Справа № 629/4628/16-ц
Номер провадження 2/629/131/19
У Х В А Л А
22 березня 2019 року Лозівський міськрайонним суд Харківської області у складі головуючого судді Каращука Т.О., за участю секретаря судового засідання Котяй А.Ю., розглянувши в підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою керівника Лозівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Лозівської міської ради Харківської області до ОСОБА_1 про стягнення збитків у вигляді неодержаного доходу внаслідок користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів,-
В С Т А Н О В И В:
29.08.2018 року керівник Лозівської місцевої прокуратури звернувся до Лозівського міськрайонного суду Харківської області із позовною заявою в інтересах держави в особі Лозівської міської ради Харківської області до ОСОБА_1 про стягнення збитків у вигляді неодержаного доходу внаслідок користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.
Прокурор Гребенюк В.Є. в підготовчому судовому засіданні вважав за необхідне призначити справу до основного судового розгляду.
Представник Лозівської міської ради ОСОБА_2 підтримала думку прокурора та посилалась на те, що Лозівська місцева прокуратура звернулась до суду з позовом в інтересах Лозівської міської ради оскільки в місцевому бюджеті не передбачені кошти для сплати судового збору
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд приходить до наступного висновку.
Звертаючись до суду прокурор посилається на наявність збитків у вигляді неодержаного доходу внаслідок користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, але орган місцевого самоврядуванняЛозівська міська рада Харківської області, до компетенції якої відноситься повноваження по вжиттю заходів до примусового стягнення збитків, у судовому порядку не вживає відповідних заходів та не здійснює захист порушених законних економічних (матеріальних) інтересів місцевого самоврядування, територіальної громади міста та як наслідок й інтересів держави в цілому. Вказаним прокурор обґрунтовує представництво інтересів держави прокуратурою у суді.
Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обовязків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Згідно з частиною 1 статті 4ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.ч.5,6ст.175 ЦПК України, у разі пред'явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
Відповідно до ч.ч.3,4,5ст.56ЦПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цьогоКодексу.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).
При цьому, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує - наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
У Рекомендаціях Парламентської ОСОБА_3 Європи від 27.05.2003 N 1604(2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.
Відповідно до пункту 3 частини першої ст.131-1Конституції України вУкраїні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Тлумачення пункту 3 частини першої ст.131-1Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129Конституції України).
У пункті 3 частини першої ст.131-1Конституції Україниміститься відсилання до окремого закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким єЗакон України від 14 жовтня 2014 № 1697-VII «Про прокуратуру».
Згідно ч.1 ст.23Закону України«Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Відповідно ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший субєкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором.
Всі вище вказані докази в своїй сукупності є підставами для здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді. Разом з тим, їх відсутність в силустатті 23Закону України«Про прокуратуру» виключає таке представництво.
Отже, стаття 23Закону України«Про прокуратуру» встановлює підстави та порядок здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді.
Правовий аналіз змісту частини третьої статті 23Закону України«Про прокуратуру» дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
(а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
(б) у разі відсутності такого органу.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 20.09.2018 по справі N 924/1237/17 (Постанова N 924/1237/17), від 23.10.2018 у справі N 906/240/18, від 01.11.2018 у справі N 910/18770/17.
Водночас, суд вважає необхідним зауважити на тому, що саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. В такому разі, прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків тощо).
Відповідно, наявність одного факту порушення інтересів держави недостатньо для здійснення представництва прокурором інтересів держави в суді. Таке право, в тому числі право подавати позов, прокурор має лише, якщо орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, уповноважений державою здійснювати відповідні функції, у спірних відносинах не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження.
При цьому, у випадках відсутності органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або відсутності у такого органу повноважень щодо звернення до суду, прокурор безсумнівно має право на подання позову в інтересах держави.
Якщо ж такий орган існує, то в такому разі прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати та довести наявність підстав для здійснення представництва.
Саме лише посилання в позовній заяві прокурора на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, не достатньо для прийняття судом цієї заяви та рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абз.2 ч.4 ст.23Закону України"Пропрокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після встановлення судом правових підстав для представництва.
До заяви не додані документи, що підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах інших осіб в контексті вимог ч. 1 ст. 56ЦПК України та ст.23Закону України « Про прокуратуру».
В підготовчому судовому засіданні також прокурором не обґрунтовано наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в особі Лозівської міської ради та не надано доказів щодо нездійснення або неналежним чином здійснення вказаними органами відповідних повноважень, віднесених до їх компетенції, притягнення винних осіб до відповідальності.
До того ж, Лозівська міська рада, на даний момент існує, як юридична особа, не ліквідована, а тому здатна самостійно представляти свої інтереси в суді, а посилання на те, що в міському бюджеті недостатньо коштів для сплати судового збору при зверненні до суду не є підставою для представництва юридичної особи прокурором.
При цьому,прокурором не надано доказів на підтвердження того, що він попередньо попередив відповідні компетентні органи, які мали б самостійно захищати інтереси держави про наслідки не виконання відповідних функцій, а також згоду Лозівської міської ради на здійснення прокурором представництва інтересів в суді.
За таких обставин, вимоги ЦПК України щодо предявлення позову прокурором не дотримано та на стадії підготовчого судового розгляду доказів на підтвердження законності представництва Лозівською місцевою прокуратурою не надано.
У звязку з вище вказаним, суд, вважає за необхідне залишити позов без розгляду
Одночасно слід розяснити, що Лозівська міська рада вправі самостійно звернутися до суду із позовною заявою та керівник Лозівської місцевої прокуратури повторно може звернутися до суду у разі наявності доказів на підтвердження законності представництва.
Враховуючи вище вказане, суд приходить до висновку, що позов підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 1 ч. 1ст. 257 ЦПК України.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.257,260,352,353,354 ЦПК України, суд,-
У Х В А Л И В:
Позовну заяву керівника Лозівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Лозівської міської ради Харківської області до ОСОБА_1 про стягнення збитків у вигляді неодержаного доходу внаслідок користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів - залишити без розгляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом пятнадцяти днів з дня її проголошення до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом пятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Суддя Т.О.Каращук
