Окрема думка
в порядку ч. 3 ст. 34 Кодексу адміністративного судочинства України
"25" лютого 2019 р. року
Справа № 520/9156/18
З постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року по справі № 520/9156/18, я частково незгодна, з огляду на наступне.
Первинно інвалідність позивачу ОСОБА_1 встановлена 19.09.2014 року.
МСЕК при встановленні інвалідності керуються Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 07.04.2004 року N 183, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.04.2004 року за N 516/9115.
Відповідно до означеної Інструкції датою встановлення інвалідності вважається день надходження до МСЕК документів, необхідних для огляду хворого. Інвалідність встановлюється до першого числа місяця, наступного за місяцем, на який призначено черговий переогляд хворого.
Переогляд інвалідів з нестійкими, оборотними морфологічними змінами та порушеннями функцій органів і систем організму з метою визначення ефективності відновного лікування та реабілітаційних заходів, стану здоров'я і ступеня соціальної адаптації проводиться через 1 - 3 роки.
Переогляд інвалідів раніше вказаних строків, а також громадян, інвалідність яких встановлено без зазначення строку переогляду, проводиться при зміні стану здоров'я і працездатності або при виявленні фактів зловживань чи помилок, допущених у встановленні групи інвалідності.
Отже, моментом виникнення права позивача на отримання одноразової грошової допомоги є дата встановлення йому інвалідності, тобто - 19.09.2014 року, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент первинного встановлення позивачу III інвалідності, а саме Закон N 2011-XII, в редакції, що була чинною з 01.01.2014 року до 01.01.2017 року, та Порядок N 975.
Пунктами 4,5 ч 2 ст. 16 Закону № 2011-XII (в редакції з 01.01.2014 року по 01.01.2017 року) визначалось, що:
встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті (п. 4),
встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби (п. 5).
За приписами ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 26 червня 2018 року у справі № 750/5074/17, - … виконання обов'язків військової служби здійснюється під час проходження військової служби. Тобто визначення «під час проходження військової служби» є більш широким та включає в себе і час виконання обов'язків військової служби.
Як убачається із витягу з протоколу № 1578 від 12.06.2014 року засідання ЦВЛК по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (а.с. 14) мінно-вибухова травма, отримана позивачем у подальшому призвела до розвитку ряду захворювань.
Разом з тим, в протоколі відсутні дані, які б посвідчували ту обставину, що ці захворювання мали місце в період проходження ОСОБА_1 військової служби.
Таким чином, я вважаю, що позивач ОСОБА_1. не має права на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки позивачу вперше встановлена інвалідність більш ніж через 20 років після звільнення зі строкової військової служби.
Суддя
Другого апеляційного
адміністративного суду Мельнікова Л.В.
