ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 квітня 2020 року
м. Київ
Справа № 1-23-32/135-08-4825
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
Катеринчук Л.Й. - головуючої, Банаська О.О., Васьковського О.В.
за участі секретаря судового засідання Лавринчук О.Ю.
учасники справи:
ініціюючий кредитор - Управління Пенсійного фонду України у Малиновському районі міста Одеси
боржник - Державне підприємство "Одеський автомобільний ремонтний завод"
кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дартосбуд"
представник - адвокат Філіпенко О.В. (ордер серії КС №369966 від 13.03.2020)
Міністерство оборони України
представник - Бабін Д.А. (довіреність №220/641/Д від 13.12.2019)
Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції
Військовий прокурор Південного регіону України
ліквідатор - арбітражний керуючий Поярков Володимир Олександрович
Офіс Генерального прокурора - прокурор Грищенко М.А. (посвідчення №055043 від 24.01.2020)
розглянув касаційну скаргу Міністерства оборони України
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду
від 15.01.2020
у складі колегії суддів: Лавриненко Л.В. (головуючий), Аленін О.Ю., Мишкіна М.А.
у справі №1-23-32/135-08-4825
за заявою Управління Пенсійного фонду України у Малиновському районі міста Одеси
до Державного підприємства "Одеський автомобільний ремонтний завод"
про визнання банкрутом
ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ
1. 30.01.2020 через Південно-західний апеляційний господарський суд Міністерство оборони України звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2020 у справі №1-23-32/135-08-4825 в порядку статей 286, 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №1-23-32/135-08-4825 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Банаська О.О., Пєскова В.Г., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24.02.2020.
2.1. У зв`язку з відпусткою судді Пєскова В.Г. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №1-23-32/135-08-4825 визначено колегію суддів у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Банаська О.О., Васьковського О.В., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2020.
3. Ухвалою Верховного Суду від 28.02.2020 у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Банаська О.О., Васьковського О.В. відкрито касаційне провадження у справі №1-23-32/135-08-4825 за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2020 та призначено її розгляд на 19.03.2020 о 10:00.
4. У зв`язку з установленням постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 на усій території України карантину в період з 12 березня до 3 квітня 2020 року з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, ухвалою Верховного Суду від 19.03.2020 відкладено розгляд касаційної скарги Міністерства оборони України на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2020 у справі №1-23-32/135-08-4825 з повідомленням учасників справи про дату та час судового засідання додатково.
5. Ухвалою Верховного Суду від 01.04.2020 зважаючи на встановлення Кабінетом Міністрів України на усій території України карантину до 24 квітня 2020 року та з метою забезпечення учасникам справи №1-23-32/135-08-4825 процесуального права на участь в судовому засіданні, визначено датою проведення судового засідання з розгляду касаційної скарги Міністерства оборони України на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2020 у справі №1-23-32/135-08-4825 - 30.04.2020 о 10:15.
6. Товариство з обмеженою відповідальністю "Дартосбуд" подало відзив на касаційну скаргу Міністерства оборони України.
ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Розгляд справи в суді першої інстанції та прийняте ним рішення
7. Провадження у справі №1-23-32/135-08-4825 про банкрутство Державного підприємства "Одеський автомобільний ремонтний завод" (далі - ДП "Одеський автомобільний ремонтний завод", боржник), порушене ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.12.2008 за заявою Управління Пенсійного фонду України у Малиновському районі міста Одеси (далі - ініціюючий кредитор) за загальною процедурою відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 Законом України №4212-VI від 22.12.2011 (далі - Закон про банкрутство), здійснюється на стадії ліквідаційної процедури ДП "Одеський автомобільний ремонтний завод", введеної постановою місцевого суду від 25.11.2013; ухвалою суду від 12.06.2018 призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Пояркова В.О.
7.1. Ухвалою попереднього засідання Господарського суду Одеської області від 26.02.2010, залишеною без змін постановою апеляційного суду від 03.06.2010, затверджено реєстр вимог кредиторів ДП "Одеський автомобільний ремонтний завод", в тому числі з конкурсними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Контрактова" (далі - ТОВ "Лізингова компанія "Контрактова") на суму 1 080 000 грн. у четверту чергу задоволення вимог кредиторів.
7.2. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.09.2015, залишеною без змін постановою апеляційного суду від 28.10.2015, замінено кредитора у справі - ТОВ "Лізингова компанія "Контрактова" його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Дартосбуд" (далі - ТОВ "Дартосбуд") на підставі договору про відступлення права вимоги до боржника від 21.09.2015, укладеного між ТОВ "Лізингова компанія "Контрактова" та ТОВ "Дартосбуд".
8. 22.10.2019 до місцевого господарського суду надійшла заява ТОВ "Дартосбуд" (далі - заявник) про скасування наказу Міністерства оборони України (далі - Міноборони України) №697 "Про закріплення нерухомого майна за Державним підприємством "Укрспецконверсія" від 26.12.2017 та повернення майна ДП "Одеський автомобільний ремонтний завод" - будівель та споруд, розташованих за адресою: Одеська область, місто Одеса, вулиця Артилерійська, 4, на підставі статті 20 Закону про банкрутство.
8.1. В обґрунтування заявлених вимог конкурсний кредитор зазначив, що 26.12.2017 Міноборони України видано наказ №697 "Про закріплення нерухомого майна за Державним підприємством "Укрспецконверсія", відповідно до якого спірне нерухоме майно було незаконно закріплено за ДП "Укрспецконверсія" на праві господарського відання, про що 12.03.2018 на підставі оспорюваного наказу державним реєстратором зроблено відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. ТОВ "Дартосбуд" доводило, що дії Міноборони України із незаконного виведення майна з відання підприємства-банкрута - ДП "Одеський автомобільний ремонтний завод" грубо порушують права та законні інтереси кредиторів, є протиправними, необґрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству України.
8.2. Заявник з посиланням на приписи статей 38, 41, 42 Закону про банкрутство зауважив, що зважаючи на обставини визнання ДП "Одеський автомобільний ремонтний завод" банкрутом та введення відносно нього ліквідаційної процедури з призначенням ліквідатора банкрута 25.11.2013 постановою місцевого господарського суду, з 25.11.2013 Міноборони України, як орган управління майном боржника, втратило будь-які управлінські та/чи розпорядчі функції щодо банкрута та його майна; такі функції здійснює арбітражний керуючий, призначений ліквідатором банкрута. Заявник вважав, що факти незаконного вилучення нерухомого майна у підприємства-банкрута та подальша перереєстрація права господарського відання на таке майно за іншою юридичною особою - ДП "Укрспецконверсія" є порушенням приписів статей 19, 41 Конституції України та статей 319, 328 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також обмеженням діючого ліквідатора ДП "Одеський автомобільний ремонтний завод" у його повноваженнях керівника банкрута.
9. 05.11.2019 ухвалою Господарського суду Одеської області відмовлено у відкритті провадження за заявою ТОВ "Дартосбуд" про скасування наказу Міноборони України №697 від 26.12.2017 "Про закріплення нерухомого майна за Державним підприємством "Укрспецконверсія".
9.1. Місцевий господарський суд, з посиланням на приписи статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та пункту 1 частини 1 статті 175 ГПК України, визначив правову природу спору між кредитором - ТОВ "Дартосбуд" та органом управління майном боржника - Міноборони України, як публічно-правового спору щодо скасування наказу №697 від 26.12.2017 про передання нерухомого майна, яке перебувало у віданні боржника - ДП "Одеський автомобільний ремонтний завод", у господарське відання ДП "Укрспецконверсія", та дійшов висновку, що вирішення цього спору підпадає під юрисдикцію адміністративних судів і такий спір не може розглядатись господарським судом, зокрема в межах справи про банкрутство.
9.2. Місцевий суд зауважив, що у провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебуває справа №826/5037/18 за позовом ТОВ "СІТІ ІНТАЙМ" до Міноборони України за участю третіх осіб - ДП "Укрспецконверсія" та ДП "Одеський автомобільний ремонтний завод" про визнання протиправним та скасування наказу Міноборони України №697 від 26.12.2017 "Про закріплення нерухомого майна за Державним підприємством "Укрспецконверсія".
За таких обставин, місцевий господарський суд відмовив у відкритті провадження за заявою ТОВ "Дартосбуд" про скасування наказу Міноборони України №697 від 26.12.2017 "Про закріплення нерухомого майна за Державним підприємством "Укрспецконверсія" в межах господарської справи №1-23-32/135-08-4825 про банкрутство ДП "Одеський автомобільний ремонтний завод".
Провадження в суді апеляційної інстанції та обґрунтування прийнятої ним постанови
10. Не погодившись з прийнятою місцевим господарським судом ухвалою 05.11.2019, ТОВ "Дартосбуд" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржувану ухвалу як таку, що її прийнято з порушенням норм процесуального права (статті 20 ГПК України, статті 19 КАС України) та неправильним застосуванням норм матеріального права (статей 19, 41 Конституції України, статей 319, 328 ЦК України, статей 7, 42, 59, 61, 62 Кодексу України з процедур банкрутства), та направити справу для продовження розгляду до місцевого господарського суду.
11. Скаржник доводив, що в силу приписів статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, що застосовуються в процедурі банкрутства ДП "Одеський автомобільний ремонтний завод" з 21.10.2019, спори, стороною яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, встановленими ГПК України; відтак, спір щодо скасування наказу Міноборони №697 від 26.12.2017 про передання спірного нерухомого майна з відання підприємства-боржника - ДП "Одеський автомобільний ремонтний завод" у господарське відання третьої особи - ДП "Укрспецконверсія" підвідомчий господарському суду, що розглядає справу про банкрутство ДП "Одеський автомобільний ремонтний завод".
12. У відзиві на апеляційну скаргу Міноборони України зауважило, що заявлені ТОВ "Дартосбуд" вимоги мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства, оскільки видаючи спірний наказ №697 від 26.12.2017, Міноборони України діяло відповідно до повноважень, визначених в Положенні про Міністерство оборони України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України 26.11.2014 №671, тобто як суб`єкт владних повноважень щодо управління державним майном.
13. 15.01.2020 постановою Південно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Дартосбуд" задоволено, ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.11.2019 у справі №1-23-32/135-08-4825 скасовано, справу №1-23-32/135 08-4825 передано до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду заяви ТОВ "Дартосбуд" про скасування наказу Міноборони України "Про закріплення нерухомого майна за Державним підприємством "Укрспецконверсія" 26.12.2017 №697.
13.1. Апеляційний суд, з посиланням на приписи статей 2, 4 КАС України, дійшов висновку, що обов`язковою ознакою спору як публічно-правового, є участь у спірних правовідносинах суб`єкта владних повноважень. Водночас, не кожен спір за участю суб`єкта владних повноважень є публічно-правовим. Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб`єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.
Отже, до компетенції адміністративних судів належить вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 02.07.2019 у справі №911/2012/17 щодо юрисдикції у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника майна, а також в інших спорах, які виникають з майнових відносин приватноправового характеру.
13.2. Приписами частини 2 статті 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" Міністерству оборони України як центральному органу управління Збройних Сил України надано повноваження щодо здійснення відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплення військового майна за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), прийняття рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.
Апеляційний суд встановив, що наказом Міноборони України "Про закріплення нерухомого майна за Державним підприємством "Укрспецконверсія" від 26.12.2017 №697 за ДП "Укрспецконверсія" закріплено майно, розташоване за адресою: місто Одеса, вул. Артилерійська, 4.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у даних правовідносинах Міноборони України як орган, уповноважений державою на управління певною категорією державного майна (військового майна), не здійснювало публічно-владних управлінських функцій, а реалізувало повноваження власника майна шляхом закріплення спірного державного майна за ДП "Укрспецконверсія" на праві господарського відання, про що видано наказ №697 від 26.12.2017.
За таких обставин, спір про скасування наказу Міноборони України №697 від 26.12.2017 "Про закріплення нерухомого майна за Державним підприємством "Укрспецконверсія" не є публічно-правовим, а стосується приватно-правових відносин; тому такий спір підлягає розгляду в межах справи про банкрутство ДП "Одеський автомобільний ремонтний завод", у віданні якого перебувало спірне майно до його передання Міноборони України у господарське відання ДП "Укрспецконверсія".
13.3. Апеляційний суд зауважив, що не приймає та не оцінює доводів апеляційної скарги ТОВ "Дартосбуд" і заперечень Міноборони України по суті спору щодо скасування наказу Міноборони України №697 від 26.12.2017, оскільки місцевим господарським судом спір по суті не вирішувався.
ЗАЯВЛЕНІ У СПРАВІ КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА РЕЗУЛЬТАТ ЇХ РОЗГЛЯДУ
14. При поданні касаційної скарги Міноборони України заявило клопотання про передання справи №1-23-32/135-08-4825 на розгляд Великої Палати Верховного Суду в порядку частини 6 статті 302 ГПК України з підстав порушення правил предметної юрисдикції Південно-західним апеляційним господарським судом при розгляді спору про скасування наказу Міноборони України №697 від 26.12.2017.
15. Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає про таке.
15.1. Частиною 6 статті 302 ГПК України в редакції Закону України №142-IX від 02.10.2019, який набрав чинності 19.10.2019 та діє на даний час, передбачено, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо зокрема, Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах (пункт 3 частини 6 цієї статті).
15.2. За даними Єдиного державного реєстру судових рішень, доступ до якого є відкритим, вбачається, що Великою Палатою Верховного Суду розглядалась справа №911/2012/17 за позовом Приватного акціонерного товариства "Росава" до Білоцерківської міської ради Київської області про визнання протиправним та скасування рішення Білоцерківської міської ради Київської області від 08.09.2016 №236-15-VII "Про затвердження переліку комунальної інфраструктури м. Біла Церква" в частині включення в перелік майна об`єктів комунальної інфраструктури м. Біла Церква належних позивачу об`єктів нерухомості та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Відкритого акціонерного товариства "Росава" до Білоцерківської міської ради Київської області за участю третьої особи на стороні ВАТ "Росава" - Фонду державного майна України про визнання протиправним та скасування окремих положень рішення.
За результатами розгляду касаційних скарг Білоцерківської міської ради Київської області та першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Білоцерківської міської ради Київської області у справі №911/2012/17 Великою Палатою Верховного Суду прийнято постанову від 02.07.2019, якою залишено без змін прийняті за результатами спору, як господарського, рішення місцевого та апеляційного господарських судів про задоволення позовних вимог Відкритого акціонерного товариства "Росава" до Білоцерківської міської ради Київської області та про визнання протиправним і скасування рішення міської ради від 08.09.2016 №236-15-VII в оскаржуваній частині.
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що звернення позивача та третьої особи з позовами до міської ради щодо оскарження її рішення про передачу майна боржника у комунальну власність не є підставою для розгляду цього спору в порядку адміністративного судочинства, оскільки ВАТ "Росава", як власник майна, та ПрАТ "Росава", як кредитор ВАТ "Росава" у справі про банкрутство, звернулися за захистом порушених прав, що виникли у правовідносинах щодо захисту права власності на майно від дій відповідача, який оскаржуваним рішенням включив спірне майно до переліку комунальної інфраструктури міста (пункт 6.13. постанови).
У пунктах 6.10., 6.11. постанови від 02.07.2019 у справі №911/2012/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень. Тобто справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника майна, а також в інших спорах, які виникають з майнових відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору, підвідомчі господарським судам.
15.3. Зважаючи на наявність правового висновку Великої Палати Верховного Суду щодо підвідомчості господарським судам спорів за участю державних органів, що реалізують у спірних правовідносинах із юридичною особою повноваження власника майна, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, керуючись пунктом 3 частини 6 статті 302 ГПК України, вважає правовідносини у даній справі та у справі №911/2012/17 подібними щодо прийняття рішень державними органами чи органами місцевого самоврядування на предмет реалізації їх повноважень як власника майна та не вбачає підстав для передання справи №1-23-32/135-08-4825 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Отже, касаційний суд дійшов висновку про можливість самостійно розглянути дану касаційну скаргу та відмовити у задоволенні клопотання скаржника про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи скаржника (Міноборони України, відповідач у справі)
16. З посилання на приписи статей 141, 148 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 1, 3, 4 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", скаржник зауважив, що Міноборони України є суб`єктом управління державним майном, що закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. Міноборони України згідно з Положенням про Міністерство оборони України, затвердженим постановою КМУ №671 від 26.11.2014, відповідно до покладених на нього завдань здійснює згідно із законодавством України функції з управління об`єктами державної власності, що є у сфері його управління.
Державне (військове) нерухоме майно ДП "Одеський автомобільний ремонтний завод", що знаходиться на території військового містечка №16а (за адресою: місто Одеса, вулиця Артилерійська, 4), перебуває у власності держави Україна в особі Міністерства оборони України, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нежитлові будівлі ДП "Одеський автомобільний ремонтний завод" від 11.11.2008, реєстраційний номер 25772378, номер запису 3843 в книзі 82неж-98.
З огляду на зазначене, скаржник доводив підвідомчість спору про скасування наказу Міноборони України №697 від 26.12.2017 "Про закріплення нерухомого майна за Державним підприємством "Укрспецконверсія" судам адміністративної юрисдикції, оскільки у спірних правовідносинах Міноборони України, на його думку, реалізувало свої публічно-владні функції щодо управління таким майном, яке перебувало у користуванні підприємства-банкрута - ДП "Одеський автомобільний ремонтний завод", та у статусі суб`єкта владних повноважень прийняло оскаржуване рішення про передання спірного майна від боржника у господарське відання третьої особи.
17. Скаржник зауважив, що з березня 2018 року по листопад 2019 року у провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебувала справа №826/5037/18 за позовом ТОВ "СІТІ ІНТАЙМ" до Міноборони України з аналогічними позовними вимогами, що і вимоги, заявлені ТОВ "Дартосбуд" у дану справу про банкрутство, - про визнання протиправним та скасування наказу Міноборони України №697 від 26.12.2017 "Про закріплення нерухомого майна за Державним підприємством "Укрспецконверсія". Зазначене, на його думку, свідчить про помилковість висновків апеляційного господарського суду за змістом постанови 15.01.2020 про необхідність розгляду даного спору в межах справи про банкрутство ДП "Одеський автомобільний ремонтний завод", яке користувалося спірним державним майном до моменту його передання у господарське відання третій особі - ДП "Укрспецконверсія" на підставі оскаржуваного наказу Міноборони України.
Доводи інших учасників справи
18. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Дартосбуд" заперечувало доводи Міноборони України як такі, що є необґрунтованими та не відповідають пункту 8 частини 1 статті 20 ГПК України, статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, а також суперечать правовій позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 02.07.2019 у справі №911/2012/17; ТОВ "Дартосбуд" погодилося з висновками апеляційного суду про необхідність розгляду спору про скасування наказу Міноборони України №697 від 26.12.2017 та повернення майна боржнику, як єдиної позовної вимоги у процедурі банкрутства до боржника. ТОВ "Дартосбуд" зазначило, що саме в межах справи про банкрутство ДП "Одеський автомобільний ремонтний завод" має розглядатися приватноправовий спір між кредитором підприємства та державним органом, який реалізовуючи повноваження власника щодо майна державного підприємства-боржника вилучив таке майно від боржника, передавши його іншому державному підприємству на праві господарського відання на підставі спірного наказу №697 від 26.12.2017 тим самим позбавивши кредиторів можливості задоволення своїх вимог у справі про банкрутство за рахунок активів боржника.
НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ
19. Господарський процесуальний кодекс України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017 (зі змінами, чинними на дату звернення ТОВ "Дартосбуд" 22.10.2019 із заявою про скасування наказу Міноборони України №697 від 26.12.2017)
Частина 1 статті 4 - право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Частина 2 статті 4 - юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду.
Частина 6 статті 12 - господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Частина 1 статті 14 - суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частина 1 статті 20 - господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України (пункт 8 частини 1); справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем (пункт 10 частини 1); вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами (пункт 13 частини 1 цієї статті).
Пункт 1 частини 1 статті 175 - суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
20. Кодекс адміністративного судочинства України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017 (зі змінами, чинними станом на 22.10.2019)
Частина 1 статті 4 - публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; …; суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства… .
Частина 1 статті 19 - юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1).
Частина 3 статті 19 - адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.
21. Кодекс України з процедур банкрутства в редакції Закону України №2597-VIII від 18.10.2018, чинній з 21.10.2019
Частина 1 статті 7 - спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Частина 2 статті 7 - господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи.
Пункт 4 Прикінцевих та перехідних положень - установити, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
22. З огляду на повноваження суду касаційної інстанції при перегляді судових рішень в касаційному порядку відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів Міноборони України про порушення апеляційним судом положень статті 19 Конституції України, статей 141, 148 ГК України, статей 2, 4, 19, 46 КАС України, статті 20 ГПК України, частини 2 статті 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" та статей 1, 3, 4 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" при прийнятті постанови 15.01.2020 про підвідомчість даного спору господарському суду в межах справи про банкрутство.
А.2. Юридична оцінка доводів касаційної скарги та висновків суду апеляційної інстанції
23. Юридичний аналіз положень частини 1 статті 55 Конституції України та статей 15-16 ЦК України дозволяє зробити висновок про те, що особі гарантується конституційне право на звернення до суду за захистом своїх особистих майнових прав та інтересів.
24. За змістом статей 4, 14 ГПК України вбачається, що процесуальним законом гарантується право на звернення до господарського суду фізичним особам-підприємцям за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також особам, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Розгляд справ господарським судом здійснюється не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог, що є реалізацією з боку суду принципу диспозитивності як однієї із засад господарського судочинства.
25. Частиною 6 статті 12 ГПК України передбачено що справи про банкрутство розглядаються господарськими судами у порядку, передбаченому цим кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
26. Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Отже, законодавцем визначено пряму дію норм Кодексу України з процедур банкрутства та їх застосування при розгляді справ про банкрутство незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, за винятком справ, які на день введення в дію цього Кодексу 21.10.2019 перебувають на стадії санації.
27. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою місцевого господарського суду від 01.12.2008 порушено провадження у справі №1-23-32/135-08-4825 за заявою УПФ України у Малиновському районі міста Одеси про банкрутство ДП "Одеський автомобільний ремонтний завод"; постановою суду від 25.11.2013 ДП "Одеський автомобільний ремонтний завод" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ухвалою суду від 12.06.2018 призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Пояркова В.О.
Відтак, з 21.10.2019 провадження у справі №1-23-32/135-08-4825 про банкрутство ДП "Одеський автомобільний ремонтний завод" здійснюється згідно з положеннями Кодексу України з процедур банкрутства.
Статтею 7 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Отже, законодавцем передбачено концентрацію усіх спорів, стороною яких є боржник, зокрема, які виникли щодо майна боржника, в межах справи про банкрутство суб`єкта господарювання-боржника, що зумовлено особливостями провадження у справі про банкрутство як тривалої у часі судової процедури відновлення платоспроможності боржника за рахунок виявлення його активів та їх реалізації з метою погашення кредиторських вимог, залучення інвесторів та проведення інших санаційних заходів.
Відтак, при розмежуванні підвідомчості спорів господарському суду, який розглядає справу про банкрутство, та судам адміністративної чи цивільної юрисдикцій, необхідно брати до уваги суб`єктний (боржник є стороною спору) та предметний (спір стосується майна боржника) критерії.
28. Судами встановлено, що 22.10.2019 під час дії Кодексу України з процедур банкрутства між ТОВ "Дартосбуд", як правонаступником конкурсного кредитора ТОВ "Лізингова компанія "Контрактова" згідно ухвали суду 22.09.2015, та Міноборони України, як органом управління майном боржника, виник спір щодо скасування наказу Міноборони України "Про закріплення нерухомого майна за Державним підприємством "Укрспецконверсія" №697 від 26.12.2017 з вимогою кредитора про повернення боржнику - ДП "Одеський автомобільний ремонтний завод" спірного майна - будівель і споруд, розташованих у місті Одеса по вул. Артилерійській, 4.
Відмовляючи у відкритті провадження за заявою ТОВ "Дартосбуд" ухвалою 05.11.2019, місцевий господарський суд визначив підвідомчість даного спору адміністративному суду, дійшовши висновку про публічно-правовий характер цього спору як такого, стороною якого є Міноборони України, як суб`єкт владних повноважень, та зазначивши що спірне рішення з управління (передачі) державного майна прийнято на виконання владних управлінських функцій державного органу.
Апеляційний суд встановив, що у спірних правовідносинах Міноборони України реалізовувало повноваження власника державного (військового) майна в силу наданих йому законом повноважень з управління таким майном від імені власника (держави) та видало наказ №697 від 26.12.2017 про закріплення спірного нерухомого майна, що перебувало у віданні ДП "Одеський автомобільний ремонтний завод", на праві господарського відання за іншим суб`єктом господарювання - ДП "Укрспецконверсія", не здійснюючи при цьому публічно-владних управлінських функцій, що визначало б підвідомчість спору адміністративним судам.
29. Частиною 1 статті 19 КАС України до юрисдикції адміністративних судів віднесено розгляд справ у публічно-правових спорах, зокрема, спорах юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Водночас, частиною 3 статті 19 КАС України законодавець встановив обмеження щодо поширення юрисдикції адміністративних судів на позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо такий спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.
Норма частини 3 статті 19 КАС України є бланкетною (відсилає до норм інших процесуальних кодексів про юрисдикційність спорів), тому для з`ясування її змісту при визначенні підвідомчості спору про скасування наказу Міноборони України "Про закріплення нерухомого майна за Державним підприємством "Укрспецконверсія" №697 від 26.12.2017 з вимогою про повернення боржнику будівель і споруд, що у місті Одеса по вул. Артилерійській, 4, необхідно застосовувати, зокрема, приписи пункту 13 частини 1 статті 20 ГПК України, в якому законодавець визначив підвідомчість господарським судам вимог щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.
Отже, спір про скасування акта (рішення) суб`єкта владних повноважень, що є його волевиявленням як власника щодо належного йому майна чи щодо майна, відносно якого він здійснює функції управління від імені держави, має приватноправовий характер та належить до юрисдикції господарських судів, що розглядають спори щодо майна (речових прав на майно), стороною яких є юридична особа приватного права.
30. Звертаючись із заявою про скасування наказу Міноборони України №697 від 26.12.2017 в межах справи про банкрутство ДП "Одеський автомобільний ремонтний завод", конкурсний кредитор ТОВ "Дартосбуд" заявило поряд з вимогою про скасування оскаржуваного акта Міноборони України вимогу про повернення спірного державного майна у відання боржника - ДП "Одеський автомобільний ремонтний завод".
Відтак, вимога про скасування наказу Міноборони України №697 від 26.12.2017 зумовлена наявністю спору щодо права ДП "Одеський автомобільний ремонтний завод" на спірне нерухоме майно, у разі задоволення якої спірне майно буде повернуто у відання підприємства-банкрута, що в силу частини 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства зумовлює підвідомчість даного спору господарському суду, що розглядає справу про банкрутство ДП "Одеський автомобільний ремонтний завод".
31. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, а у рішенні у справі "Занд проти Австрії" висловив думку про те, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з ... питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.".
Право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним, воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак, Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").
Отже, статтею 6 Конвенції ЄСПЛ встановлено вимогу до судів щодо надання заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.
32. Верховний Суд зазначає, що господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб`єктами господарської діяльності, а також спори, пов`язані з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктом публічно-правових відносин, - за умови, що такі вимоги не об`єднуються з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб`єктним складом підпадають під дію статті 1 ГПК України.
У випадку, якщо суб`єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює владних управлінських функцій щодо іншого суб`єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції та, як наслідок, не повинен вирішуватися адміністративним судом.
Отже, необхідною та єдиною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення цим суб`єктом владних управлінських функцій, які він повинен здійснювати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №911/2012/17, від якої колегія суддів Касаційного господарського суду при розгляді справи №1-23-32/135-08-4825 не вбачає за необхідне відступати.
Натомість до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових правовідносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень, про що зроблено висновки Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі №914/2006/17 та у постанові від 13.11.2019 у справі №2340/3856/18.
33. Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду за змістом оскаржуваної постанови від 15.01.2020 у справі №1-23-32/135-08-4825 про приватноправовий характер спірних правовідносин щодо реалізації Міноборони України повноважень власника відносно спірного державного майна та його передачі на підставі оспорюваного наказу у господарське відання ДП "Укрспецконверсія", що зумовило втрату боржником - ДП "Одеський автомобільний ремонтний завод" майнових прав на таке нерухоме майно, та про підвідомчість спору про скасування наказу Міноборони України №697 від 26.12.2017 та повернення спірного нерухомого майна у відання боржника Господарському суду Одеської області в межах справи №1-23-32/135-08-4825 про банкрутство ДП "Одеський автомобільний ремонтний завод".
Відтак, залишення в силі апеляційним судом ухвали Господарського суду Одеської області від 05.11.2019 у справі №1-23-32/135-08-4825 про відмову у відкритті провадження за заявою ТОВ "Дартосбуд" про скасування наказу Міноборони України №697 від 26.12.2017 та повернення майна у відання підприємства-боржника на підставі пункту 1 частини 1 статті 175 ГПК України (заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства) призвело б до порушення права конкурсного кредитора-заявника на доступ до правосуддя, закріпленого у статті 6 Конвенції ЄСПЛ та статті 55 Конституції України.
34. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Росії") щодо реалізації права на справедливий суд (пункту 1 статті 6 Конвенції): "одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".
Суд, керуючись Рішенням ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", аналізуючи повноту дослідження судами обставин при розгляді даної справи зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов`язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов`язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналізуючи через призму зазначених висновків ЄСПЛ повноту дослідження апеляційним судом обставин даної справи та обґрунтування постанови суду, Верховний Суд погоджується з виконанням судом апеляційної інстанції обов`язку щодо обґрунтування своїх висновків та не вбачає порушення норм матеріального та процесуального права, які могли б потягнути наслідки скасування постанови апеляційного суду від 15.01.2020 у даній справі.
А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги
35. Доводи скаржника, зазначені в пункті 16 описової частини даної постанови, Суд вважає необґрунтованими з підстав, зазначених у пунктах 23-34 мотивувальної частини цієї постанови.
36. Доводи скаржника за змістом пункту 17 описової частини цієї постанови про підвідомчість спору про скасування наказу Міноборони України №697 від 26.12.2017 судам адміністративної юрисдикції, зважаючи на те, що в період з березня 2018 року по листопад 2019 року у провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебувала справа №826/5037/18 за позовом ТОВ "СІТІ ІНТАЙМ" до Міноборони України з аналогічними позовними вимогами, Суд відхиляє, з огляду на висновки пунктів 29-33 мотивувальної частини цієї постанови про приватноправовий характер спірних правовідносин та підвідомчість даного спору господарському суду, який розглядає справу про банкрутство ДП "Одеський автомобільний ремонтний завод", а також зважаючи на те, що адміністративний позов у справі №826/5037/18 було залишено без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача у підготовче засідання ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2019, яка в апеляційному порядку не оскаржувалася та набрала законної сили. Отже, адміністративний суд не розглядав спору по суті та не дійшов висновків про підвідомчість такого спору судам адміністративної юрисдикції у справі №826/5037/18.
Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
37. З огляду на зазначене та відсутність порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення апеляційним судом, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Міноборони України та залишення без змін постанови суду апеляційної інстанції.
38. Верховний Суд зауважує, що при подальшому розгляді заяви ТОВ "Дартосбуд" про скасування наказу Міноборони України №697 від 26.12.2017 щодо передання спірного нерухомого майна з відання підприємства-боржника - ДП "Одеський автомобільний ремонтний завод" у господарське відання третьої особи - ДП "Укрспецконверсія" місцевому господарському суду необхідно врахувати результат розгляду справи №916/144/17 за позовом Міноборони України до ТОВ "Дартосбуд" і ТОВ "Контрактова" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 21.09.2015, на підставі якого ТОВ "Дартосбуд" набуло право вимоги до ДП "Одеський автомобільний ремонтний завод" на суму 1 080 000 грн. конкурсних вимог ТОВ "Лізингова компанія "Контрактова" із здійсненням заміни первісного кредитора його правонаступником - ТОВ "Дартосбуд" згідно з ухвалою місцевого суду від 22.09.2015. Під час розгляду в межах справи №1-23-32/135-08-4825 про банкрутство ДП "Одеський автомобільний ремонтний завод" заяви ТОВ "Дартосбуд" за вх. №3-853/19 від 22.10.2019 місцевому суду слід перевірити дійсність статусу ТОВ "Дартосбуд" як конкурсного кредитора з правом на оскарження правочинів та інших юридично значимих дій щодо майна підприємства-боржника, зокрема, яке перебувало у його господарському віданні.
В. Судові витрати
39. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.
На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 302, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні клопотання Міністерства оборони України про передачу справи №1-23-32/135-08-4825 на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.
2. Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.
3. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2020 у справі №1-23-32/135-08-4825 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.Й. Катеринчук
Судді О.О. Банасько
О.В. Васьковський
