Єдиний державний реєстр судових рішень
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
29 вересня 2020 року м. Дніпросправа № 280/2635/20(суддя Новікова І.В., м. Запоріжжя)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),
суддів: Іванова С.М., Панченко О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 червня 2020 року в частині вирішення питання правничої допомоги у справі №280/2635/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, третя особа - Управління Державної казначейської служби України у Дніпровському районі м. Запоріжжя Запорізької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 21 квітня 2020 року звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, згідно з яким просить:
визнати протиправним рішення відповідача, що викладене в листі від 08.04.2020 №0800-0503-8/13830 про відмову у вжитті заходів з метою повернення позивачу помилково (надмірно) сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування за придбання нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об`єкта купівлі-продажу, що становить 12169,50 грн.;
зобов`язати відповідача сформувати та подати до управління державної Казначейської служби України у Дніпровському районі м.Запоріжжя Запорізької області подання про повернення позивачу суми помилково (надмірно) сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 12169,50 грн., згідно з квитанцією АТ «Банк Альянс» №15-215369/1 від 15.01.2020 року;
стягнути у повному обсязі на користь позивача судові витрати у тому числі витрати на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17 червня 2020 року позов задоволено частково.
Суд, визнав протиправними дії відповідача щодо відмови у поверненні позивачу помилково (надмірно) сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування за придбання нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об`єкта купівлі-продажу в розмірі 12169,50 грн. Зобов`язав відповідача скласти та надати позивачу подання про повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за договором купівлі-продажу квартири від 15.01.2019 в розмірі 12169,50 грн., сплаченого згідно з квитанцією №15-215369/1 від 15.01.2019. В задоволенні решти позовних вимог - відмовив. Стягнув на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Правничу допомогу не стягнуто.
Вирішуючи питання щодо стягнення правничої допомоги суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів фактичного понесення позивачем витрат на правничу допомогу в розмірі 9500,00 грн., оскільки до матеріалів справи не надано жодного документу, який підтверджує їх перерахування на користь особи, яка надавала правничу допомогу.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат позивач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, оскаржив його до апеляційного суду. Просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу та прийняти нове рішення, яким задовольнити ці вимоги у повному обсязі та стягнути у повному обсязі на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу, що були понесені у в`язку з переглядом судом апеляційної інстанції оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що факт надання правничої допомоги, її межі, обсяг і вартість підтверджені допустимими та належними доказами. Зазначає про те, що правова позиція Верховного Суду викладена у постановах від 02.10.2019 року (справа №815/1479/18), від 26.09.2019 року (справа №813/481/18), від 12.02.2020 року (справа №648/1102/19) свідчить про те, що витрати на надану правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст.132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частинами 1 та 2 ст.16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269).
З метою отримання правової допомоги, позивачем було укладено договір про надання правничої допомоги №11/03 від 11.03.2020 з адвокатським бюро - адвокатське бюро «Данила Тивоненка «Пріоритет» (а.с. 29).
Відповідно до акта №1 від 20.04.2020 року надання послуг до Договору 11/03 від 11.03.2020 року про надання правничої допомоги у відповідності до п. 5.1 договору сторони остаточно зазначають перелік та ціну наданих послуг яка становлять 9500,00 грн., а саме: 1500,00 грн. - консультація щодо можливості та доцільності вирішення справи у судовому порядку (3 години); 1000,00 грн. - складання заяви вих.№12/03 від 12.03.2020 про повернення безпідставно сплаченого збору (2 години); 1000,00 грн. - складання адвокатського запиту вих.б/н від 12.03.2020 (2 години); 5000,00 грн. - складання адміністративного позову (6 годин); 1000,00 грн. - підготовка до подачі адміністративного позову через «Електронний суд» (а.с.31а).
Так, пункт 5.1 договору №11/03 визначає, що розмір гонорару Адвокатського бюро, а також умови і порядок його сплати визначається у додатках до цього Договору.
Перелік та вартість послуг за договором №11/03 визначено додатком №1 від 11.03.2020 року до цього договору (а.с.31).
В свою чергу враховуючи зазначений додаток з визначенням переліку та вартості послуг та пункт 5.1 договору №11/03 позивачем та ОСОБА_2 складено акт узгодженого переліку послуг та ціни таких послуг.
Тобто, зазначений акт підтверджує факт узгодження між позивачем та адвокатом переліку послуг та ціни таких послуг, проте не підтверджує факт надання таких послуг та понесення у зв`язку з їх наданням витрат позивачем.
Відповідно до пункту 5.2 договору №11/03 витрати понесені Адвокатським бюро при виконанні доручені Клієнта, підтверджуються відповідними первинними документами (видатковими накладними, актами, чеками, квитанціями, квитки. Тощо) і підлягають відшкодуванню Клієнтом у визначені Адвокатським бюро строки і порядку.
Отже, у відповідності до вимог договору витрати понесені Адвокатським бюро при виконанні доручення Клієнта, підтверджуються виключно відповідними первинними документами.
За відсутності документу, який підтверджує оплату позивачем адвокатських послуг неможливо зробити висновок про виконання умов договору №11/03 та надання адвокатом послуг, які було узгоджено в акті №1 від 20.04.2020 року.
Посилання скаржника на те, що сплата гонорару повинна відбутися лише після набрання законної сили рішенням суду по справі не може бути підставою для задоволення вимог щодо стягнення правничої допомоги без надання до суду документу про сплату таких послуг, оскільки положення ст.139 КАС України передбачають саме відшкодування понесених витрат, а не тих які можуть бути і щодо яких не відомо чи будуть вони понесені позивачем. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що встановлення терміну оплати наданих послуг є виключно волевиявленням адвоката та встановлюється на його власний розсуд, а тому, адвокат не позбавлений можливості встановити ці терміни з урахуванням положень КАС України, які визначають підстави та обставини для відшкодування правничої допомоги особі, якій надаються такі послуги.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначає і про відсутність підстав для відшкодування позивачу витрат правничої допомоги понесених у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до акта №2 від 20.07.2020 року надання послуг до Договору 11/03 від 11.03.2020 року про надання правничої допомоги у відповідності до п. 5.1 договору сторони остаточно зазначають перелік та ціну наданих послуг яка становлять 10000 грн., а саме: 1500,00 грн. - консультація щодо можливості та доцільності вирішення справи у судовому порядку (2 години); 5000,00 грн. - складання апеляційної скарги (5 годин); 500 грн. - підготовка до подачі апеляційної скарги через «Електронний суд»; представництво інтересів клієнта у суді в одному судовому засіданні - 3000 грн.
Так, зазначений акт підтверджує факт узгодження між позивачем та адвокатом переліку послуг та ціни таких послуг, проте не підтверджує факт надання таких послуг та понесення у зв`язку з їх наданням витрат позивачем, що є підставою для відмови у відшкодуванні таких сум позивачу.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що предметом спору у цій справі є повернення позивачу сплаченого збору за придбання нерухомо майна, у розмірі 12169,50 грн., в той час як правничу допомогу адвокатом визначено у розмірі 9500 грн. до суду першої інстанції та 10000 грн. до суду апеляційної інстанції, що разом становить 19500 грн. - правничої допомоги, що в свою чергу свідчить про відсутність будь-якої співмірності заявлених позовних вимог та розміру правничої допомоги визначеної адвокатським бюро.
Також суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що акт №2 складний формально, без урахування послуг, які могли бути надані фактично, оскільки він містить узгоджену суму щодо відшкодування представництва інтересів клієнта у суді в одному судовому засіданні - 3000 грн. в той час як справа №280/2635/20 є справлю незначної складності та розглядається у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити і про не співмірність заявлених вимог по відшкодуванню 5000,00 грн. - складання адміністративного позову (6 годин) та 5000,00 грн. - складання апеляційної скарги (5 годин), оскільки ця категорія справ є справами незначної складності та по ним є стала судова практика, а тому написання позовної заяви не потребувало додаткових зусиль та знань як наслідок сума витрат на її написання є завищеною, як і сума витрат на написання апеляційної скарги.
Враховуючи викладене підстав для відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу не має.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі в частині, що оскаржується необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 червня 2020 року у справі №280/2635/20 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 29 вересня 2020 року.
Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко
суддя С.М. Іванов
суддя О.М. Панченко
