Справа № 750/3256/17 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/4823/863/19 Категорія - в порядку КПК України Доповідач ОСОБА_2
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 грудня 2019 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Чернігові провадження за апеляційною скаргою потерпілої ОСОБА_6 на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 жовтня 2019 року, якою задоволено клопотання засудженого ОСОБА_7 про звільнення від покарання у зв`язку із застосуванням Закону України «Про амністію у 2016 році»,
за участю прокурора ОСОБА_8 ,
потерпілої ОСОБА_6
представника потерпілої адвоката ОСОБА_9 ,
засудженого ОСОБА_7
захисника засудженого адвоката ОСОБА_10 ,
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 15.10.2019 року задоволено клопотання засудженого ОСОБА_7 про звільнення його від покарання, призначеного вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 13.02.2018 року, зміненого постановою Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15.08.2019 року на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».
Не погодившись із даним рішенням, потерпіла у кримінальному провадженні подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні його клопотання про звільнення від покарання.
В обґрунтування своїх доводів вказує на порушення правил підсудності розгляду подібного клопотання, яке має вирішуватися місцевим судом у межах територіальної підсудності якого виконується вирок та зазначає, що засуджений не відбуває покарання на території Деснянського району. Також вказує на відсутність підстав для застосування до нього амністії, оскільки до клопотання не було долучено документів, які б дійсно підтверджували наявність у нього малолітньої дитини, ставить під сумнів достовірність наданої копії свідоцтва про народження, оскільки ні під час досудового розслідування ні в ході судових розглядів судами різних інстанцій, він жодного разу не заявляв про наявність у нього дитини, тому, вважає сумнівним, що саме він, а не особа з аналогічними анкетними даними являється батьком дитини та звертає увагу на розбіжність у прізвищі: він « ОСОБА_11 », а дитина « ОСОБА_12 ».
Не погоджуючись із поданою потерпілою апеляційною скаргою, засуджений подав заперечення, в яких посилається на безпідставність останньої та законність і обґрунтованість рішення суду.
Заслухавши доповідача, потерпілу та її представника, які просили задовольнити вимоги поданої апеляційної скарги, прокурора, засудженого та його захисника, які заперечували проти її задоволення, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 85 КК України на підставі закону про амністію засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.1 Закону України "Про застосування амністії в Україні" амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили. Амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального Кодексу України та цього Закону.
07 вересня 2017 року набрав чинності Закон України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року. Дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно (ст. 13 названого Закону). Відповідно до вироку Деснянського районного суду м. Чернігова від 13.02.2018 року кримінальне правопорушення, за яке ОСОБА_7 засуджено, вчинене ним у 2016 році, тобто до набрання чинності вищезгаданого закону.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк, серед іншого, підлягають особи, визнані винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, та відповідно до п. «в» ст. 1, які не позбавлені батьківських прав і які на день набрання чинності цим законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 13.02.2018 року ОСОБА_7 був визнаний винуватим за ч. 2 ст. 121 КК України з призначенням покарання у виді 7 років 3 місяців позбавлення волі. Даний вирок ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 12.12.2018 року вирок залишено без змін.
Постановою Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15.08.2019 року дії ОСОБА_7 перекваліфіковано на ч. 1 ст. 119 КК України і призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі.
До клопотання засудженого про застосування до нього положень Закону України «Про амністію у 2016 році» додано копію завіреного нотаріально свідоцтва про народження дитини, ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , де у графі «батько» записано « ОСОБА_7 », підстав не довіряти даному документу у суду першої інстанції не було, не надано таких і суду апеляційної інстанції, а розбіжності у прізвищі, на які також вказує апелянт, викликані особливостями перекладу, оскільки свідоцтво про народження, видане Російською Федерацією, де російською мовою обидва прізвища записані однаково. Крім того, до суду апеляційної інстанції надано переклад даного свідоцтва про народження, в якому прізвище засудженого та батька дитини співпадає.
Даних про позбавлення ОСОБА_7 батьківських прав суду також не надано. А сумніви апелянта через неповідомлення засудженим про наявність у нього дитини у судах попередніх інстанцій є його правом, а не обов`язком та не спростовує самого факту наявності дитини.
Тому, доводи апеляційної скарги щодо відсутності достатніх даних, які б свідчили про наявність у обвинуваченого малолітньої дитини не знайшли свого підтвердження.
Також, є безпідставним і твердження апелянта, щодо порушення територіальної підсудності розгляду клопотання про застосування амністії, адже відповідно до п.4 ч.2 ст.539 КПК України питання про виконання вироку в даному випадку відноситься до компетенції суду, який ухвалив вирок, тим більше, що виконання вироку зупинено ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2019 року.
Таким чином, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідно до ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_7 не є особою, до якої амністія не застосовується, з чим погоджується і колегія суддів, у зв`язку з чим підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 376, 418, 419, 539 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 жовтня 2019 року, якою задоволено клопотання засудженого ОСОБА_7 про звільнення від покарання у зв`язку із застосуванням Закону України «Про амністію у 2016 році» залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
СУДДІ:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
