УХВАЛА
12 серпня 2019 року
м. Київ
Справа № 1-23-32/135-08-4825
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Катеринчук Л.Й. - головуючий, Банасько О.О., Пєсков В.Г.
учасники справи:
ініціюючий кредитор - Управління Пенсійного фонду України у Малиновському районі міста Одеси,
боржник - Державне підприємство "Одеський автомобільний ремонтний завод",
кредитор - ОСОБА_2 ,
ліквідатор - арбітражний керуючий Поярков Володимир Олександрович,
Міністерство оборони України
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_2
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду
від 22.01.2019
у складі колегії суддів: Аленін О.Ю. (головуючий), Лавриненко Л.В., Філінюк І.Г.
та на ухвалу Господарського суду Одеської області
від 12.06.2018
у складі судді Лепехи Г.А.
у справі №1-23-32/135-08-4825
за заявою Управління пенсійного фонду України у Малиновському районі міста Одеси
до Державного підприємства "Одеський автомобільний ремонтний завод"
про визнання банкрутом
ВСТАНОВИВ:
30.07.2019 ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) повторно звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою від 30.07.2019 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.01.2019 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.06.2018 у справі №1-23-32/135-08-4825 в порядку статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та клопотала про поновлення строку на касаційне оскарження.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ОСОБА_2 . у справі №1-23-32/135-08-4825 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Банасько О.О., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.07.2019.
У зв`язку з відпусткою судді Погребняка В.Я. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №1-23-32/135-08-4825 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Банасько О.О., суддя - Пєсков В.Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2019.
Подана ОСОБА_2 касаційна скарга від 30.07.2019 не може бути розглянута Верховним Судом по суті за правилами Глави 2 Розділу IV ГПК України з огляду на таке.
З аналізу змісту статей 55, 129 Конституції України вбачається, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Суд зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").
В обґрунтування наявності права на касаційне оскарження судових рішень у справі №1-23-32/135-08-4825 ОСОБА_2. зазначила про набуття нею права вимоги грошових коштів на суму 54 390, 91 грн. до боржника - Державного підприємства "Одеський автомобільний ремонтний завод" в порядку відступлення права вимоги ОСОБА_6 на підставі договору відступлення права вимоги від 17.12.2015. ОСОБА_2 зазначила, що вона є кредитором державного підприємства-боржника та її вимоги включені до реєстру вимог кредиторів у справі №1-23-32/135-08-4825.
Як вбачається з прохальної частини касаційної скарги ОСОБА_2 від 30.07.2019, предметом касаційного оскарження визначено постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.01.2019 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.06.2018 про розгляд заяви Міністерства оборони України про визнання недійсним аукціону з продажу майна банкрута в межах справи №1-23-32/135-08-4825 про банкрутство Державного підприємства "Одеський автомобільний ремонтний завод".
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.06.2018 у справі №1-23-32/135-08-4825 заяву Міністерства оборони України про визнання недійсним аукціону з продажу майна Державного підприємства "Одеський автомобільний ремонтний завод" від 17.01.2018, визнання недійсним договору купівлі-продажу від 29.01.2018, укладеного в результаті проведеного аукціону, та скасування свідоцтва про право власності на майно від 29.01.2018 задоволено; визнано недійсним аукціон від 17.01.2018 з продажу майна Державного підприємства "Одеський автомобільний ремонтний завод", розташованого за адресою: місто Одеса, вул. Артилерійська, 4; визнано недійсним договір купівлі-продажу майна Державного підприємства "Одеський автомобільний ремонтний завод", розташованого за адресою: місто Одеса, вул. Артилерійська, 4, укладений за результатами проведеного аукціону між арбітражним керуючим Салієвим І.Е. та ТОВ "Сіті Інтайм"; скасовано видане ТОВ "Сіті Інтайм" приватним нотаріусом Савченко С.В. свідоцтво про право власності на майно, розташоване за адресою: місто Одеса, вул. Артилерійська, 4 , зареєстроване у реєстрі за №77 від 29.01.2018, здійснено розподіл судових витрат (том 59, а.с. 116-118).
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.01.2019 у справі №1-23-32/135-08-4825 апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дартосбуд" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Інтайм" задоволено частково; ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.06.2018 у справі №1-23-32/135-08-4825 скасовано; заяву Міністерства оборони України про визнання недійсним аукціону з продажу майна Державного підприємства "Одеський автомобільний ремонтний завод" від 17.01.2018, визнання недійсним договору купівлі-продажу від 29.01.2018, укладеного в результаті проведеного аукціону та скасування свідоцтва про право власності на майно від 29.01.2018, - задоволено; визнано недійсним аукціон від 17.01.2018 з продажу майна Державного підприємства "Одеський автомобільний ремонтний завод", розташованого за адресою: місто Одеса, вул. Артилерійська; визнано недійсним договір купівлі-продажу майна Державного підприємства "Одеський автомобільний ремонтний завод", розташованого за адресою: місто Одеса, вул. Артилерійська, 4 (реєстраційний номер №2 від 29.01.2018), укладений за результатами проведеного аукціону між арбітражним керуючим Салієвим І.Е. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіті Інтайм"; скасовано видане Товариству з обмеженою відповідальністю "Сіті Інтайм" приватним нотаріусом Савченко С.В. свідоцтво про право власності на майно, розташоване за адресою: місто Одеса, вул. Артилерійська, 4 , зареєстроване у реєстрі за №77 від 29.01.2018 (т. 63, а.с. 126-155).
Прийнята у справі №1-23-32/135-08-4825 постанова апеляційного суду за наслідком розгляду майнового спору про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна Державного підприємства "Одеський автомобільний ремонтний завод" від 17.01.2018 та укладеного за його наслідком договору купівлі-продажу від 29.01.2018 була предметом касаційного перегляду Верховного Суду за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Інтайм" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Дартосбуд" з прийняттям Постанови Верховного Суду від 18.04.2019 про залишення зазначених касаційних скарг без задоволення, а постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.01.2019 щодо ухвали Господарського суду Одеської області від 12.06.2018 у справі №1-23-32/135-08-4825 - без змін (том 65, а.с. 185-205).
За змістом частин 1, 4 статті 305 ГПК України вбачається, що якщо касаційна скарга надійшла до суду касаційної інстанції після закінчення касаційного розгляду справи і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час касаційного розгляду справи, суд касаційної інстанції розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави. Суд касаційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час касаційного розгляду справи за касаційною скаргою іншої особи.
Звертаючись до Верховного Суду 30.07.2019 з касаційною скаргою на постанову апеляційного суду від 22.01.2019 та ухвалу суду першої інстанції від 12.06.2018 у справі №1-23-32/135-08-4825, кредитор - ОСОБА_2 доводила неправильне застосування судами попередніх інстанцій приписів статей 3, 11, 13, 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) при вирішенні питання про можливість розгляду заяви Міністерства оборони України про визнання недійсними результатів аукціону як такої, що спрямована на судовий захист особи, яка зловживала своїм процесуальним правом; невідповідність висновків судів про порушення ліквідатором боржника та організатором аукціону порядку продажу майна банкрута в ліквідаційній процедурі за умов протиправної бездіяльності Міністерства оборони України щодо непогодження переліку ліквідаційної маси та подальше звернення до господарського суду із заявою про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута в ліквідаційній процедурі; неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій приписів статей 38, 96 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).
Як вбачається з протоколу судового засідання Верховного Суду 18.04.2019 у справі №1-23-32/135-08-4825, ОСОБА_2 не була присутня під час касаційного перегляду постанови апеляційного суду від 22.01.2019 за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Інтайм" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Дартосбуд" (том 65, а.с. 179-181).
Разом з тим, наведені ОСОБА_2 у касаційній скарзі доводи щодо порушення судами попередніх інстанцій приписів ЦК України та Закону про банкрутство при розгляді майнового спору про визнання недійсними результатів аукціону 17.01.2018 з продажу майна Державного підприємства "Одеський автомобільний ремонтний завод" вже розглядалися Верховним Судом під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень за касаційними скаргами ТОВ "Дартосбуд" та ТОВ "Сіті Інтайм" та спростовані Верховним Судом, як необґрунтовані, з прийняттям Постанови від 18.04.2019 про залишення без змін постанови апеляційного суду від 22.01.2019 щодо ухвали суду першої інстанції від 12.06.2018 у справі №1-23-32/135-08-4825.
Так, за змістом пункту 58 описової частини Постанови Верховного Суду від 18.04.2019 у справі №1-23-32/135-08-4825 вбачається, що в касаційних скаргах ТОВ Сіті Інтайм" та ТОВ "Дартосбуд" вказували, що суди першої та апеляційної інстанцій, в порушення вимог статей 86 ГПК України та статей 13, 15, 16, 215, 216 ЦК України, проігнорували ту обставину, що Міністерство оборони України не має права на подання позовної заяви (заяви про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута), з огляду на те, що права та законні інтереси заявника не порушені.
У спростування зазначених доводів заявників касаційних скарг колегія суддів Верховного Суду в пунктах 65-68 мотивувальної частини Постанови від 18.04.2019 у даній справі зазначила, що в межах справи про банкрутство Державного підприємства "Одеський автомобільний ремонтний завод" Міністерство оборони України має законний інтерес у збереженні майнового комплексу боржника як особи, щодо якої Міністерство здійснює управлінські майнові функції. Суд зазначив, що такий інтерес, який може не збігатися за своєю метою з метою, досягнення якої прагне сам боржник у майновій сфері, тому Суд визнав наявність прав за позовом, що належать Міністерству оборони України, саме з огляду на особливості провадження у справах про банкрутство державних підприємств та зважаючи на те, що спірне нерухоме майно, яке було реалізоване 17.01.2018 ліквідатором Державного підприємства "Одеський автомобільний ремонтний завод" Салієвим І.Е., належить державі Україна в особі Міністерства оборони України.
Також, за змістом пунктів 69-71 мотивувальної частини Постанови від 18.04.2019 вбачається визнання Верховним Судом обґрунтованими висновків судів першої та апеляційної інстанцій про порушення ліквідатором державного підприємства-банкрута вимог частини 3 статті 49 та частини 12 статі 96 Закону про банкрутство щодо погодження переліку ліквідаційної маси з Міністерством оборони України, як органом, уповноваженим на управління майном боржника, та на одержання згоди цього Міністерства на реалізацію спірного об`єкта нерухомості в ліквідаційній процедурі Державного підприємства "Одеський автомобільний ремонтний завод".
Відповідно до частини 5 статті 305 ГПК України, суд відмовляє у відкритті провадження за касаційною скаргою, поданою відповідно до частини першої цієї статті, якщо суд розглянув наведені у ній доводи під час касаційного розгляду справи за касаційною скаргою іншої особи.
З огляду на те, що оскаржувані ОСОБА_2 . судові рішення (постанова апеляційного суду від 22.01.2019 та ухвала місцевого суду від 12.06.2018) у справі №1-23-32/135-08-4825 вже були предметом касаційного перегляду за касаційними скаргами інших учасників справи (ТОВ "Дартосбуд" та ТОВ "Сіті Інтайм"), а ОСОБА_2 не навела доводів, які б не розглядалися під час прийняття Постанови Верховного Суду від 18.04.2019 у справі №1-23-32/135-08-4825, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 від 30.07.2019 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.01.2019 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.06.2018 у справі №1-23-32/135-08-4825 слід відмовити на підставі частини 5 статті 305 ГПК України.
Колегія суддів зазначає, що ухвалою Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №1-23-32/135-08-4825 відмовлено у відкритті касаційного провадження за вперше поданою ОСОБА_2 в порядку статті 305 ГПК України касаційною скаргою від 19.06.2019 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.01.2019 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.06.2018.
Звертаючись із касаційною скаргою на постанову апеляційного суду від 22.01.2019 та ухвалу суду першої інстанції від 12.06.2018 у справі №1-23-32/135-08-4825 повторно, 30.07.2019, ОСОБА_2 не навела доводів, які не розглядались Верховним Судом у судовому засіданні 18.04.2019 за касаційними скаргами ТОВ "Дартосбуд" та ТОВ "Сіті Інтайм" на оскаржувані судові рішення, що не відповідає вимогам статті 305 ГПК України щодо порядку розгляду касаційної скарги, що надійшла до суду касаційної інстанції після закінчення розгляду касаційної скарги іншої особи.
Верховний Суд зазначає, що в силу статті 43 ГПК України, вчинення учасником справи дій щодо неодноразового подання до суду касаційної інстанції касаційних скарг з тотожними вимогами та за аналогічного їх обґрунтування можуть бути визнані Судом як зловживання процесуальними правами, спрямоване на затягування розгляду справи господарським судом, та є підставою для застосування до особи, яка допустила зловживання процесуальними правами, заходів процесуального примусу, зокрема, штрафу в порядку статті 135 ГПК України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 55, 129 Конституції України, статтями 43, 234, 287, 305 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-
У Х В А Л И В:
Відмовити ОСОБА_2 у відкриті касаційного провадження за касаційною скаргою від 30.07.2019 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.01.2019 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.06.2018 у справі №1-23-32/135-08-4825.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.Й. Катеринчук
Судді О.О. Банасько
В.Г. Пєсков
