ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2010 р. № 04/37-12
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Муравйова О.В. –головуючого,
Полянського А.Г.,
Фролової Г.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання Першого заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави, Міністерства оборони України, в особі органів, уповноважених здійснювати функції у спірних відносинах –Військова частина А0780, Військова частина А1547
на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 21.12.2009 року
у справі№ 04/37-12 Господарського суду Волинської області
за позовомВійськового прокурора Луцького гарнізону України в інтересах держави - Міністерства оборони України, в особі Військової частини А0780, Військової частини А1547
до1. Ковельського спеціалізованого лісогосподарського акціонерного товариства "Тур",
2. Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства
провизнання недійсними дозволів (лісорубних квитків)
за участю представників:
позивача, відповідачів 1, 2не з'явились,
прокуратуриРубан –посв., № 259,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Волинської області від 24.09.2009 року (суддя: Філатова С.Т.) в позові відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.12.2009 року (судді: Зварич О.В. –головуючий, Мурська Х.В., Якімець Г.Г.) рішення Господарського суду Волинської області від 24.09.2009 року у справі № 04/37-12 скасовано.
Провадження у справі № 04/37-12 припинено.
Не погоджуючиcь з постановою, Перший заступник військового прокурора Західного регіону України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.12.2009 року у справі № 04/37-12 Господарського суду Волинської області, в якому просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, мотивуючи касаційне подання доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Відзиви на касаційне подання не надано.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника прокуратури, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційному поданні, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, Військовий прокурор Луцького гарнізону України в інтересах держави - Міністерства оборони України, в особі Військової частини А0780, Військової частини А1547 звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом до Ковельського спеціалізованого лісогосподарського акціонерного товариства "Тур", Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства про визнання недійсними лісорубних квитків, які були виданні Волинським обласним управлінням лісового та мисливського господарства Ковельському спеціалізованому лісогосподарському акціонерному товариству "Тур" на ведення заготівлі деревини в порядку рубок головного користування на території Зарічанського, Поворського та Черемошнянського лісництв, які розміщені на земельній ділянці Військової частини А-1547 загальною площею 10027 га у південній частині автополігону "Повурськ".
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що видача дозволів (лісорубних квитків) Ковельському спеціалізованому лісогосподарському акціонерному товариству "Тур" здійснювалась Волинським обласним управлінням лісового та мисливського господарства відповідно до статті 69 Лісового кодексу України та на підставі пунктів 3, 4 Порядку спеціалізованого використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 року № 761, відповідно до наказу Мінекоресурсів від 22.04.2002 року № 153, який на час видачі дозволів не відмінений і установленому порядку не скасований.
Скасовуючи рішення місцевого суду та припиняючи провадження у справі суд апеляційної інстанції виходив з того, що лісорубний квиток не є, ні договором (правочином), ні актом в розумінні статті 12 Господарського процесуального кодексу України, а відтак спір про визнання його недійсним не підлягає вирішенню в господарських судах.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Судові рішення зазначеним вимогам не відповідають.
Згідно частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини 2 цієї ж норми Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України унормована підвідомчість спорів господарським судам України, зокрема, господарським судам підвідомчі справи у спорах, про визнання недійсними актів з підстав зазначених у законодавстві.
При цьому, акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, тобто акти ненормативного характеру, які породжують певні права та обов’язки суб’єкта, або визначеного кола суб’єктів, якому вони адресовані.
Відповідно до статті 69 Лісового кодексу України, пунктів 2, 3 "Порядку видачі спеціалізованих дозволів на використання лісових ресурсів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 року № 761, спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно. Спеціальний дозвіл на заготівлю деревини в порядку рубок головного користування видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства. На виділених лісових ділянках можуть використовуватися лише ті лісові ресурси і лише для цілей, що передбачені виданим спеціальним дозволом.
Отже, лісорубний квиток –це юридична форма рішень територіальних органів центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства, тобто єдиний офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки щодо здійснення конкретним суб’єктом господарювання спеціального використання визначених в ньому лісових ресурсів на виділеній у встановленому чинним законодавством порядку земельній ділянці та справляння ним збору за спеціальне використанні лісових ресурсів відповідно до статті 77 Лісового кодексу України, "Порядку справляння збору на спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.1998 року № 1012.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
На зазначене суд апеляційної інстанції уваги не звернув.
Відповідно до вимог статей 16-18 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.
У постійне користування ліси надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.
З матеріалів справи вбачається, що Ковельське спеціалізоване лісогосподарське акціонерне товариство "Тур" здійснювало користування лісами на земельній ділянці площею 10027 га авіаполігону Поворськ (ВЧ А-1547) на підставі Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ІІ-ВЛ № 001718 від 22.07.1994 року, що підтверджується розпорядженням Ковельської районної держаної адміністрації Волинської області від 31.01.2005 року № 41.
За таких обставин, Ковельське спеціалізоване лісогосподарське акціонерне товариство "Тур" здійснювало користування лісами в порядку постійного користування, припинення якого, із врахуванням вимог статті 22 Лісового кодексу України, здійснюється в разі припинення права користування земельною лісовою ділянкою.
Постановою господарського суду Львівської області від 25.06.2007 року у справі №1/516-19/96А, яка залишена без змін ухвалами Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2008 року та Вищого адміністративного суду України від 25.03.2009 року, Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою та розпорядження органу виконавчої влади скасовані з підстав, що спірна земельна ділянка вилучена з постійного користування в/ч А-1547 з порушенням вимог чинного земельного законодавства.
За таких обставин, попередніми судовими інстанціями не звернуто належної уваги на те, що з 22.07.2008 року Ковельське спеціалізоване лісогосподарське акціонерне товариство "Тур" втратило право постійного користування лісами на земельній ділянці площею 10027га, яка перебуває у постійному користуванні в/ч А-1547.
Не звернуто також належної уваги й на те, чи могло бути, у зв'язку з цим, упродовж грудня 2008 року –лютого 2009 року, Волинським обласним управлінням лісового та мисливського господарства відповідачу 1 видаватись лісорубні квитки на ведення заготівлі деревини в порядку рубок головного користування на земельній ділянці 10027га.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що застосовуючи наказ Мінекоресурсів від 22.04.2002 року № 153, яким до 2010 року Ковельському спеціалізованому лісогосподарському акціонерному товариству "Тур" затверджено розрахункову лісосіку на спірній земельній ділянці попередніми судовими інстанції не враховано наступне.
Відповідно до статті 43 Лісового кодексу України розрахункова лісосіка - щорічна науково обґрунтована норма заготівлі деревини в порядку рубок головного користування, яка затверджується для кожного власника, постійного користувача лісів окремо за групами порід, виходячи з принципів безперервності та невиснажливості використання лісових ресурсів.
Статтею 71 вказаного вище кодексу передбачено, що лімітом заготівлі деревини в порядку рубок головного користування є затверджена в установленому порядку розрахункова лісосіка. Заготівля деревини в порядку рубок головного користування в розмірах, що перевищують розрахункову лісосіку, забороняється.
Відтак, даним актом підтверджується право лісокористувача на спеціальне використання лісових ресурсів в певних межах, а офіційним документом, який безпосередньо породжує правові наслідки –здійснення конкретним суб’єктом господарювання спеціального використання лісових ресурсів являється лісовий квиток.
Згідно із статтею 44 Лісового кодексу України у разі зміни меж лісових ділянок, віку стиглості деревостанів, поділу лісів залежно від основних виконуваних ними функцій та інших змін, що впливають на норму заготівлі деревини від рубок головного користування, до розрахункової лісосіки вносяться зміни. Обчислення, затвердження та внесення змін до розрахункової лісосіки провадяться в порядку, визначеному статтею 43 цього Кодексу.
Пунктом 5 Інструкції про порядок погодження та затвердження розрахункових лісосік, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.02.2007 року № 38 також передбачено, що у разі зміни меж лісових ділянок, поділу лісів залежно від основних виконуваних ними функцій та інших змін, що впливають на розрахункову лісосіку, постійні лісокористувачі, власники лісів інформують державні лісовпорядні організації.
При цьому, попередніми судовими інстанціями не було з’ясовано чи вносили відповідачі відповідні зміни у розрахункову лісосіку, з урахуванням скасування Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ІІ-ВЛ № 001718 від 22.07.1994 року.
Викладене свідчить про те, що судами зроблено висновки при неповно встановлених обставинах справи.
Оскільки, відповідно до частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а також враховуючи, що господарськими судами порушено вимоги статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо оцінки доказів на підставі всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення та постанова суду підлягають скасуванню, а справа підлягає передачі на новий розгляд до Господарського суду Волинської області.
При новому розгляді справи суду слід взяти до уваги наведене, з’ясувати всі обставини справи, і, в залежності від встановленого та у відповідності до діючого законодавства, вирішити спір.
Відповідно до ст.ст.85, 1115 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою присутнього представника прокуратури оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційне подання Першого заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави, Міністерства оборони України, в особі органів, уповноважених здійснювати функції у спірних відносинах –Військова частина А0780, Військова частина А1547 задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Волинської області від 24.09.2009 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.12.2009 року у справі № 04/37-12 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Волинської області.
Головуючий О.Муравйов
Судді А. Полянський
Г. Фролова