ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
_____________________________________________
10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: [email protected]
Головуючий у 1-й інстанції: Недашківська К.М.
Суддя-доповідач:Охрімчук І.Г.
ПОСТАНОВА
іменем України
"24" січня 2018 р. Справа № 817/898/16
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Охрімчук І.Г.
суддів: Капустинського М.М.
Моніча Б.С.,
за участю секретаря судового засідання Полоневич Т.Ю.,
представників відповідачів:
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Генерального Штабу Збройних сил України, Військової частини НОМЕР_1 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "12" жовтня 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Генерального Штабу Збройних сил України, Оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (військова частина НОМЕР_1 ), Командування Сухопутних військ Збройних Сил України про визнання дій протиправними , -
ВСТАНОВИВ:
21 червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом у якому з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив визнати неправомірними дії відповідачів щодо перебування позивача поза штатом управління Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » понад 2 місяці; дії відповідачів щодо допущення його до тимчасового виконання обов`язків за нижчою вакантною посадою старшого офіцера мобілізаційного відділу управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » понад 2 місяці.
Позов обґрунтовано тим, що наказом Генерального штабу Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 22.10.2004 №599 його призначено на посаду головного оперативного чергового командного центру штабу управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». 25.03.2015 позивача було зараховано до списків особового складу частини, на фінансове забезпечення до управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 », на всі інші види забезпечення у військову частину НОМЕР_2 і визнано таким, що з 25.03.2015 прийняв посаду та приступив до виконання службових обов`язків. 31.03.2015 ОСОБА_1 виведено поза штат управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». 23 грудня 2015 року позивача призначено на нижчу посаду «підполковник» - старшим офіцером відділу напрямків управління територіальної оборони управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України, та в подальшому 26.12.2015 допущено до виконання службових обов`язків. Таким чином, як зазначає позивач, він перебував поза штатом управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » 8 місяців 26 днів та тимчасово виконував обов`язки за вакантною посадою 4 місяці, а це суперечить Положенню про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 12.10.2017 р. позов задоволено.
Визнано протиправними діїОперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) щодо перебування ОСОБА_1 поза штатом управління Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » понад два місяці.
Визнано протиправними дії Генерального штабу України щодо перебування ОСОБА_1 поза штатом управління Оперативного командування «Захід» понад два місяці.
Визнано протиправними дії Командування Сухопутних військ Збройних сил України щодо перебування ОСОБА_1 поза штатом управління Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » понад два місяці.
Визнано протиправними дії Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) щодо допущення ОСОБА_1 до тимчасового виконання обов`язків за нижчою вакантною посадою старшого офіцера мобілізаційного відділу управління Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » довше ніж два місяці.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідачі подали апеляційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять її скасувати та постановити нову, якою у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга військової частини НОМЕР_1 обґрунтована тим, що 25.03.2015 позивач був зарахований до списків особового складу управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Внаслідок переформування управління оперативного командування «Північ» в оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » посада «головного оперативного чергового командного центру штабу військової частини НОМЕР_1 », яку обіймав позивач, з 31.03.2015 підлягала скороченню. На адресу Командування Сухопутних військ Збройних Сил України були направлені неодноразові телеграми з клопотанням щодо подальшого службового використання офіцерів управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 », в тому числі полковника ОСОБА_1 . Документи поверталися без реалізації, лише 11.11.2015 в управління персоналу оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » було підготовлене Подання щодо призначення полковника ОСОБА_1 на нижчу посаду «старшого офіцера відділу напрямків управління територіальної оборони оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у зв`язку із проведенням організаційних заходів відповідно до спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 31.12.2014 №д-322/1/46дск.
Зазначені документи були реалізовані шляхом видання начальником Генерального штабу ЗС України наказу №764 від 23.12.2015 про призначення позивача на посаду «старшого офіцера відділу напрямків управління територіальної оборони оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Щодо перебування позивача поза штатом управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » понад 2 місяці, то відповідач 1 зазначив, що до номенклатури призначення командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » не відноситься номенклатура призначення військовослужбовців у військовому званні «полковник». Це відноситься до повноважень начальника генерального штабу Головнокомандувача ЗС України. Щодо допущення позивача до виконання обов`язків за вакантною посадою довше ніж два місяці, то відповідач 1 вказав, що позивач був допущений до виконання обов`язків за вакантною посадою виключно за його згодою.
Скарга Генерального штабу України обґрунтована тим, що відповідно до Книги штатно-посадового обліку офіцера-менеджера (напрямківця) за напрямком (ВОС), в якій реєструються документи, що надходять від військових частин для прийняття кадрових рішень начальником Генерального Штабу Збройних Сил України, яка ведеться в Кадровому центрі Збройних Сил України, наявний запис про те, що документи на зарахування полковника ОСОБА_1 в розпорядження начальника Генерального штабу Збройних Сил України, надійшли до Кадрового центру ЗС України 01.04.2015 та в подальшому, 16.04.2015 були направлені на доопрацювання до оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». За період часу з 01.04.2015 по 24.11.2015 документів на призначення полковника ОСОБА_1 до Кадрового центру Збройних Сил України не надходило. Лише 24.11.2015 надійшли такі документи на призначення полковника ОСОБА_1 на посаду «старшого офіцера відділу напрямків управління територіальної оборони оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », як наслідок був прийнятий наказ від 23.12.2015 №764 про призначення позивача на відповідну посаду. Тому, відповідач 2 зазначає, що йому не було відомо про перебування позивача поза штатом понад 2 місяці.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 22.10.2014 №599 полковника ОСОБА_1 призначено на посаду головного оперативного чергового командного центру штабу військової частини НОМЕР_1 .
В подальшому, наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 16.03.2015 №48 полковник ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 та всіх видів забезпечення і вибув для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (по стройовій частині) від 25.03.2015 №70 позивач зарахований до списків особового складу управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 », і вважається таким, який з 25.03.2015 прийняв посаду і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.
Відповідно до вимог спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 31.12.2014 №д-322/1/46 дек, управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з 31.03.2015 переформоване в оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », внаслідок чого посада «головного оперативного чергового командного центру штабу військової частини НОМЕР_1 », яку обіймав позивач, з 31.03.2015 підлягала скороченню.
Відповідно до Наказу Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) від 31.03.2015 №1 полковника ОСОБА_1 виведено поза штат управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Судом встановлено, що 22.08.2015 ОСОБА_1 допущено до тимчасового виконання обов`язків за вакантною посадою старшого офіцера мобілізаційного відділу організаційно-мобілізаційного управління штабу управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » згідно з Наказом Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) № 125 від 22.08.2015.
Відповідно до Наказу т.в.о.начальника Генерального штабу № 764в від 23.12.2015 полковника ОСОБА_1 , головного оперативного чергового командного центру штабу Управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Сухопутних військ, призначено старшим офіцером відділу напрямків Управління територіальної оборони Управління оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України.
Згідно з Наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) від 26.12.2015 №233 ОСОБА_1 допущено до виконання службових обов`язків на посаді старшого офіцера відділу напрямків Управління територіальної оборони Управління оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України.
Позивач вважає, що його перебування поза штатом управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » понад 8 місяців 26 днів та тимчасове виконання обов`язків за вакантною посадою 4 місяці є протиправним, а тому звернувся до суду з позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що дії Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », Генерального штабу України, так і Командування Сухопутних військ Збройних сил України є неправомірними, оскільки позивач перебував поза штатом управління Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » понад два місяці, що суперечить пункту 120 Положення №1153/2008.
Крім того у своїй постанові суд першої інстанції зазначив, що строк на звернення до суду за захистом порушеного права позивачем пропущено з поважних причин і зазначив, що перебування поза штатом понад встановлений законодавством допустимий строк це триваюче порушення його прав та інтересів, і ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду за захистом своїх прав саме тоді, коли дізнався, що всупереч законодавству він перебував поза штатом понад два місяці.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції щодо строку на звернення до суду і зазначає.
Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
В силу вимог ч. 4 ст. 2 Закону порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 6 ст. 2 вказаного Закону закріплено, що до видів військової служби належить, зокрема, військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів).
Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України у редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017 року, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, таким чином судова колегія при перегляді постанови суду першої інстанції, а саме при вирішенні питання щодо строку звернення позивачем до суду, застосовує положення КАС України, які були чинними до 15.12.2017 року.
Пунктом 15 частини 1 статті 3 КАС України закріплено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
При цьому ч. 1 ст. 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку з здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв`язку з публічним формуванням суб`єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Так, частиною 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Як зазначено ч.3 ст. 99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
З аналізу вказаних норм слідує, що для звернення до суду у справах щодо звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, а перебіг строку звернення до суду починається з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, чинне законодавство, встановленими строками, обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Згідно із статтею 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Відповідно до частин 3, 4 статті 123 КАС України (в новій редакції, після 15.12.2017 року) якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Як зазначалося вище, Наказом Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 31.03.2015 №1 полковника ОСОБА_1 виведено поза штат управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
В подальшому, Наказом т.в.о.начальника Генерального штабу № 764в від 23.12.2015 полковника ОСОБА_1 , головного оперативного чергового командного центру штабу Управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Сухопутних військ, призначено старшим офіцером відділу напрямків Управління територіальної оборони Управління оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України.
У своїй позовній заяві ОСОБА_1 просив визнати протиправними дії відповідачів щодо перебування його поза штатом управління Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » понад два місяці та визнати протиправними дії Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) та щодо допущення позивача до тимчасового виконання обов`язків за нижчою вакантною посадою старшого офіцера мобілізаційного відділу управління Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » довше ніж два місяці.
Виходячи з аналізу вказаних подій, колегія суддів робить висновок, що датою коли ОСОБА_1 дізнався про порушення своїх прав стосовно неправомірності дій відповідачів щодо перебування його поза штатом управління Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » понад 2 місяці є 23.12.2015 р., тобто дата остаточного вирішення питання стосовно позивача, а саме остаточного його призначення на посаду.
Проте, всупереч ч.3 ст. 99 КАС України, позивач звернувся до суду з позовом понад місячний строк, і навіть понад загальний шестимісячний строк встановлений КАС України, а саме 21 червня 2016 р., тобто з пропущенням строку зверненням до суду більше 6 місяців.
Крім того, колегія суддів зазначає, що при поданні позовної заяви ОСОБА_1 не заявляв клопотання про поновлення пропущеного строку, а матеріали справи не містять доказів про поважність причин пропуску строку звернення до суду.
Відтак, дослідивши обставини справи, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про подальший розгляд даної справи по суті залишаючи без задоволення клопотання відповідачів про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду, не звернув уваги на тривалий пропуск звернення позивача до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та аналізуючи вказані правові норми, колегія суддів робить висновок про наявність підстав для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду.
Колегія суддів зазначає, рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судових захист і доступ до правосуддя.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс та інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
У справі "Пономарьов проти України", Європейський суд зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 (справа "Мельник проти України") погодився з тим, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. А також указав, що зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
У відповідності до пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України ( в новій редакції) суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Статтею 319 КАС України ( в новій редакції) встановлено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги тривалий пропуск строку звернення позивача до суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду та не наведено жодних доказів поважності причини пропуску такого строку, тому заявлені позовні вимоги слід залишити без розгляду.
Керуючись ст.ст. 123, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Генерального Штабу Збройних сил України, Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "12" жовтня 2017 р. скасувати.
Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя І.Г. Охрімчук
судді: М.М. Капустинський
Б.С. Моніч
Повне судове рішення складено "29" січня 2018 р.