Ухвала
25 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 496/3134/19
провадження № 61-974ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М., при вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 02 грудня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» про визнання недійсним кредитного договору,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 18 січня 2021 року засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 02 грудня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Особою, яка подала касаційну скаргу, на виконання ухвали Верховного Суду від 05 лютого 2021 року указані недоліки було усунуто.
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 5 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищуєдвохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі про визнання недійсним кредитного договору на підставі Закону України «Про захист прав споживачів». Справа № 496/3134/19 не є справою з ціною позову, що перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто справа № 496/3134/19 є малозначною у силу вимог закону.
ОСОБА_1 в уточненій касаційній скарзі зазначає, що законодавство, що регулює порядок укладення договорів споживчого кредитування в Україні зазнало змін у 2017 року з прийняттям Закону України «Про споживче кредитування». До цього часу судова практика захищала боржника як слабку сторону в кредитних правовідносинах. Однак з прийняттям у 2017 року Закону України «Про споживче кредитування» судова практика змінилась і суди приймають кардинально різні рішення у справах, що регулюють одні і ті ж самі правовідносини щодо споживчого кредитування. Підтвердженням цього є рішення ухвалені судами різних інстанції у справах № 583/3343/19, № 700/185/19, № 355/355/19 та інших. ОСОБА_1 зазначає, що при підготовці касаційної скарги було проаналізовано більше ста постанов апеляційних судів у справах про визнання недійсною умови кредитного договору про встановлення комісії за обслуговування кредитної заборгованості за 2018-2019 роки, де суди категорично протилежно трактують можливість встановлення в кредитному договорі комісії за обслуговування кредитного договору. З огляду на викладене, Верховний Суд, як «суд права» з метою розгляду питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики може прийняти справу до розгляду. Окрім цього, суди не застосували правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду у справі № 583/3343/19 та у справі № 194/1387/19.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що вона може стосуватися питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України), а тому судове рішення у справі підлягає касаційному оскарженню.
Касаційна скарга подана у передбачений законом строк та з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України. Наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від: 01 квітня 2020 року у справі № 583/3343/19; 21 жовтня 2020 року у справі № 194/1387/19.
Керуючись статтями 260, 389, 394, 395 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
Відкрити касаційне провадження у справі № 496/3134/19.
Витребувати з Біляївського районного суду Одеської області цивільну справу № 496/3134/19 за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» про визнання недійсним кредитного договору.
Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк до 12 березня 2021 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
Н. О. Антоненко
М. М. Русинчук
