КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 червня 2021 року м. Київ № 320/5112/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) до Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" (Військова частина №1492) Державної прикордонної служби України про визнання протиправною та скасування постанови,
в с т а н о в и в:
До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_3 (BakhretdinovSanjar) (далі - позивач) з позовом до Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" (Військова частина №1492) Державної прикордонної служби України (далі - відповідач), в якому просить суд (з урахуванням уточненої позовної заяви):
- визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 21 червня 2019 р. про заборону в`їзду в Україну громадянина Узбекистану ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Білоцерківського РВ ЦМУ ДМС України в м. Києві та Київській області № 10 від 6 березня 2019 р. про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Узбекистану ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , зобов`язано покинути територію України у термін до 17 березня 2019 р. Зазначає, що не виконав це рішення від 6 березня 2019 р. з поважних причин, а потім оскаржив його до суду, у зв`язку з чим воно не є обов`язковим до виконання. Вважає, що обов`язок виконати рішення від 6 березня 2019 р. тривав до 24:00 год. 18 березня 2019 р. Тому до сплину цього строку позивач оскаржив зазначене рішення до суду. Вважає, що відповідач виніс постанову від 21 червня 2019 р. про заборону в`їзду в Україну позивача не законно, чим здійснено порушення його прав.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14 cерпня 2020 р. відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання. Вказаною ухвалою суду встановлено відповідачу десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 р. здійснено перехід із спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін до розгляду справи за правилами позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
28 грудня 2020 р. від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити. Стверджує, що Інструкція № 946 не передбачає жодних строкових обмежень стосовно прийняття суб`єктом владних повноважень такого рішення. Звертає увагу, що у зв`язку з невиконанням позивачем вимог п.5 ст.26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», керуючись ч. 1 ст. 20 Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» відносно позивача 21 червня 2019 р. прийнято постанову про заборону в`їзду в Україну у відповідності до вимог керівних документів.
31 березня 2021 р. до суду від представника позивача надійшли заперечення на відзив відповідача. Зазначає, що позивачем здійснювалося оскарження рішення Білоцерківського РВ ЦМУ ДМС України в м. Києві та Київській області № 10 від 6 березня 2019 р. У зв`язку з оскарженням цього рішення в судовому порядку, це зупиняє виконання вказаного рішення. Стверджує, що відповідач помилково зазначає, що позивач нібито не виконав вимогу п. 5 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», чим вчинив адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 203 КУПаП. Вважає, що обов`язок залишити територію України у позивача припинився 18 березня 2019 р., що виключає подію адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 203 КУПаП.
22 квітня 2021 р. до суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив. Звертає увагу, що рішенням від 6 березня 2019 р. № 10 про примусове повернення до країни походження або третьої країни в термін до 17 березня 2019 р. 9 червня 2019 р. позивача було зупинено у пункті пропуску для міжнародного повітряного сполучення «Бориспіль» під час оформлення пасажирів, які відлітали рейсом № 5201 сполученням «Київ ОСОБА_4 ». Стверджує, що позивач не виконав покладений на нього обов`язок самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення, та перебував на території України 84 дні з дня, наступного до якого мав виїхати за межі території України, чим вчинив адміністративне порушення передбачене ч. 2 ст. 203 КУПаП, а саме порушення встановленого терміну перебування в Україні, виявлені в пунктах пропуску через державний кордон України або контрольних пунктах в`їзду-виїзду.
31 травня 2021 р. до суду від представників сторін надійшли клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Протокольною ухвалою суду від 31 травня 2021 р. на підставі ч. 3 ст. 194 КАС України вирішено здійснювати судовий розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
6 березня 2019 р. близько 14:30 годин до Білоцерківського РВ ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області прибув громадянин Узбекистану ОСОБА_3 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , який знаходився на території України з порушенням Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Громадянин Узбекистану ОСОБА_3 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибув на територію України 19 вересня 2018 р., маючи на меті працевлаштування на території України. Після закінчення терміну перебування в Україні територію України не покинув.
За порушення правил перебування іноземних громадян на території України громадянин Узбекистану ОСОБА_3 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУПаП.
Відповідно до Закону України «Про імміграцію», де визначається категорії іммігрантів, яким надається дозвіл на імміграцію в Україну, Закону України «Про громадянству України», громадянин Узбекистану ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , не мав підстав для отримання дозволу на імміграцію в Україну.
У зв`язку з тим, що громадянин Узбекистану ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , незаконно перебував на території України та у нього відсутні підстави для подальшого перебування на території держави, він підлягав примусовому поверненню за межі України. Тому на підставі статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» начальником Білоцерківського РВ ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області Ашуровим Л.Ю. прийнято рішення № 10 про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Узбекистану ОСОБА_3 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 6 березня 2019 р.
Відповідно до цього рішення позивача вирішено примусово повернути до країни походження та зобов`язано його покинути територію України у термін до 17 березня 2019 р.
У зв`язку з тим, що позивач не погодився із вказаним рішенням, представник позивача звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою. Ухвалою суду від 29 березня 2019 р. у справі № 320/1501/19 позовну заяву громадянина Узбекистану ОСОБА_1 ( ОСОБА_5 ) до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області про скасування рішення передано на розгляд Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за предметною підсудністю.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2019 р. у справі № 320/1501/19 адміністративний позов громадянина Узбекистану ОСОБА_1 ( ОСОБА_5 ) до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області про скасування рішення повернуто позивачу. Причиною повернення є відсутність підпису представника позивача - адвоката у позові.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 2 квітня 2019 р. у справі № 357/3408/19 адміністративний позов громадянина Узбекистану ОСОБА_1 ( ОСОБА_5 ) до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області про скасування рішення повернуто позивачу. Причиною повернення є відсутність підпису представника позивача - адвоката у позові.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 6 листопада 2019 р. у справі № 357/10374/19 адміністративний позов громадянина Узбекистану ОСОБА_1 ( ОСОБА_5 ) до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області про скасування рішення повернуто позивачу. Причиною повернення є неприбуття у судове засідання позивача і представника позивача.
9 червня 2019 року о 19:05 у пункті пропуску для міжнародного повітряного сполучення «Бориспіль» під час оформлення пасажирів, які відлітали рейсом № 5201 сполученням «Київ ОСОБА_4 », був виявлений громадянин Узбекистану ОСОБА_3 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , який пред`явив на паспортний контроль закордонний паспорт громадянина Республіки Узбекистан № НОМЕР_1 , виданий на ім`я ОСОБА_5 , з наявною відміткою «Прийнято рішення про примусове повернення» від 6 березня 2019 р., з покладеним обов`язком залишити територію України до 17 березня 2019 р.
9 червня 2019 р. заступником начальника відділу-начальник 1-го відіпсвпс «Бориспіль-1» старший лейтенант Сивак П.В. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 010044. Відповідно до цієї постанови позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченою частиною 2 ст. 203 Кодексу про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 5100 грн. 00 коп.
Відповідно до квитанції від 21 червня 2019 р. № 0.0.1389530678.1 позивачем на виконання вказаної постанови було сплачено штраф у розмірі 5100 грн.
21 червня 2019 р. начальником ОКПП «Київ» полковником Небельським Ю. прийнято рішення про заборону в`їзду в Україну громадянину Республіки Узбекистан ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в`їзд в Україну строком на 5 років.
Не погоджуючись прийнятим рішенням відповідача, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог п. 8 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» від 3 квітня 2003 року № 661-IV (далі Закон № 661-IV) на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються: запобігання та недопущення перетинання державного кордону України особами, яким згідно із законодавством не дозволяється в`їзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України, у тому числі згідно з дорученнями правоохоронних органів, постановами державного виконавця; розшук у пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в`їзду - виїзду осіб, які переховуються від органів досудового розслідування та суду, ухиляються від відбуття кримінальних покарань; виконання в установленому порядку інших доручень правоохоронних та уповноважених законом державних органів, у тому числі доручень митних органів щодо інформування митних органів про факт наміру перетинання державного кордону України особами, стосовно яких митними органами було виявлено порушення митних правил.
Згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 20 Закону № 661-IV органам, підрозділам, військовослужбовцям, а також працівникам Державної прикордонної служби України, які відповідно до їх службових обов`язків можуть залучатися до оперативно-службової діяльності, для виконання покладених на Державну прикордонну службу України завдань надається право: шляхом опитування осіб з`ясовувати підстави перетинання державного кордону України, в`їзду на тимчасово окуповану територію або виїзду з неї, не пропускати через державний кордон України, на тимчасово окуповану територію або з неї осіб без дійсних документів на право перетинання кордону або для в`їзду на тимчасово окуповану територію та виїзду з неї, осіб, які надали завідомо неправдиві відомості під час одержання зазначених документів, осіб, яким Державною прикордонною службою України за порушення законодавства з прикордонних питань та про правовий статус іноземців чи за мотивованим письмовим рішенням суду та правоохоронних органів або постановою державного виконавця не дозволяється в`їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України; робити в документах зазначених осіб відповідні відмітки.
Статтею 7 Закону України «Про прикордонний контроль» від 5 листопада 2009 року№ 1710-VI (далі Закон № 1710-VI) передбачено, що паспортні та інші документи громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі. При цьому з`ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону.
У ході перевірки документів уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України використовують технічні засоби контролю для пошуку ознак підробки у документах, здійснюють пошук необхідної інформації у базах даних Державної прикордонної служби України, а також за результатами оцінки ризиків проводять опитування осіб, які прямують через державний кордон.
Уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України з урахуванням результатів оцінки ризиків можуть проводити повторну перевірку документів осіб, які перетинають державний кордон.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 10 Закону № 1710-VI прикордонний контроль іноземця, особи без громадянства під час виїзду з України передбачає проведення перевірки:
1) наявності у нього дійсного паспортного документа;
2) відсутності щодо нього у базах даних Державної прикордонної служби України інформації про заборону виїзду з України та про доручення правоохоронних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон;
3) виконання ним вимог щодо строків перебування в Україні.
Згідно з вимогами ч. 1 статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року№ 3773-VI (далі Закон № 3773-VI) іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Частиною 2 ст. 26 Закону № 3773-VI передбачено, що рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в`їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в`їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення. Порядок виконання рішення про заборону щодо подальшого в`їзду в Україну визначає Кабінет Міністрів України.
Один із примірників рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства видається іноземцю або особі без громадянства, стосовно яких воно прийнято. У рішенні зазначаються підстави його прийняття, порядок оскарження та наслідки невиконання. Форма рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства затверджується спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України (ч. 3 ст. 26 Закону № 3773-VI).
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 26 Закону № 3773-VI рішення про примусове повернення може бути оскаржено до суду.
Згідно з вимогами ч. 5 ст. 26 Закону № 3773-VI іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.
За приписами ч. 6 ст. 26 Закону № 3773-VI контроль за правильним і своєчасним виконанням рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства здійснюється органом, що його прийняв.
З метою контролю за виконанням іноземцем та особою без громадянства рішення про примусове повернення службові особи органу охорони державного кордону чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, можуть супроводжувати такого іноземця та особу без громадянства по території України.
У разі прийняття рішення про примусове повернення в паспортному документі іноземця або особи без громадянства скасовується віза і вилучаються документи, що підтверджують законні підстави перебування в Україні (ч. 7 ст. 26 Закону № 3773-VI).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 30 Закону № 3773-VI центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
Позов про примусове видворення не подається стосовно іноземців та осіб без громадянства, підстави для примусового видворення яких виявлені в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон під час їх виїзду з України.
Іноземцям та особам без громадянства, зазначеним у цій статті, забороняється подальший в`їзд в Україну строком на п`ять років. Строк заборони щодо подальшого в`їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення та додається до строку заборони в`їзду в Україну, який особа мала до цього.
Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 5 грудня 2011 р. № 946, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 р. за № 1564/20302, затверджено Інструкцію про порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства (далі Інструкція № 946).
Відповідно до вимог п. 2.1 розділу 2 Інструкції № 946 рішення про заборону в`їзду в Україну іноземцю (далі - рішення про заборону в`їзду в Україну) приймається органом охорони державного кордону в разі:
а) якщо при клопотанні про в`їзд в Україну іноземець подав про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи;
б) якщо паспортний документ іноземця, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі;
в) якщо іноземець порушив у пункті пропуску через державний кордон України (далі - пункт пропуску) правила перетинання державного кордону України або не виконав законних вимог посадових та службових осіб органу охорони державного кордону;
г) якщо іноземця затримано під час незаконного перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску;
ґ) якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну;
д) якщо іноземця затримано у межах контрольованого прикордонного району під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України;
е) якщо іноземець здійснив в`їзд на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзд з них з порушенням встановленого законодавством України порядку або вчинив спробу потрапити на ці території поза контрольними пунктами в`їзду-виїзду;
є) якщо іноземець не виконав рішення уповноваженого державного органу про заборону в`їзду в Україну;
ж) в інтересах забезпечення національної безпеки України у сфері безпеки державного кордону України та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні.
Згідно з вимогами п. 2.2 розділу 2 Інструкції № 946 рішення про заборону в`їзду в Україну іноземцю може бути прийнято органом охорони державного кордону:
- щодо осіб, зазначених у частині другій статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», у разі прийняття рішення про їх примусове повернення;
- за поданням державного виконавця у разі невиконання особою рішення про накладення штрафів за правопорушення, розгляд справ за якими належить до компетенції Державної прикордонної служби України.
Пунктом 2.3 розділу 2 Інструкції № 946 передбачено, що рішення про заборону в`їзду в Україну іноземцю приймається органом охорони державного кордону відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» строком на три роки.
Рішення про заборону в`їзду в Україну відповідно до частини другої статті 14 і частини першої статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» приймається строком на п`ять років стосовно іноземців:
1) які незаконно перетнули державний кордон України поза пунктами пропуску через державний кордон України;
2) стосовно яких адміністративним судом прийнято рішення про примусове видворення з України;
3) виявлених в пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України під час їх виїзду з України після закінчення терміну, визначеного для виконання ними рішення про примусове повернення.
Відповідно до вимог розділу 3 Інструкції № 946 у разі наявності підстав для прийняття рішення про заборону в`їзду в Україну в пункті пропуску старшим прикордонних нарядів у пункті пропуску або у разі затримання особи за незаконне перетинання державного кордону поза пунктами пропуску старшим зміни прикордонних нарядів (далі - старший зміни) складається довідка.
У довідці зазначаються:
а) відомості про особу за такими обов`язковими реквізитами: „Громадянство, „Прізвище, ім`я особи, „Стать, „Дата народження (день, місяць та рік), „Вид документа (паспортний документ, що підтверджує громадянство іноземця або посвідчує особу без громадянства), „Серія, номер документа.
Реквізит „Прізвище, ім`я особи повинен зазначатися літерами верхнього регістру (великими літерами) у називному відмінку:
для громадян Російської Федерації та Республіки Білорусь (залежно від виду документа) - латинськими або російськими літерами;
для іноземців та осіб без громадянства інших держав - тільки латинськими літерами;
б) обставини, що є підставою для прийняття рішення про заборону в`їзду;
в) у чому саме полягають діяння, які є підставою для прийняття рішення про заборону в`їзду, зокрема:
обставини і характер вчинення особою діяння;
результати досліджень паспортних документів такої особи чи візи;
г) термін заборони в`їзду в Україну особі, визначений відповідно до розділу III цієї Інструкції.
До довідки додаються копії сторінок паспортного документа особи, які містять фотокартку або інше зображення обличчя особи та відомості про неї („Громадянство, „Прізвище, ім`я особи, „Стать, „Дата народження (день, місяць та рік)), копії протоколів, постанов про вчинення особою адміністративних правопорушень, відповідальність за які передбачена статтями 185-10, 202, 203, 203-1, 204-1, 204-2, 204-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення (за наявності), віз або відміток уповноважених державних органів та результатів їх досліджень, пояснення свідків, витяги з баз даних про осіб, які перетнули державний кордон (далі - бази даних).
На підставі відомостей, викладених у довідці, старшим зміни готується постанова про заборону в`їзду в Україну (далі - постанова) (додаток 1).
Постанова складається у двох примірниках, які підписуються старшим зміни.
Підготовлені довідка та два примірники постанови (далі - матеріали) невідкладно надсилаються начальнику зміни оперативно-чергової служби центру управління службою органу охорони державного кордону (далі - начальник зміни) для доповіді начальнику органу охорони державного кордону або його першому заступнику (далі - уповноважена посадова особа) для прийняття рішення.
Отримавши матеріали, начальник зміни реєструє їх у журналі обліку матеріалів щодо заборони в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства (додаток 2) та невідкладно доповідає про їх надходження уповноваженій посадовій особі для прийняття рішення. При цьому в журналі в обов`язковому порядку зазначаються час отримання матеріалів начальником зміни та час доповіді про їх надходження уповноваженій посадовій особі, що засвідчується підписом начальника зміни.
Уповноважена посадова особа зобов`язана протягом трьох годин після доповіді розглянути отримані матеріали та:
а) за наявності підстав прийняти шляхом затвердження обох примірників постанови рішення про заборону іноземцю в`їзду в Україну. Затверджені примірники постанови передаються начальнику зміни;
б) за відсутності достатніх підстав утриматися від прийняття рішення, наклавши на постанові відповідну резолюцію. Незатверджені примірники постанови передаються начальнику зміни.
Про прийняте рішення начальник зміни невідкладно із застосуванням засобів телефонного зв`язку інформує старшого зміни.
Строк заборони в`їзду в Україну особі обчислюється з дати затвердження постанови.
У разі одночасної наявності стосовно однієї і тієї самої особи декількох рішень про заборону в`їзду в Україну різних органів обчислення строку кожної з таких заборон здійснюється окремо.
У випадках, передбачених законом, строк заборони в`їзду в Україну додається до строку заборони в`їзду в Україну, який особа мала до цього. Таке додавання здійснюється з наступної доби після закінчення останнього дня попереднього строку заборони в`їзду в Україну. У випадках скасування в установленому законодавством порядку попереднього рішення про заборону в`їзду в Україну строк обчислення доданої заборони в`їзду змінюється та розпочинається з дати затвердження постанови про встановлення попередньої заборони в`їзду в Україну.
Перший примірник постанови із зазначеним на ній рішенням та довідка зберігаються в органі охорони державного кордону, який затвердив постанову. Другий примірник постанови, завірений гербовою печаткою, штабом органу охорони державного кордону (головним відділом) надсилається в підрозділ охорони державного кордону, яким ініційовано питання про заборону в`їзду в Україну іноземцю.
Після отримання в установленому порядку від начальника зміни інформації про прийняте уповноваженою посадовою особою рішення старший зміни:
- оголошує рішення органу охорони державного кордону, мовою якою володіє іноземець;
- проставляє у паспортному документі іноземця відмітку „Заборонено в`їзд в Україну терміном на ... (додаток 3), засвідчує її підписом та печаткою (додаток 4);
- записує рішення про заборону в`їзду в Україну до журналу обліку іноземців, яким заборонено в`їзд в Україну (додаток 5).
Іноземці, яким заборонено в`їзд в Україну:
а) у разі спроби в`їзду в Україну в пункті пропуску не перетинають державний кордон України та в найкоротший строк повертаються в державу, з якої вони прибули, або в державу, яка видала паспортний документ. Рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону їм відмовляється у перетинанні державного кордону в порядку, визначеному статтею 14 Закону України „Про прикордонний контроль.
У разі неможливості негайного повернення цих іноземців вони перебувають у пункті пропуску до їх повернення;
б) у разі незаконного перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску затримуються та, у разі якщо порушення ними законодавства України не передбачає кримінальної відповідальності, повертаються до країни попереднього перебування у встановленому порядку.
Згідно з вимогами п. 4.1 розділу 4 Інструкції № 946 у разі примусового повернення, примусового видворення чи реадмісії іноземців довідка, передбачена пунктом 3.1 розділу III цієї Інструкції, не складається.
Відповідно до вимог п. 4.2 розділу 4 Інструкції № 946 постанова готується підрозділом адміністративно-юрисдикційної діяльності органу охорони державного кордону. Розгляд матеріалів та затвердження постанови здійснюються у порядку, визначеному пунктом 3.6 розділу III цієї Інструкції.
Відмітка в паспортному документі іноземця про заборону в`їзду в Україну проставляється у визначеному начальником органу охорони державного кордону пункті пропуску, розташованому на ділянці відповідальності органу охорони державного кордону, яким прийнято рішення про заборону йому в`їзду в Україну, або в пункті пропуску на ділянці відповідальності іншого органу охорони державного кордону, з якого іноземець виїжджає (п. 4.3 розділу 4 Інструкції № 946).
Пунктом 5.1 розділу 5 Інструкції № 946 передбачено, що у разі невиконання іноземцями рішень органу (підрозділу) охорони державного кордону про накладання штрафу за правопорушення, розгляд справ за якими належить до компетенції Державної прикордонної служби України, або надходження до органу охорони державного кордону подання державного виконавця про заборону в`їзду в Україну іноземцям чи у випадках заборони в`їзду в інтересах національної безпеки України; довідка, передбачена пунктом 3.1 розділу III цієї Інструкції, не складається.
Згідно з вимогами п. 5.2 розділу 5 Інструкції № 946 постанова у разі невиконання рішень про накладання штрафу готується підрозділом адміністративно-юрисдикційної діяльності відповідного органу (підрозділу) охорони державного кордону, Морської охорони не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого статтею 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова за поданням державного виконавця готується штабом органу охорони державного кордону.
Розгляд матеріалів і затвердження постанови здійснюються у порядку, визначеному пунктом 3.6 розділу III цієї Інструкції.
Згідно з вимогами п. 5.3 розділу 5 Інструкції № 946 рішення про заборону в`їзду в Україну приймається уповноваженою посадовою особою на строк до виконання зобов`язань, покладених на іноземця рішеннями судів та інших органів (посадових осіб), не пізніше ніж протягом п`яти робочих днів з дня надходження відповідного подання.
Рішення про заборону в`їзду в Україну в інтересах забезпечення національної безпеки України у сфері безпеки державного кордону України та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні готується уповноваженою начальником органу охорони державного кордону посадовою особою (п. 5.4 розділу 5 Інструкції № 946).
Відповідно до вимог п. 6.1 розділу 6 Інструкції № 946 у разі прийняття рішення про заборону в`їзду в Україну іноземцям, якими не відшкодовано витрати, пов`язані з їх примусовим видворенням, довідка, передбачена пунктом 3.1 розділу III цієї Інструкції, не складається.
Згідно з вимогами п. 6.2 розділу 6 Інструкції № 946 постанова готується підрозділом адміністративно-юрисдикційної діяльності органу охорони державного кордону. Розгляд матеріалів та затвердження постанови здійснюються у порядку, визначеному пунктом 3.6 розділу III цієї Інструкції.
Відмітка в паспортному документі іноземця про заборону в`їзду в Україну проставляється у визначеному начальником органу охорони державного кордону пункті пропуску, розташованому на ділянці відповідальності органу охорони державного кордону, яким прийнято рішення про заборону йому в`їзду в Україну (п. 6.3 розділу 6 Інструкції № 946).
Відповідно до вимог п. 7.1 розділу 7 Інструкції № 946орган охорони державного кордону, яким прийнято рішення про заборону в`їзду в Україну, протягом години з часу його прийняття телеграмою інформує про це Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України про іноземця, якому заборонено в`їзд в Україну.
Згідно з вимогами п. 7.2 розділу 7 Інструкції № 946 у телеграмі обов`язково зазначається інформація відповідно до вимог підпункту „а пункту 3.2 розділу III цієї Інструкції.
Формування баз даних про осіб, яким органами охорони державного кордону заборонено в`їзд в Україну, обробка цієї інформації (уведення, записування, зчитування, зберігання, знищення, приймання, передавання) здійснюються Головним центром оброблення спеціальної інформації Державної прикордонної служби України з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи прикордонного контролю „Гарт-1 Державної прикордонної служби України, яка функціонує відповідно до Положення про інформаційно-телекомунікаційну систему прикордонного контролю „Гарт-1 Державної прикордонної служби України, затвердженого наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 вересня 2008 р. № 810, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 7 листопада 2008 р. за № 1086/15777 (п. 7.3 розділу 6 Інструкції № 946).
Надаючи правову оцінку наявним у справі доказам, доводам та аргументам сторін суд бере до уваги таке.
У цій справі судом встановлено, що позивачем дійсно оскаржувалося рішення № 10 про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Узбекистану ОСОБА_3 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 6 березня 2019 р. у Білоцерківському районному суду Київської області.
Проте, станом на день прийняття рішення у цій справі, рішення № 10 про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Узбекистану ОСОБА_3 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 6 березня 2019 р. є чинним та не було скасовано в судовому порядку. Це означає, що вказане рішення підлягало виконанню на час його врахування та застосування відповідачем.
Судом встановлено, що 9 червня 2019 року о 19:05 у пункті пропуску для міжнародного повітряного сполучення «Бориспіль» під час оформлення пасажирів, які відлітали рейсом № 5201 сполученням «Київ ОСОБА_4 », був виявлений громадянин Узбекистану ОСОБА_3 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , який пред`явив на паспортний контроль закордонний паспорт громадянина Республіки Узбекистан № НОМЕР_1 , виданий на ім`я ОСОБА_5 , з наявною відміткою «Прийнято рішення про примусове повернення» від 6 березня 2019 р., з покладеним обов`язком залишити територію України до 17 березня 2019 р.
21 червня 2019 р. начальником ОКПП «Київ» полковником Небельським Ю. прийнято рішення про заборону в`їзду в Україну громадянину Республіки Узбекистан ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 5 років.
Представник позивача вважає, що постанова відповідача від 21 червня 2019 р. про заборону позивачу в`їзду в Україну є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки позивач не виконав рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни від 6 березня 2019 р. з терміном виконання до 17 березня 2019 року з поважних причин, а обов`язок його виконання відсутній через оскарження позивачем в суді цього рішення, суд зазначає наступне.
Суд бере до уваги, що у розділі 8 Інструкції № 946 визначено порядок оскарження рішення про заборону в`їзду в Україну та вилучення інформації з баз даних. Так, відповідно до п. 8.1 розділу 8 Інструкції № 946 іноземець, якому органом охорони державного кордону заборонено в`їзд в Україну, має право оскаржити відповідне рішення до регіонального управління Державної прикордонної служби або до суду.
Рішення начальника органу охорони державного кордону центрального підпорядкування з цього питання оскаржується до Адміністрації Державної прикордонної служби України або до суду.
Оскарження зазначеного рішення не зупиняє його дії.
Суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб`єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються.
Ухвала негайно надсилається до суб`єкта владних повноважень, що прийняв рішення, та є обов`язковою для виконання.
Згідно з вимогами п. 8.2 розділу 8 Інструкції № 946 у випадку скасування заборони в`їзду (зміни її терміну) органами, зазначеними у пункті 8.1 цього розділу, або рішенням суду, яке набрало законної сили:
а) орган охорони державного кордону:
- негайно письмово повідомляє про це Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України з обов`язковим зазначенням інформації відповідно до вимог підпункту „а пункту 3.2 розділу III цієї Інструкції;
- скасовує в паспортному документі особи відмітку „Заборонено в`їзд в Україну терміном на ... шляхом проставлення на ньому штемпеля „Анульовано, форма якого наведена в додатку 6 до цієї Інструкції;
- проставляє у паспортному документі нову відмітку „Заборонено в`їзд в Україну терміном на ..., засвідчує її підписом та печаткою, із зазначенням нового терміну заборони (у разі зміни терміну заборони в`їзду);
б) Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України вилучає зазначену інформацію (вносить зміни) з баз даних.
Відповідно до вимог п. 8.3 розділу 3 Інструкції № 946 у разі припинення обставин, які стали причиною для заборони в`їзду в Україну відповідно до розділу V цієї Інструкції за невиконання рішень про накладання штрафу за правопорушення, розгляд справ за якими належить до компетенції Державної прикордонної служби України:
а) орган охорони державного кордону, який прийняв рішення про заборону в`їзду в Україну, невідкладно:
- виносить постанову про скасування заборони в`їзду в Україну (додаток 7);
- вживає заходів, передбачених абзацом другим підпункту «а» пункту 8.2 цього розділу;
б) орган охорони державного кордону, уповноваженою посадовою особою якого виявлено під час здійснення прикордонного контролю особу, щодо якої прийнято рішення про заборону в`їзду в Україну іншим органом охорони державного кордону, негайно:
- письмово повідомляє відповідний орган охорони державного кордону про виявлення таких обставин;
- надсилає копію документа, що підтверджує сплату штрафу (за наявності);
в) Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України вилучає відповідну інформацію з баз даних після надходження повідомлення від органу охорони державного кордону, яким скасовано заборону в`їзду в Україну.
У разі скасування іноземцю заборони в`їзду в Україну відповідно до цього пункту особа вважається такою, що не має заборони в`їзду в Україну та не порушила рішення про заборону в`їзду.
Отже, судом встановлено, що Інструкція №946 чітко передбачає, що оскарження зазначеного рішення до суду не зупиняє його дії, а тому суд погоджується з твердженнями відповідача про те, що факт оскарження такого рішення до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області не є підставою для зупинення рішення про примусове повернення, отже відповідачем було законно винесено постанову від 21 червня 2019 р. про заборону в`їзду в Україну громадянина Узбекистану ОСОБА_1 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до вимог абз. 3 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
У позовній заяві позивач обґрунтовує зупинення дії попередньої постанови приписами ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, то днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Представник позивача вважає, що обов`язок виконати рішення Білоцерківського РВ ЦМУ ДМС України в м. Києві та Київській області № 10 від 6 березня 2019 р. тривав до 24:00 год. 18 березня 2019 р. До сплину цього строку позивач оскаржив зазначене рішення до суду.
Проте, суд не бере до уваги ці доводи та аргументи позивача з огляду не наступне. Правовідносини між сторонами ні при здійсненні позивачем адміністративної процедури, ні у цій справі не регулюються Цивільним кодексом України, тому підстави для застосування приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України відсутні.
Разом з тим, навіть якщо застосовувати приписи ЦК України за аналогією закону, то і в цьому випадку суд зазначає, що позивачем помилково тлумачаться правила обчислення строку, визначені цим кодексом.
Так, рішення Білоцерківського РВ ЦМУ ДМС України в м. Києві та Київській області № 10 від 6 березня 2019 р. у п.2 чітко передбачало наступне зобов`язання для позивача - покинути територію України у термін до 17 березня 2019 р.
Отже, фактично цим рішенням позивача зобов`язано вчинити певну дію (покинути територію України) та встановлено останній день строку, коли цю дію повинно бути вчинено 17 березня 2019 р.
Згідно з приписами ч.1 ст.255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. Подібні правила обчислення процесуального строку містить і ст.120 КАС України.
Отже, саме до 17 березня 2019 р. позивач повинен був покинути України, оскільки вказана вимога є обов`язковою та підлягає виконання, а цей строк був визначений як остаточний для вчинення певної дії (покинути територію України). Тому правила перенесення цього строку, вказані позивачем, з наведених підстав застосуванню не підлягають.
Як встановлено судом у цій справі згідно з наданими представником позивача документами позов до суду було подано лише 18 березня 2019 р., тобто наступного дня після закінчення визначеного строку, про що свідчить квитанція про отримання поштового відправлення.
Суд також враховує, що причиною повернення двох позовних заяв до суду, поданих в різний час представником позивача в інтересах позивача, є відсутність підпису представника позивача - адвоката у цих позовах, що на думку суду не може бути підтвердженням реального наміру звернення до суду з цими позовами для захисту прав позивача.
Тому, з урахуванням наведеного суд зазначає, що позивачем не було виконано у визначений йому строк рішення Білоцерківського РВ ЦМУ ДМС України в м. Києві та Київській області № 10 від 6 березня 2019 р., яке у п.2 передбачало зобов`язання покинути територію України у термін до 17 березня 2019 р.
Після встановлення цієї обставини, з огляду на невиконання вимог п. 5 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» відповідач 21 червня 2019 р. правомірно виніс спірну постанову.
З урахуванням викладеного, беручи до уваги наведені вище мотиви та встановлені обставини, суд визнає, що підстави для скасування цієї постанови та для задоволення адміністративного позову відсутні.
Суд зазначає, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ураховуючи викладене, суд визнає, що постанова від 21 червня 2019 р. про заборону в`їзду в Україну громадянина Узбекистану ОСОБА_1 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , є законною та обґрунтованою, права позивача нею не порушено, при її винесенні відповідачем дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України.
Надані позивачем докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог було спростовано відповідачем.
Наведене свідчить, що позовні вимоги є не обґрунтованими, а тому позов не підлягає задоволенню.
У зв`язку з тим, що судом відмовлено у задоволенні адміністративного позову, а тому у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо повернення та відшкодування судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
в и р і ш и в:
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.
Повне найменування сторін:
Позивач ОСОБА_3 ( ОСОБА_5 ), адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач - Окремий контрольно-пропускний пункт "Київ" (Військова частина №1492) Державної прикордонної служби України, адреса: м. Бориспіль, Київська область, 08307, код ЄДРПОУ - 14321475.
Суддя Журавель В.О.
Дата складання рішення суду 22 червня 2021 р.
