностичних міроприємств. Лікар-ординатор хірургічного відділення несе відповідальність за виконання своїх обов'язків та обсяг роботи в установленому законодавством порядку (а.с.301,302);
-витяг із Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я" пункт д) ч.1 ст.6, Кожний громадянин України має право на охорону здоров'я, що передбачає: кваліфіковану медико-санітарну допомогу (а.с.77-78), ч.1 ст.52, Медичні працівники зобов'язані подавати медичну допомогу уповному обсязі хворому, який знаходиться в критичному для життя стані (а.с.94);
Сукупність досліджених в судовому засіданні доказів, а саме: покази потерпілої, свідків, висновки експертиз та інші, узгоджуються між собою та підтверджують, що дії підсудного ОСОБА_2 та смерть хворого ОСОБА_4 перебувають у причинному зв'язку. Покази підсудного про належне виконання ним професійних обов'язків під час визначення діагнозу та своєчасному надані медичної допомоги у повному обсязі хворому ОСОБА_4, суд вважає неправдивими та розцінює як намір уникнути відповідальності за скоєне.
Аналізуючи дослідженні в судовому засіданні докази, суд прийшов до висновку, що підсудний ОСОБА_2. будучи лікарем-хірургом Рокитнянської ЦРЛ своїми діями, які виразились у неналежному виконанні своїх професійних обов'язків внаслідок несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки для хворого ОСОБА_4 у вигляді його смерті, а тому дії підсудного органом досудового слідства вірно кваліфіковані за ст. 140 ч. 1 КК України.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу винного, який вину у вчиненні злочину не визнав, за місцем проживання характеризується посередньо (а.с.69), за місцем роботи характеризується негативно (а.с.70), до кримінальної відповідальності притягується вперше (а.с.66).
Обставин, що обтяжують та пом'якшують відповідальність підсудного, суд не вбачає.
З урахуванням наведених обставин, суд прийшов до висновку, що покарання підсудному необхідно призначити в межах санкції ст.140 ч.1 КК України у виді позбавлення права обіймати певні посади.
Потерпілою ОСОБА_1 заявлено цивільний позов про стягнення з підсудного матеріальної шкоди в розмірі 5520 грн. та моральної шкоди в розмірі 20000 грн. (а.с.129-132).
Вказаний позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що смерть ОСОБА_4. настала від злочинних дій підсудного.
Відповідно до ч.1 ст.1166, ч.1 ст. 1167, ч.2 ст. 1168 та ч.1 ст.1201 ЦК України майнова та моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім»єю.
Особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження могильного пам'ятника, ці витрати. Тобто кредитором у даному випадку може бути будь-яка особа, яка понесла ці витрати та надала відповідні докази.
В судовому засіданні потерпіла надала докази про понесені витрати, які виразились у придбанні труни-175 грн., вінків-150 грн., хусток-150 грн, покривала-25 грн, рушника-60 грн. пам'ятника-3450 грн. (а.с.136,163). Всього нею понесено матеріальні витрати у розмірі 4010 грн.
Що стосується витрат на придбання продуктів харчування, то вони не підтверджені належними доказами, оскільки надані суду довідки директора Миронівського ринку (а.с.133-135) не можуть вважатись об'єктивним доказом матеріаль-них витрат понесених потерпілою тому, що смерть її чоловіка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 року, а довідки надані про середньо ринкові ціни на Миронівському ринку станом на 15.04.2008 року, тобто через 11 місяців піля смерті ОСОБА_4.
З огляду на вказані обставини з даних довідок неможливо зробити висновок про об'єктивні витрати, понесені потерпілою на придбання продуктів харчування, а тому ці довідки не можуть бути прийняти судом до уваги. Інших доказів про понесені витрати потерпіла не надала.
В судовому засіданні встановлено, що потерпіла від злочинних дій підсудного зазнала моральної шкоди, яка виразилася у душевних стражданнях у зв'язку із смертю її чоловіка. Враховуючи обставини справи, характер та глибину душевних страждань потерпілої, вимоги розумності та справедливості, суд визначає моральну шкоду, яка підлягає стягнегнню з підсудного, в розмірі 10000 грн.
Питання речових доказів суд вирішує, керуючись ст. 81 КПК України. Судових витрат по справі немає.
Керуючись ст. 323,324 КПК України, суд-
З А С У Д И В:
Визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 140 ч.1 КК України і призначити покарання у виді позбавленням права обіймати посади пов'язані з лікарською діяльністю строком на п'ять років.
Цивільний позов потерпілої НОМЕР_1 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь НОМЕР_1 4010 гривень за майнову шкоду та 10000 гривень за моральну (немайнову) шкоду, а всього 14010 гривень.
Речові докази: медичну амбулаторну картку №0530 0424 та медичну картку стаціонарного хворого №2031 на ім'я ОСОБА_4 -повернути до Рокитнянської ЦРЛ.
Міру запобіжного заходу засудженому до набрання вироком чинності залишити обрану - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.
Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Київської області через Рокитнянський районний суд протягом п'ятнадцятиденного терміну з моменту проголошення.
Суддя: В.М.Корбут
