Постанова
Іменем України
25 серпня 2026 року
м. Київ
Справа № 759/9050/23
Провадження № 61-11441св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув у порядку письмового провадження справу,
учасниками якої є:
позивач - ОСОБА_1 (далі - позивач), інтереси якого представляють адвокати Хлопузян Ренат Дмитрович та Лозова Наталія Вікторівна,
відповідач- Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі - відповідач, товариство), інтереси якого представляють адвокати Даниляк Олена Сергіївна та Пилипчук Віталіна Євгенівна,
про стягнення річної премії за результатами роботи
за касаційною скаргою позивача на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 15 лютого 2024 року, яке ухвалила суддя Ул`яновська О. В., і постанову Київського апеляційного суду від 16 липня 2024 року, яку ухвалила колегія суддів у складі Крижанівської Г. В., Оніщука М. І., Шебуєвої В. А.,
за касаційними скаргами позивача та відповідача на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2024 року, яку ухвалила вказана колегія суддів.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
(1) Вступ
1. Декілька років позивач працював у товаристві на посаді генерального директора. Стверджував, зокрема, що це товариствоне нарахувало та не виплатило річну премію за результатами оцінки досягнення цілей і ключових показників за рік, що передував звільненню позивача з посади. Тому просив суд стягнути суму такої премії.
2. Суди першої й апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні позову, оскільки вищий орган товариства не прийняв рішення про розмір, нарахування та виплату позивачу премії за досягнення цілей і ключових показників за рік, що передував його звільненню.
3. Крім того, суд першої інстанції відмовив відповідачеві у задоволенні заяви про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу. Апеляційний суд частково задовольнив таку заяву та стягнув із позивача частину цих витрат відповідача у судах першої й апеляційної інстанцій.
4. Позивач із судовими рішеннями щодо суті спору не погодився. Подав касаційну скаргу. Наголосив, зокрема, що відсутність рішення щодо преміювання за досягнення індивідуальних цілей і ключових показників за попередній рік є невиконанням відповідачем трудового обов`язку за умовами контракту, порушенням права працівника на отримання премії як складової додаткової заробітної плати.
5. Крім того, обидві сторони подали касаційні скарги на додаткову постанову апеляційного суду про стягнення на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в цьому суді. Позивач оскаржив її у частині стягнення з нього коштів, а відповідач - у частині, в якій апеляційний суд відмовив у стягненні.
6. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду мав відповісти на такі питання: (1) чи можна стягнути на користь колишнього генерального директора премію за досягнення ним цілей і ключових показників за попередній рік, якщо відповідно до статуту вищий орган товариства не ухвалив рішення про визначення розміру премії за наслідками оцінки та досягнення керівником поставлених цілей і ключових показників на відповідний рік та визначення підстави для її виплати, а товариство у зв`язку з цим не видало наказ про нарахування та виплату його керівникові означеної премії? (2) чи є підстави для вирішення питання про стягнення з позивача витрат відповідача на професійну правничу допомогу, якщо відповідач у документах на підтвердження цих витрат приховав (закрив) від суду частину відомостей щодо наданої допомоги, її обсягу й вартості, унеможливлюючи належну перевірку іншої інформації, відкритої для суду? (3) чи можливий поворот виконання судом касаційної інстанції постанов апеляційного суду у частині стягнення з позивача витрат відповідача на професійну правничу допомогу, якщо цей суд скасував судові рішення щодо таких витрат, але не скасував щодо суті спору, не відмовив у задоволенні позову, не задовольнив його у частині, не залишив без розгляду та не закрив провадження у справі?
6.1. Вирішив, що передбачених статутом товариства підстав для стягнення з відповідача відповідної премії немає з огляду на відсутність відповідних рішення вищого органу товариства та наказу товариства. Тому судові рішення про відмову у задоволенні позову залишив без змін.
6.2. Підстав для вирішення питання про розподіл витрат відповідача на професійну правничу допомогу в судів попередніх інстанцій не було, оскільки відповідач діяв усупереч завданню цивільного судочинства, коли приховав від суду частину інформації у доказах на підтвердження надання відповідної допомоги, чим, зокрема, унеможливив перевірку відкритої інформації, частина з якої є суперечливою. Такі дії відповідача є зловживанням правом на подання доказів витрат на надання професійної правничої допомоги незалежно від мети, для якої він приховав (закрив) інформацію у наданих до суду документах. Тому Верховний Суд скасував рішення суду першої інстанції, а також постанову і додаткову постанову апеляційного суду в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу та залишив відповідні заяви товариства без розгляду.
6.3. Суд касаційної інстанції має обмежені повноваження щодо повороту виконання судових рішень. За обставин цієї справи він не скасував рішення щодо суті спору та не відмовив у задоволенні позову. Тому поворот виконання постанов апеляційного суду щодо витрат на професійну правничу допомогу у цьому суді неможливий. Відповідні повноваження має суд першої інстанції.
(2) Зміст позовної заяви
7. У лютому 2022 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідача 10 529 400,00 грн річної премії за результатами роботи у 2021 році. Мотивував вимоги так:
7.1. 16 травня 2019 року його обрали на посаду генерального директора товариства.
7.2. 21 травня 2019 року він уклав із відповідачем трудовий договір (контракт) № 2 (далі - контракт). За умовами контракту керівнику товариства на підставі рішення вищого органу товариства можуть виплатити річну премію за досягнення встановлених на відповідний рік цілей і ключових показників, максимальний розмір якої складає 150% від річного посадового окладу. Нарахування та виплата такої премії відбуваються за умови прийняття рішення вищим органом товариства, в якому визначається розмір премії та підстави для її виплати.
7.3. 30 квітня 2021 року за рішенням учасника товариства № 89/2021 позивачеві затвердили цілі та ключові показники генерального директора на 2021 рік.
7.4. 8 лютого 2022 року на виконання цих цілей і показників позивач надіслав подання про внесення на розгляд загальних зборів учасників товариства питання про затвердження звіту генерального директора про виконання цілей і ключових показників за 2021 рік. Однак станом на момент звернення до суду відповідач не розглянув це подання, не нарахував і не виплатив вказану премію, належну позивачеві. Вона складає 83,57% і визначена відповідно до службової записки начальника управління внутрішнього аудиту від 3 червня 2022 року. Це становить 123,35 % від річного посадового окладу генерального директора товариства, тобто 10 529 400,00 грн.
7.5. 28 вересня 2022 року відповідач звільнив позивача з посади генерального директора товариства згідно з наказом № 920 у зв`язку з припиненням повноважень посадових осіб.
7.6. Позивач письмово звертався до відповідача з вимогою нарахувати та виплатити річну премію, проте відповіді не отримав. Кошти йому не виплатили.
(3) Зміст рішення суду першої інстанції
8. 15 лютого 2024 року Святошинський районний суд міста Києва ухвалив рішення, згідно з яким відмовив у задоволенні позову та у стягненні з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу. Мотивував так:
8.1. Премія є винагородою за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, належить до додаткової заробітної плати та не становить обов`язкову частину у структурі зарплати.
8.2. Вищий орган товариства може виплачувати керівнику річну премію, розмір, нарахування та виплата якої здійснюється лише в разі прийняття відповідного рішення. Тобто це є правом, а не обов`язком вищого органу товариства. Виплата премій є додатковою пільгою працівників, яка запроваджена з метою заохочення та стимулювання працівників і не є обов`язковою виплатою. Нарахування премій є правом роботодавця, а не його обов`язком.
8.3. Невиконання або неналежне виконання рішень загальних зборів, доведених до відома керівника в установленому порядку, унеможливлює прийняття рішення про нарахування та виплату йому премії за відповідний рік. Вказане узгоджується з пунктом 3.9 контракту.
8.4. Оскільки премія виплачується працівникові виключно за рішенням вищого органу товариства, а такого рішення немає, відсутні підстави для стягнення з відповідача річної премії за виконання позивачем цілей і ключових показників за 2021 рік. Суд не може підмінити вищий орган товариства та перебрати на себе повноваження останнього щодо питань, які віднесені до компетенції цього органу, оскільки це є втручанням в господарську діяльність товариства.
8.5. Відсутнє документальне підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат. Для підтвердження понесених таких витрат відповідач надав договір про надання адвокатських послуг від 1 вересня 2023 року, акт приймання-передачі адвокатських послуг від 19 грудня 2023 року, звіт про надані послуги за період з 1 до 30 вересня та з 1 до 30 жовтня 2023 року. Згідно з цими документами сума, яку просить стягнути відповідач, наведена лише у звіті про надані послуги з 1 до 30 вересня та з 1 до 30 жовтня 2023 року. В актах приймання-передачі адвокатських послуг немає інформації про розмір наданих товариству послуг. Ця інформацію відповідач приховав від суду. Тому немає можливості встановити дійсний розмір понесених витрат.
8.6. Відповідач не надав суду інших документів про оплату гонорару й інші витрати, пов`язані з наданням правової допомоги. Це позбавляє іншу сторону можливості спростувати ймовірну неспівмірність заявлених витрат.
(4) Зміст постанов апеляційного суду
9. 16 липня 2024 року Київський апеляційний суд ухвалив постанову, згідно з якою залишив без задоволення апеляційну скаргу позивача та задовольнив частково апеляційну скаргу відповідача: скасував рішення суду першої інстанції у частині вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з позивача й ухвалив у цій частині нове - про стягнення 20 000,00 грн; залишив оскаржене рішення без змін в іншій частині. Мотивував так:
9.1. Оскільки винагорода (премія) виплачується працівникові виключно за рішенням вищого органу товариства, а такого рішення не було, суд першої інстанції обґрунтовано виснував про відсутність підстав для стягнення з відповідача річної премії за виконання цілей і ключових показників за 2021 рік.
9.2. Суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні вимог відповідача про відшкодування витрат на правничу допомогу. Вважав заявлений відповідачем розмір таких витрат необґрунтованим, неспівмірним зі складністю справи й обсягом робіт, виконаних адвокатом відповідача. Згідно з розрахунком останнього загальна сума його витрат на професійну правничу допомогу склала 617 827,20 грн.
9.3. Предметом позову є вимоги у сфері трудових відносин. Спірне питання стосувалося виключно наявності підстави для стягнення премії. Адвокатське об`єднання «Адер Хабер» (далі - АО «Адер Хабер») надає правничу допомогу відповідачу у багатьох справах та ознайомлене з внутрішніми документами останнього. Підготовка відзиву у справі та представництво інтересів відповідача не потребували вивчення великої кількості документів і нормативно-правових актів. Ураховуючи характер спору, складність справи, обсяг наданої адвокатом правничої допомоги, а також вимоги співмірності та розумності, з позивача на користь відповідача слід стягнути 20 000,00 грн витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції.
10. 21 листопада 2024 року відповідач звернувся із заявою про ухвалення додаткового рішення, у якій просив стягнути з позивача 269 466,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в апеляційному суді.
11. 10 грудня 2024 року Київський апеляційний суд ухвалив додаткову постанову, згідно з якою задовольнив заяву відповідача частково - стягнув із позивача 14 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
(5) Провадження у суді касаційної інстанції
12. 12 серпня 2024 року позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив: зупинити виконання постанови суду апеляційної інстанції у частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу; скасувати зазначені судові рішення й ухвалити нове - про задоволення позову; розподілити судові витрати.
13. 5 вересня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача на рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду і витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
14. 9 січня 2025 року адвокат позивачаХлопузян Р. Д. сформував у системі «Електронний суд» касаційну скаргу (вх. № 864/0/220-25 від 9 січня 2025 року), у якій просив скасувати додаткову постанову апеляційного суду й ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення.
15. 14 січня 2025 року адвокат відповідача Даниляк О. С. сформувала у системі «Електронний суд» касаційну скаргу (вх. № 1470/0/220-25 від 14 січня 2025 року), у якій просила скасувати додаткову постанову апеляційного суду в частині відмови у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу в апеляційному суді й ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення в повному обсязі.
16. 30 червня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою призначив справу за касаційною скаргою позивача на рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
17. 30 червня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду відкрив касаційне провадження за касаційними скаргами позивача та відповідача на додаткову постанову апеляційного суду.
18. 12 листопада 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою призначив справу за касаційними скаргами сторін на додаткову постанову апеляційного суду до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи позивача
(1.1) Щодо суті спору
19. Позивач мотивував касаційну скаргу так:
19.1. Відсутній висновок Верховного Суду про те, яким має бути ефективний (дієвий) і правомірний спосіб захисту порушених трудових прав працівника у випадку невиконання роботодавцем обов`язку з оцінки досягнення працівником установлених йому цілей і ключових показників (з оцінки виконаної працівником роботи) та/або обов`язку щодо визначення розміру премії за результатами такої оцінки.
19.2. Відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування приписів статті 80, частини першої та четвертої статті 91, частини першої статті 92 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 1 Закону України «Про організації роботодавців, їх об`єднання, права і гарантії їх діяльності». Суди попередніх інстанцій розмежували відповідача та його органи управління як окремих, самостійних і незалежних учасників (сторін) спірних трудових правовідносин.
19.3. Вони виокремили роботодавця-юридичну особу, що використовує найману працю фізичних осіб, та органи управління цього роботодавця як окремих учасників спірних трудових правовідносин. Якщо заробітна плата невиплачена з вини виконавчого органу роботодавця, наприклад, одноосібного директора підприємства, то позов про стягнення зарплати треба подавати не до роботодавця-юридичної особи, а до її виконавчого органу, тобто до директора; якщо заробітна плата невиплачена внаслідок бездіяльності вищого органу управління роботодавця-юридичної особи, наприклад, загальних зборів, то позов щодо стягнення зарплати працівник має подати до загальних зборів, бо згідно з висновками судів попередніх інстанцій права працівника порушив не роботодавець, а його орган управління. Однак відповідач є організацією, якій, як і будь-якій юридичній особі, притаманний принцип організаційної єдності. Тому у правовідносинах з іншими суб`єктами, зокрема із позивачем, відповідач діє як єдина та самостійна особа (організація). Дії та бездіяльність її окремих органів управління створюють обов`язки для самої організації. Тому невиконання одним її управлінським органом своїх функцій створює юридичні наслідки для всієї організації.
19.4. Неухвалення жодного із дозволених (передбачених трудовим контрактом) рішень щодо преміювання позивача за досягнення індивідуальних цілей і ключових показників за 2021 рік є невиконанням відповідачем трудового обов`язку за умовами контракту, тобто є протиправним, зумовлює порушення права позивача на отримання премії як складової додаткової заробітної плати. Це таке ж порушення, як і відмова у виплаті премії, що є частиною заробітку, якщо для її виплати є відповідні підстави, передбачені умовами трудового контракту.
19.5. Верховний Суд керується тим, що загальним для права принципом є обов`язковість умов укладеного договору для його сторін; вони мають виконувати договір, який зумовлює обов`язки для обох сторін. Ця загальна засада поширюється і на трудовий контракт як різновид трудового договору.
Трудове право є частиною права приватного, тому має підпорядковуватися правовому режиму цивільного права, яке у приватноправовій сфері домінує. Це узгоджується з правилами щодо субсидіарного застосування приписів ЦК України до трудових правовідносин (частина перша статті 9 ЦК України). У всіх випадках, коли спеціальні норми трудового права не врегульовують певне питання, його слід вирішувати відповідно до приписів ЦК України, який є стрижнем цивільного законодавства і максимально заповнює усі прогалини в окремих його сферах, включаючи трудове законодавство. Засади цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України) визначають зміст і спрямованість правового регулювання усіх сфер приватноправових відносин, включаючи трудові. Тому навіть чіткі спеціальні норми трудового законодавства не можна застосовувати, якщо вони суперечать принципам приватного (цивільного) права.
Свобода договору є однією із загальних засад (принципів) приватного права (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України). Зміст договору визначають статті 6 та 627 ЦК України. Трудовий контракт є різновидом трудового договору, а останній є таким самим приватноправовим договором, як і будь-який інший, постаючи як окремий специфічний вид договорів про виконання робіт і надання послуг. Тому на усі види трудових договорів, включно з трудовим контрактом, поширюються правила статті 629 ЦК України (договір є обов`язковим для виконання сторонами). Проте потрібно враховувати, що принцип свободи договору більше реалізований у трудовому контракті, ніж в інших видах трудових договорів.
З урахуванням того, що спірні правовідносини з виплати премій урегульовані контрактом, саме його положення слід ураховувати та застосовувати під час вирішення спору про виплату премій працівникові з огляду на принципи свободи й обов`язковості для сторін укладеного договору (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 760/1125/20-ц).
19.6. Умови контракту є обов`язковими для сторін спору. Це відповідач не заперечує. У заявах щодо суті справи він навіть наполягав на такій обов`язковості.
19.7. Як складові структури заробітної плати заохочувальні та виробничі премії відрізняються за підставами нарахування і виплати. Якщо премія є заохоченням за плідну працю чи інші досягнення працівника в роботі, то її нарахування і виплата повністю залежать від оцінки праці та волі роботодавця. Заохочувальну виплату у виді премії роботодавець може застосовувати до працівника, а може і не застосовувати. Тому така премія не є гарантованою, її можна не нараховувати. Якщо ж премія є фактично додатковою заробітною платою, тобто складовою оплати праці, розмір якої встановив роботодавець на підставі певних критеріїв, визначених законом або трудовим договором (контрактом), тоді виплата такої премії не залежить виключно від волі роботодавця; останній є пов`язаним умовами трудового договору або нормативно-правовим актом, який регулює оплату праці працівника на підприємстві (в організації).
Для надання юридичної визначеності та прогнозованості діям учасників трудових відносин умови нарахування та виплати виробничої премії визначаються заздалегідь. Під час укладення трудового договору (контракту) працівник і роботодавець досягають угоди про умови отримання виробничої премії за встановленими показниками преміювання. Досягнення такої угоди означає, що роботодавець взяв на себе обов`язок нарахувати та виплатити цю премію працівникові, якщо той виконає виробничі завдання і функції відповідно до умов трудового договору (контракту).
Премія, яка відповідно до умов трудового договору (контракту) пов`язана з виконанням виробничих завдань і функцій працівника та має заздалегідь обумовлені працівником і роботодавцем критерії (показники) преміювання, є обов`язковою виплатою, розмір якої залежить від конкретних результатів роботи працівника, які оцінюють відповідно до раніше визначених показників преміювання (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 760/1125/20-ц).
19.8. Згідно з умовами трудового контракту цілі та ключові показники встановлюються позивачу щорічно, а виплата йому премії залежить від рівня досягнення цих цілей і показників. Тому спірна премія є додатковою заробітною платою - складовою оплати праці, розмір якої залежить від рівня виконання (досягнення) позивачем індивідуальних цілей, а її виплата є обов`язком відповідача.
19.9. Безпідставними є застосування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2019 року у справі № 127/14573/18, Верховного Суду у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 569/11722/16-ц, Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 грудня 2019 року у справі № 194/919/18, від 11 жовтня 2021 року у справі № 201/532/20, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 1 жовтня 2018 року у справі № 487/6105/16-ц, бо такі висновки стосуються інших спірних правовідносин з огляду на неподібність обставин тих справ і цієї.
19.10. Вирішуючи спори про виплату премій, необхідно застосовувати нормативно-правові акти, які визначають умови та розмір таких виплат. Працівники, на яких поширюються відповідні акти, можуть бути позбавлені цих виплат (або розмір останніх може бути зменшений) лише у випадках і за умов, передбачених такими актами (див. постанову Верховного Суду України від 15 травня 2017 року у справі № 755/22151/15-ц).
19.11. Підхід, який застосували суди попередніх інстанцій, виключає можливість задоволення будь-якого позову про стягнення заробітної плати, коли роботодавець допустив бездіяльність і не розрахував, не нарахував і не виплатив заробітну плату працівнику. За логікою судів, вони не можуть задовольнити позов, бо розрахунок, нарахування та виплату заробітної плати здійснює тільки роботодавець. Якщо той її не розрахував, не нарахував і не виплатив, то у задоволенні позову треба відмовляти навіть попри надання працівником доказів перебування у трудових відносинах з недобросовісним роботодавцем і виконання трудової функції протягом того часу, за який треба було розрахувати, нарахувати та виплатити зарплату, яку просить стягнути працівник.
19.12. Помилковим є висновок судів попередніх інстанцій про те, що матеріали справи підтверджують невиконання позивачем рішень загальних зборів, що згідно з підпунктом 3.9.3 пунктом 3.9 трудового контракту є підставою для роботодавця не ухвалювати рішення про нарахування та виплату премії за відповідний рік. Обставини, які суди визнали встановленими, є недоведеними, наслідком неповного з`ясування інших обставин.
19.13. Єдиним документом, який суди попередніх інстанції використали як доказ наявності підстав для неприйняття відповідачем рішення про нарахування та виплату позивачу премії, є протокол № 137 засідання Наглядової ради Акціонерного товариства «Магістральні газопроводи України» (далі - АТ «Магістральні газопроводи України») від 16 вересня 2022 року (АТ «Магістральні газопроводи України» одноосібно здійснювало повноваження загальних зборів відповідача). У тому протоколі без посилання на конкретні факти та докази, які це підтверджують, є узагальнене твердження про нібито наростаюче невиконання позивачем як генеральним директором відповідача рішень єдиного учасника відповідача.
19.14. Згідно із зазначеним протоколом повноваження позивача як виконавчого органу були припинені на підставі підпункту 5.4.17 пункту 5.4 трудового контракту, тобто «на загальній підставі», а не на підставі, передбаченій підпунктом 5.4.2 пункту 5.4 трудового контракту, який встановлює можливість припинення повноважень виконавчого органу у випадку невиконання/неналежного виконання ним рішень загальних зборів, а також обов`язків керівника, визначених законодавством України, статутом відповідача, іншими внутрішніми документами останнього та трудовим контрактом.
19.15. За наказом відповідача від 28 вересня 2022 року № 920/к позивача звільнили на підставі пункту 5 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України, згідно з яким трудовий договір з ініціативи роботодавця може бути розірваний у випадку припинення повноважень посадових осіб. За тим наказом відповідач виплатив позивачу вихідну допомогу, яку відповідно до підпункту 5.8.1 пункту 5.8 трудового контракту можна виплатити у разі дострокового припинення повноважень керівника з ініціативи загальних зборів відповідача за винятком розірвання трудового договору за вчинення протиправних дій та/або порушень з вини керівника (дострокове припинення повноважень керівника відповідно до законодавства України) чи з незалежних від керівника причин, крім визначених пунктом 5.6 трудового контракту.
19.16. Обставини, визначені у пункті 3.9 трудового контракту, є підставою для неприйняття рішення про нарахування та виплату премії, але згідно з положеннями цього контракту не є підставою не здійснювати оцінку досягнення позивачем цілей і ключових показників та не визначати розмір премії.
19.17. Зробивши висновок про те, що виключно роботодавець міг розрахувати розмір заробітної плати, суди попередніх інстанцій поставили можливість захисту та відновлення порушених прав й інтересів позивача у залежність від того, чи розрахований відповідачем розмір заробітної плати позивача, адже у такому разі нездійснення роботодавцем розрахунку унеможливлює стягнення з нього невиплаченої працівнику заробітної плати, що очевидно суперечить принципам і гарантіям, які надала держава.
(1.2) Щодо стягнення з позивача витрат відповідача на правничу допомогу
20. Позивач мотивував касаційну скаргу так:
20.1. Склад і розмір витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, входять до предмета доказування у справі (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 травня 2023 року у справі № 757/13974/21-ц). Для їх підтвердження суду слід надати договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що підтверджують оплату гонорару й інші витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанцію до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати треба документально підтвердити та довести. Відсутність такого підтвердження витрат на правничу допомогу, а також їхнього розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16).
20.2. Відповідач не надав суду належне документальне підтвердження витрат на правничу допомогу та їхній розрахунок. Ані договір № 4600008264 про надання адвокатських послуг від 1 вересня 2023 року, ані акти їх приймання-передачі не містять змісту й обсягу наданих відповідачеві у цій справі послуг та їхньої вартості, тобто даних, на підставі яких суд мав встановити обставини, які мають значення для вирішення питання про розподіл судових витрат.
20.3. Зважаючи на наявність власних фахівців, у тому числі адвокатів, відповідач мав можливість самостійно, тобто «власними силами» представляти свої інтереси у цій справі. Він це спочатку робив: усі заяви по суті справи склали та подали до суду першої інстанції саме працівники відповідача. Необхідності у залученні сторонніх юристів у відповідача не було. Тому витрати, понесені у зв`язку із їхнім залученням, є штучно створеними.
20.4. Якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених судових витрат, і подає ці докази разом із відповідною заявою після ухвалення рішення щодо суті позовних вимог, то така сторона має обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі. За відсутності обґрунтування поважних причин чи їхньої неповажності суд відмовляє у задоволенні заяви про стягнення витрат (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21 та від 25 вересня 2024 року у справі № 752/3905/22).
20.5. 22 липня 2024 року відповідач подав до апеляційного суду клопотання про долучення доказів витрат на професійну правничу допомогу. Просив долучити до матеріалів справи такі документи:
(1) акт приймання-передачі адвокатських послуг № 18 від 17 травня 2024 року;
(2) звіт про надані послуги за період із 1 до 29 лютого 2024 року включно (додаток до акта № 18);
(3) акт приймання-передачі адвокатських послуг № 29 від 17 травня 2024 року;
(4) звіт про надані послуги за період із 1 до 31 березня 2024 року включно (додаток до акта № 29);
(5) акт приймання-передачі адвокатських послуг № 52 від 25 червня 2024 року
(6) звіт про надані послуги за період із 1 до 30 квітня 2024 року включно (додаток до акта № 52);
(7) виписку від 13 червня 2024 року за клієнтським рахунком АО «Адер Хабер» в Акціонерному товаристві «Укрсиббанк».
За змістом цих документів акти приймання-передачі адвокатських послуг складені, а розрахунки за окремими актами відбулися до дати судових дебатів.
20.6. На судовому засіданні представник позивача, заперечуючи проти стягнення з нього на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу, звернув увагу апеляційного суду на те, що у клопотанні відповідача про ухвалення додаткового рішення немає обґрунтування поважності причин неподання до закінчення судових дебатів доказів, які підтверджують розмір відповідних витрат. Однак такі доводи апеляційний суд проігнорував.
20.7. Слід стягнути з відповідача витрати позивача на правничу допомогу у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій.
(1.3) Щодо касаційної скарги відповідача на додаткову постанову
21. 28 липня 2025 року адвокат позивача Лозова Н. В. подала відзив на касаційну скаргу відповідача на додаткову постанову. Просила відмовити у задоволенні тієї скарги. Мотивувала так:
21.1. Заявлений час, який відповідач витратив на написання апеляційної скарги, не є співмірним із її обсягом і суттю, оскільки на написання цієї скарги не знадобились професійні навички адвоката (була виконана технічна робота з опису та копіювання інформації).
21.2. В актах приймання-передачі адвокатських послуг № 18, 29 від 17 травня 2024 року, № 52 від 25 червня 2024 року немає обов`язкових для первинних документів реквізитів: періоду надання адвокатських послуг, їхнього обсягу й одиниці виміру (годин).
21.3. Звіти про надані послуги за період із 1 до 29 лютого, з 1 до 31 березня, з 1 до 30 квітня 2024 року як додатки до актів за відповідний період не містять підпису відповідача, який би засвідчував його згоду з ними, отже, і прийняття таких послуг.
(2) Доводи відповідача
(2.1) Щодо стягнення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції
22. Відповідач мотивував касаційну скаргу так:
22.1. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань; може враховувати складність справи, кваліфікацію, досвід, завантаженість й інші обставини. Погоджений адвокатом із клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару сторони можуть змінити лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих за складністю доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару сторони можуть збільшити за взаємною домовленістю. Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або під час його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
22.2. Клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу має бути належно мотивованим. Загальні заперечення щодо заяви про розподіл витрат на таку допомогу не можуть бути підставою для зменшення їхнього розміру, оскільки принцип змагальності знайшов втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладений обов`язок обґрунтування підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які слід розподілити між сторонами, а також обов`язок доведення їхньої неспівмірності (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21).
22.3. Суд апеляційної інстанції застосував приписи статей 137 і 141 ЦПК України без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 2 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, від 3 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19, від 1 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 і від 15 липня 2024 року у справі № 758/113/23.
23. 25 липня 2025 року адвокат відповідача Даниляк О. С. подала відзив на касаційну скаргу позивача на додаткову постанову апеляційного суду та клопотання про закриття касаційного провадження. Просила ту постанову в частині стягнення 14 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу залишити без змін, а також закрити касаційне провадження. Мотивувала так:
23.1. Суд апеляційної інстанції законно й обґрунтовано ухвалив додаткову постанову та стягнув з позивача вказані витрати. Але помилково відмовив у відшкодуванні цих витрат у повному розмірі.
23.2. Ні адвокат позивача Хлопузян Р. Д., ні сам позивач не надали документів, які підтверджують наявність повноважень у цього адвоката представляти інтереси його довірителя у суді касаційної інстанції, в тому числі підписувати та подавати касаційну скаргу й інші процесуальні документи.
(2.2) Щодо суті спору
24. 23 вересня 2024 року адвокат відповідача Пилипчук В. Є. подала відзив на касаційну скаргу позивача щодо суті спору. Просила оскаржені судові рішення залишити без змін. Мотивувала так:
24.1. Доводи позивача фактично зводяться до спонукання Верховного Суду до переоцінки поданих сторонами доказів і встановлення нових обставин.
24.2. Підписавши контракт, позивач погодився з умовами щодо порядку виплати йому річної премії, а саме про прийняття вищим органом товариства рішення щодо оцінки досягнення керівником поставлених цілей і ключових показників на відповідний рік (пункт 3.5), визначення керівнику розміру премії за відповідний рік і підстави її виплати (пункти 3.5 та 3.6), затвердження річного фінансового звіту товариства за відповідний рік (пункт 3.7), а також про видачу товариством наказу про виплату премії керівнику (п.3.7).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
(1) Межі розгляду справи у суді касаційної інстанції
25. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 5 вересня 2024 року постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою позивача на судові рішення по суті спору, а 30 червня 2025 рокувідкрив касаційне провадження за касаційними скаргами сторін на додаткову постанову апеляційного суду.
26. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
27. З огляду на вказаний припис Верховний Суд за загальним правилом переглядає оскаржені судові рішення у межах тих доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження.
(2) Клопотання сторін
28. 28 травня 2025 року адвокат позивача Лозова Н. В. сформувала у системі «Електронний суд» клопотання про залишення без розгляду відзиву відповідача на касаційну скаргу позивача щодо суті спору (вх № 16715/0/220-25 від 28 травня 2025 року). Мотивувала так:
- представник відповідача не підписав відзив електронним підписом, а також не надав доказів його надіслання іншим учасникам справи;
- 23 вересня 2024 року представник відповідача за допомогою підсистеми «Електронний суд» подав до Верховного Суду клопотання, до якого додатком долучив фотокопію відзиву на касаційну скаргу. Оригінал відзиву представник відповідача підписав власноруч, і з цього оригіналу надалі виготовили копію у PDF. Належно підписаного представником відповідача оригіналу відзиву на касаційну скаргу позивача у матеріалах справи немає.
29. 6 червня 2025 року адвокат відповідача Даниляк О. С. сформувала у системі «Електронний суд» заперечення проти клопотання позивача про залишення без розгляду відзиву відповідача на касаційну скаргу позивача щодо суті спору (вх. № 18846/0/220-25 від 23 червня 2025 року).
30. Колегія суддів вважає безпідставним клопотання позивача про залишення без розгляду відзиву відповідача на касаційну скаргу позивача щодо суті спору.
30.1. Електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС (абзац перший пункту 26 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення), затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21).
30.2. До створених в Електронному суді документів користувачі можуть додавати інші файли (зображення, відеофайли тощо). Відповідні додані файли (додатки) підписуються кваліфікованим електронним підписом користувачів разом зі створеними в Електронному суді документами, до яких вони додаються (абзац перший пункту 27 Положення).
30.3. Адвокат відповідача Пилипчук В. Є. сформувала у системі «Електронний суд» клопотання про долучення матеріалів (вх. № 30410/1/220-24 від 24 вересня 2024 року), до якого додав, зокрема, сканований відзив на касаційну скаргу позивача за власноручним підписом того ж адвоката. Клопотання підписав кваліфікованим електронним підписом.
30.4. Верховний Суд зауважує, що за змістом абзацу першого пункту 27 Положення всі додані до клопотання файли підписуються кваліфікованим електронним підписом користувача системи «Електронний суд» разом із клопотанням. Тому немає підстав стверджувати, що адвокат відповідача не підписав його відзив.
30.5. Крім того, до клопотання він додав квитанцію про доставку документів до зареєстрованого електронного кабінету позивача від 23 вересня 2024 року.
30.6. Отже, правильним є твердження відповідача про відсутність підстав для задоволення клопотання адвоката позивача Лозової Н. В. від 28 травня 2025 року.
31. 18 червня 2025 року адвокат позивача Лозова Н. В. сформувала у системі «Електронний суд» клопотання про долучення доказів витрат на професійну правничу допомогу (вх. № 19701/0/220-25 від 25 червня 2025 року).
32. 23 червня 2025 року адвокат відповідача Даниляк О. С. сформувала у системі «Електронний суд» заперечення проти клопотання позивача про долучення доказів витрат на правничу допомогу (вх. № 19834/0/220-25 від 26 червня 2025 року). Крім того, заявила клопотання про закриття касаційного провадження у справі через відсутність повноважень у представника позивача на підписання касаційної скарги. Мотивувала так:
- ордер від 12 серпня 2024 року серії СВ № 1082665 на надання правничої (правової) допомоги у Верховному Суді адвокатом Хлопузяном Р. Д., який він надав разом із касаційною скаргою позивача від 12 серпня 2024 року, містить недостовірні відомості. Тому його не можна вважати документом, який підтверджує наявність у цього адвоката повноважень представляти інтереси позивача;
- немає документів які би підтверджували повноваження адвоката Лозової Н. В. подавати процесуальні документи від імені позивача.
33. 11 липня 2025 року адвокат відповідача Даниляк О. С. сформувала у системі «Електронний суд» клопотання про закриття касаційного провадження у справі через відсутність повноважень у представника позивача на підписання касаційної скарги (вх № 21711/0/220-25 від 14 липня 2025 року). Мотивувала так:
- позивач не надав документів, які підтверджують наявність в адвоката Хлопузяна Р. Д. повноважень представляти інтереси позивача у суді касаційної інстанції, зокрема, підписувати та подавати касаційну скаргу;
- за змістом ордера, який він додав до тієї скарги, його видало Адвокатське об`єднання «Адвокатське об`єднання «Лігал Айк`ю Груп» на підставі договору № 05/08/24 від 5 серпня 2024 року;
- у матеріалах справи немає доказів наявності у Повжик А. Л. повноважень на підписання цього договору з боку адвокатського об`єднання. Тому воно не могло на підставі того договору видати будь-яким адвокатам ордери на надання правничої (правової) допомоги.
34. 30 липня 2025 року адвокат відповідача Даниляк О. С. сформувала у системі «Електронний суд» клопотання про залишення без розгляду відзиву позивача на касаційну скаргу відповідача на додаткову постанову (вх. № 23924/0/220-25 від 30 липня 2025 року). Мотивувала тим, що позивач і адвокат Лозова Н. В. як його представник, яка входить до Адвокатського об`єднання «Адвокатське об`єднання «Лігал Айк`ю Груп», не надали документи, які підтверджують повноваження представляти інтереси позивача у суді касаційної інстанції.
35. 26 серпня 2025 року позивач сформував у системі «Електронний суд» заперечення щодо клопотання відповідача про закриття касаційного провадження (вх. № 26899/0/220-25 від 27 серпня 2025 року).
36. Верховний суд вважає безпідставними вимоги відповідача про закриття касаційного провадження у запереченні (вх. № 19834/0/220-25 від 26 червня 2025 року) та клопотанні про закриття касаційного провадження (вх. № 21711/0/220-25 від 14 липня 2025 року), а також про залишення без розгляду відзиву позивача на касаційну скаргу відповідача на додаткову постанову у відповідному клопотанні (вх. № 23924/0/220-25 від 30 липня 2025 року).
36.1. Повноваження адвоката як представника підтверджуються, зокрема, ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (пункт 2 частини четвертої статті 62 ЦПК України).
36.2. Адвокат Хлопузян Р. Д. додав до касаційної скарги ордер № 1082665, виданий 12 серпня 2024 року Адвокатським об`єднанням «Адвокатське об`єднання «Лігал Айк`ю Груп». Адвокат Лозова Н. В. до клопотання про залишення без розгляду відзиву відповідача на касаційну скаргу позивача щодо суті спору (вх. № 16715/0/220-25 від 28 травня 2025 року) та клопотання про долучення доказів витрат на професійну правничу допомогу (вх. № 19701/0/220-25 від 25 червня 2025 року) додала ордер № 1110276, виданий цим об`єднанням 28 травня 2025 року.
36.3. За змістом вимог процесуального закону ордер є належним документом для підтвердження повноважень адвоката на представництво інтересів учасника справи. Позивач як довіритель, який отримує у системі «Електронний суд» процесуальні документи у справі № 759/9050/23, заперечень щодо повноважень і дій його адвокатів не висловив. Питання про наявність у Повжик А. Л. повноважень на підписання від імені адвокатського об`єднання договору із позивачем стосується їхніх відносин між собою, а не з відповідачем. Тому колегія суддів відхиляє клопотання відповідача про закриття касаційного провадження та про залишення без розгляду відзиву позивача на касаційну скаргу відповідача на додаткову постанову.
(3) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій
(3.1) Чи можна стягнути на користь колишнього генерального директора премію за досягнення ним цілей і ключових показників за попередній рік, якщо відповідно до статуту вищий орган товариства не ухвалив рішення про визначення розміру премії за наслідками оцінки та досягнення керівником поставлених цілей і ключових показників на відповідний рік та визначення підстави для її виплати, а товариство у зв`язку з цим не видало наказ про нарахування та виплату його керівникові означеної премії?
37. Позивач просив стягнути з відповідача 10 529 400,00 грн річної премії за результатами роботи у 2021 році. Вважав, що згідно з умовами контракту йому належить виплата премії як складової додаткової заробітної плати, тому відповідач протиправно не виплатив цю суму.
38. Суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні позову, бо згідно з умовами контракту вищий орган відповідача не прийняв рішення про визначення розміру премії та підстави її виплати. Позивач із судовими рішеннями не погодився. У касаційній скарзі стверджував про помилковість відмови у задоволенні позову через порушення відповідачем умов контракту щодо виплати відповідної премії.
39. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає доводи позивача необґрунтованими.
(3.1.1) Законодавство та судова практика
40. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (частини перша та сьома статті 43 Конституції України).
41. Винагорода за виконання посадовою особою своїх обов`язків та надання їй інших благ можуть здійснюватися виключно на умовах та підставах, зазначених у договорі між нею і товариством (частина друга статті 42 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).
42. До компетенції загальних зборів учасників належать обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства (пункт 7 частини другої статті 30 цього Закону).
43. Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми (стаття 2 Закону України «Про оплату праці»).
44. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
Конкретні розміри тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок, посадових окладів працівникам, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються роботодавцем з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.
Роботодавець (роботодавець-фізична особа) не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами (речення перше частини другої, частини третя та четверта статті 97 Кодексу законів про працю України; далі - КЗпП України).
45. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами.
Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою цієї статті (речення перше частини першої, частина друга статті 15 Закону України «Про оплату праці»).
46. До витрат на оплату праці включаються такі складові:
основна заробітна плата (умовно-постійна винагорода), що складається з посадового окладу; здійснюється за поточне виконання посадових обов`язків та планових завдань;
додаткова заробітна плата (умовно-змінна винагорода) - це винагорода за виконання загальних цілей товариства та підвищення його операційної ефективності, компенсує додаткові зусилля працівників щодо обов`язків, непередбачених трудовим договором, роботу у шкідливих умовах тощо. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій;
інші заохочувальні виплати (умовно-змінна винагорода) - до них належать виплати у формі разових винагород за певний період та інші грошові і матеріальні виплати.
До змінної винагороди належать: квартальна премія за виконання основних показників фінансового-господарської діяльності; премія до дня працівників нафтогазової, газової та нафтопереробної промисловості; преміювання за виконання особливо важливих виробничих завдань; інші премії за рішенням генерального директора в межах доведеного фонду оплати праці; доплати, надбавки, що мають постійний характер (Положення про оплату праці працівників товариства - додаток 1 до Колективного договору на 2020 - 2022 роки (т. 1, а. с. 41-43)).
47. Доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій належать до видів додаткової заробітної плати. Доплати як складові додаткової заробітної плати, визначаються законодавством і тому становлять обов`язкову частину у структурі заробітної плати (на відміну від премій). В колективному договорі можуть бути передбачені додаткові види доплат, підстави та порядок їх здійснення. Умови колективного договору необхідно розділяти на ті, що дублюють норми позитивного права та ті, що виникають у процесі колективних переговорів між роботодавцем та трудовим колективом і є додатковими гарантіями для працівника (див. mutatismutandis постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 569/11722/16-ц).
48. За нормами трудового права премії виплачуються працівникові як заохочувальна, а також як обов`язкова складова частини заробітної плати (виробнича премія).
Питання преміювання практично не входить до сфери державного регулювання оплати праці, постаючи як предмет локальної (положення про преміювання, інші локальні акти) та договірної (колективні договори та угоди, конкретні трудові договори) регламентації.
Будучи складовими структури заробітної плати, заохочувальні та виробничі премії відрізняються за підставами нарахування й виплати.
У тому разі, якщо премія виплачується як заохочення за плідну працю або інші досягнення працівника в роботі, тоді її нарахування і виплата повністю залежить від оцінки праці та волі роботодавця.
Заохочувальна виплата у виді премії може застосовуватися роботодавцем до працівника, а може і не застосовуватися, і тому за своєю правовою природою заохочувальна премія не є гарантованою для працівника і може йому не нараховуватися роботодавцем.
У тому ж випадку, якщо премія є фактично додатковою заробітною платою, тобто складовою оплати праці, розмір якої визначається роботодавцем на підставі певних критеріїв, визначених законом або трудовим договором (контрактом), тоді виплата такої премії не залежить виключно від волі роботодавця, оскільки він є пов`язаним умовами трудового договору або нормативно-правовим актом, який регулює питання оплати праці працівника на підприємстві (в організації).
Премія, яка відповідно до умов трудового договору (контракту) пов`язана з виконанням виробничих завдань і функцій працівника та має заздалегідь обумовлені працівником і роботодавцем критерії (показники) преміювання, є обов`язковою виплатою, розмір якої залежить від конкретних результатів роботи працівника.
Виплата премій як заходу заохочення є правом роботодавця, вона не може мати обов`язкового характеру, тобто не може бути передбачена контрактом як обов`язок роботодавця. Тоді як виплата премій, передбачених системою оплатою праці, що є складовою структури заробітної плати, є обов`язком роботодавця, передбаченим укладеним з працівником контрактом.
Премії, передбачені контрактом, як і інші премії, передбачені системою оплати праці, не нараховуються і не виплачуються автоматично. Їх виплата залежить від результатів праці працівника, а саме досягнення умов і показників преміювання, визначених у положенні про преміювання. Рішення про виплату премії приймає роботодавець на підставі виконаних працівником умов і досягнутих показників преміювання (див. mutatis mutandis постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 760/1125/20-ц).
(3.1.2) Факти справи
49. Суди першої й апеляційної інстанцій встановили такі обставини:
49.1. 1 січня 2020 року АТ «Магістральні газопроводи України» як єдиний учасник відповідача ухвалило рішення № 01/2020, згідно з яким затвердило статут відповідача (т. 1, а. с. 9-17).
49.2. Пункт 6.1 вказаного статуту передбачав, що АТ «Магістральні газопроводи України» володіє часткою в розмірі 100% статутного капіталу відповідача. Засновником останнього та його єдиним учасником є АТ «Магістральні газопроводи України» (пункт 7.1 статуту).
49.3. Згідно з пунктом 9.1 статуту відповідача його органами є загальні збори учасників - вищий орган товариства, генеральний директор - одноосібний виконавчий орган товариства, який здійснює управління поточною діяльністю відповідача та є посадовою особою останнього. До виключної компетенції загальних зборів належить: затвердження фінансового плану (бюджету) та бізнес-плану товариства, а також інвестиційної програми товариства (пункт 10.2.2 статуту); обрання та припинення повноважень генерального директора (пункт 10.2.6 статуту); затвердження результатів діяльності товариства за рік або інший період (пункт 10.2.14 статуту).
49.4. 16 травня 2019 року позивач згідно з рішенням єдиного учасника відповідача - АТ «Магістральні газопроводи України» - був обраний на посаду генерального директора відповідача.
49.5. У пункті 11.1 статуту відповідача йде мова про те, що генеральний директор здійснює управління поточною діяльністю товариства. Генеральний директор підзвітний загальним зборам та відповідальний перед ними за правління поточною діяльністю товариства та виконання покладених на нього завдань та функцій (пункт 11.2 статуту).
49.6. 21 травня 2019 року позивач та відповідач уклали контракт. Згідно з умовами контракту (пункт 1.1) керівник зобов`язався виконувати роботу, зокрема, але не виключно, здійснювати управління (керівництво) поточною діяльністю товариства, а товариство - виплачувати керівнику заробітну плату та інші види матеріального забезпечення, забезпечувати умови праці, необхідні для виконання його роботи (т. 1, а. с. 18-23).
49.7. Пункт 2.1 контракту передбачав, що вищий орган товариства зобов`язаний встановлювати керівнику у відповідному додатку до трудового договору цілі та ключові показники виконання на відповідний рік.
49.8. Керівник зобов`язаний забезпечувати виконання завдань товариства, передбачених статутом та відповідними планами товариства, організовувати виконання його виробничих програм, забезпечувати виконання договірних та інших зобов`язань (пункт 2.4.4 контракту).
49.9. Пункт 3.3 контракту визначив, що за рішенням вищого органу товариства керівнику товариства може виплачуватись річна премія за досягнення цілей та ключових показників, встановлених керівнику на відповідний рік, максимальний розмір якої складає 150% від річного посадового окладу (змінна частина винагороди).
49.10. Цілі та ключові показники на відповідний рік встановлюються керівнику за рішенням вищого органу товариства (пункт 3.4 контракту). Оцінка та досягнення керівником поставлених цілей і ключових показників на відповідний рік, визначення розміру премії здійснюється вищим органом товариства (пункт 3.5 контракту). Нарахування та виплата керівнику премії за результатами оцінки досягнення цілей і ключових показників у відповідному році здійснюється за умови прийняття рішення вищим органом товариства, в якому визначається розмір премії та підстави її виплати (пункт 3.6 контракту).
49.11. Нарахування керівнику премії за підсумками роботи за рік, передбаченої пунктом 3.3 трудового договору, здійснюється на підставі наказу товариства, який видається на підставі рішення вищого органу товариства, яке приймається після затвердження вищим органом управління річного фінансового звіту товариства за відповідний рік.
Вищий орган товариства може здійснити оцінку досягнення керівником постановлених цілей і ключових показників на 2019 рік до закінчення календарного року та за результатами оцінки прийняти рішення щодо розміру, нарахування та виплати премії за підсумками роботи за рік, передбаченої пунктом 3.3 цього контракту. На підставі прийнятого вищим органом товариства рішення видається відповідний наказ товариства та здійснюється нарахування і виплата річної премії за 2019 рік, передбаченої пунктом 3.3, до кінця 2019 року (пункт 3.7 контракту).
49.12. У випадку відсутності затвердженого фінансового плану товариства та/або встановлених цілей і ключових показників вищий орган товариства може прийняти рішення про нарахування та виплату премії, вказаної у пункті 3.3 цього трудового договору за результатами оцінки діяльності товариства та виконання вимог вищого органу товариства (пункт 3.8 контракту).
49.13. Пункт 3.9 контракту передбачає, що рішення про нарахування та виплату керівнику премії за відповідний рік не може бути прийняте у разі: невиконання або неналежного виконання рішень загальних зборів, доведених до відома керівника в установленому порядку (пункт 3.9.3); недосягнення встановлених цілей та ключових показників у відповідному році (пункт 3.9.6).
49.14. Пункти 3.3 та 3.5-3.9 трудового договору зберігають свою чинність після припинення дії трудового договору до завершення здійснення оцінки досягнення встановлених цілей і ключових показників за звітний рік, а у разі їх відсутності - виконання умов пункту 3.8 та повного розрахунку за належною йому виплатою, передбаченою пунктом 3.3 (пункт 6.2 контракту).
49.15. 29 квітня 2021 року наглядова рада АТ «Магістральні газопроводи України» ухвалила рішення № 95 (витяг з протоколу №95 засідання наглядової ради АТ «Магістральні газопроводи України» (т. 1, а. с. 31)), згідно з яким затвердила цілі та ключові показники генерального директора товариства на 2021 рік; вирішила забезпечити виконання цілей і ключових показників на 2021рік генеральному директору; уповноважила особу на підписання додатку до трудового договору (контракту) № 2 від 21 травня 2019 року, в якому встановити цілі та ключові показники на 2021 рік.
49.16. 30 квітня 2021 року єдиний учасник товариства ухвалив рішення № 89/2021, згідно з яким затвердив цілі та ключові показники генерального директора товариства на 2021 рік; вирішив забезпечити виконання цілей і ключових показників на 2021 рік генеральному директору; уповноважив особу на підписання додатку до трудового договору (контракту) № 2 від 21 травня 2019 року, в якому встановив цілі та ключові показники на 2021 рік (т. 1, а. с. 29-30).
49.17. 8 лютого 2022 року позивач на бланку відповідача надіслав АТ «Магістральні газопроводи України» подання про винесення питання на розгляд загальних зборів учасників товариства про затвердження звіту генерального директора щодо виконання цілей і ключових показників на 2021 рік (т. 1, а. с. 78-80).
49.18. На виконання доручення наглядової ради АТ «Магістральні газопроводи України» щодо проведення співробітниками управління внутрішнього аудиту товариства перевірки звіту про виконання цілей і ключових показників генерального директора товариства на 2021 рік начальник управління внутрішнього аудиту відповідача у службовій записці його генеральному директору визначив, що загальний рівень виконання цілей і ключових показників склав 83,57% (т. 1, а. с. 74-77).
49.19. 16 вересня 2022 року наглядова рада АТ «Магістральні газопроводи України» ухвалила рішення, оформлене протоколом № 137, згідно з яким вирішила припинити повноваження позивача як генерального директора товариства, звільнивши його із займаної посади 16 вересня 2022 року на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України. Члени наглядової ради встановили наростаюче невиконання генеральним директором товариства рішень єдиного учасника товариства, незадовільне виконання інвестиційної програми на 2020 і 2021 роки (т. 2, а. с. 142-153).
49.20. 16 вересня 2022 року єдиний учасник товариства ухвалив рішення № 155/2022, згідно з яким вирішив припинити повноваження позивача як генерального директора товариства, звільнивши його із займаної посади 16 вересня 2022 року на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України (т. 2, а. с. 138-141).
49.21. Того ж дня позивачу видали наказ № 888/к про його відрядження до м. Відня (Республіка Австрія), м. Братислави (Словацька Республіка) на 6 днів - із 18 до 23 вересня 2022 року (т. 2, а. с. 135).
49.22. 28 вересня 2022 року відповідач видав наказ № 920/к, згідно з яким звільнило позивача з посади генерального директора товариства у зв`язку з припиненням повноважень посадових осіб на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України (т. 1, а. с. 27). Підставою для прийняття цього наказу стало рішення єдиного учасника позивача - АТ «Магістральні газопроводи України» - № 155/2022 від 16 вересня 2022 року, який одноосібно здійснює повноваження загальних зборів учасників позивача, згідно з яким цей учасник вніс до порядку денного питання щодо припинення повноважень генерального директора відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України (т. 1, а. с. 28).
49.23. 13 квітня 2023 року позивач звернувся до товариства з вимогою нарахувати та виплатити йому річну премію за результатами оцінки досягнення цілей і ключових показників за 2021 рік, проте відповіді не отримав (т. 2, а. с. 79-80).
(3.1.3) Застосування норм до фактів справи
50. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду звертає увагу на те, що річна премія за досягнення цілей і ключових показників, встановлених керівнику на відповідний рік, за змістом Положення про оплату праці працівників товариства (додатку 1 до Колективного договору на 2020 - 2022 роки), а також пунктів 3.3 і 3.6 контракту позивача є змінною винагородою, яка має заохочувальний характер, тобто не є обов`язковою частиною заробітної плати. Її виплата як заходу заохочення є правом роботодавця та залежить від його рішення (рішень його органів управління). Протилежні міркування позивача та засновані на них доводи є помилковими.
51. Колегія суддів не погоджується із аргументом позивача про те, що у нього виникло право на отримання премії за результатами оцінки досягнення цілей і ключових показників за 2021 рік. Сторони контракту досягнули згоди стосовно того, що така премія «за рішенням вищого органу товариства… керівнику товариства може виплачуватись» (пункт 3.3 контракту), тобто не є обов`язковою; «нарахування та виплата керівнику премії за результатами оцінки досягнення цілей і ключових показників у відповідному році здійснюється за умови прийняття рішення вищим органом товариства, в якому визначається розмір премії та підстави її виплати» (пункт 3.6 контракту); лише за наявності такого рішення та за умови затвердження вищим органом товариства річного фінансового звіту товариство видає наказ про нарахування керівнику премії за підсумками року (абзац перший пункту 3.7 контракту). Тобто тільки оцінки досягнення цілей і ключових показників у відповідному році начальником управління внутрішнього аудиту відповідача у службовій записці його генеральному директору недостатньо для виникнення в роботодавця обов`язку нарахувати та виплатити означену премію цьому директорові. Оцінивши рівень досягнення цілей і ключових показників у відповідному році, роботодавець може не ухвалювати рішення і не видавати наказ про нарахування та виплату відповідної премії. Тому помилковим є аргумент позивача про обов`язок відповідача виплатити премію за результатами оцінки досягнення цілей і ключових показників за 2021 рік.
52. За обставинами справи після визначення загального рівня виконання позивачем таких цілей і ключових показників начальником управління внутрішнього аудиту відповідача у службовій записці його генеральному директору наглядова рада відповідача встановила наростаюче невиконання позивачем рішень єдиного учасника товариства, незадовільне виконання інвестиційної програми на 2020 і 2021 роки. Рішення про визначення розміру премії та підстав її виплати, яке є підставою для нарахування та виплати премії за результатами оцінки досягнення цілей і ключових показників за 2021 рік, роботодавець в особі загальних зборів (єдиного учасника) не ухвалював. Відповідно за відсутності підстави для нарахування та виплати цієї премії немає підстави для її стягнення у судовому порядку. Тому суди попередніх інстанцій ухвалили правильні рішення щодо суті спору.
53. З огляду на викладене безпідставним є аргумент позивача про те, що неухвалення жодного із передбачених контрактом рішень щодо преміювання позивача за досягнення індивідуальних цілей і ключових показників за 2021 рік є невиконанням відповідачем трудового обов`язку за умовами контракту, тобто є протиправним, зумовлює порушення права позивача на отримання премії як складової додаткової заробітної плати. За змістом контракту визначення загального рівня виконання позивачем цілей і ключових показників за 2021 рік начальником управління внутрішнього аудиту відповідача у службовій записці його генеральному директору не було безумовною підставою для ухвалення відповідачем в особі його єдиного учасника рішення про визначення розміру премії та підстав її виплати і подальшого нарахування та виплати позивачеві відповідної премії.
54. Те, що згідно з пунктом 6.2 контракту його пункти 3.3 і 3.5-3.9 зберігають свою чинність після припинення дії трудового договору до завершення здійснення оцінки досягнення встановлених цілей і ключових показників за звітний рік, а у разі їх відсутності - виконання умов пункту 3.8 та повного розрахунку за належною йому виплатою, передбаченою пунктом 3.3, означає, що припинення дії трудового договору не є перешкодою для здійснення оцінки досягнення встановлених цілей і ключових показників за звітний рік, а також для виплати відповідної премії за наявності для цього умов, визначених, зокрема, у пункті 3.6 контракту.
55. Відмова у задоволенні позову мотивована не неналежністю чи неефективністю способу захисту прав звільненого працівника на отримання премії за рік, що передував звільненню, а необґрунтованістю заявленої вимоги про стягнення коштів через відсутність сукупності умов для її задоволення. Інакше кажучи, така вимога є ефективним способом захисту прав працівника лише за наявності підстав для стягнення суми відповідної премії. Тому необґрунтованим є аргумент позивача про відсутність висновку Верховного Суду про те, яким має бути ефективний спосіб захисту порушених трудових прав працівника у випадку невиконання роботодавцем обов`язку з оцінки досягнення працівником установлених йому цілей і ключових показників та/або обов`язку щодо визначення розміру премії за результатами такої оцінки.
56. Позивач помилково стверджує про те, що суди попередніх інстанцій розмежували відповідача та його органи управління як окремих, самостійних і незалежних учасників (сторін) спірних трудових правовідносин. Висновків про самостійність і незалежність відповідача та його органів управління як сторін трудових відносин у судових рішеннях немає. Те, що єдиним учасником відповідача є юридична особа - АТ «Магістральні газопроводи України», до якої 8 лютого 2022 року позивач звернувся із поданням про винесення на розгляд загальних зборів учасників товариства питання про затвердження звіту генерального директора щодо виконання цілей і ключових показників на 2021 рік, не означає що суди вважали такого єдиного учасника відповідача стороною трудових відносин із позивачем. Аналогічно, як і звернення самого позивача із вказаним поданням не до роботодавця-відповідача, а безпосередньо до єдиного учасника останнього, не означає, що позивач вважав АТ «Магістральні газопроводи України» стороною трудових відносин.
(3.2) Чи є підстави для вирішення питання про стягнення з позивача витрат відповідача на професійну правничу допомогу, якщо відповідач у документах на підтвердження цих витрат приховав (закрив) від суду частину відомостей щодо наданої допомоги, її обсягу й вартості, унеможливлюючи належну перевірку іншої інформації, відкритої для суду?
57. Суд першої інстанції відмовив відповідачу у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, оскільки він не підтвердив належними доказами заявлених вимог. Апеляційний суд скасував рішення у цій частині та стягнув із позивача 20 000,00 грн відповідних витрат. Крім того, ухвалив додаткову постанову, згідно з якою стягнув із позивача 14 000,00 грн витрат відповідача на правничу допомогу в апеляційному суді. Позивач не погодився зі стягненням з нього усіх цих витрат. Відповідач не погодився з відмовою апеляційного суду у стягненні повної суми вказаних витрат.
58. Позивач вважав, що ані договір № 4600008264 про надання адвокатських послуг від 1 вересня 2023 року, ані акти їх приймання-передачі не містять змісту й обсягу наданих відповідачеві у цій справі послуг та їхньої вартості, тобто даних, на підставі яких суд мав встановити обставини, які мають значення для вирішення питання про розподіл судових витрат. Крім того, за твердженням позивача, всі заяви по суті справи склали та подали до суду першої інстанції саме працівники відповідача. Тому необхідності залучати сторонніх юристів у відповідача не було. Витрати, які він поніс у зв`язку із їхнім залученням, були штучними. Причин неподання доказів цих витрат до закінчення судових дебатів в апеляційному суді відповідач не обґрунтував.
59. Відповідач у його касаційній скарзі зазначив про безпідставність висновків додаткової постанови про співмірність стягнутих витрат і відмову у стягненні з позивача решти коштів.
60. Верховний Суд вважає, що за обставин цієї справи для вирішення питання про стягнення з позивача витрат відповідача на професійну правничу допомогу у судів попередніх інстанцій не було підстав.
(3.2.1) Законодавство та судова практика
61. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 ЦПК України).
62. Учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні (пункти 2, 4 і 5 частини другої статті 43 ЦПК України).
63. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами (частина перша статті 44 ЦПК України).
64. Добра совість - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони правовідносин (див. mutatis mutandis постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17, Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц тощо) незалежно від того, чи мова йде про матеріальні, чи про процесуальні правовідносини (див. mutatismutandis постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 червня 2026 року у справі № 705/3924/24 (пункт 43)).
65. Отже, на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок добросовісно здійснювати процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки. Добросовісність необхідно розуміти як реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2025 року у справі № 601/485/23 (пункт 75)). Суд оцінює добросовісність процесуальної поведінки учасників справи незалежно від їхніх доводів (див. mutatis mutandis постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 червня 2026 року у справі № 705/3924/24 (пункт 44)).
66. Потрібно розмежовувати матеріальну та процесуальну добру совість і відповідно зловживання матеріальними та процесуальними правами як за сферою застосування відповідних юридичних конструкцій, так і за наслідками такого застосування.
Матеріальна добра совість визначається, зокрема, пунктом 6 статті 3 Цивільного кодексу України, а процесуальна, - зокрема, статтею 44 ЦПК України (див. mutatis mutandis постанови Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 4 листопада 2024 року в справі № 532/1550/23, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 вересня 2025 року у справах № 758/10275/21 і № 754/3801/23 тощо).
У разі зловживання процесуальними правами суд має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання, позов, чи застосувати інші заходи процесуального примусу. Тоді як наслідком зловживання матеріальними (цивільними) правами може бути, зокрема, відмова у захисті цивільного права та інтересу, тобто відмова у задоволенні позову (див. mutatis mutandis постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 3 червня 2020 року в справі № 318/89/18, від 17 листопада 2021 року в справі № 757/30424/18, від 9 серпня 2023 року у справі № 932/4154/22, від 17 вересня 2025 року у справах № 758/10275/21, Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19 лютого 2021 року в справі № 904/2979/20, Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2024 року в справі № 686/16569/22).
67. Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).
68. За змістом частини другої статті 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства.
69. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (частина четверта статті 44 ЦПК України).
70. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 141 ЦПК України).
71. Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК України).
72. За змістом частини восьмої статті 141 та частини першої статті 246 ЦПК України, якщо сторона у справі до закінчення судових дебатів у справі не подала докази понесених нею судових витрат, то відповідні докази вона може подати протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву; у заяві про компенсацію судових витрат, поданій після закінчення судових дебатів, має бути обґрунтування поважності причин неподання доказів, що підтверджують розмір цих витрат, до закінчення судових дебатів (див. mutatismutandis постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21, згідно з якою залишена в силі ухвала суду першої інстанції про відмову у прийнятті додаткового рішення щодо вирішення питання про судові витрати, а також постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 вересня 2024 року у справі № 752/3905/22 (пункти 60-62)).
(3.2.2) Факти справи
73. За обставинами справи:
- 1 вересня 2023 року відповідач уклав із АО «Адер Хабер» Договір № 4600008264 про надання адвокатських послуг (далі - договір про надання адвокатських послуг). У пункті 4.1 цього договору приховані (закриті) відомості щодо ціни договору (т. 3, а. с. 211-221);
- на підтвердження виконання договору про надання адвокатських послуг відповідач надав у суд першої інстанції: акти приймання-передачі адвокатських послуг № 54 і №55 від 19 грудня 2023 року, в яких прихована (закрита) інформація про справи, у яких надані послуги (крім номера цієї справи), та їхня вартість; звіти про надані послуги за період із 1 до 30 вересня та з 1 до 30 жовтня 2023 року, в яких прихована (закрита) частина інформації про номери справ, надані послуги та їхню вартість, крім одного рядка про перелік частини послуг у справі № 759/9050/23 адвокатів відповідача Мовчан А. В. (у звітах про надані послуги за періоди із 1 до 30 вересня та з 1 до 30 жовтня 2023 року), Ніколова Д., Слівінського І. (у звіті про надані послуги за період із 1 до 30 жовтня 2023 року) без розмежування того, які послуги у цій справі та якої тривалості надавав кожен із адвокатів (т. 3, а. с. 222-225);
- 12 січня 2024 року адвокат відповідача Мовчан Анна Володимирівна подала до суду першої інстанції клопотання про долучення доказів і просила стягнути з позивача 617 827,20 грн витрат на професійну правничу допомогу (т. 3, а. с. 207-210). Просила долучити копії, зокрема, договору про надання адвокатських послуг, актів приймання-передачі № 54 і №55 від 19 грудня 2023 року, звітів про надані послуги за період із 1 до 30 вересня та з 1 до 30 жовтня 2023 року;
- 16 липня 2024 року у судовому засіданні апеляційний суд перейшов до судових дебатів і того ж дня ухвалив постанову, згідно з якою, зокрема, скасував рішення суду першої інстанції у частині вирішення питання про стягнення з позивача витрат відповідача на професійну правничу допомогу й ухвалив у цій частині нове - про стягнення 20 000,00 грн;
- 22 липня 2024 року адвокат відповідача Мовчан А. В. сформувала у системі «Електронний суд» клопотання про долучення доказів витрат на професійну правничу допомогу на суму 269 466,00 грн (т. 4, а. с. 229-231). Згідно з цим клопотанням просила долучити копії: актів приймання-передачі адвокатських послуг № 18 і № 29 від 17 травня 2024 року, № 52 від 25 червня 2024 року, в яких прихована (закрита) частина інформації про справи, у яких надані послуги, крім цієї справи; звіти про надані послуги за період з 1 до 29 лютого, з 1 до 31 березня та з 1 до 30 квітня 2024 року, в яких прихована (закрита) частина інформації про надані послуги і їхню вартість, зокрема і в справі № 759/9050/23; виписку з рахунку АО «Адер Хабер» в АТ «Укрсиббанк» за 13 червня 2024 року (т. 4, а. с. 237-243);
- 23 липня 2024 року адвокат позивача Лозова Н. В. сформувала у системі «Електронний суд» клопотання про повернення відповідачу клопотання про долучення доказів витрат на професійну правничу допомогу;
- 26 липня 2024 року адвокат позивача Лозова Н. В. сформувала у системі «Електронний суд» заперечення на клопотання відповідача про долучення доказів витрат на професійну правничу допомогу;
- 31 липня 2024 року адвокат позивача Лозова Н. В. сформувала у системі «Електронний суд» заяву про виправлення описки у постанові апеляційного суду;
- 19 листопада 2024 року апеляційний суд постановив ухвалу, згідно з якою виправив описку у постанові від 16 липня 2024 року;
- 21 листопада 2024 року адвокат відповідача Мовчан А. В. сформувала у системі «Електронний суд» заяву про ухвалення додаткового рішення. Згідно зі змістом тієї заяви 19 листопада 2024 року у судовому засіданні суд роз`яснив необхідність подання заяви про ухвалення додаткового рішення для вирішення питання про розподіл судових витрат;
- 9 грудня 2024 року адвокат позивача Лозова Н. В. сформувала у системі «Електронний суд» заперечення на заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення;
- 10 грудня 2024 року апеляційний суд ухвалив додаткову постанову, згідно з якою стягнув на користь відповідача 14 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
(3.2.3) Застосування норм до фактів справи
74. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає необґрунтованими висновки судів першої й апеляційної інстанцій щодо вирішення питання про стягнення з позивача витрат відповідача на професійну правничу допомогу в цих судах. Відповідач надав на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу копії документів із прихованими (закритими) відомостями щодо певних послуг у цій справі, а також із суперечливою (неузгодженою) інформацією щодо вартості наданих, прийнятих та оплачених послуг, яку не можна належно перевірити через приховування частини відомостей. Приховування (закривання) від суду інформації щодо послуг у цій справі, яка є у наданих документах (унаслідок чого, зокрема, неможливо не тільки ознайомитися із такою інформацією, але й перевірити відповідні дані арифметичними діями), незалежно від мети цього діяння є зловживанням процесуальним правом на подання доказів витрат на професійну правничу допомогу. Тому всі судові рішення в частині цих витрат слід скасувати й ухвалити нове - про залишення без розгляду поданого 12 січня 2024 року до суду першої інстанції клопотання про стягнення з позивача судових витрат на професійну правничу допомогу та поданої 21 листопада 2024 року заяви про ухвалення апеляційним судом додаткового рішення.
75. Згідно з документами, які додала до матеріалів справи адвокат відповідача Мовчан А. В. (т. 3, а. с. 207-225; т. 4, а. с. 237-243), від суду прихована (закрита) інформація щодо частини адвокатських послуг, які отримав відповідач, їхнього переліку, обсягу та вартості:
- у пункті 4.1 договору про надання адвокатських послуг приховані (закриті) відомості щодо його ціни (т. 3, а. с. 214);
- в акті приймання-передачі адвокатських послуг № 54 від 19 грудня 2023 року приховані (закриті) їхня вартість і номери справ, в яких надані ці послуги, крім номера цієї справи. Згідно зі звітом про надані послуги за період із 1 до 30 вересня 2023 року, який, імовірно, стосується акта приймання-передачі адвокатських послуг № 54 від 19 грудня 2023 року, адвокат Мовчан А. В. на суму 107 786,40 грн (витрачений час - 9,7 годин, погодинна ставка - 11 112,00 грн) надала відповідачу послуги у цій справі у вигляді «юридичного аналізу процесуальних документів в ЄДРСР», «реєстрації ордерів по справах в Електронному суді, надсилання повідомлень про надання адвокату доступу до справ в Електронному суді», «підготовки до засідання», «забезпечення представництва в суді», «юридичного аналізу відзиву на позовну заяву у справі, заперечення на відповідь на відзив, клопотання про призначення експертизи, клопотання про залишення позову без розгляду, клопотання про відкладення судового засідання до моменту отримання відповіді НАБУ та інших процесуальних документів», «юридичного аналізу судової практики у трудових спорах щодо стягнення премії», «аналізу заперечень позивача проти клопотань про призначення експертизи, залишення позовної заяви без розгляду, відкладення розгляду справи до отримання відповіді НАБУ», «підготовки електронного листа клієнту від 29.09.2023 щодо оцінки перспектив розгляду справи у зв`язку з надходженням відповідного запиту від клієнта в електронному листі від 28.09.2023»;
- в акті приймання-передачі адвокатських послуг № 55 від 19 грудня 2023 року приховані (закриті) їхня вартість і номери справ, в яких надані ці послуги, крім номера цієї справи. Згідно зі звітом про надані послуги за період із 1 до 31 жовтня 2023 року, який, імовірно, стосується акта приймання-передачі адвокатських послуг № 55 від 19 грудня 2023 року, відповідачу у цій справі адвокати Ніколов Д. (витрачений час - 3,5 години, погодинна ставка - 11 112,00 грн, вартість - 38 892,00 грн), Слівінський І. (витрачений час - 23,6 годин, погодинна ставка - 11 112,00 грн, вартість - 262 243,20 грн) та Мовчан А. В. (витрачений час - 18,8 годин, погодинна ставка - 11 112,00 грн, вартість - 208 905,60 грн) надали на загальну суму 510 040,80 грн такі послуги: «юридичний аналіз матеріалів справи», «підготовка правової позиції, підготовка до засідання та забезпечення участі в судовому засіданні», «підготовка запиту стосовно подачі до суду Акта ревізії до отримання дозволу НАБУ», «юридичний аналіз клопотання позивача про повернення справи на стадію підготовчого провадження та про витребування доказів судом», «підготовка та направлення заперечення проти клопотання про повернення справи на стадію підготовчого провадження та про витребування доказів судом», «аналіз судової практики у справах щодо повернення справ на стадію підготовчого провадження», «підготовка звіту щодо судового засідання», «підготовка клопотання про розгляд справи в закритому судовому засіданні»;
- в акті приймання-передачі адвокатських послуг № 18 від 17 травня 2024 року зазначена їхня вартість у справі № 759/9050/23 - 116 676,00 грн із загальної суми 156 679,20 грн за цим актом (номери, ймовірно, двох інших справ в акті закриті). Згідно зі звітом про надані послуги за період із 1 до 29 лютого 2024 року, який є додатком до акта № 18 від 17 травня 2024 року, адвокат Мовчан А. В. надала відповідачу у цій справі такі послуги:
(1) на суму 77 784,00 грн (витрачений час - 7 годин, погодинна ставка - 11 112,00 грн): «підготовка апеляційної скарги на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 15.02.2024 в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу», «подання апеляційної скарги на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 15.02.2024»;
(2) на суму 38 892,00 грн (витрачений час - 3,5 години, погодинна ставка - 11 112,00 грн): перелік таких послуг у цій справі, як і, ймовірно, у двох інших, номер яких закритий і яких стосується відповідний звіт, приховані (закриті) від суду;
- в акті приймання-передачі адвокатських послуг № 29 від 17 травня 2024 року зазначена їхня вартість у справі № 759/9050/23 - 108 342,00 грн із загальної суми 348138,96 грн за цим актом (номер, імовірно, іншої справи в акті закритий). Згідно зі звітом про надані послуги за період із 1 до 31 березня 2024 року, який є додатком до акта № 29 від 17 травня 2024 року, адвокат Мовчан А. В. надала відповідачу на суму 63 894,00 грн (витрачений час - 5,75 годин, погодинна ставка - 11 112,00 грн) такі послуги у цій справі: аналіз ухвал Київського апеляційного суду про відкриття провадження за апеляційними скаргами відповідача та позивача, аналіз апеляційної скарги позивача на рішення суду першої інстанції від 15 лютого 2024 року, підготовка відзиву на апеляційну скаргу позивача на це рішення;
- в акті приймання-передачі адвокатських послуг № 52 від 25 червня 2024 року зазначена їхня вартість - 277 800,00 грн із загальної суми 355 584,00 грн за цим актом (номер, імовірно, іншої справи в акті закритий). Згідно зі звітом про надані послуги за період із 1 до 30 квітня 2024 року, який є додатком до акта № 52 від 25 червня 2024 року, адвокат Мовчан А. В. надала відповідачу у цій справі такі послуги:
(1) на суму 127 788,00 грн (витрачений час - 11,5 годин, погодинна ставка - 11 112,00 грн): «аналіз актуальної практики Верховного Суду у справах щодо правової природи премій, заборони втручання суду в господарську діяльність, принципу організаційної єдності юридичної особи для підготовки відзиву ТОВ вих-24-5073 від 03.04.2024» на апеляційну скаргу позивача на рішення суду першої інстанції від 15 лютого 2024 року, «продовження підготовки відзиву ТОВ вих-24-5073 від 03.04.2024» на вказану апеляційну скаргу, «аналіз відзиву ОСОБА_1 на апеляційну скаргу ТОВ «Оператор ГТС України» на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 15 лютого 2024 року»;
(2) на суму 150 012,00 грн (витрачений час - 13,5 годин, погодинна ставка - 11 112,00 грн): перелік таких послуг у цій справі, як і, ймовірно, в іншій, номер якої закритий і якої стосується відповідний звіт, приховані (закриті) від суду;
- у виписці з рахунку АО «Адер Хабер» в АТ «Укрсиббанк» за 13 червня 2024 року зазначено, що відповідач сплатив за договором про надання адвокатських послуг за лютий 2024 року - 156 679,20 грн і за березень 2024 року - 348 138,96 грн.
76. Унаслідок приховування (закриття) від суду в договорі про надання адвокатських послуг відомостей щодо загальної ціни останнього неможливо перевірити відповідність цій умові договору звітів про надані послуги й актів приймання-передачі адвокатських послуг. Зіставити акти приймання-передачі адвокатських послуг зі звітами про надані послуги за визначені періоди неможливо через те, що у частині тих актів (№ 54 і № 55 від 19 грудня 2023 року) немає інформації про їхнє складання на підставі певних звітів, вартість послуг в частині актів прихована (закрита) повністю, а у звітах - закрита не тільки загальна сума та вартість адвокатських послуг, імовірно, з інших справ, але й деякі послуги, надані саме у справі № 759/9050/23 (як у звітах про надані послуги за період із 1 до 29 лютого 2024 року, що є додатком до акта № 18 від 17 травня 2024 року, та за період із 1 до 30 квітня 2024 року, який є додатком до акта № 52 від 25 червня 2024 року). Тобто повне зіставлення актів зі звітами та договором неможливе ні за змістом, ні за допомогою арифметичних дій.
77. Встановлення змісту та вартості прийнятих за відповідними актами адвокатських послуг у цій справі теж неможливе. Частина послуг, які у відповідних звітах вказані як такі, що надані за договором про надання адвокатських послуг у цій справі, або не мають визначеного за змістом результату у справі («юридичний аналіз процесуальних документів в ЄДРСР», «юридичний аналіз матеріалів справи», «підготовка правової позиції», «аналіз судової практики», «підготовка до засідання» тощо), або не мають безпосереднього стосунку до представництва інтересів відповідача (наприклад: «реєстрація ордерів по справах в Електронному суді, надсилання повідомлень про надання адвокату доступу до справ в Електронному суді» не є правничою допомогою (адвокатською послугою) відповідачеві; «підготовка звіту щодо судового засідання» стосується звітування перед відповідачем за виконання договору про надання адвокатських послуг, а не надання відповідачеві ще однієї послуги, відмінної від представництва його інтересів у суді під час судового засідання), або приховані (закриті) від суду (як у звіті про надані послуги за період із 1 до 29 лютого 2024 року, що є додатком до акта № 18 від 17 травня 2024 року до договору про надання адвокатських послуг, і у звіті про надані послуги за період із 1 до 30 квітня 2024 року, який є додатком до акта № 52 від 25 червня 2024 року). Кількість часу, витраченого на кожну послугу, як і те, який адвокат її надавав, встановити з наданих документів неможливо. Даних про те, що вказані у звіті за період із 1 до 30 жовтня 2023 року адвокати Ніколов Д. і Слівінський І. надали у тому місяці професійну правничу допомогу відповідачеві саме у цій справі, в її матеріалах (т. 3) немає.
78. Те, що сторони договору про надання адвокатських послуг надані суду документи склали так, що ці документи стосуються одночасно двох чи більше судових справ, не означає, що ці сторони, будучи зацікавленими у вирішенні питання про обґрунтованість вимоги щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у конкретній справі, можуть обмежувати доступ суду до інформації, яка необхідна для такого вирішення, зокрема, для перевірки доводів обох сторін справи. Останні не мають обов`язку заявляти про розподіл цих витрат. Однак, якщо сторона заявила відповідне клопотання, вона та її представники мають керуватися завданням цивільного судочинства (частини перша та друга статті 2 ЦПК України), добросовісно користуватися процесуальним правом (частина перша статті 44 ЦПК України) і належно виконувати відповідні процесуальні обов`язки (пункти 2, 4 і 5 частини другої статті 43 ЦПК України).
79. За обставин цієї справи немає підстав для висновку про те, що виконання завдання цивільного судочинства превалювало у діях відповідача та його представників щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу над будь-якими іншими їхніми міркуваннями в судовому процесі, з якими вони пов`язали встановлені для суду обмеження на доступ до відомостей із наданих цією стороною документів про відповідні витрати. Такі дії не є належним виконанням процесуальних обов`язків і добросовісним користуванням правом на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
80. Додатково Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду звертає увагу на те, що адвокат відповідача Мовчан А. В. до закінчення судових дебатів у справі та на час ухвалення апеляційним судом постанови 16 липня 2024 року могла надати докази витрат на професійну правничу допомогу, які додала до клопотання 22 липня 2024 року (т. 4, а. с. 229-231). Відповідні акти приймання-передачі адвокатських послуг датовані задовго до судових дебатів в апеляційному суді (№ 18 і № 29 - 17 травня 2024 року, № 52 - 25 червня 2024 року). Звіти про надані послуги стосувалися місячних періодів із 1 лютого до 30 квітня 2024 року, а виписка з рахунку АО «Адер Хабер» - за 13 червня 2024 року. Тобто зазначені докази відповідач мав задовго до дня ухвалення постанови апеляційним судом. На виконання вимоги частини першої статті 246 ЦПК України обґрунтування поважності причин неподання цих документів до закінчення судових дебатів відповідач не навів.
(4) Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
(4.1) Щодо суті касаційних скарг
81. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (пункти 1 і 3 частини першої статті 409 ЦПК України).
82. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 410 ЦПК України).
83. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення (частини перша та друга статті 412 ЦПК України).
84. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частина третя статті 44 ЦПК України).
85. З огляду на висновки цієї постанови щодо застосування норм права:
- у частині вимоги про стягнення річної премії рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду слід залишити без змін;
- у частині стягнення з позивача витрат відповідача на професійну правничу допомогу постанову та додаткову постанову апеляційного суду слід скасувати й ухвалити нове рішення про залишення без розгляду поданого 12 січня 2024 року клопотання про стягнення з позивача таких витрат і поданої 21 листопада 2024 року заяви про ухвалення додаткового рішення.
86. Оскільки колегія суддів погодилася з висновком судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову, вона відхиляє вимоги касаційної скарги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій. З огляду на це не оцінює доводи відповідача у запереченні від 23 червня 2025 року проти клопотання позивача про долучення доказів витрат на правничу допомогу (вх. № 19834/0/220-25 від 26 червня 2025 року).
(4.2) Щодо повороту виконання постанови та додаткової постанови апеляційного суду в частині судових витрат: чи можливий поворот виконання судом касаційної інстанції постанов апеляційного суду у частині стягнення з позивача витрат відповідача на професійну правничу допомогу, якщо цей суд скасував судові рішення щодо таких витрат, але не скасував щодо суті спору, не відмовив у задоволенні позову, не задовольнив його у частині, не залишив без розгляду та не закрив провадження у справі?
87. 1 квітня 2025 року адвокат позивача Хлопузян Р. Д. сформував у системі «Електронний суд» заяву про поворот виконання рішення у зв`язку з тим, що він на виконання постанови та додаткової постанови апеляційного суду сплатив на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу: за платіжною інструкцією № 4326327153471846 від 21 листопада 2024 року - 20 000,00 грн згідно з постановою апеляційного суду від 16 липня 2024 року, а за платіжною інструкцією № 4352504465883526 від 17 грудня 2024 року - 14 000,00 грн згідно з додатковою постановою апеляційного суду від 10 грудня 2024 року.
88. 9 червня 2025 року адвокат відповідача Даниляк О. С. сформувала у системі «Електронний суд» заперечення проти заяви позивача про поворот виконання рішення, оскільки згідно з частиною другою статті 445 ЦПК України поворот виконання рішення у трудових спорах не допускається.
89. Суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі (частина перша статті 444 ЦПК України).
90. Якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина дев`ята статті 444 ЦПК України).
91. Поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування юридичної підстави для виконання рішення та повернення стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням (див. mutatis mutandis постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 липня 2022 року у справі № 753/21211/20, від 6 травня 2026 року у справі № 755/12200/20).
92. За змістом наведених приписів суд касаційної (як і апеляційної) інстанції має обмежені повноваження щодо повороту виконання судових рішень. За обставин цієї справи Верховний Суд скасував судові рішення щодо витрат на професійну правничу допомогу, але не скасував щодо суті спору, не відмовив у задоволенні позову, не задовольнив його у меншому розмірі, не залишив без розгляду та не закрив провадження у справі. Тому поворот виконання постанов апеляційного суду, за якими позивач компенсував відповідачеві витрати останнього на професійну правничу допомогу, у Верховному Суді неможливий.
93. Аргумент відповідача про те, що згідно з частиною другою статті 445 ЦПК України поворот виконання рішення у трудових спорах не допускається, колегія суддів у цій справі вважає безпідставним. Метою загального правила, викладеного у вказаній частині щодо неможливості повороту виконання судового рішення, зокрема, у справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, є захист прав працівника, який стягнув із роботодавця відповідні виплати, а не захист права роботодавця на компенсацію витрат на професійну правничу допомогу.
94. Предметом повороту виконання за заявою позивача не є рішення щодо суті трудового спору. Позивач просив застосувати такий поворот у частині стягнення з нього витрат відповідача на професійну правничу допомогу. Тому за належного підтвердження виконання судових рішень апеляційного суду щодо таких витрат, які у цій частині скасував Верховний Суд і залишив заяви відповідача про стягнення відповідних витрат без розгляду, повноваження щодо повороту виконання судових рішень має суд першої інстанції.
95. З огляду на викладене слід відмовити у задоволенні заяви позивача про поворот виконання постанови апеляційного суду від 16 липня 2024 року та додаткової постанови цього суду від 10 грудня 2024 року.
Керуючись статтями 2, 44, 400, 409, 410, 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
у х в а л и в:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 15 лютого 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 липня 2024 року щодо відмови у задоволенні позову залишити без задоволення.
2. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 15 лютого 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 липня 2024 року в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення річної премії за результатами роботи у 2021 році залишити без змін.
3. Касаційні скарги ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.
4. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 15 лютого 2024 року в частині відмови у стягненні на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»витрат на професійну правничу допомогу, постанову Київського апеляційного суду від 16 липня 2024 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» витрат на таку допомогу в суді першої інстанції та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2024 року скасувати й ухвалити нове рішення:
- залишити без розгляду подане 12 січня 2024 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу;
- залишити без розгляду подану 21 листопада 2024 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про ухвалення апеляційним судом додаткового рішення.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийВ. І. КратСуддіД. А. Гудима І. О. ДундарЄ. В. КраснощоковП. І. Пархоменко