ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/8874/19 Справа № 202/2965/19
Суддя у 1-й інстанції - Слюсар Л. П. Суддя у 2-й інстанції - Варенко О. П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - Варенко О.П.,
суддів - Городничої В.С., Лаченкової О.В.,
за участю секретаря - Василенко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 19 серпня 2019 року про відмову у забезпеченні позову
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, отриманих без достатньої правової підстави,
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 19 серпня 2019 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення його позову до ОСОБА_2 про стягнення коштів, отриманих без достатньої правової підстави.
Не погодившись з такою ухвалою, позивачзвернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив ухвалу суду скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити його заяву про забезпечення позову в повному обсязі.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, щосуд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо неспівмірності заходу забезпечення позову із заявленими вимогами, оскільки апелянтом надано виписку з банківського рахунку, що підтверджує отримання відповідачем від позивача 65 000 доларів США, тому співмірною є вимога щодо накладення арешту на рухоме майно відповідача на суму 65 000 доларів США, зокрема на рахунки в банківських установах. Апелянт вважає необґрунтованими посилання суду на те, що позивачем не зазначено, яке саме рухоме майно належить відповідачу, та в яких банках відкритті рахунки, оскільки це є банківською таємницею, вказані відомості отримує державний або приватний виконавець після відкриття виконавчого провадження по виконанню ухвали суду. Висновки суду щодо недоведеності існування загрози виконання рішення суду позивач також вважає неправомірними, оскільки позивачем було відчужено єдиний об`єкт нерухомого майна що перебував в її власності - квартиру, придбану за рахунок коштів, надісланих їй позивачем.
Передбаченим ст.360 ЦПК України правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористалася.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач звернувся до ОСОБА_2 з позовом про стягнення коштів, отриманих без достатньої правової підстави.
22 липня 2019 року на адресу Індустріального районного суду м.Дніпропетровська надійшла заява позивача про забезпечення позову, в якій він просив суд постановити ухвалу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме майно відповідача ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на загальну суму 65 000,00 доларів США, зокрема на її рахунки у банківських установах.
Вимоги заяви про забезпечення позову обґрунтовані тим, що 27 липня 2018 року позивач перерахував на користь відповідача грошові кошти у розмірі 65 000,00 доларів США. Жодні правочини між сторонами у справі з приводу вказаних грошових коштів не укладались, у зв`язку із чим на думку позивача, ОСОБА_2 без достатніх на те підстав утримує грошові кошти позивача, неодноразові звернення із вимогою повернення вказаних грошових коштів не призвели до жодних дій з боку відповідача. З огляду на викладене, позивач вважає, що в судовому порядку з відповідача має бути стягнуто грошові кошти у розмірі 66 480,00 доларів США, з яких 65 000,00 доларів США отриманих без достатньої правової підстави та 1 480,00 доларів США в порядку відшкодування 3% річних та судом має бути застосований такий спосіб захисту цивільних прав та законних інтересів позивача. Водночас, в разі задоволення судом даного позову виконання судового рішення, в разі відсутності достатніх грошових коштів у відповідача, може бути утрудненим без накладення арешту на рухоме майно відповідача.
Відповідно до ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що позивачем не зазначено, яке саме рухоме майно належить відповідачу, зокрема в яких банківських установах у відповідача наявні рахунки, не доведено існування реальної загрози невиконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог та необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно відповідача.
Посилання апеляційної скарги на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо неспівмірності заходу забезпечення позову із заявленими вимогами, оскільки апелянтом надано виписку з банківського рахунку, що підтверджує отримання відповідачем від позивача 65 000 доларів США, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки факт отримання та походження таких коштів підлягає встановленню при розгляді справи по суті, а не на стадії забезпечення позову.
Абстрактна вимога щодо накладення арешту на все рухоме майно відповідача на загальну суму 65 000,00 доларів США не відповідає вимогам обґрунтованості, оскільки суд не уповноважений самостійно збирати докази, а позивачем не надано переліку рухомого майна або відкритих банківських рахунків позивача.
Доводи апеляційної скарги про те, що відомості щодо наявності відкритих банківських рахунків отримує державний або приватний виконавець після відкриття виконавчого провадження по виконанню ухвали суду, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки застосування такого крайнього заходу як арешт не може ґрунтуватися на припущеннях щодо наявності майна без визначення його обсягу.
Доводи скарги щодо існування загрози виконання рішення суду з посиланням на те, що позивачем була відчужена квартира, придбана за рахунок коштів, надісланих їй позивачем, також підлягають відхиленню, оскільки зазначена нерухомість не є предметом спору у даній справі.
Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Однак обраний позивачем захід забезпечення позову не відповідає вимогам співмірності, розумності та збалансованості інтересів сторін, а доводи заяви не містять обґрунтування необхідності застосування такого крайнього заходу.
Таким чином, порушень норм матеріального чи процесуального права, які б могли призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено, тому ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 19 серпня 2019 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий : О.П.Варенко
Судді : В.С.Городнича
О .В.Лаченкова
