УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 726/3365/24
провадження № 51-3078ск25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
перевіривши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Садгірського районного суду м. Чернівці від 30 січня 2025 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 02 травня 2025 року,
встановив:
Садгірський районний суд м. Чернівці вироком від 30 січня 2025 року, залишеним без змін ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 02 травня 2025 року, засудив:
- ОСОБА_4 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого
ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією майна, крім житла;
- ОСОБА_5 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого
ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією майна, крім житла;
- ОСОБА_6 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого
ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 ККУкраїни, до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією майна, крім житла.
Касаційний кримінальний суд Верховного Суду постановою від 24 лютого 2026 року касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишив без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції стосовно ОСОБА_6 - без зміни.
Засуджений ОСОБА_4 , не погоджуючись із постановленими стосовно нього судовими рішеннями, звернувся до Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Також засуджений подав клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке обґрунтовує тим, що він є юридично необізнаним, через неналежне виконання захисником своїх обов`язків, відсутність у місцях позбавлення волі необхідної літератури для складення касаційної скарги та конвертів з марками для відправлення кореспонденції він був позбавлений можливості вчасно звернутися до Суду із касаційною скаргою. Також зазначає про те, що у зв`язку із його евакуацією в серпні 2025 року з ДУ «Кам`янська виправна колонія (№ 101)» до ДУ «П`ятихатська виправна колонія (№ 122)» він забув про своє бажання відправити касаційну скаргу. Відтак вважає, що є всі підстави для поновлення йому строку на касаційне оскарження судових рішень.
Перевіривши касаційну скаргу й додані до неї матеріали, Суд уважає, за необхідне зазначити про таке.
Частиною 2 статті 426 КПК України визначено, що касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк.
Такі обставини мають бути підтверджені належними фактичними даними.
При вирішенні питання про поновлення пропущеного строку до уваги мають братися: тривалість самого процесуального строку; час, який минув з дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) в межах визначеного процесуального строку; поведінка особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), й інші доречні обставини.
За наявними матеріалами Судом встановлено, що оскаржувані засудженим ОСОБА_4 судові рішення набрали законної сили 02 травня 2025 року. Отже, останній день подачі касаційної скарги - 03 серпня 2025 року. Водночас, касаційна скарга засудженим на адресу суду касаційної інстанції скерована 14 вересня 2026 року, тобто після закінчення визначеного законом строку касаційного оскарження.
У клопотанні засуджений, як причину пропуску процесуального строку, зазначив, зокрема, про неналежне, на його думку, виконання захисником обов`язків, визначених ч. 1 ст. 47 КПК України.
Проте такі доводи ОСОБА_4 . Суд уважає непереконливими, оскільки правом на касаційне оскарження наділені як засуджена особа, так і її законний представник чи захисник - у частині, що стосується інтересів засудженого (ст. 425 КПК України).
Тобто засуджений є самостійною процесуальною особою, яка, незалежно від захисника, могла подати касаційну скаргу. Крім того, ОСОБА_4 не був позбавлений можливості вчасно залучити захисника, шляхом самостійного звернення до Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Окрім того, як убачається з ухвали, засуджений 02 травня 2025 року був присутній під час розгляду судом апеляційної інстанції кримінального провадження, тож йому було відомо про результат розгляду апеляційних скарг сторони захисту.
Суд зауважує і на тому, що кримінальне провадження стосовно ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 за касаційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 з вересня 2025 року до лютого 2026 року перебувало на розгляді Касаційного кримінального суду Верховного Суду. Засуджений ОСОБА_4 в зазначений період часу та безпосередньо в судовому засіданні під час касаційного розгляду 24 лютого 2026 року з касаційною скаргою, заявами чи клопотаннями про наявність перешкод для подачі касаційної скарги, заміну/призначення йому захисника не звертався.
Також клопотання не містить обґрунтування та документального підтвердження зазначеної засудженим обставини -відсутність у місцях позбавлення волі конвертів з марками для відправлення кореспонденції, яка, на думку ОСОБА_4 , перешкодила йому реалізувати своє право на касаційне оскарження судових рішень в межах процесуального строку.
Твердження засудженого ОСОБА_4 про те, що він забув про своє бажання подати касаційну скаргу не є обставиною, яка свідчить про поважність пропуску строку на касаційне оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції.
Відповідно до правової позиції, висловленої Європейським судом з прав людини у низці своїх рішень, зокрема, в справі «Пономарьов проти України» (03.04.2008), поновлення строку на ординарне оскарження судового рішення зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, може порушити принцип юридичної визначеності.
У даному кримінальному провадженні ОСОБА_4 подав касаційну скаргу зі значним пропуском процесуального строку - більш ніж через рік і чотири місяці - після набрання судовими рішеннями законної сили, в тексті скарги засуджений не навів переконливих підстав, за яких він пропустив строк на касаційне оскарження.
За приписами п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК України касаційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку касаційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд касаційної інстанції
за заявою такої особи не знайшов підстав для його поновлення.
З урахуванням викладеного Суд дійшов висновку, що касаційна скарга засудженого ОСОБА_4 підлягає поверненню.
Керуючись п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК України, Суд
ухвалив:
відмовити засудженому ОСОБА_4 у поновленні строку на касаційне оскарження вироку Садгірського районного суду м. Чернівці від 30 січня
2025 року та ухвали Чернівецького апеляційного суду від 02 травня 2025 року.
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 повернути.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3