Справа № 626/1867/19
Провадження № 2-а/626/58/2019
РІШЕННЯ
Іменем України
02.10.2019 року м.Красноград
Красноградський районний суд Харківської області
в складі: головуючого судді Рибальченко І.Г.
за участі секретаря Скачко Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора 6 роти 2 батальйону УПП в Харківській області Плєшакова Олега Ігоревича про оскарження дій суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, на обґрунтування заявлених позовних вимог зазначивши, що 06.08.2019 року відповідачем щодо нього була винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення серія ЕАВ № 1399720. Підставою притягнення його до адміністративної відповідальності стало те, що він об 11-й годині 47 хвилин на а/д М-18, керував автомобілем Toyota corolla, державний номер НОМЕР_1 , в населеному пункті зі швидкістю 93 км/год, чим перевищив дозволену швидкість в населеному пункті на 43 км\год. Вимірювання здійснено приладом трукам ТС 000464, чим порушив п.12.4 ПДР України.
З цією постановою позивач не згоден, оскільки 06.08.2019 року, позивач знаходився на передньому пасажирському сидінні автомобіля Toyota corolla, н.з. НОМЕР_1 , за кермом перебував його близький родич. Автомобіль було зупинено інспектором Плєшаковим О.І. і він як власник на прохання водія спілкувався з працівниками поліції. Поцікавився причиною зупинки, на що інспектор Плєшаков О.І. повідомив, що водієм було перевищено дозволену швидкість руху в населеному пункті на 43 км/год., вимірювання здійснено приладом Трукам ТС 000464. В свою чергу позивач попросив надати свідоцтво про повірку приладу та документи на підставі яких він може використовуватись працівниками поліції. Інспектор Плєшаков О.І. надав лише копію Сертифіката, нібито на Трукам , та почав ставити позивачу у вину зазначене вище порушення. Позивач у свою чергу зауважував, що він пасажир, але інспектор не звертав на це увагу, також заявив клопотання про перенесення розгляду даної справи за місцем постійного проживання до м.Краснограду Харківської області, але інспектор не звернув увагу на це та склав постанову ЕАВ №1399720 про накладення адімністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на суму 255 грн. Крім того, постанова не містить жодних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а тому відповідач не мав правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності. Просиь визнати дії інспектора 6 роти 2 батальйону УПП в Харківській області Плєшакова О.І.. незаконними, постанову ЕАВ № 1399720 від 06.08.2019 року скасувати, а провадженні закрити у зв`язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.
Позивач ОСОБА_1 направив суду клопотання, в якому просив розглядати справу за його відсутності. Свої позовні вимоги підтримує та просив їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомленний.
Дослідивши докази долучені до матеріалів справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Судом встановлено, що 06.08.2019 року поліцейським лейтенантом поліції 2 батальйону 6 роти УПП в Харківській області Плєшаковим О.І. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАВ № 1399720, відносно ОСОБА_1 щодо скоєння останнім правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до постанови серія ЕАВ № 1399720, водій ОСОБА_1 , 06.08.2019 року о 11-й годині 47 хвилин на а/д М-18, керував автомобілем Toyota corolla, державний номер НОМЕР_1 , в населеному пункті зі швидкістю 93 км/год, чим перевищив дозволену швидкість в населеному пункті на 43 км\год.. Вимірювання здійснено приладом Трукам ТС 000464, чим порушив п.12.4 ПДР, ч.1 ст. 122 КУпАП. На водія ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 255 грн.
Відповідно до приписів ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб,яким здійсненофото абовідеозапис (якщотакий записздійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Постанова серія ЕАВ № 1399720 від 06.08.2019 р. не відповідає вимогам діючого законодавства, оскільки постанова не містить роз`яснення щодо порядку її оскарження, що на думку суду суттєво порушує права особи, притягнутої до адміністративної відповідальності.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму ВСУ № 18 за 19 грудня 2008 року визначено неприпустимість ігнорування прав осіб, яких притягають до адміністративної відповідальності, потерпілих, їх законних представників та захисників. Зокрема, постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна відповідати вимогам ст. ст. 283, 254 КУпАП і містити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення із зазначенням мотивів відхилення інших доказів, на які досилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно ч.1 ст.122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, у вигляді штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У відповідності до п.12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
У відповідності до ч.1 ст.8 Закону України "Про національну поліцію" поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно з положенням п.8 ч.1 ст.23 цього Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
На підставі ч.1 ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, серед іншого, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.122 цього Кодексу.
Відповідно до ч.4 ст.258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимогст.283 цього Кодексу.
Згідно з п.2 розділу ІІІ Інструкції, з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбаченест.122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до п.5 розділу ІІІ Інструкції, поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до її компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбаченоКУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Згідно з п.9-10 розділу ІІІ Інструкції, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачаєтьсяКУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.
Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п.1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Згідно з положенням ч.1 ст.99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
В порушення вищезазначених вимог, під час розгляду справи відповідач обмежився лише оголошенням суті правопорушення, яке, на його переконання, скоїв позивач ОСОБА_1 , а також роз`ясненням порядку та строку сплати штрафу та порядку та строку оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення.
Тобто, всупереч вимогам КУпАП та Інструкції, з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, відповідач порушив порядок розгляду справи. Відповідач не роз`яснив права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а також не надав можливість заявити клопотання, зокрема право на забезпечення участі у розгляді справи захисника.
Крім того, фабула постанови не містить відомостей стосовно дорожнього знаку яким обмежена швидкість на даному відділку дороги, і так само не конкретизовано, на якому кілометрі а/д М-18 чи в якому саме населеному пункті сталося перевищення швидкості.
Відповідно до положень ч.1, ч.2 ст.27 ЗУ "Про дорожній рух"організація дорожнього руху на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах здійснюється із застосуванням технічних засобів інформаційно - телекомунікаційних та автомобільних систем керування та нагляду за дорожнім рухом відповідно до правил і стандартів, а також на основі проектів і схем організації дорожнього руху, погоджених із відповідними підрозділами Національної поліції. Організація дорожнього руху здійснюється спеціалізованими службами, що створюються відповідними органами: на автомобільних дорогах, що перебувають у власності територіальних громад, - органами місцевого самоврядування; на інших автомобільних дорогах - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами; на залізничних переїздах - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на залізничному транспорті.
Статтею 40 Закону України "Про національну поліції" передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотриманняправил дорожнього руху. Інформація прозмонтовану/розміщену автоматичнуфототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.
В Україні до фіксації порушення допущений технічний засіб Трукам 20/20, проте відповідно до постанови, фіксацію здійснено технічним приладом ТRUCAM TC 000464.
Відповідно до вимог ч.1 та ч.2ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно п. 3 ч. 3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право зокрема скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Статтею 247 КУпАП передбачено, що провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
В силу ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим та не може базуватися на припущеннях та неперевірених фактах.
Так, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст.62 Конституції України презумпції невинуватості.
Згідно приписів ч.3 ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Частиною першоюст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Бочаров проти України (остаточне рішення від 17 червня 2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумцій щодо фактів.
У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі Алене де Рібермон проти Франції Європейський суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже вина водія у порушенні Правил дорожнього руху повинна доводитись певними доказами, серед яких показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, пояснення свідків тощо.
Проаналізувавши докази у їх сукупності, суд вважає що наразі в матеріалах справи відсутні будь-які докази вчинення особою адміністративного правопорушення крім оскаржуваної постанови від 06.08.2019 року.
Інших доказів, які б вказували на вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, матеріали справи також не містять.
У даному випадку відповідачем у встановленому порядку не доведено належними та допустимими доказами факт порушення позивачем п.п. 12.4 Правил дорожнього руху, хоча за приписами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача.
Щодо вимог позивача про визнання дій інспектора 2 батальйону 6 роти УПП в Харківській області Плєшакова О.І. протиправними, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Тому, враховуючи зазначене, вимоги позивача щодо визнання дій працівника поліції протиправними не підлягають задоволенню.
Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження по справі - закриттю, тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 5, 9, 19, 77, 241-246, 286 КАС України, суд -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову серія ЕАВ № 1399720 від 06.08.2019 року, винесену інспектором 6 роти 2 батальйону УПП в Харківській області Плєшаковим О.І. про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122 ч.1 КУпАП - скасувати, а провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
В іншій частині позовних свимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня проголошення в Другий апеляційний адміністративний суд через Красноградський районний суд.
Суддя
