ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: [email protected]
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" квітня 2018 р. Справа № 911/141/18
Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали справи
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Підшипники України” (49124, АДРЕСА_1)
до Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України (08133, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Чорновола, буд. 1 “А”)
про стягнення 187 611,85 грн.
секретар судового засідання (ст. секретар): Потапчук Ю.А.
за участю представників сторін:
позивач – ОСОБА_1 – предст., дог. про надання правової допомоги від 14.03.2018
відповідач – ОСОБА_2 – предст., дов. від 01.02.2018;
ОСОБА_3 – предст., дов. від 01.02.2018;
СУТЬ СПОРУ:
До господарського суду Київської області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю “Підшипники України” (позивач) з позовом до Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України (відповідач) про стягнення 187 611,85 грн. заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов’язку щодо повернення у повному обсязі фінансової гарантії (гарантії допуску) за Договором від 24.12.2003 № 70383 про забезпечення перевізників допуском до роботи в системі МДП.
Ухвалою господарського суду Київської області від 29.01.2018 відкрито провадження у справі та задоволено клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. Розгляд справи вирішено здійснювати без проведення судового засідання.
16.02.2018, в межах встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку, відповідач подав до суду відзив та заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, разом з клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
На підставі ухвали суду від 23.02.2018 вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, та підготовче засідання призначено на 19.03.2018.
03.03.2018 на адресу суду від позивача (вх. номер 4487) надійшла відповідь на поданий 16.02.2018 відповідачем відзив, яка залучена до матеріалів справи.
16.03.2018 у визначені ухвалою суду від 23.02.2018 строки, відповідачем також було подано письмові заперечення з викладеною в ньому позицією на відповідь на відзив ТОВ «Підшипники України».
В судовому засіданні 19.03.2018 було оголошено перерву до 26.03.2018, про що сторони повідомлені в бланку оголошення перерви.
26.03.2018 від позивача надійшла відповідь на заперечення позивача, поданих через канцелярію суду (вх. номер 5913) та які долучені до матеріалів справи.
В судовому засіданні 26.03.2018, керуючись ст. 183 ГПК України, за письмовою згодою обох сторін, суд перейшов до розгляду справи по суті та оголошено перерву до 16.04.2018.
Присутні в судовому засіданні представники сторін обґрунтували заявлені позовні вимоги та подані раніше заперечення.
Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об’єктивного розгляду спору по суті, у судовому засіданні 16.04.2018 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд,-
встановив:
24 грудня 2003 року між товариством з обмеженою відповідальністю “Підшипники України” (перевізник) та Асоціацією міжнародних автомобільних перевізників України (Асоціація) було укладено договір №70383 про забезпечення перевізників допуском до роботи в системі МДП, предметом якого було забезпечення відповідачем позивача документами та інформацією, необхідною для виконання перевезень в системі МДП.
Згідно з п. 3.2. договору перевізник, у тому числі, зобов’язаний виконувати умови „Декларації – зобов’язань транспортної компанії по допуску до митної системи МДП та дозволу на користування звичайними книжками МДП”, а також „Посібника для користувача книжки МДП”.
Підпунктом 4.1. даного договору передбачено, що перевізник зобов’язується збільшити суму гарантії допуску, а саме додатково внести суму на рахунок Асоціації - відповідача, яка з урахуванням суми гарантії допуску, внесеної при отриманні допуску до системи МДП, буде еквівалентною 8000 доларів США по курсу Національного банку України на день оплати або надати банківську гарантію на цю суму.
Пунктом 4.2. договору передбачено, що внесена сума підлягає поверненню перевізнику через 27 місяців з дня отримання останньої книжки МДП, використаної для перевезення, при умові відсутності повідомлень чи претензій митних органів про порушення процедури МДП. Гарантія може бути заблокована при наявності порушень митних правил позивачем і використана на оплату претензії за порушення процедури МДП. В цьому разі для продовження роботи в системі МДП позивачем надається спеціальна гарантія.
Як зазначив позивач та як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору перевізник сплатив на рахунок Асоціації у зазначені дати такі суми: 16.10.2003р. - 21 328,00 грн., 26.02.2004р. - 5 330,03 грн., 21.07.2004р.- 10634,00 грн., 30.07.2004р. - 5 316,00 грн., всього - 42 608,03 грн., що на той період було еквівалентом 8000 доларів США.
24 червня 2015 року позивач звернувся до відповідача з заявою №24/06-01, в якій просив виключити його з учасників Асоціації за власним бажанням.
Листом від 06.07.2015р. №2/11-1/2665 відповідач оповістив позивача, що відповідно до його заяви ТОВ «Підшипники України» виключено з учасників Асоціації 30.06.2015 та пізніше після спливу 27 місяців з дня отримання останньої книжки МДП повернуто перевізнику внесену ним суму 42 608,03 грн.
Разом з тим, посилаючись на п. 4.1, 4.2 Договору, позивач вказує, що Асоціація, повернувши 42 608,03 грн. сплатила лише частину внесеної суми, оскільки станом на дату повернення зазначених коштів сума еквівалентна 8000,00 дол. США збільшилась та склала 208 141,26 грн., про що відповідачеві неодноразово направлялись претензії.
Зважаючи на те, що сума грошових коштів в повному обсязі повернута позивачеві не була, останній звернувся до суду з позовом про стягнення 187 611,85 грн., як різниці між загальною сумою гарантії, еквівалентної на день подачі позову до суду, яка за розрахунком позивача склала 230 219, 88 грн. та сумою сплаченої (повернутої гарантії в розмірі 42 608,03 грн.).
Заперечуючи проти заявленого позову та викладених в ньому обставин, відповідач вказує на те, що у відповідності до Посібника для користувача книжки МДП, а саме Розділу 20 ним було повернуто всю суму внесеної в національній валюті України гарантії. Таким чином, твердження позивача з приводу того, що Асоціація зобов’язана була внести на рахунок позивача суму еквівалентну 8000,00 дол. США суму на момент повернення не відповідає зазначеному в п. 8.1 Розділу 20 Посібника Порядку повернення учасникам фінансової гарантії, у зв’язку з чим в позові слід відмовити.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.
Регулювання відносин, що виникають у зв’язку із наданням послуг здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 цього ж кодексу якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Пунктами 8.1.-8.6. Розділу 20 – Посібника для користування книжок МДП, затвердженому рішенням Конференції учасників АСМАП України передбачено, що фінансова гарантія (гарантія допуску), внесена Учасником Асоціації відповідно до п. 4.1. цього Розділу, повертається йому через 27 місяців з дня отримання ним останньої книжки МДП.
Кошти, що були внесені в іноземній валюті, повертаються в національній валюті України - гривні за курсом Національного банку України на дату повернення гарантії допуску.
Кошти, що були внесені в національній валюті України - гривні повертаються в національній валюті в тій же сумі, в якій вони були внесені.
При виході з Учасників Асоціації, сума гарантії допуску може переуступатися новому Учаснику, при умові взяття ним відповідальності, що виникає в результаті використання книжки МДП.
Дія пункту 8.1. поширюється на всі гарантії допуску, що вносились до Асоціації, незалежно від дати внесення.
Для повернення вказаної у п. 8.1 гарантії допуску перевізник подає до Асоціації письмову заяву за підписами керівника і головного бухгалтера суб’єкта господарювання, скріплених печаткою. У заяві зазначаються банківські реквізити, на які потрібно перерахувати кошти.
Заява і лист погодження (додаток 12) розглядає Секретаріат Асоціації, у разі відсутності неврегульованих повідомлень митних органів чи несплачених претензій, членських внесків і штрафів, передбачених п.п. 10.2., 10.3. цього розділу, Президенту Асоціації подається обґрунтування для прийняття остаточного рішення.
За наявності повідомлень чи претензій з боку митних органів, а також порушень, передбачених п. 4.3 цього розділу, гарантія допуску повертається після їх фінансового врегулювання.
При поверненні гарантії допуску перевізнику, Асоціацією утримується заборгованість по членських внесках та штрафах, передбаченими п.п. 10.2., 10.3. цього розділу.
Невитребувана гарантія допуску після закінчення терміну позовної давності переходить у власність Асоціації згідно з вимогами чинного законодавства України.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України закріплено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Так, як вбачається з матеріалів справи та про що зазначалось вище, у відповідності до поданої 24 червня 2015 року заяви №24/06-01, 30.06.2015 позивач був виключений з учасників Асоціації за власним бажанням.
Пізніше, 21.06.2017 року після спливу 27-ми місячного терміну повернення перевізнику внесеної ним суми гарантії та відсутністю порушень з боку ТОВ «Підшипники України», останньому було повернуто внесену ним в національній валюті гарантію в розмірі 42 608,03 грн., що відповідає п. 8.1 Посібника для користування книжок МДП (Розділ 20).
Таким чином, оскільки відповідач свій обов’язок щодо вчасного та повного повернення суми гарантійного внеску у відповідності до Посібника Порядку повернення учасникам фінансової гарантії, який є спеціальним правовим актом в правовідносинах, що склались між сторонами, виконав, вказане свідчить по відсутність підстав для задоволення позовних вимог з підстав необґрунтованості та недоведеності.
Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1, п. 2 ч. 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
Відмовити в задоволенні позовних вимог.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Дата підписання повного тексту рішення 18.04.2018
Суддя О.В. Щоткін
