ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 липня 2019 року
м. Київ
справа № 500/8418/13-ц
провадження № 61-6557св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
відповідачі: ОСОБА_4 , Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта»,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Одеської області від 31 травня 2016 року, ухвалене колегією у складі суддів: Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М., Панасенкова В. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2013 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 звернулися з позовом до ОСОБА_4 і Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» (далі - ТДВ «СК «Провіта») про відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого.
В обґрунтування позову зазначили, що 10 березня 2013 року відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Renault Trafic, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 , в результаті якої пасажир автомобіля ОСОБА_5 померла на місці від отриманих травм.
Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2013 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, та призначено покарання у виді п`яти років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки; на підставі статті 75 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування основної міри покарання з випробуванням у два роки.
ОСОБА_5 є дружиною ОСОБА_1 і матір`ю ОСОБА_2 і ОСОБА_3 . У зв`язку з її похованням ОСОБА_1 поніс наступні витрати: 2 400 гривень - на ритуальні послуги, 6 750 гривень та 3 150 гривень - на проведення поминальних обідів, 11 020 гривень - на виготовлення пам`ятника, а також 1 179,09 гривень ним витрачено на бензин у зв`язку з прибуттям у судові засідання при розгляді кримінальної справи.
Всього ОСОБА_1 поніс витрати на загальну суму 24 499,90 гривень. Оскільки ОСОБА_4 на організацію похорон добровільно сплатив 13 000 гривень, позивачі просили стягнути з відповідачів у відшкодування понесених у зв`язку з похованням витрат 11 497 гривень.
Також, посилаючись на моральні страждання, яких вони зазнали у зв`язку з загибеллю матері, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 просили стягнути на їх користь у відшкодування моральної шкоди по 100 000 гривень кожному.
Крім того, оскільки вони є особами з інвалідністю з дитинства і перебували на утриманні матері, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 просили стягнути з відповідачів на їх користь щомісячне довічне утримання у розмірі 331,90 гривень кожному, що становить 1/3 частку від доходу, який мала ОСОБА_5 .
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 6 лютого 2015 року, ухваленим у складі судді Швеця В. М., позов задоволено частково.
Стягнено з ТДВ «СК «Провіта» на користь ОСОБА_1 у відшкодування витрат на похованням 11 497 гривень.
Стягнено з ТДВ «СК «Провіта» на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди по 6 880 гривень кожному та у відшкодування шкоди, завданої втратою годувальника, щомісяця по 331,90 гривень кожному довічно.
Стягнено з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди по 7 000 гривень кожному.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо відшкодування судових витрат.
Стягуючи у відшкодування витрат на поховання 11 497 гривень, суд першої інстанції виходив із того, що витрати на бензин і на поминальні обіди не є витратами, пов`язаними із похованням, тому заявлена до стягнення сума підлягає відповідному зменшенню, проте, оскільки обов`язок із відшкодування таких витрат покладений на страховика ТДВ «СК «Провіта», добровільно сплачені ОСОБА_4 сім`ї ОСОБА_5 як допомогу 13 000 гривень суд не враховував і стягнув витрати на виготовлення пам`ятника і ритуальні послуги із страховика у межах заявлених позовних вимог.
Оскільки у зв`язку зі смертю ОСОБА_5 її дітям ОСОБА_2 та ОСОБА_3 завдано моральних страждань, суд дійшов висновку про стягнення відшкодування моральної шкоди з ТДВ «СК «Провіта» у межах, визначених статтею 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», по 6 880 гривень кожному та з винуватця дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 - по 7 000 гривень кожному; при визначенні розміру відшкодування суд першої інстанції виходив із засад розумності, виваженості і справедливості.
Стягуючи з ТДВ «СК «Провіта» на користь ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у відшкодування шкоди, завданої втратою годувальника, щомісяця по 331,90 гривень кожному довічно, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості і доведеності цих позовної вимог.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 31 травня 2016 року рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 6 лютого 2015 року змінено.
Зменшено стягнену з ТДВ «СК «Провіта» на користь ОСОБА_1 у відшкодування витрат на поховання суму з 11 497 гривень до 10 320 гривень.
Стягнено з ТДВ «СК «Провіта» на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди по 13 764 гривень кожному одноразово та у відшкодування шкоди, завданої втратою годувальника, по 331,90 гривень кожному щомісячноу межах визначної полісом страхової суми, починаючи з 10 березня 2013 року.
Стягнено з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди по 25 000 гривень кожному одноразово, а також у відшкодування шкоди, завданої втратою годувальника, по 331,90 гривень кожному щомісячно протягом строку інвалідності, починаючи з моменту припинення стягнення цього відшкодування з ТДВ «СК «Провіта».
У іншій частині рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 6 лютого 2015 року залишено без змін.
Змінюючи розмір відшкодування витрат на поховання, суд апеляційної інстанції виходив з того, що витрати на проведення поминальних обідів також підлягають відшкодуванню, тому належна до стягнення сума складає 23 320 гривень і, з урахуванням добровільно сплаченої ОСОБА_4 суми у розмірі 13 000 гривень, піддягає зменшенню до 10 320 гривень.
Збільшуючи розмір стягненого із страховика відшкодування моральної шкоди з 6 880 гривень до 13 764 гривень, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що максимальний розмір відшкодування моральної шкоди кожній особі, яка має на це право, становить 12 мінімальних заробітних плат, встановлених законодавством на день настання страхового випадку.
Збільшуючи розмір стягненої із ОСОБА_4 моральної шкоди, апеляційний суд виходив із того, що такий розмір відшкодування відповідає глибині моральних страждань, завданих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та не суперечить засадам розумності і справедливості.
Змінюючи порядок стягнення щомісячного відшкодування шкоди у розмірі 331,90 гривень, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що страховик відповідає за шкоду, завдану втратою годувальника, у межах ліміту відповідальності, встановленого полісом, а понад зазначений розмір відшкодування стягується з особи, діями якої завдано шкоду. Оскільки стаття 1200 ЦК України встановила, що шкода у зв`язку з втратою годувальника особам з інвалідністю відшкодовується на строк їх інвалідності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про стягнення визначеного відшкодування не довічно, а протягом строку інвалідності ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У липні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просив рішення апеляційного суду Одеської області від 31 травня 2016 року скасувати і залишити в силі рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 6 лютого 2015 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення апеляційного суду ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Заявник вважає помилковим висновок апеляційного суду про віднесення до витрат на поховання, які підлягають відшкодуванню, витрат на поминальні обіди, оскільки церемонія поминання згідно з положеннями Закону України «Про поховання та похоронну справу» не відноситься до ритуалу поховання.
Зазначив, що суд апеляційної інстанції, збільшуючи розмір стягненого з нього відшкодування моральної шкоди до 25 000 гривень кожному із дітей ОСОБА_5 , не врахував, що дорожньо-транспортна пригода сталася за відсутності умислу, поїздка у місто Київ організовувалась саме з метою допомоги родині ОСОБА_5 , у зв`язку з цією подією йому також завдано тілесних ушкоджень і встановлено ІІІ групу інвалідності. За таких обставин вважає визначену апеляційним судом суму відшкодування непомірною, а відшкодування у розмірі 7 000 гривень на кожну дитину ОСОБА_5 , стягнене судом першої інстанції, - таким, що відповідає засадам розумності, виваженості і справедливості.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі і ухвалою цього суду від 26 липня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до пункту 6 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10 березня 2013 року на автодорозі Київ-Одеса на території Білоцерківського району Київської області ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки Renault Trafic, номерний знак НОМЕР_1 , не впорався з керуванням і виїхав на праве відносно напрямку руху узбіччя, де допустив зіткнення з бетонною електроопорою, після чого автомобіль з`їхав в кювет та перекинувся.
У результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля ОСОБА_5 померла на місці події від отриманих травм.
Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2013 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, та призначено покарання у виді п`яти років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки; на підставі статті 75 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування основної міри покарання з випробуванням з іспитовим строком у два роки.
ОСОБА_5 є дружиною ОСОБА_1 і матір`ю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які є особами з інвалідністю з дитинства.
При похованні ОСОБА_5 ОСОБА_1 поніс наступні витати: за ритуальні послуги - 2 400 гривень, за поминальний обід у день поховання -6 750 гривень, за поминальний обід на сороковий день -3 150 гривень, за виготовлення пам`ятника -11 020 гривень, а також витрати на бензин, пов`язані з прибуттям у судові засідання при розгляді кримінальної справи, - 1 179,09 гривень.
На організацію похорон ОСОБА_4 надав ОСОБА_1 13 000 гривень. Судами встановлено, що при передачі цих коштів їх конкретне цільове використання сторони не погоджували, зазначивши лише про спрямування на погашення витрат на поховання.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 на момент дорожньо-транспортної пригоди застрахована ТДВ «СК «Провіта» згідно з полісом № АВ/9942470, відповідно до якого ліміт відповідальності за шкоду, завдану життю і здоров`ю, становить 100 000 гривень, франшиза - 500 гривень.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Стаття 1187 ЦК України визначає, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до статті 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.
Згідно із закріпленим у статті 1194 ЦК України правилом, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, несе відповідальність перед потерпілим у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди у межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Стаття 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлює, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.
Страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Суд апеляційної інстанції, зменшуючи стягнене судом першої інстанції із ТДВ «СК «Провіта» відшкодування витрат на поховання з 11 497 гривень до 10 320 гривень, виходив з того, що до цих витрат необхідно включити витрати на поминальні обіди і зменшити суму стягнення на сплачені ОСОБА_4 добровільно 13 000 гривень.
Проте такий висновок суду апеляційної інстанції є помилковим.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» похованням померлого є комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству. Під комплексом заходів та обрядових дій розуміється, зокрема, організація поховання померлого і проведення у зв`язку з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.
Витрати на проведення поминального обіду, який проводиться після поховання, не відносяться до витрат на поховання у розумінні статті 1201 ЦК України.
Суд першої інстанції, відмовляючи у відшкодуванні витрат на поминальні обіди у загальному розмірі 9 900 гривень, правильно застосував до спірних правовідносин статтю 1201 ЦК України і статтю 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у взаємозв`язку з положеннями Закону України «Про поховання та похоронну справу» та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правих підстав для їх відшкодування ТДВ «СК «Провіта».
Встановивши, що конкретне цільове використання коштів у розмірі 13 000 гривень, добровільно переданих ОСОБА_4 сім`ї ОСОБА_5 для організації її поховання, не визначене, суд першої інстанції обґрунтовано не врахував цю суму при встановлені розміру витрат на поховання, які підлягають відшкодуванню страховиком.
Суд апеляційної інстанції, не спростувавши такі висновки суду першої інстанції і достовірно не встановивши, що грошові кошти у розмірі 13 000 гривень витрачені на оплату ритуальних послуг та спорудження надгробного пам`ятника, помилково зменшив належне до стягнення відшкодування на цю суму.
Оскільки суд апеляційної інстанції при вирішенні позовної вимоги про відшкодування витрат на поховання помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, касаційний суд відповідно до статті 413 ЦПК України скасовує рішення апеляційного суду Одеської області від 31 травня 2016 року в частині стягнення з ТДВ «СК «Провіта» на користь ОСОБА_1 10 320 гривень і залишає у цій частині в силі рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 6 лютого 2015 року .
Помилковими також є висновки суду апеляційної інстанції про стягнення із страховика на користь ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди по 13 764 гривень кожному.
Частина третя статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначила, що страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим).
Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
Системний аналіз положень цієї статті дає підстави для висновку, що розмір відшкодування стосовно одного померлого у сукупності не перевищує 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку. Усім особам, які відповідно до зазначеної статті мають право на відшкодування моральної шкоди, це відшкодування виплачується рівними частинами.
На день настання страхового випадку (10 березня 2013 року) мінімальна заробітна плата становила 1 147 гривень, тобто стягнене на користь позивачів із страховика відшкодування моральної шкоди у сукупності не могло перевищувати 13 764 гривень і підлягало виплаті ОСОБА_2 і ОСОБА_3 рівними частинами по 6 882 гривень кожному.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції у цій частині і збільшуючи розмір стягненої моральної шкоди до 13 764 гривень кожному із дітей ОСОБА_5 , неправильно застосував до спірних правовідносин статтю 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з чим скасував судове рішення, що відповідає закону.
За таких обставин касаційний суд відповідно до статті 413 ЦПК України скасовує рішення суду апеляційної інстанції в частині стягнення з ТДВ «СК «Провіта» на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди по 13 764 гривень кожному і залишає в силі у цій частині рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 6 лютого 2015 року .
У частині вирішення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_4 моральної шкоди у розмірі по 25 000 гривень та про встановлення порядку відшкодування ОСОБА_2 і ОСОБА_3 шкоди, завданої втратою годувальника, касаційний суд погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції, оскільки вважає його у цій частині законним і обґрунтованим.
Стаття 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у частині другій закріпила, що страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
У частині п`ятій цієї статті вказано, що загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.
Стаття 1200 ЦК України закріплює, що непрацездатні особи, які були на утриманні потерпілого на день смерті, мають право на відшкодування шкоди, завданої його смертю. Зокрема, особам з інвалідністю така шкода відшкодовується на строк їх інвалідності.
Розмір зазначеного відшкодування обчислюється із середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.
Встановивши, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 є особами з інвалідністю з дитинства і перебували на утриманні матері ОСОБА_5 , суд апеляційної інстанції правильно застосував положення статті 1200 ЦК України і статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та обґрунтовано визначив, що щомісячне відшкодування у розмірі 331,90 гривень кожному підлягає стягненню у межах страхової суми з ТДВ «СК «Провіта», а понад цей розмір - з ОСОБА_4 .
Крім того, стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Суд апеляційної інстанції, врахувавши фактичні обставини справи і глибину душевних страждань ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , які внаслідок дорожньо-транспортної пригоди втратили матір, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з винної особи - ОСОБА_4 - у відшкодування моральної шкоди по 25 000 гривень кожному. Розмір такого відшкодування суд визначив з додержанням засад розумності і справедливості.
Доводи заявника про те, що дана сума є непомірною для нього, так як він є інвалідом ІІІ групи, не відповідає характеру правопорушення, яке не є умисним, та ступеню його вини, а також суперечить засадам розумності, виваженості і справедливості, касаційний суд відхиляє.
ОСОБА_4 згідно з випискою з акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 3 листопада 2014 року не має протипоказань щодо умов та характеру праці; є пенсіонером і отримує пенсію за віком. За таких обставин його доводи щодо об`єктивної неможливості відшкодувати ОСОБА_2 і ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 25 000 кожному безпідставні.
Фактично ці доводи зводяться до переоцінки доказів та встановлення на їх підставі нових обставин, що не відноситься до визначених статтею 400 ЦПК України повноважень касаційного суду під час касаційного перегляду справи.
За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції у частині вирішення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_4 моральної шкоди і визначення порядку відшкодування ОСОБА_2 і ОСОБА_3 шкоди, завданої втратою годувальника, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 410 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції у відповідній частині без змін.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до частин першої, шостої цієї статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 звільнені від сплати судового збору відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
За таких обставин та у зв`язку із частковим задоволенням касаційної скарги, ОСОБА_4 підлягає компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір пропорційно задоволеним вимогам касаційної скарги у розмірі 69,33 гривень.
Керуючись статтями 141, 409, 410, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Одеської області від 31 травня 2016 року в частині стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» на користь ОСОБА_1 у відшкодування витрат на поховання 10 320 гривень і на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди по 13 764 кожному скасувати і залишити у цих частинах в силі рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 6 лютого 2015 року.
У іншій частині рішення апеляційного суду Одеської області від 31 травня 2016 року залишити без змін.
Судові витрати, понесені ОСОБА_4 у зв'язку з поданнямкасаційної скарги у розмірі 69,33 гривень, компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: В. О. Кузнєцов В. С. Жданова В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко М. Ю. Тітов
