ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: [email protected]
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
24.04.2018
Справа № 910/1775/18
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом приватного підприємства "Укрросконтрактбуд"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Ойл Трейдінг"
про стягнення 773 664,58 грн.
Представники:
від позивача: Рева О.О. - представник за довіреністю № б/н від 11.04.2018 р.;
від відповідача: Помогайбо О.В. - представник за довіреністю № б/н від 13.04.2018 р.
при секретареві судового засідання: Єрмоловій Р.М.
ВСТАНОВИВ:
На розгляд господарського суду міста Києва передано позов приватного підприємства "Укрросконтрактбуд" до товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Ойл Трейдінг" про стягнення 773 664,58 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.02.2018 р. в задоволенні заяви приватного підприємства "Укрросконтрактбуд" про забезпечення позову відмовлено.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.02.2018 р. відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
12.03.2018 р. до канцелярії суду відповідач подав відзив на позовну заяву.
20.03.2018 р. до канцелярії суду позивачем подано довідку, клопотання про перехід до розгляду справи №910/1775/18 за правилами загального позовного провадження, а також 21.03.2018 р. подано заяву про зміну підстав позову.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.03.2018 р. в задоволенні клопотання приватного підприємства "Укрросконтрактбуд" про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження у справі №910/1775/18 відмовлено, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; розгляд справи призначено на 17.04.2018 р.
У судовому засіданні 17.04.2018 р. постановлено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи на 24.04.2018 р.
Відповідно до ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Суд, на підставі ч. 3 ст. 46 ГПК України, не приймає заяву приватного підприємства "Укрросконтрактбуд" про зміну підстав позову.
В судовому засіданні 24.04.2017 р. представник позивача подав клопотання про призначення судової експертизи, просив суд задовольнити.
Представник відповідача заперечував проти даного клопотання, просив суд відмовити в задоволенні.
Суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про призначення судової експертизи.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача заперечував проти позовних вимог, просив суд відмовити в задоволенні.
Заслухавши представників сторін та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
01 грудня 2016 року між приватним підприємством "Укрросконтрактбуд" та товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс Ойл Трейдінг" укладено генеральний договір № 1273/1216/НП/1 поставки нафтопродуктів.
Згідно з п.1.1 договору, постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти, за цінами і в кількості відповідно до додаткових угод до цього договору, які є невід'ємною частиною і укладаються сторонами на підставі письмових заявок покупця. В додаткових угодах зазначаються вид прокудції, її кількість, ціна, місце призначення, відвантажувальні реквізити.
Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020 р., а в частині взаєморозрахунків - до їх повного виконання. У випадку, якщо за 1 календарний місяць до закінчення терміну дії цього договору жодна із сторін не попередить іншу про його розірвання, договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих же умовах (п.7.1. договору).
Відповідно до п. 2.1. договору, загальну вартість цього договору становить сума всіх додаткових угод до цього договору.
Додатковою угодою № 01/16 від 28.12.2016 р. до генерального договору постачання нафтопродуктів № 1273/1216/НП/1 від 01.12.2016. сторони погодили, що постачальник зобов'язується передати у власність покупця на умовах FCA в редакції «Інкотермс» 2000 р., а покупець зобов'язується прийняти і сплатитит нафтопродукти за ціною і в асортименті:
UN 1202, паливо дизельне ДП-3-Євро4-ВО, 3, ІІІ, кількість - 35 700 л, сума з ПДВ - 655 095,00 грн.
Покупець зобов'язується оплатити продукцію в розмірі, зазначеному в цій додатковій угоді, протягом 1 банківського дня з дати підписання цієї додаткової угоди. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок постачальника.
Згідно з п. 2.2. договору, покупець зобов'язується оплатити повну вартість продукції на підставі рахунку-фактури постачальника до моменту поставки продукції, на умовах 100% передоплати, згідно з окремими додатковими угодами до цього договору. Рахунок-фактура постачальника повинна бути оплачена покупцем у строк, зазначений у відповідній додатковій угоді до цього договору, Датою здійснення будь-якого платежу за цим договором вважаться дата зарахування коштів покупця на поточний рахунок постачальника.
Продукція може поставлятися покупцю на умовах EXW склад постачальника та/або FCA склад постачальника та/або CPT пункт призначення, та/або DDP склад покупця в редакції «Інкотермс» 2000 р. Умови конктретної поставки визначаються сторонами у відповідних додаткових угодах до цього договору (п. 3.1.).
Пунктом 3.3. договору передбачено, що постачальник вважається таким, що виконав своє зобов'язання по поставці прокудції з моменту передачі продукції покупцеві (представнику покупця) або транспортній органзації, залежно від умов поставки, обумовлених у відповідних додаткових угодах до цуього договору. Факт передачі продукції підтверджується відповідним актом прийому-передачі продукції та/або накладною. Постачальник не несе відповідальності за недостачупродукції, що ваиникла після її передачі покупцю (представнику покупця) або транспортній оранізації, залежно від умов поставки, обумовлених у відповідних додаткових угодах до цього договору. Право власності на продукцію переходить до покупця з дати поставки. Датою поставки продукції вважається дата, зазначена в акті прийому-передачі продукції та/або накладній.
Відповідно до п. 3.4. договору, продукція відвантажується протягом 2 днів з моменту виконання наступних умов: підписання сторонами додаткової угоди до цього договору; надходження грошових коштів у повному обсязі на рахунок постачальника.
Згідно з п. 3.6. договору, остаточна вартість продукції, що поставляється відповідно до цього договору, визначається на підставі актів прийому-передачі продукції та/або накладних, дані яких служать підставою для проведення остаточних взаєморозрахунків.
Представник покупця, який приймає продукцію у постачальника зобов'язаний надати представнику постачальника довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей. У разі поставки постачальником покупцеві продукції на умовах EXW склад постачальника в редакції «Інкотермс» 2000 р. сторони зобов'язані укласти договір зберігання (п. 3.8.).
Пунктом 3.9. договору встановлено, при поставці постачальником прокудції на умовах FCA склад постачальника, покупець зобов'язується прийняти товар не пізніше кінця поточного місяця (місяця в якому покупцем була проведена передоплата). У разі невиконання цього пункту покупцем, постачальник може скористатися правом, зазначеним у п. 4.5. цього договору.
Відповідно до п. 4.5. договору, при поставці постачальником прокудції на умовах FCA склад постачальника та/ або СРТ пункт призначення, та/або DDP склад покупця в редакції «Інкотермс» 2000 р. покупець зобов'язаний прийняти всю замовлену та оплачену прокудцію протягом строків, зазначених у п. 3.4. цього договору.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс Ойл Трейдінг" виставило позивачеві рахунок на оплату № 6542 від 28.12.2016 р. на суму 655 095,00 грн.
Приватне підприємство "Укрросконтрактбуд" виконав умови п. 2.2. договору та сплатив постачальнику 655 095,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 903 від 28.1.2016 р.
Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Позивач направив відповідачеві лист на термінове повернення від 03.01.2017 р. № 03/17, відповідно до якого просив грошові кошти у розмір і655 095,00 грн. повернути терміново, отриманий останнім 10.01.2017 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 6116608341633.
Відповідачем вимога не виконана.
Приватне підприємство "Укрросконтрактбуд" повторно направив товариству з обмеженою відповідальністю "Альянс Ойл Трейдінг" лист на термінове повернення від 11.01.2017 р. № 11/17, відповідно до якого просив грошові кошти у розмірі 655 095,00 грн. повернути терміново, так як були помилково перераховані, отриманий останнім 1.01.2017 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 6116608340300.
Відповідач відповіді не надав, кошти не повернув.
Відповідач у відзиві вих. № 10 від 07.03.2018 р. зазначає, що заперечує проти заявлених позовних вимог, оскільки здійснив поставку 35 700 л дизельного пального, про що оформлено документи.
Поставка здійснена відповідачем самовивозом через перевізника ПП Проповича П.І., що діяв на підставі заявки-доручення № 28 від 28.12.2016 р. до договору купівлі-продажу нафтопродуктів № 1273/1216/НП/1 від 01.12.2016 р.
З вищезазначеної заяви видно, що поставка здійснюється автомобілем Mercedes, д.н. НОМЕР_3, причіп (автоцистерна), д.н. НОМЕР_2. Покупець уповноважує (доручає) здійснити отримання даного товару водію ОСОБА_5, паспорт серії НОМЕР_4 від 17.12.2003 р., виданий Ізяславським РВУ МВС України в Хмельницькій області та надає право йому підписувати особисто оригінали накладної та ТТН при отриманні товару. Діє до 07 січня 2017 року.
На виконання умов п. 3.8. договору покупець надав постачальнику довіреність № 28 від 28.12.2016 р. (дійсна до 07.01.2017 р.) на імя ОСОБА_5, якою доручає отримати від ТОВ «Альянс ойл трейдінг» цінностей за рахунком № 6542 від 28.12.2016 р.
Позивач передав у власність відповідача продукцію, а саме UN 1202, паливо дизельне ДП-3-Євро4-ВО, 3, ІІІ, кількість - 35 700 л на загальну суму 655 095,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи підписаною та скріпленою печатками сторін видатковою накладною № 28/12-47 від 28.12.2016 р.
Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Накладна містить відомості про номер та дату складання, сторони господарських операцій, у тому числі відомості про уповноважену особу покупця, найменування товару, одиницю виміру, кількість, ціну, загальну вартість відпущеного товару. Накладна скріплена зі сторони продавця підписом особи, яка уповноважена на передачу товару, зі сторони покупця - підписом особи, яка уповноважена на отримання матеріальних цінностей від покупця.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Твердження позивача щодо не справжності підпису керівника на документах та те, що печатка не відповідає відтиску справжньої печатки підприємства, не приймаються судом до уваги, оскільки ним не надано суду належних та допустимих доказів в підтвердження викладених обставин.
Згідно з ч.1 статті 530 ЦК України зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Посилання позивача на застосування до спірних правовідносин ч.1 статті 1212 ЦК України суд не бере до уваги та зазначає наступне.
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовується також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Вищезазначене дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти як: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
Оскільки між сторонами було укладено генеральний договір № 1273/1216/НП/1 поставки нафтопродуктів від 01.12.2016 р. (наявний в матеріалах справи та скріплений підписами та печатками сторін), а кошти які позивач просить стягнути з відповідача, отримано останнім як оплата за надані послуги, то такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому не може бути витребувані відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 22.01.2013 року у справі № 5006/18/13/2012 та від 17.06.2014 року у справі №3-30гс14, від 25.02.2015 року у справі №3-11гс15.
Крім того, у постанові Верховного суду України від 03.06.2015 року у справі №6-100цс15 зазначено, що системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої, другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги приватного підприємства "Укрросконтрактбуд" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повністю.
Згідно з ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, 74, ст. 129, ст.ст. 232-233, 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
В позові відмовити повністю.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата підписання рішення: 17.05.2018 р.
Суддя С.М. Мудрий
