Номер провадження 2/754/3287/19
Справа №754/16020/18
РІШЕННЯ
Іменем України
24 січня 2019 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Галась І.А.
при секретарі - Дмитрієвій А.А.
у відсутності сторін:
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ОСОБА_2, про стягнення аліментів.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 28.04.2016 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем - ОСОБА_2. Від шлюбу мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.
04.11.2016 року рішенням Деснянського районного суду м. Києва шлюб з відповідачем розірвано. Діти проживають разом з нею (позивачем). Усі обов'язки щодо утримання та виховання своїх дітей несе самостійно. Відповідач ухиляється від покладеного на нього у відповідності до ст. 180 СК України обов'язку утримувати своїх дітей. З травня 2018 року Відповідач не надавав грошових коштів на утримання та виховання своїх неповнолітніх дітей. Зазначає, що аліменти відповідач нікому не сплачує , стягнень по виконавчим документам з відповідача не проводиться, інших неповнолітніх дітей, непрацездатних батьків, повнолітніх дочки, сина немає.
На підставі викладеного, позивач простить суд стягнути з ОСОБА_2, аліменти на її користь на утримання доньки ОСОБА_3 та сина ОСОБА_4 у розмірі ј частки з усіх його видів заробітку (доходу), але не менше 30 % мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи із дня пред'явлення позову до досягнення дітьми повноліття.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно до ч. 1ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин.
Згідно з правилами ч. 6 ст. 19 ЦПК України зазначена справа є малозначною, як справа незначної складності, враховуючи, що ціна позову в цій справі не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому відповідно до вимог ст. 274 ЦПК України справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 14 листопада 2018 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення осіб, у якій роз'яснено відповідачу, право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (а.с.22).
Відповідачу надіслана судова повістка відповідно до ст.128-130 ЦПК України за місцем реєстрації, рекомендованим поштовим відправленням про час та місце розгляду справи.
Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення (рекомендоване) відповідач ОСОБА_2 отримав поштову кореспонденцію (ухвала про відкриття провадження від 14.11.2018 р., копія позовної заяви з додатками до неї) 19.12.2019 року (а.с.24).
Відзив на позовну заяву, в порядку ст. 178 ЦПК України відповідачами подано не було.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.
Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, а також з метою дотримання розумних строків її розгляду суд вважає за можливе справу розглянути в порядку спрощеного позовного провадження за відсутності заперечень проти такого розгляду справи з боку сторін, що відповідає вимогам ст.279 ЦПК України.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Дослідивши матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та подані докази, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Суд в межах заявлених позовних вимог (стаття 13 ЦПК України) та наданих сторонами доказів по справі встановив наступні обставини та правовідносини.
Як вбачається з письмових матеріалів справи, у відповідності до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3, виданого Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім'ї, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрували шлюб 28.04.2006 року, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 593. Прізвище після реєстрації шлюбу чоловіка - ОСОБА_2, дружини - ОСОБА_2 (а.с.3).
Від спільного подружнього життя сторони мають двох малолітніх дітей:
?сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 3069, де в графі батьки записано: батько - ОСОБА_2 (відповідач), мати - ОСОБА_6 (позивач) (а.с.4);
?доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 2400, де в графі батьки записано: батько - ОСОБА_2 (відповідач), мати - ОСОБА_6 (позивач) (а.с.5).
Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 04.11.2016 року шлюб між сторонами розірвано (а.с.16-19).
Згідно свідоцтва про зміну імені, серії НОМЕР_6, виданого Деснянським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, 12.05.2017 року ОСОБА_6 змінила прізвище на ОСОБА_1 (а.с.15).
Діти проживають з позивачем та знаходяться на її утриманні.
Угоди про добровільну сплату аліментів між сторонами не досягнуто.
Так, згідно Довідки №34753405 від 07.11.2018 року та Довідки №347535399 від 07.11.2018 року про реєстрацію місця проживання особи за відомостями Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Деснянської РДА ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6 зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 (а.с.6,7).
Згідно Витягу №8026-1142715-2017з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання від 14.12.2017 року - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_8 зареєстрована за адресою - АДРЕСА_1 (а.с.8).
Судом встановлено, що домовленості щодо сплати аліментів між сторонами не досягнуто, позивачем зазначено, що у добровільному порядку матеріальну допомогу на утримання дітей відповідач не надає.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Згідно ч.1 ст.122 Сімейного Кодексу України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя.
Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За положеннями ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно Сімейного законодавства України, обов'язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним. Закон не передбачає яких-небудь спеціальних умов для виникнення обов'язку батьків з утримання своїх дітей.
За наведеного у позивачки виникає право як на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів.
Відповідно до ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства" батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей.
Статтею 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; якщо домовленість відсутня, то кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються за рішенням суду у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ч. 3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її батька, або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Положення ст.181 СК України відповідають вимогам, передбаченим статтями 183, 184 цього Кодексу. При цьому аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно.
Згідно з положеннями частини 1 статті 182 цього ж Кодексу при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов'язання щодо утримання.
Відповідно до частини 2 статті 182 СК України, розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Зі змісту частини 1 статті 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ч.2 ст.183 Сімейного кодексу України якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Частиною 3 ст. 183 Сімейного кодексу України встановлено, що якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Суд при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
В даному випадку суд керується загальним правилом - визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) платника.
Разом з тим, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», який набрав чинності 08 липня 2017 року, до ч. 2ст. 182 Сімейного кодексу України внесено зміни, згідно яких розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Тому мінімальний розмір аліментів, що має стягуватися на одну дитину - 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно усталеної судової практики звичайний розмір аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей становить 1/3 частку заробітку (доходу) від працездатного та працевлаштованого платника, який інших осіб на утриманні не має.
На підставі викладеного, враховуючи обов'язок батька утримувати свою дитину до її повноліття, передбачений ст.180 СК України та вимоги ст.182 СК України, оцінюючи матеріальний стан сторін (відомості про роботу відповідача суду не відомі, їх сімейний стан (відповідач мешкає окремо від дітей, дітей від іншого шлюбу не має; позивачка мешкає разом із дітьми, які потребують догляду, опіки, тощо), та враховуючи, що відповідних доказів на обґрунтування стягнення розміру аліментів саме в розмірі 1/4 частини на кожну дитину та доказів того, що відповідач спроможний сплачувати аліменти у більшому розмірі, позивачем не надано, суд прийшов до висновку, про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_4 із визначенням єдиної частки на двох дітей, а саме 1/3 (однієї третьої) частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, на але розмір аліментів на кожну дитину повинен бути не меншим 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня пред'явлення позову та до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Згідно вимог ч.ч.1, 5, 6, 7 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оскільки в силу Закону України «Про судовий збір» за подання позовів про стягнення аліментів позивачі звільняються від сплати судового збору, відповідно дост.141ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави у розмірі 704,80 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 84, 180, 181, 183, 191 СК України, ст.ст. 12,13, 80, 81, 133, 141, 206, 228, 247, 258, 259, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_9, РНОКПП - НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_10, РНОКПП - НОМЕР_2, аліменти на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_11 у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 14 листопада 2018 року.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_9, РНОКПП - НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_10, РНОКПП - НОМЕР_2, аліменти на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_12 у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 14 листопада 2018 року.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_9, РНОКПП - НОМЕР_1, на користь держави судовий збір в розмірі 704,80 гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя :
