Справа № 378/450/21
1-кп/357/1317/21
У Х В А Л А
03 серпня 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_3 про направлення обвинувального акту до Київського апеляційного суду для визначення підсудності розгляду обвинувального акта у кримінальному провадженні, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021111030000008 від 05.02.2021 року, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Плоске Таращанського району Київської області, громадянина України, з середньою освітою, розлученого, маючого на утриманні чотирьох малолітніх дітей, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України;
сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_5 ,
захисник ОСОБА_3 ,
обвинувачений ОСОБА_4
У С Т А Н О В И В:
03 серпня 2021 року в підготовчому судовому засіданні захисник ОСОБА_3 заявив клопотання про направлення обвинувального акту у кримінальному провадженні, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021111030000008 від 05.02.2021 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, до Київського апеляційного суду для визначення підсудності. Своє клопотання обґрунтував тим, що кримінальне правопорушення в якому обвинувачується його підзахисний вчинене на території Ставищенського району, що територіально відноситься до Ставищенського районного суду Київської області. У зв`язку із чим, за правилами ч. 1 ст. 32 КПК України, справа має розглядатися Ставищенським районним судом Київської області. Вказує, в Ставищенському районному суді Київської області працює три судді, які можуть здійснювати розгляд справи, з урахуванням позиції його підзахисного про одноособовий розгляд обвинувального акту.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав клопотання свого захисника, просив направити обвинувальний акт до Київського апеляційного суду для визначення підсудності даного кримінального провадження.
Прокурор ОСОБА_5 не заперечувалапроти направленняобвинувального актудо Київськогоапеляційного судудля визначенняпідсудності.Разом ізтим заявилаклопотання пропродовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходуу видітримання підвартою строкомна 60діб. Клопотання вмотивованетим,що ОСОБА_4 обвинувачуються увчинення собливо тяжкого кримінального правопорушення, ризики, які були враховані судом при обранні та продовженні обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу, відповідно до вимог ст. 177 КПК України, а саме:переховуватись відорганів досудовогорозслідування тасуду,незаконно впливатина свідківу кримінальномупровадженні таперешкоджати кримінальномупровадженню, незменшилися. Посилаючись на вказане, прокурор вважає, що інші запобіжні заходи не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 .
А тому, просить продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 строком на 60 діб.
Обвинувачений заперечив проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зазначив про відсутність ризиків і просив обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту, щоб мати змогу працювати та знаходитися з дітьми.
Захисник обвинуваченого просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу ОСОБА_4 , посилаючись на відсутність ризиків та не доведення їх стороною обвинувачення.
Заслухавши думки учасників процесу, перевіривши надані матеріали, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання, суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
З матеріалів судового провадження вбачається, що ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06.02.2021 року ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід тримання під вартою на строк 60 днів який неодноразово продовжувався.
Строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_4 закінчується 05серпня 2021 року, і розглянути вказане кримінальне провадження до закінчення вказаних строків не вбачається можливим, тому враховуючи вимоги ст. 315 КПК України, суд зобов`язаний розглянути клопотання продовження строків запобіжного заходу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 рокупередбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечитьКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначенихст.177КПК України.
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обґрунтоване та підлягає задоволенню оскільки на даний час ризики та обставини, передбачені п.п.1,3,4 ч. 1ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування та продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого не змінилисята продовжують існувати.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченому більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.
Враховуючи характер інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, дані про його особу, те, що відповідно до ч. 3ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показах, які він безпосередньо отримав під час судового засідання, суд дійшов висновку, що ризики та обставини відповідно до ст.ст.177,178 КПК України, які враховував суд при обранні та продовжені обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на сьогодні не зменшилися та продовжують існувати.
Таким чином, жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам протиправної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 .
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає необхідним продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_4 винятковий вид запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Суд також враховує те, що будь-які дані, які б свідчили про неможливість тримання ОСОБА_4 під вартою, сторонами кримінального провадження не надавалися.
Що стосується клопотання сторони захисту, то слід зазначити наступне. Через неможливість утворити колегію, для розгляду кримінального провадження, Київським апеляційним судом, ухвалою 22 липня 2021 року кримінальне провадження №12021111030000008 від 05.02.2021року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, передано на розгляд Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.
Суд зазначає, що за загальним правилом підсудність кримінального провадження визначається ч. 1 ст. 32 КПК України.
Згідно із нею кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування. Дія цього абзацу не поширюється на кримінальні провадження, що віднесені до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду згідно з правиламистатті 33-1цього Кодексу.
Суд перевіряє дотримання цих правил на підготовчому судовому засіданні.
В разі, встановлення непідсудності кримінального провадження, згідно із п. 4 ч. 3 ст. 314 КПК України, суд має право направити обвинувальний акт, для визначення підсудності.
Аналогічне правило закріплене і в п. 1 ч. 1 ст. 34 КПК України.
Інші випадки, за яких суд має направити обвинувальний акт для визначення підсудності, закріплені в п. 3-4 ч. 1 ст. 34 КПК України та абз. 6-7 ч. 1 ст. 34 КПК України.
До них відносяться такі випадки: після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках неможливо утворити склад суду для судового розгляду; обвинувачений чи потерпілий працює або працював у суді, до підсудності якого належить здійснення кримінального провадження; ліквідовано суд або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який здійснював судове провадження; до початку судового розгляду у виняткових випадках кримінальне провадження (крім кримінальних проваджень, що надійшли на розгляд Вищого антикорупційного суду) з метою забезпечення оперативності та ефективності кримінального провадження може бути передано на розгляд іншого суду за місцем проживання обвинуваченого, більшості потерпілих або свідків, а також у разі неможливості здійснювати відповідним судом правосуддя (зокрема, надзвичайні ситуації техногенного або природного характеру, епідемії, епізоотії, режим воєнного, надзвичайного стану, проведення антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях); у разі якщо обвинувачений чи потерпілий є або був суддею чи працівником апарату Вищого антикорупційного суду і кримінальне провадження належить до підсудності цього суду, таке кримінальне провадження у першій інстанції здійснює апеляційний суд, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, і в такому разі ухвалені судові рішення оскаржуються в апеляційному порядку до апеляційного суду, який визначається колегією суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду.
Зазначені обставини характеризує те, що хоча кримінальне провадження і підсудне певному суду, але через певні екстраординарні обставини не може бути ним розглянуте.
Згідно із ч. 2 ст. 34 КПК України, питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції за поданням місцевого суду або за клопотанням сторін.
Судом установлено, що ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. Місцем вчинення, інкримінованого ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України є Ставищенський район Київської області.
Тобто, згідно із ч. 1 ст. 32 КПК України, розгляд кримінального провадження за ним, віднесений до юрисдикції Ставищенського районного суду Київської області.
Через неможливість утворити колегію, для розгляду кримінального провадження, Київським апеляційним судом, ухвалою 22 липня 2021 року кримінальне провадження №12021111030000008 від 05.02.2021 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, передано на розгляд Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.
Разом із тим, в підготовчому судовому засідання обвинувачений ОСОБА_4 заявив клопотання про одноособовий розгляд справи, у зв`язку із чим захисником було заявлено клопотання про направлення справи до Київського апеляційного суду для визначення підсудності, оскільки справа має розглядатися Ставищенським районним судом Київської області. При цому сторона захисту зазначає, що в Ставищенському районному суді Київської області працює три судді, які можуть здійснювати розгляд справи, з урахуванням позиції його підзахисного про одноособовий розгляд обвинувального акту.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК України, судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо порушено правила підсудності.
Таким чином, неправильне визначення підсудності, на стадії підготовчого судового засідання матиме наслідком скасування будь-якого рішення, внаслідок чого не буде досягнуто завдання кримінального провадження, передбаченого у ст. 2 КПК України, а саме захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Отже, за викладених обставин та норм права, враховуючи вимоги п. 4 ч. 3 ст. 314 КПК України, суд вважає, що клопотання захисника слід задовольнити, обвинувальний акт у кримінальному провадженні за №12021111030000008 від 05.02.2021 року, відносно ОСОБА_4 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, необхідно направити до Київського апеляційного суду, для визначення підсудності.
Керуючись ст. 34, 131-132, 176-178, 183, 193, 194, 314, 315 КПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 задовольнити.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Київський СІЗО» Міністерство юстиції України продовжити на 60 днів, тобто до 30 вересня 2021 року включно.
Клопотання захисника ОСОБА_3 задовольнити. Направити обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12021111030000008 від 05.02.2021 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.115 КК України, до Київського апеляційного суду, для визначення підсудності.
Ухвала в частині продовження строку запобіжного заходу може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
СуддяОСОБА_1
