Категорія статобліку - 2.4
Справа № 2-а-5598/09/0470
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
Іменем України
03 червня 2009 року місто Дніпропетровськ
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Захарчук Н.В.
при секретарі - Михалевич І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В :
09 квітня 2009 року ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання дій підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - Відповідач або ВДВС у Дніпропетровській області) незаконними та зобов'язання відповідача виконати постанову суду по справі № НОМЕР_1, а також, за невиконання постанови суду по справі № НОМЕР_1 стягнути з відповідача на користь позивача суму, яку повинно було б сплатити управління праці та соціального захисту Заводського району м. Дніпродзержинська у розмірі, а саме 17280 грн.
14 квітня 2009 року було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи на 28 травня 2009 року.
Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити їх повністю, а саме: визнати дії підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області незаконними та зобов'язання відповідача виконати постанову суду.
Представник Відповідача проти позову заперечує, посилаючись на те, що діяв на підставі та в межах вимог чинного законодавства України, просить викладені в позові вимоги залишити без задоволення.
Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 приймав участь у ліквідації наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС в червні-серпні 1986 року та в лютому-травні 1987 року, в результаті чого позивачу було надано статус громадянина постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1- категорії та встановлена 3 група інвалідності, що підтверджується посвідченням серії А № НОМЕР_2та довідкою МСЕК від 13 травня 2004 року за №НОМЕР_3.
17 жовтня 2008 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом було винесено постанову по справі № НОМЕР_1 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Заводської районної у місті Дніпродзержинську ради (далі - УПСЗН), якою на користь позивач з УПСЗН було стягнуто суму одноразової щорічної допомоги на оздоровлення за 2002-2008 роки у розмірі 8640 грн. 00 коп., також суд зобов'язав Управління праці і соціального захисту населення виконавчого комітету Заводської районної у місті Дніпродзержинську ради призначити ОСОБА_1 суму одноразової щорічної допомоги на оздоровлення, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії починаючи з 2008 року у розмірі, встановленому статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
03 березня 2009 року позивачем був отриманий виконавчий лист по адміністративній справі № НОМЕР_1.
Після цього позивач звернувся з заявою про прийняття до виконання виконавчого листа до Заводського ВДВС Дніпродзержинського МУЮ де йому було відмовлено та порекомендовано звернутися підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - Відповідач або ВДВС у Дніпропетровській області.
01 квітня 2009 року постановою ВП 12120477 відповідач відмовив ОСОБА_1 в прийняті до провадження виконавчого документа, мотивуючи відмову тим, що у виконавчому листі по адміністративній справі № НОМЕР_1 містяться вимоги одночасно майнового та немайнового характеру. Не погодившись з зазначеним рішенням ВДВС у Дніпропетровській області позивач звернувся з адміністративним позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
В свою чергу, в своїх запереченнях відповідач зазначив, що 01 квітня 2009 року державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень було винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження за вищезазначеним виконавчим документом, в якій було вказано, що у даному виконавчому документу містяться вимоги одночасно майнового і немайнового характеру, тоді як, Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606 (далі - Закон України № 606), визначено різних заходів примусового виконання рішень майнового та немайнового характеру, різний порядок обчислення суми виконавчого збору, в разі невиконання боржником рішення у добровільному порядку, також, відрізняються строки здійснення державним виконавцем виконавчого провадження.
Згідно із статтею 25 Закону України № 606, державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.
Також, відповідно до статті 37 Закону України № 606 та Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №74/05 від 15.12.99, про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ. До копії постанови державний виконавець додає виконавчий документ, який повертається органу, що його видав.
Таким чином, постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру державний виконавець повинен винести не пізніше двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, але ж якщо за цей час не буде стягнуто грошових коштів з боржника за виконавчим провадженням (на виконання рішення майнового характеру Законом надається шість місяців), виконавче провадження неможливо бути закінчити в частині виконання рішення немайнового характеру та направити виконавчий документ до суду, як того вимагає Закон.
Крім того, якщо боржником рішення суду не буде виконано в термін, наданий для добровільного виконання (не більш 7 днів з моменту одержання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження), відповідно до статті 46 Закону України № 606, державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору за рішеннями майнового характеру - 10 відсотків від фактично стягненої суми, в разі невиконання рішення немайнового характеру з юридичної особи стягується виконавчий збір у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто у випадку невиконання боржником вимог виконавчого документу, в якому містяться вимоги одночасно майнового і немайнового характеру, державний виконавець повинен винести дві постанови про стягнення з боржника виконавчого збору в межах одного виконавчого провадження, що також не передбачено Законом.
Таким чином, на підставі зазначених вище обставин та керуючись Законом України «Про виконавче провадження» державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень було винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження.
Отже, відповідно до статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, видається один виконавчий лист. Якщо судове рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину судового рішення треба виконати за кожним виконавчим листом.
Таким чином, виконавчий лист видається адміністративним судом, де знаходиться адміністративна справа, за судовим рішенням, що набрало законної сили або яке належить виконати негайно. Суд видає виконавчий лист за заявою особи, на користь якої ухвалено рішення (стягувача), або її представника. Якщо судове рішення ухвалено на користь кількох позивачів (стягувачів) чи проти кількох відповідачів (боржників), суд може видати кожному з позивачів або щодо кожного відповідача окремий виконавчий лист, точно зазначивши, яку частину судового рішення треба виконати за кожним з них.
Як вже було зазначено вище, Дніпропетровським окружним адміністративним судом за заявою ОСОБА_1 було видано виконавчий лист по справі № НОМЕР_1. Відповідно до статті 3 Закону України № 606 виконавчий лист є виконавчим документом, на підставі якого здійснюється примусове виконання судового рішення державною виконавчою службою.
А тому, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий лист і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей лист відповідає вимогам, передбаченим Законом України «Про виконавче провадження», та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Стосовно стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 17280 грн. необхідно зазначити, що відповідно до приписів статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Отже, втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, слід розуміти моральною шкодою.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема:
- у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
- у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
- у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
- у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Однак, з урахуванням практики Верховного Суду України, викладеної у Пленумі, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Але на підтвердження своєї вимоги щодо стягнення з відповідача шкоди, позивачем не надано відповідних доказів. Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення зазначеної позовної вимоги.
Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Суд, згідно зі статтею 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Зважаючи на вище наведене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії підлягають частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 21, 71, 86, 158-163, 254, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський окружний адміністративний суд
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1 до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати дії підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області незаконними.
Зобов'язати підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області виконати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2008 року по справі № НОМЕР_1.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня її постановлення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копію постанови надіслати сторонам.
Текст постанови в повному обсязі виготовлений 09.06.2009 року.
Суддя Н.В. Захарчук
