Справа №2/254/1239/2013
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 серпня 2013 року м. Донецьк
Будьоннівський районний суд міста Донецька в складі:
головуючий суддя Заборський В.О.,
при секретарі Подгородецькій В.А.,
за участю позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» про визнання права власності, -
ВСТАНОВИВ :
30 квітня 2013 року ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом, який під час розгляду справи було уточнено, до Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» про визнання права власності по 1/3 частині за кожним на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 82,7 кв.м, житловою площею 39,6 кв.м. Свої вимоги позивачі мотивували тим, що вони проживають в спірній квартирі, яка знаходиться на балансі відповідача, на підставі договору найму житла від 15 липня 2002 року. Рішенням Ларинської селищної ради від 09 листопада 2007 року з зазначеної квартири знято статус службового житла. Квартира складається з трьох житлових кімнат площею: 11,8 кв.м, 11,8 кв.м і 16,0 кв.м, коридору площею 16,3 кв.м, кухні 8,8 кв.м, ванної кімнати 3,0 кв.м, комори 1,3 кв.м, сіней 13,7 кв.м, а всього загальною площею 82,7 кв.м та жилою площею 39,6 кв.м. З метою реалізації свого права на приватизацію житла позивач ОСОБА_1 неодноразово звертався до відповідача з проханням надати йому дозвіл на приватизацію житла, в якому він та його сім'я проживають, але йому відмовляють з тієї підстави, що розпорядчими документами Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, до сфери управління якого відноситься ПАТ «Укртрансгаз» не визначено порядку надання дозволу та здійснення заходів з приватизації житла підпорядкованими підприємствами, на балансі яких перебуває державний житловий фонд. Таким чином позивачі маючи право на приватизацію житла, в якому мешкають, не мають можливості це право реалізувати. Згідно ст.. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу придбати його у власність. Статтею 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ. Процедуру відчуження житлового фонду, приватизацію та оформлення права власності на спірну квартиру повинно здійснювати підприємство, у повному господарському віданні якого знаходиться квартира, яка підлягає приватизації, що передбачено ст.. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», відповідно до якої приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, державними підприємствами, організаціями, установами у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Згідно ст. 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. На підставі вищенаведеного позивачі вважають, що їх вимоги цілком ґрунтуються на законодавстві, оскільки стосуються набуття права власності на житло шляхом його приватизації. Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав змінені позовні вимоги та пояснив, що він працював оператором газорозподільної станції з 1992 року по 2006 рік і у зв'язку з трудовими відносинами, ще в 1996 році вселився в квартиру за адресою: АДРЕСА_1, на підставі усного розпорядження начальника «Макіївського управління магістральних газопроводів». В 2002 році, коли було оформлено документи на квартиру, з ним заключили договір найму жилого приміщення. Він сам займався оформленням правовстановлюючих документів на квартиру. Весь час проживання в квартирі ними сплачуються комунальні послуги, здійснюється ремонт. З підприємства звільнився за власним бажанням. Починаючи з 2006 року звертався з питаннями приватизації квартири, але йому відмовляли у зв'язку з тим, що квартира є службовою.
Позивачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 належним чином та завчасно повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились, надали суду письмові заяви, в яких зазначили, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просили розглянути справу у їх відсутності.
Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, просила в позові відмовити та пояснила суду, що позивачі дійсно проживають у відомчому житлі, ця квартира їм була надана в якості службового житла, у зв'язку з трудовими відносинами ОСОБА_1. Позивач ОСОБА_1 пропрацював на підприємстві понад 10 років, тому відповідач не вимагає виселення з квартири позивачів, які набули право на житло. Здійснити приватизацію спірної квартири відповідач не має можливості, оскільки це окрема господарча діяльність, яка не передбачена Статутом ПАТ «Укртрансгаз». На даному етапі відповідачем прийнято рішення передати до комунальної власності місцевих Рад відомчі квартири. Даний процес знаходиться в стадії підготовки, оскільки на балансі відповідача знаходиться багато будинків, і після передачі квартири до комунальної власності позивачі зможуть скористуватись своїм правом на приватизацію квартири. З іншими юридичними особами, які можуть здійснити приватизацію квартири, відповідачем договори не укладались.
Суд, перевіривши матеріали справи дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Рішенням виконавчого комітету Ларинської селищної ради №26 від 14 листопада 2001 року, за клопотанням Макіївського ЛВУМГ, двохквартирному житловому будинку, за адресою: АДРЕСА_1, присвоєно статус службового.
З Договору найму житла в будинках відомчого житлового фонду від 15 липня 2002 року, укладеного між ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз» в особі начальника Макіївського ЛВУМГ Ніколаєва О.В., діючого на підставі довіреності №2-101 від 28 грудня 2001 року (наймодавець), і ОСОБА_1 (наймач) вбачається, що ОСОБА_1, на період роботи оператором ГРС в Макіївському ЛВУМГ і членам його сім'ї: ОСОБА_3 і ОСОБА_4 надано у користування службове житло - частина будинку за адресою: АДРЕСА_1.
Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1, з 27 грудня 2002 року, що підтверджується копіями паспортів.
Довідкою за №140 від 22 квітня 2013 року, виданою виконавчим комітетом Ларинської селищної ради Будьоннівського району м. Донецька, підтверджується, що позивач ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1, та має склад сім'ї: дружину - ОСОБА_3 та доньку - ОСОБА_4.
Рішенням Ларинської селищної ради №18-3 від 09 листопада 2007 року скасовано рішення виконавчого комітету Ларинської селищної ради №26 від 14 листопада 2001 року «Про розгляд клопотання адміністрації Макіївського ЛВУМГ».
Рішенням виконавчого комітету Ларинської селищної ради №36 від 12 вересня 2007 року, на підставі листа директора УМГ «Донбастрансгаз» ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз Україна», присвоєно поштову адресу будинку операторів по АДРЕСА_1.
Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13 липня 2011 року житловий будинок №106-Б з надвірними побудовами по АДРЕСА_1 є державною власністю і належить Державі Україна в особі Міністерства палива та енергетики України у господарчому віданні ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» та зареєстрований на праві власності в КП «БТІ м. Донецька» 20 липня 2011 року, номер запису 4576, в книзі 20 дг.
З довідки №26-3367 від 30 липня 2013 року «Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» вбачається, що будинок операторів: АДРЕСА_1, знаходиться на балансі філії УМГ «Донбастрансгаз» з 01 грудня 1998 року і включений до складу діючих об'єктів Макіївського ЛВУМГ, інвентарний №001238, залишкова вартість - 174948,50 грн..
Згідно технічного паспорту на квартирний житловий будинок АДРЕСА_1, виготовленого співробітниками КП «БТІ м. Донецька» 06 лютого 2009 року, квартира №2 складається: коридор - 16,3 кв.м, жила кімната (2) - 11,8 кв.м, кухня - 8,8 кв.м, ванна - 3,0 кв.м, комора - 1,3 кв.м, жила кімната (6) - 11,8 кв.м, жила кімната (7) - 16,0 кв.м, коридор - 13,7 кв.м, а всього загальна площа квартри складає 82,7 кв.м, житлова 39,6 кв.м.
Згідно відповіді заступника директора Управління магістральних трубопроводів «Донбастрансгаз» ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» Дорошенка А.В. від 31 жовтня 2011 року за №13-6149 на ім'я позивача ОСОБА_1 на даний час в ДК «Укртрансгаз» здійснюються заходи щодо передачі житлового фонду, який перебуває на балансі підрозділів компанії до комунальної власності місцевих громад, і після передачі до комунальної власності квартири він отримає можливість, без отримання будь-яких дозволів, здійснити приватизацію відповідно до чинного законодавства.
У своїй відповіді від 29 березня 2013 року за №26-1507 заступник директора Філії Управління магістральних трубопроводів «Донбастрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» Уваров С.В. позивачу ОСОБА_1 повідомив, що відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» здійснення приватизації державного житлового фонду є окремим видом господарської діяльності, в Статуті ПАТ «Укртрансгаз» не зазначено такого виду статутної діяльності як проведення приватизації житла. Розпорядчими документами Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, до сфери управління якого відноситься ПАТ «Укртрансгаз», не визначено порядку надання дозволу та здійснення заходів з приватизації житла підпорядкованими підприємствам, на балансі яких перебуває державний житловий фонд, тому відсутні підстави для задоволення заяви щодо надання дозволу на приватизацію житла.
Зі Статуту ПАТ «Укртрансгаз», затвердженого рішенням установчих зборів ПАТ «Укртрансгаз» від 25 грудня 2012 року вбачається, що до предмета діяльності товариства не включено такого роду господарської діяльності як приватизація житла.
Відчуження основних фондів державних підприємств магістрального трубопровідного транспорту, передача їх з балансу на баланс, в концесію, оренду, лізинг, заставу, управління, передача до статутного фонду інших юридичних осіб основних фондів та акцій таких підприємств, вчинення інших правочинів, що можуть призвести до відчуження основних фондів та акцій цих підприємств, а також основних фондів та акцій Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», дочірніх та заснованих нею підприємств і газосховищ у відповідності до ч. 4 ст. 7 Закону України «Про трубопровідний транспорт» - забороняється, крім випадків, коли результатом таких дій є створення державних підприємств, 100% яких є у державній власності України. Дія цієї частини не поширюється на об'єкти житлового фонду державних підприємств магістрального трубопровідного транспорту Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», її дочірніх підприємств та підприємств заснованих за участю зазначеної компанії.
Згідно ст. 9 ЖК України громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законодавством України. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
У преамбулі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначені правові засади приватизації житла, що знаходиться в державній власності, його подальшого використання і утримання. Метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин.
Статтею 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено, що приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), квартир у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб (далі жилої площі у гуртожитках) (з урахуванням положення частини другої статті 2 цього Закону), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.
Як визначено ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, кімнати у гуртожитках, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.
У відповідності із ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.
Статтею 47 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в аренду.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ст. 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.
Вирішуючи по суті позовні вимоги суд враховує, що у відповідності із ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизацією квартири в якій проживають позивачі, і яка перебуває на балансі філії «УМГ «Донбастрансгаз» повинен займатись відповідач ПАТ «Укртрансгаз», однак в його Статуті не передбачено такого виду господарської діяльності як приватизація, відповідачем з іншими особами, договорів про надання послуг з приватизації відомчого житлового фонду не укладено, прийняте відповідачем рішення про передачу житлового фонду, який знаходиться на його балансі, до комунальної власності місцевих рад не виконано, позивачі на протязі тривалого часу позбавлені можливості реалізувати своє право на приватизацію квартири державного житлового фонду, Законом України «Про внесення змін до ст. 7 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» щодо зняття заборони на приватизацію житлового фонду державних підприємств магістрального трубопровідного транспорту» від 11.03.2009 р. №993-VI були внесені зміни та об'єкти житлового фонду були виключні з переліку об'єктів газотранспортної системи, що не підлягають приватизації, тому суд вважає за необхідне захистити права позивачів шляхом визнання за ними права власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 82,7 кв.м, жилою площею 39,6 кв.м..
На підставі викладеного, керуючись ст. 47 Конституції України, ст. 9 ЖК України, ст..ст. 1,2,8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст.ст. 328,345 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» про визнання права власності - задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1, ІН НОМЕР_1, право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею 82,7 кв.м, жилою площею 39,6 кв.м..
Визнати за ОСОБА_3, ІН НОМЕР_2, право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею 82,7 кв.м, жилою площею 39,6 кв.м..
Визнати за ОСОБА_4, ІН НОМЕР_3, право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею 82,7 кв.м, жилою площею 39,6 кв.м..
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Будьоннівський районний суд м. Донецька. Апеляційна скарга на рішення суду подається у письмовій формі протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя:
