Єдиний державний реєстр судових рішень
ОКРЕМА ДУМКА
18 червня 2026 року
м. Київ
справа №620/10029/24
адміністративне провадження №К/990/19427/25
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду (далі - Верховний Суд) 16.06.2026 розглянув касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2025 у справі № 620/10029/24 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (в особі законного представника ОСОБА_3 ) до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.
Верховний Суд у цій справі задовольнив касаційну скаргу Міністерства оборони України. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2025 у справі № 620/10029/24 скасував. Ухвалив нову постанову, якою відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (в особі законного представника ОСОБА_3 ).
Історія справи
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_4 (далі також позивачі) звернулись до суду з позовом до Міністерства оборони України (далі також відповідач, скаржник), у якому просили:
- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 03.05.2024 № 13/д про відмову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (законний представник ОСОБА_3 ) призначити та виплатити одноразову грошову допомогу, передбачену пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), як членам сім`ї померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця ОСОБА_5 під час виконання обов`язків військової служби;
- зобов`язати відповідача призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі, передбаченому пунктом 2 Постанови № 168, у рівних частках, як члену сім`ї померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця ОСОБА_5 під час виконання обов`язків військової служби;
- зобов`язати відповідача призначити та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у розмірі, передбаченому пунктом 2 Постанови № 168, у рівних частках, як члену сім`ї померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця ОСОБА_5 під час виконання обов`язків військової служби;
- зобов`язати відповідача призначити та виплатити ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу у розмірі, передбаченому пунктом 2 Постанови № 168, у рівних частках, як члену сім`ї померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця ОСОБА_5 під час виконання обов`язків військової служби;
- зобов`язати відповідача призначити та виплатити ОСОБА_4 (законний представник ОСОБА_3 ) одноразову грошову допомогу у розмірі, передбаченому пунктом 2 Постанови 168, у рівних частках, як члену сім`ї померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця ОСОБА_5 під час виконання обов`язків військової служби.
За встановленими обставинами справи, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У акті службового розслідування від 23.09.2022 установлено, що з наявного бойового розпорядження командира НОМЕР_1 обр ТрО № 317 від 06.07.2022, бойового розпорядження командира 30 осб № 15/дск від 01.08.2022 вбачається, що на час початку захворювання, яке призвело до смерті, майор ОСОБА_5 виконував бойове завдання.
Смерть командира розвідувального взводу ОСОБА_5 настала у результаті гострої печінково-ниркової недостатності, ТАК, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, НІ, не пов`язана із вчиненням померлим кримінальних або адміністративних порушень.
Згідно з витягом із протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 11.08.2023 № 2613 захворювання та причина смерті ОСОБА_5 , так, пов`язані із захистом Батьківщини.
Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) № 211 від 22.08.2023 майор ОСОБА_5 , який проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , дійсно брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Позивачі звернулися до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявами про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю майора ОСОБА_5 відповідно до Постанови № 168.
Розглянувши документи заявників, комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги, дійшла висновку про повернення на доопрацювання документів для призначення одноразової грошової допомоги - батькам, дружині та сину померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, майора ОСОБА_5 .
Отже, предметом цього спору є правомірність рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 03.05.2024.
Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 23.09.2024, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2025, позов задовольнив.
Зміст постанови Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду
Верховний Суд постановою від 16.06.2026 задовольнив касаційну скаргу Міністерства оборони України. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2025 у справі № 620/10029/24 скасував. Ухвалив нову постанову, якою відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (в особі законного представника ОСОБА_3 ).
У цій справі Верховний Суд сформулював такі висновки:
1. Положення пункту 2 Постанови № 168 підлягають застосуванню у системному взаємозв`язку з положеннями Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) та не можуть тлумачитися відокремлено від нього.
2. Право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 Постанови № 168, виникає у разі загибелі військовослужбовця в період дії воєнного стану, а також у разі смерті військовослужбовця, щодо якої встановлено причинний зв`язок із пораненням (контузією, травмою чи каліцтвом), отриманими під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони.
3. Сам по собі висновок військово-лікарської комісії про зв`язок захворювання із захистом Батьківщини або проходженням військової служби не є безумовною підставою для застосування пункту 2 Постанови № 168, якщо матеріалами справи не підтверджено обставин, з якими зазначена постанова пов`язує виникнення права на відповідну виплату.
4. Смерть військовослужбовця внаслідок захворювання не виключає можливості призначення одноразової грошової допомоги, якщо за медичними документами встановлено, що така смерть, незалежно від безпосереднього клінічного механізму її настання, перебуває у причинному зв`язку з пораненням (контузією, травмою чи каліцтвом), отриманими за обставин, визначених пунктом 2 Постанови № 168.
5. За відсутності підстав для застосування пункту 2 Постанови № 168 питання призначення та виплати одноразової грошової допомоги вирішується відповідно до положень Закону № 2011-XII та Порядку № 975, з урахуванням установлених ними підстав та умов надання відповідних соціальних гарантій.
Підстави і мотиви для висловлення окремої думки
Відповідно до частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку.
Застосовуючи наведені вище висновки в контексті обставин цієї справи, Верховний Суд взяв до уваги, що причиною смерті ОСОБА_5 була гостра печінково-ниркова недостатність, а згідно з висновком Центральної військово-лікарської комісії захворювання та причина смерті пов`язані із захистом Батьківщини.
Саме по собі встановлення зв`язку захворювання та причини смерті із захистом Батьківщини не означає, що така смерть є загибеллю у розумінні абзацу першого пункту 2 Постанови № 168. За чинного законодавства поняття «загибель» має самостійне юридичне значення і не охоплює кожен випадок смерті військовослужбовця в період дії воєнного стану чи при виконанні обов`язків військової служби.
Водночас суди не встановили та матеріали справи не містять доказів причинного зв`язку смерті ОСОБА_5 з пораненням (контузією, травмою чи каліцтвом), отриманими під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні заходів із національної безпеки і оборони.
За таких обставин передбачені пунктом 2 Постанови № 168 підстави для виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн відсутні.
Не погоджуюсь з вказаними висновками Верховного Суду з таких міркувань.
Відповідно до статті 41 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-XII.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, визначено Законом № 2011-XII, який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до частини першої статті 16 Закону № 2011-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, тобто станом на час смерті військовослужбовця 17.09.2022) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Згідно із частиною другою цієї статті одноразова грошова допомога призначається і виплачується, серед іншого, у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;
Отож у пункті 1 частини другої статті 16 Закону № 2011-XII визначені підстави призначення одноразової грошової допомоги.
По-перше, одноразової грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця.
По-друге, загибель (смерть) такого військовослужбовця повинна настати під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби (мали місце в період проходження ним військової служби);
Стаття 162 Закону № 2011-XII визначає розмір одноразової грошової допомоги.
За приписами вказаної статті одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця у розмірі:
а) 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону;
500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону;
У частині третій статті 162 Закону № 2011-XII вказано, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.
Отже, Законом № 2011-XII Кабінету Міністрів України делеговано повноваження щодо визначення розміру одноразової грошової допомоги сім`ям загиблих військовослужбовців на період дії воєнного стану.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв Постанову № 168, якою на період дії воєнного стану установлено два види виплат:
1) додаткова винагорода для військовослужбовців;
2) одноразова грошова допомога сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови.
Так, у пункті 1 цієї постанови (у редакції, чинній на час смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 ) визначений перелік військовослужбовців, яким на період дії воєнного стану виплачується додаткова винагорода, у розмірі 30000 гривень та 100 000 гривень.
За приписами вказаного пункту установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Буквальне тлумачення пункту 1 Постанови № 168 вказує на те, що у цій нормі виділено три групи військовослужбовців, яким передбачена виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану:
1) військовослужбовці, яким виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень;
2) особи рядового і начальницького складу, які несуть службу в органах і установах Державної кримінально-виконавчої служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), яким виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень;
3) всі військовослужбовці, зазначені у пункті 1 Постанови № 168, у тому числі військовослужбовці строкової служби, мають право на отримання 100000 гривень за умови, що вони беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Разом з тим, згідно з пунктом 2 Постанови № 168 сім`ям загиблих осіб, зазначеним у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону № 2011-XII.
Таким чином, Кабінет Міністрів України на виконання частини третьої статті 162 Закону № 2011-XII визначив розмір одноразової грошової допомоги сім`ям загиблих військовослужбовців на період дії воєнного стану, яка не може бути меншою, ніж 15 000 000 гривень.
Зазначені вище норми містять загальний перелік військовослужбовців, сім`ї яких мають право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 15 000 000 гривень, у разі їх загибелі (смерті).
Буквальне тлумачення пунктів 1 і 2 Постанови № 168 дозволяє зробити висновок, що вказаний розмір одноразової грошової допомоги в період дії воєнного стану отримують сім`ї всіх військовослужбовців, які загинули (померли) під час виконання ними обов`язків військової служби.
Додатково слід також зауважити, що після прийняття Постанови № 168 пункт 3 статті 162 Закону № 2011-XII було декілька разів змінено і на час вирішення справи в суді першої та апеляційної інстанції за Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 № 3621-IX (набрав чинності 04.05.2024) її викладено у такій редакції:
« 3. Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України з урахуванням такого:
розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби, не може становити менше 15 мільйонів гривень;
розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується в інших випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, визначається відповідно до абзацу другого підпункту «а» пункту 1 цієї статті.»
Аналогічні за змістом зміни було внесено і до пункту 2 Постанови № 168 (Постановами Кабінету Міністрів України від 18.06.2024 № 714 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 і від 28.02.2022 № 168»), що свідчить про зрівняння для цілей виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн військовослужбовців, які загинули або померли під час виконання ним обов`язків військової служби.
За обставинанами цієї справи, смерть ОСОБА_5 настала у результаті гострої печінково-ниркової недостатності, яка ТАК, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, НІ, не пов`язана із вчиненням померлим кримінальних або адміністративних порушень. На час початку захворювання, яке призвело до смерті, майор ОСОБА_5 виконував бойове завдання і дійсно брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Верховний Суд, вирішуючи цей спір, дійшов висновку, що пункт 2 Постанови № 168 у редакції, чинній на 17.09.2022, прямо не передбачав, що смерть військовослужбовця внаслідок захворювання є самостійною підставою для виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн саме за абзацом шостим цього пункту, якщо не встановлено, що така смерть настала внаслідок поранення, контузії, травми чи каліцтва.
Проте не погоджуюсь з таким висновком Верховного Суду, адже вказана норма взагалі не містила вказівки на причину смерті військовослужбовця. Більше того, слід нагадати, що у статті 16 Закону № 2011-XII причина смерті внаслідок поранення, контузії, каліцтва зазначається лише для тих військовослужбовців, які померли протягом року після звільнення з військової служби і не як виключна обставина для отримання одноразової грошової допомоги, а одна із причин смерті поряд із захворюванням пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби.
При цьому, у пункті 2 Постанови № 168 у редакції, чинній на 17.09.2022, йшлося про право сімей загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови (тобто усіх військовослужбовців, які несуть службу під час воєнного стану), на отримання одноразової грошової допомоги без прив`язки до того, що смерть настала виключно внаслідок поранення, контузії, травми чи каліцтва.
Разом з тим, Верховний Суд зазначив, що смерть військовослужбовця від захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби або із захистом Батьківщини, також породжує права членів його сім`ї на соціальний захист і така смерть може бути підставою для призначення одноразової грошової допомоги за Законом № 2011-XII та Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві від 25.12.2013 № 975 (далі - Порядок № 975), якщо встановлено передбачені цими нормативно-правовими актами умови.
Однак, на моє переконання, саме Постанова № 168, яка прийнята на виконання частини третьої статті 162 Закону № 2011-XII, є нормативно-правовим актом, що встановлює розмір одноразової грошової допомоги сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, у період дії воєнного стану і така виплата не може бути менша 15 000 000 грн.
Так, дійсно ключовою умовою для виникнення права у членів сім`ї померлого військовослужбовця на одноразову грошову допомогу є наявність причинно-наслідкового зв`язку смерті (загибелі) з виконанням обов`язків військової служби або проходженням військової служби.
Порядок установлення причинно-наслідкового зв`язку визначено Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» (далі - Положення № 402, у редакції, чинній а час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 1.1 цього Положення військово-лікарська експертиза, зокрема установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Пунктом 1.3 Положення № 402 до завдань військово-лікарської експертизи віднесено, зокрема визначення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть.
Згідно з пунктом 2.1 Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії, далі - ЛЛК) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.
Глава 21 Положення № 402 регулює порядок встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців та колишніх військовослужбовців зі службою у Збройних Силах України.
Таким чином, виключними повноваженнями щодо встановлення причинно-наслідкового зв`язку смерті (загибелі) військовослужбовця внаслідок захворювання, травми, поранення, контузії, каліцтва з військовою службою (виконанням військового обов`язку, проходженням військовою службою) наділені військово-лікарські комісії відповідного рівня (ВЛК).
Отже, юридичною підставою для набуття членом сім`ї померлого (загиблого) військовослужбовця права на одноразову грошову допомогу є, зокрема наявність висновку військово-лікарської експертизи про встановлення причинно-наслідкового зв`язку смерті (загибелі) з військовою службою (виконанням військового обов`язку, проходженням військовою службою).
Формулювання у постановах ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв визначені у підпункті 21.5 Положення № 402. Серед них:
поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини;
поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби;
поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби;
захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини;
захворювання, ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби;
захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби.
Слід урахувати, що при призначенні одноразової грошової допомоги сім`ям загиблих військовослужбовців, передбаченої частиною третьою статті 162 Закону № 2011-XII, підпункти 1, 2 пункту 2 статті 16 Закону № 2011-XII застосовуються у взаємозв`язку з пунктами 1 і 2 Постанови № 168 та Положенням № 402.
Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що смерть військовослужбовців, внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), про що у своїй постанові вказав Верховний Суд, не є виключною умовою для виплати спірної одноразової грошової допомоги сім`ям загиблих (померлих) військовослужбовців, оскільки у підпунктах 1, 2 пункту 2 статті 16 Закону № 2011-XII та Положенні № 402 йдеться також і про захворювання, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби.
Повторюсь, що ключовою умовою для виникнення права у членів сім`ї померлого військовослужбовця на одноразову грошову допомогу є наявність причинно-наслідкового зв`язку смерті (загибелі) з виконанням обов`язків військової служби, а не причиною загибелі (смерті), як-от захворювання, нещасний випадок, травма, поранення, контузія, каліцтво.
Тому право на отримання одноразової грошової допомоги не можна пов`язувати виключно якщо смерть (загибель) військовослужбовця спричинена пораненням, контузією, травмою, каліцтвом.
Варто зауважити, що в зазначених вище нормативно-правових актах не виокремлені випадки загибелі та смерті військовослужбовця внаслідок конкретних захворювань, нещасних випадків чи травм, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби чи в період проходження військової служби для цілей призначення та виплати одноразової грошової допомоги.
При цьому Верховний Суд у постанові від 16.06.2026 наголосив, що саме по собі встановлення зв`язку захворювання та причини смерті із захистом Батьківщини не означає, що така смерть є загибеллю у розумінні абзацу першого пункту 2 Постанови № 168. За чинного законодавства поняття «загибель» має самостійне юридичне значення і не охоплює кожен випадок смерті військовослужбовця в період дії воєнного стану чи при виконанні обов`язків військової служби.
На моє переконання, нормативно-правові акти містять посилання як на смерть так і загибель військовослужбовця, як на одну з підстав для виплати одноразової грошової допомоги, не відокремлюють їх розмежування за причинами й обставинами цих подій. У зв`язку з тим, що відмінність понять «смерть» та «загибель» не визначено на законодавчому рівні, суд не має повноважень підміняти законодавця та запроваджувати критерії їх відмінностей.
В аспекті наведеного, вважаю, що право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 15 000 000 гривень в період дії воєнного стану мають сім`ї всіх військовослужбовців, які загинули (померли) під час виконання ними обов`язків військової служби, у тому числі, смерть яких настала протягом року після звільнення з військової служби, внаслідок захворювання, нещасного випадку, поранення, контузії, каліцтва, причино-наслідковий зв`язок чого установлений висновком у постанові ВЛК.
У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 11.08.2023 № 2613 захворювання та причина смерті «так», пов`язані із захистом Батьківщини.
На моє переконання, оскільки військовослужбовець ОСОБА_5 загинув (помер) внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби (що передбачено у підпункті 1 пункту 2 статті 16 Закону № 2011-XII), під час дії воєнного стану, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про наявність у позивачів права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 3 статті 162 Закону № 2011-XII та пункту 2 Постанови № 168 у розмірі 15 000 000 грн.
З огляду на викладене вважаю, що Верховний Суд мав відмовити в задоволенні касаційної скарги Міністерства оборони України, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
...........................
Н.В. Шевцова,
Суддя Верховного Суду
