АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
провадження № 22-ц/796/16248/2015 Головуючий у 1-й інстанції: Гладун Х.А.
справа №757/5583/15-ц Доповідач: Поліщук Н.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2015 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м.Києва в складі:
Головуючого - судді Поліщук Н.В.
суддів Білич І.М., Болотова Є.В.
при секретарі Горбачовій І.В.
за участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача Павленко О.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», поданою представником за довіреністю Павленко Ольгою Володимирівни, на рішення Печерського районного суду м.Києва від 07 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про стягнення грошових коштів, -
ВСТАНОВИЛА:
В лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який уточнив в ході розгляду справи, про:
1. стягнення з ПАТ «Дельта Банк» 1 100 000 грн. за Договором №001-28801-011112 банківського рахунку фізичної особи від 01 листопада 2012 року;
2. стягнення з ПАТ «Дельта Банк» 497000 грн. за Договором №001-28801-011112 банківського рахунку фізичної особи від 01 листопада 2012 року;
3. стягнення з ПАТ «Дельта Банк» пені в сумі 11264 грн. за порушення термінів перерахування грошових коштів;
4. стягнення з ПАТ «Дельта Банк» 100000 грн. на відшкодування моральної шкоди;
5. стягнення з ПАТ «Дельта Банк» 137392 долара США, що еквівалентно 3 410 069,44 грн. за Договором №001-28801-230513 банківського рахунку фізичної особи від 23 травня 2013 року.
Вимоги обґрунтовує тим, що 11 листопада 2012 року між сторонами укладено Договір №001-28801-011112 банківського рахунку фізичної особи.
В січні 2015 року ОСОБА_1 подав до банку заяву разом із платіжним дорученням про перерахування коштів у сумі 1 100 000 грн. на рахунок в іншому банку, проте банк таке розпорядження не виконав.
В лютому 2015 року ОСОБА_1 подав до банку заяву разом із платіжним дорученням про перерахування коштів у сумі 497000 грн. на рахунок в іншому банку, проте банк таке розпорядження також не виконав.
Також зазначає, що 23 травня 2013 року між сторонами укладено Договір №001-28801-230513 банківського рахунку фізичної особи.
В грудні 2014 року ОСОБА_1 подав до банку заяву про перерахування коштів у сумі 137392 долара США на рахунок в іншому банку, проте банк таке розпорядження не виконав.
У відповідності до п.21 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк», позивач просить стягнути пеню за невиконаними платіжними дорученнями у розмірі 11264 грн.
Рішенням Печерського районного суду м.Києва від 07 жовтня 2015 року позовні вимоги задоволено частково, вирішено стягнути з ПАТ «Дельта Банк» 1 614 107,64 грн. за Договором №001-28801-011112 та 138807,44 доларів США, що еквівалентно 2 951 046,17 грн., за Договором №001-28801-230513. В задоволенні іншої частини вимог відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.
Не погодившись з ухваленим рішенням, ПАТ «Дельта Банк» подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що 02 березня 2015 року банк віднесено до категорії неплатоспроможних та запроваджено заходи згідно із Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», проте справу судом розглянуто без урахування положень цього Закону.
В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав, посилаючись на обставини в ній викладені.
Позивач та його представник заперечували проти доводів апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з»явились в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції установлено, що 01 листопада 2012 року між сторонами укладено Договір №001-28801-011112 про відкриття банківського рахунку фізичної особи.
На підставі умов вказаного договору, 23 січня 2015 року та 13 лютого 2015 року позивач подав банку заяви про здійснення перерахунку грошових коштів з його поточного рахунку НОМЕР_1 на поточний рахунок НОМЕР_2, відкритих на підставі вказаного договору, в сумі 1100000 грн. та 497000 грн. відповідно, які в подальшому просив перерахувати на поточний рахунок в ПАТ «Радикал Банк», про що банком прийняті відповідні заяви та платіжні доручення, а позивачем сплачено банку винагороду за проведення вказаних транзакцій.
Також, 30 грудня 2014 року на підставі Договору №001-28801-230513 від 23 травня 2013 року, укладеного між сторонами, позивачем подано банку заяву про зарахування належних йому грошових коштів на поточному рахунку в доларах США на належний йому поточний рахунок в інший банк в сумі 138807,44 доларів США .
Розпорядження позивача по перерахуванню коштів у інші банки виконані не були.
Згідно виписки від 27 серпня 2015 на рахунках згідно Договору №001-28801-011112 наявний залишок суми коштів в розмірі 1613111,08 грн. та 996,56 грн.
На поточному рахунку за Договором №001-28801-230513 залишок становить 138807,44 доларів США.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що відповідач ухиляється від виконання визначених законодавством та взятих на себе за договорами зобов»язань, оскільки з листопада 2014 року порушує право на вільне користування належних грошових коштів, що належать позивачу.
Проте погодитися з такими висновками колегія суддів не може, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Відповідно до ст.1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.
Як убачається з матеріалів справи, 02 березня 2015 року Правлінням НБУ прийнято постанову №150 «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних».
02 березня 2015 року Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк».
02 жовтня 2015 року Правлінням НБУ прийнято постанову №664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних».
02 жовтня 2015 року Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №181 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Дельта Банк».
Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом, що регулює дані правовідносини.
Згідно з п.16 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до п.6 ст.2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Таким чином, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Статтею 36 вказаного Закону України врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.
Зокрема, ч.1 ст.36 цього Закону встановлено, що з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
Згідно з п.п. 1, 2 ч.5 ст.36 цього Закону під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.
Згідно із п.1 ч.6 ст.36 цього Закону обмеження встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті.
Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами (ч.1 ст.26 Закону України).
Відповідно до ч.2 ст.26 цього Закону вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Згідно із ч.ч. 2, 3, 5 ст.27 цього Закону уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
З огляду на положення п.п. 1, 2 ч.5 ст.36 та п.1 ч.6 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» задоволення вимог кредиторів за договорами банківського рахунку підлягають задоволенню в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України.
З матеріалів справи убачається, що банк у встановлені строки не виконав розпорядження власника банківського рахунку про переказ коштів на рахунок у інший банк, що є порушенням прав позивача у договірних відносинах із банком.
Проте, у період строку невиконання зобов»язання, у банку боржнику запроваджено заходи відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», які встановлюють визначені обмеження у зв»язку із фактом запровадження таких заходів щодо задоволення вимог кредиторів.
Відтак, оскільки у банку було запроваджено тимчасову адміністрацію, а згодом прийнято рішення про ліквідацію банку, то захист інтересів позивача повинен відбуватися, виходячи з положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Згідно із доводами апеляційної скарги та відповідно до витягу з «Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб», позивача включено до переліку осіб, чиї вимоги є акцептованими та вони мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Згідно із цим витягом підтверджено право позивача на отримання 200000 грн.
Інша частина вкладу відповідно до п.4 ч.1 ст.52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» віднесено до 4 черги вимог кредиторів, якою передбачено, що кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів.
Тобто, якщо вимога кредитора перевищує розмір гарантованої суми компенсації, така залишкова вимога відносить до спеціальної черги вимог, питання про задоволення яких переноситься на майбутнє. Після задоволення вимог кредиторів 1-3 черг за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та реалізації майна банку, будуть задоволені вимоги кредиторів 4 черги за рахунок залишкових коштів пропорційно сумі вимоги, що визначено ч.4 ст.52 цього Закону.
Така вимога не є безумовною і її задоволення у повному обсязі залежить від обставин, що визначені ч.4 ст.52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Відтак, у зв»язку із застосуванням спеціальних механізмів врегулювання правовідносин та прав позивача із банком, щодо подальшої діяльності якого прийнято рішення про виведення його з ринку, застосуванню підлягає Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Інші правові норми, зокрема положення ЦК України про зобов»язання, можуть бути застосовані, якщо вони не суперечать цьому Закону.
Зазначених вище вимог закону суд першої інстанції не врахував та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст. ст. 218, 303, 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», поданою представником за довіреністю Павленко Ольгою Володимирівни, задовольнити.
Рішення Печерського районного суду м.Києва від 07 жовтня 2015 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий - суддя Н.В. Поліщук
Судді І.М. Білич
Є.В. Болотов
