Єдиний державний реєстр судових рішень
ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
Іменем України
28 липня 2026 року
м. Київ
справа №320/41294/24
адміністративне провадження №К/990/54528/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Юрченко В.П., Гончарової І.А.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФТД-РИТЕЙЛ» про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 320/41294/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФТД-РИТЕЙЛ» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «ФТД-РИТЕЙЛ» (далі - позивач, Товариство, ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ») звернулось до суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №169/ж10/31-00-07-05-01-24 від 14.02.2024, яким позивачу яким позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 4089894,70 грн.
2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.07.2025, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2025, позов задоволено, оскаржуване податкове повідомлення - рішення визнано протиправним та скасовано.
3. Постановою Верховного Суду від 21.05.2026 касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України залишено без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2025 у справі №320/41294/24 залишено без змін.
4. Товариством з обмеженою відповідальністю «ФТД-РИТЕЙЛ» до Верховного Суду подано заяву про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу понесених в суді касаційної інстанції у справі №320/41294/24.
5. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (частина третя статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України).
6. Відповідно до частини першої та другої статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою; представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. (частина третя статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Таким чином, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Така правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема у постановах від 19.12.2019 у справі № 520/1849/19, від 29.11.2022 у справі №340/9016/21.
Тобто обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно частин першої, сьомої та дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Отже, витрати на професійну правничу допомогу є витратами, що пов`язані з розглядом справи і такі підлягають розподілу в залежності від результату розгляду справи по суті. Розмір витрат на правничу допомогу, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.
Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані відповідні договори про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат, зокрема і на правничу допомогу. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що між Адвокатським об`єднанням «СОЛ» та ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ» 30.12.2025 було підписано додаткову угоду до договору про надання правової допомоги від 02.05.2024 № ФТД-286/02-05/24, відповідно до якого Адвокатське об`єднанням «СОЛ» взяло на себе зобов`язання здійснювати представництво інтересів Товариства у Касаційному адміністративному суді в складі Верховного Суду під час розгляду судом касаційної скарги Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на судові рішення у справі №320/41294/24. Згідно з п. 1.4 додаткової угоди №4 від 30.12.2025 до договору про надання правничої (правової) допомоги №ФТД-286/02-05/24 від 02.05.2024 сторони дійшли згоди, що розмір винагороди (гонорару) за надання Адвокатським об`єднанням «СОЛ» правничої (правової) допомоги, є фіксованим й становить 5112,00 грн.
Позивачем до суду подано документи в підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу на загальну суму 5112,00 грн, а саме договір про надання правової допомоги від 02.05.2024 № ФТД-286/02-05/24, укладений з Адвокатським об`єднанням «СОЛ», додаткову угоду № 4 від 30.12.2025, платіжну інструкцію АТ «Райффайзен Банк» №155770 від 30.12.2025 на суму 5112,00 грн, детальний опис робіт (наданих послуг) за договором про надання правової допомоги від 02.05.2024 № ФТД-286/02-05/24 та додаткової угоди № 4 від 30.12.2025.
Згідно детального опису робіт (наданих послуг) Адвокатським об`єднанням «СОЛ» було здійснено правовий аналіз поданої контролюючим органом касаційної скарги на рішення судів першої та апеляційної інстанції у справі № 320/41294/24 (обсяг витраченого часу - 1 год.); складено та подано відзив на касаційну скаргу (обсяг витраченого часу - 4 год.).
Контролюючим органом подано заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення у справі № 320/41294/24 в якому Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків не погоджується з заявою про ухвалення додаткового рішення, вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним з обсягом виконаної роботи та рівнем складності справи. Зазначає, що зміст фактично наданих адвокатом послуг має бути прямо передбаченим у договорі про надання правової допомоги. У разі, якщо адвокатом надані послуги, які не передбачені відповідним договором, у їх стягненні має бути відмовлено. Підлягає аналізу зміст договору про надання правової допомоги в частині змісту послуг, які повинен надати адвокат та змісту акту виконаних (наданих) послуг (робіт).
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених представником позивача витрат на професійну правничу допомогу та співмірності з обсягом виконаної роботи та рівнем складності справи, колегія суддів окрім вищенаведених норм права враховує також і практику Європейського суду з прав людини, зокрема, у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України(заява № 66561/01) зазначено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.
Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020у справі № 755/9215/15-ц).
Також у пунктах 134-135 постанови від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Верховний Суд неодноразово висловлював позицію (зокрема, постанови від 20.05.2020 у справі №240/3888/19, від 31.03.2020 у справі №726/549/19, від 11.12.2019 у справі №2040/6747/18), що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката застосуванню підлягає частина п`ята статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вирішуючи заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 5112,00 грн, колегія суддів оцінює співмірність заявленої до стягнення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 КАС України, а саме з урахуванням обсягу необхідної правової допомоги, складністю справи, значенням даної справи для сторін, виходячи з обсягу та якості виконаних адвокатом робіт (послуг), витраченого представником позивача часу та наданих таких послуг, Суд вважає, що сума витрат на правничу допомогу у розмірі 5112,00 грн є співмірною, обґрунтованою та відповідає принципу справедливості. Крім того, розмір винагороди (гонорар) складає 0,125% від ціни позову.
При цьому у запереченні на заяву про ухвалення додаткового рішення у справі № 320/41294/24 контролюючий орган зазначає про неспівмірність розміру витрат на правничу допомогу проте не вказує які витрати та на яку суму, на думку відповідача, є неспівмірними, тобто завищеними.
З урахуванням наведеного, Суд вважає розумно обґрунтованими, справедливими та співмірними заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу понесенні ним у зв`язку з касаційним розглядом даної справи, які підлягають відшкодуванню у розмірі 5112,00 грн.
7. З урахуванням наведеного, наявні підстави для ухвалення додаткового судового рішення (постанови) про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФТД-РИТЕЙЛ» (код ЄДРПОУ 43890029) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ 44082145) витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5112,00 грн.
Керуючись статтями 132, 134, 139, 252, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФТД-РИТЕЙЛ» про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити.
Ухвалити додаткову постанову у справі № 320/41294/24.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФТД-РИТЕЙЛ» (код ЄДРПОУ 43890029; адреса: 04112, місто Київ, вул. Дорогожицька, 1) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ: 44082145; адреса: 02068, місто Київ, вул. Кошиця, 3) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5112,00 грн (п`ять тисяч сто дванадцять гривень 00 коп.).
Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
І.Я.Олендер
В.П. Юрченко
І.А. Гончарова ,
Судді Верховного Суду
