УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2013 р.
Справа № 818/3906/13-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючого судді Старостіна В.В.
суддів: Шевцової Н.В.
Мінаєвої О.М.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної фінансової інспекції в Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.06.2013р. по справі № 818/3906/13-а
за позовом Великописарівської лікарні державної ветеринарної медицини
до Державної фінансової інспекції в Сумській області
про визнання пунктів вимоги протиправними,
ВСТАНОВИЛА:
Великописарівська районна лікарня ветеринарної медицини (позивач), звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Контрольно-ревізійного управління в Сумській області (правонаступником якого є Державна фінансова інспекція у Сумській області, відповідач), в якому просила суд:
- визнати протиправними вимоги Контрольно-ревізійного відділу в Великописарівському районі № 03-14/506 від 16.08.2010 "Про усунення виявлених ревізією порушень", викладені в пунктах 3, 5, 6, а саме:
- пункт 3 вимоги № 03-14/506 від 16.08.2010, в якому зазначено: "Ревізією дотримання законодавства при визначенні вартості платних послуг встановлено, що кошти за надані послуги сплачувались за кількість наданих довідок, не враховуючи кількості голів ВРХ, які були фактично клінічно оглянуті та зазначені у виданих довідках, що призвело до недоотримання доходів лікарнею на загальну суму 9 330, 75 грн.; в зв'язку з чим необхідно: провести претензійно-позовну роботу щодо повернення коштів за надані послуги, в іншому випадку стягнути з осіб, винних у недоотриманні доходів, шкоду у порядку та розмірі, встановленому ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю України";
- пункт 5 вимоги № 03-14/506 від 16.08.2010, в якому зазначено: "Ревізією наявності фактів покриття видатків, пов'язаних з наданням платних послуг, за рахунок коштів загального фонду кошторису встановлено, що виплата заробітної плати ветеринарному медичному персоналу, які фактично частину робочого часу витрачають на надання платних послуг, здійснювалася за рахунок загального фонду, а не спеціального фонду, що призвело до незаконного використання коштів загального фонду на виплату заробітної плати медичним працівникам лікарні держветмедицини, якими надавалися платні ветеринарні послуги, на загальну суму 119 749, 03 грн. та як наслідок, до зайвого нарахування та сплати внесків до державних соціальних фондів на загальну суму 42 253, 85 грн., з зв'язку з чим: відшкодувати зайві витрати коштів загального фонду на виплату заробітної плати медичним працівникам, які надавали платні послуги, за 2009 рік шляхом перерахування коштів спеціального фонду на суму 79 239, 50 грн. (КЕКВ 1111 - 58 125, 45 грн., КЕКВ 1120 - 21 114, 05 грн.) до державного бюджету, а за 6 місяців 2010 року - шляхом перерахування коштів спеціального фонду в сумі 82 763, 38 грн. (КЕКВ 1110 - 61 623,58 грн., КЕКВ 1120 - 21139,80 грн.) до загального фонду";
- пункт 6 вимоги № 03-14/506 від 16.08.2010, в якому зазначено: "Ревізією правильності проведення протиепізоотичних заходів встановлено внесення до актів виконаних робіт завищеної кількості використаної приманки, що призвело до зайвого списання вакцини антирабічної в кількості 9 860 доз на суму 78 362, 35 грн., в зв'язку з чим: стягнути з осіб, винних у понаднормовому списанні матеріальних цінностей у сумі 8 362, 35 грн., шкоду у порядку та розмірі, встановленому ст.ст. 130 - 136 Кодексу законів про працю України.".
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 26.06.2013 року адміністративний позов Великописарівської лікарні державної ветеринарної медицини до Державної фінансової інспекції про визнання вимоги протиправною задоволено.
Визнано протиправним п. 3 вимоги Контрольно-ревізійного відділу в Великописарівському районі № 03-14/506 від 16 серпня 2010 року про усунення виявлених ревізією порушень, в якому зазначено, що ревізією дотримання законодавства при визначенні вартості платних послуг встановлено, що кошти за надані послуги сплачувались за кількість наданих довідок, не враховуючи кількості голів ВРХ, які були фактично клінічно оглянуті та зазначені у виданих довідках, що призвело до недоотримання доходів лікарнею на загальну суму 9330,75 грн., в зв'язку з чим необхідно провести претензійно-позовну роботу щодо повернення коштів за надані послуги; в іншому випадку стягнути з осіб, винних у недоотриманні доходів, шкоду у порядку та розмірі, встановленому ст.ст. 130-136 Кодексів законів про працю України.
Визнано протиправним п. 5 вимоги Контрольно-ревізійного відділу в Великописарівському районі № 03-14/506 від 16 серпня 2010 року про усунення виявлених ревізією порушень, в якому зазначено, що ревізією дотримання законодавства при визначенні вартості платних послуг встановлено, що виплата заробітної плати ветеринарному медичному персоналу, які фактично частину робочого часу витрачають на надання платних послуг, здійснювалася за рахунок загального фонду, а не спеціального фонду, що призвело до незаконного використання коштів загального фонду на виплату заробітної плати медичним працівникам лікарні держветмедицини, якими надавалися платні ветеринарні послуги, на загальну суму 119 749, 03 грн. та як наслідок, до зайвого нарахування та сплати внесків до державних соціальних фондів на загальну суму 42 253, 85 грн., у зв'язку з чим необхідно відшкодувати зайві витрати коштів загального фонду на виплату заробітної плати медичним працівникам, які надавали платні послуги, за 2009 рік шляхом перерахування коштів спеціального фонду на суму 79 239, 50 грн. до державного бюджету, а за 6 місяців 2010 року - шляхом перерахування коштів спеціального фонду в сумі 82 763, 38 грн. до загального фонду.
Визнано протиправним п. 6 вимоги Контрольно-ревізійного відділу в Великописарівському районі № 03-14/506 від 16 серпня 2010 року про усунення виявлених ревізією порушень в якому зазначено, що ревізією правильності проведення протиепізоотичних заходів встановлено внесення до актів виконаних робіт завищеної кількості використаної приманки, що призвело до зайвого списання вакцини антирабічної в кількості 9860 доз на суму 78362,35 грн., в зв'язку з чим стягнути з осіб, винних у понаднормовому списанні матеріальних цінностей у сумі 78362,35 грн., шкоду у порядку та розмірі, встановленому ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю України.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить суд апеляційної інстанції в задоволенні апеляційної скарги відмовити, постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.06.2013 року залишити без змін.
Відповідно до вимог ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи проведено у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Плану контрольно-ревізійної роботи на II квартал 2010 року та на підставі направлень на проведення ревізії відповідачем проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Великописарівської районної державної лікарні ветеринарної медицини за період з 01.01.2009 по 30.06.2010 включно. За результатами проведеної ревізії відповідачем складено акт № 03-22/5 від 29.07.2010, (а.с. 11-24, т. 1) а також направлено вимогу від 16.08.2010 № 03-14/506 "Про усунення виявлених ревізією порушень" (а.с. 9-10, т. 1).
В пункті 3 вимоги від 16.08.2010 № 03-14/506, зазначено, що ревізією дотримання законодавства при визначенні вартості платних послуг встановлено, що кошти за надані послуги сплачувались за кількість наданих довідок, не враховуючи кількості голів ВРХ, які були фактично клінічно оглянуті та зазначені у виданих довідках, що призвело до недоотримання доходів лікарнею на загальну суму 9 330, 75 грн., в зв 'язку з чим необхідно:
- провести претензійно-позовну роботу щодо повернення коштів за надані послуги;
- в іншому випадку стягнути з осіб, винних у недоотриманні доходів, шкоду у порядку та розмірі, встановленому ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю України.
В акті ревізії з цього питання зазначено, що в періоді, який підлягав ревізії, стягувались кошти за надані послуги з видачі ветеринарних довідок про клінічний огляд на перевезення, забій, продаж тварин в межах Великописарівського району за кількість наданих довідок, не враховуючи кількості голів ВРХ, свиней, кіз, які були фактично клінічно оглянуті та зазначені у виданих довідках. При цьому відповідачем здійснено розрахунок недоотриманих позивачем доходів з розрахунку видачі ветеринарної довідки за кожну оглянуту тварину.
Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з протиправності пунктів 3,5,6 вимоги № 03-14/506 від 16.08.2010 року.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Статтею 32 Закону України "Про ветеринарну медицину" передбачено одержання ветеринарних документів для переміщення тварин. Об'єкти державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду супроводжуються такими ветеринарними документами: 1) міжнародні ветеринарні сертифікати (для країн СНД - ветеринарні свідоцтва форми N 1, N 2 та N 3) - при переміщенні за межі України; 2) ветеринарні свідоцтва (для України - форми N 1 та N 2) - при переміщенні за межі території Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, районів, міст; 3) ветеринарні довідки - при переміщенні в межах району. Видача відповідних документів здійснюється на платній основі відповідно до статті 99 цього Закону. Ст. 1 Закону України "Про ветеринарну медицину" наведені визначення основних понять, а саме:
- ветеринарні документи - документи дозвільного характеру, до яких належать міжнародний ветеринарний сертифікат, ветеринарне свідоцтво, ветеринарна картка, ветеринарна довідка та ветеринарно-санітарний паспорт на тварину, видані державними інспекторами ветеринарної медицини або уповноваженими чи ліцензованими лікарями ветеринарної медицини, що підтверджують ветеринарно-санітарний стан тварини, якість та безпечність продуктів тваринного походження, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів, патологічного матеріалу та кормів;
- ветеринарна довідка - разовий документ, виданий державним інспектором ветеринарної медицини або ліцензованим лікарем ветеринарної медицини, що підтверджує ветеринарно-санітарний стан партії тварин, продуктів тваринного походження, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів, кормів тваринного та рослинного походження, включаючи обов'язкове зазначення результатів лабораторних досліджень та ветеринарно-санітарного статусу території (потужності) походження, а для тварин - засвідчення проведення вакцинації та діагностичних досліджень.
Згідно п. 4 Правил видачі ветеринарних документів на вантажі, що підлягають обов'язковому ветеринарно-санітарному контролю та нагляду, затверджених наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 19.04.2005 № 32 і діючих до 20.11.2009, ветеринарними довідками супроводжуються вантажі, які перевозяться в межах району (міста). Ветеринарні документи видаються спеціалістами ветеринарної медицини на підставі звернення суб'єктів господарювання, громадян.
П. 4.1. Порядку видачі ветеринарних документів, затвердженого наказом Державного комітету ветеринарної медицини України від 13.04.2009 № 85 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.06.09 № 519/16535 і діючого з 16.06.2009, визначено, що при відправленні тварин у кількості до 5 голів їх перелік із зазначенням статі, віку, ідентифікаційного номера, серії і номера паспорта, номера ветеринарної картки вноситься в графу "Особливі відмітки" ветеринарного документа. При відправленні більше 5 голів тварин до ветеринарного документа додається опис тварин із зазначенням статі, віку, ідентифікаційного номера, серії і номера паспорта, номера ветеринарної картки, який завіряється печаткою установи, що видала ветеринарний документ. Крім того, як вбачається з самої форми ветеринарної довідки, затвердженої цим наказом, в цій довідці зазначається види тварин та їх кількість.
Ст. 99 Закону України "Про ветеринарну медицину" визначено, що оплата видачі відповідних ветеринарних документів здійснюється за рахунок їх власників згідно з тарифами. Тарифи на ветеринарні послуги затверджуються відповідно до законодавства про ціни та ціноутворення. Постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада № 1167 затверджено Порядок формування тарифів на ветеринарні послуги, що надаються державними установами ветеринарної медицини.
Великописарівською лікарнею державної ветеринарної медицини в період з 01.01.2007 по 30.06.2010 надавались платні ветеринарні послуги, тарифи на які були введені наказом начальника управління ветеринарної медицини у Великописарівському районі №3 від 04.01.2007 "Про розробку та введення в дію тарифів вартості ветеринарних послуг" (а.с. 196) та виданого на його виконання наказом начальника Великописарівської лікарні ветеринарної медицини № 3 від 05.01.2007 "Про розробку та введення нових тарифів". Також, як вбачається з матеріалів справи, 23.01.2007 начальником Управління ветеринарної медицини в Великописарівському районі Сумської області Широким О.Г. затверджено Тарифи вартості ветеринарних послуг (а.с. 62, т. 1) та Калькуляцію вартості ветеринарних послуг (а.с. 63, т. 1), в якій наведено тариф за передзабійний клінічний огляд (при необхідності термометрії) з видачею ветеринарної довідки на тварин з їх реалізацією на місцевому ринку (видається на партію до 10 голів) у розмірі 17 грн. 33 коп.
Тобто, з вказаних документів вбачається, що позивачем застосовувалась вартість послуги по видачі ветеринарної довідки в сумі 17, 33 грн. як на партію тварин, так і на одну тварину у одного господаря. Накази про затвердження вказаних вище тарифів скасовані не були і незаконними не визнавалися. Затвердженою Калькуляцією вартості ветеринарних послуг: "передзабійний клінічний огляд (при необхідності термометрії) з видачею ветеринарної довідки на тварин з їх реалізацією на місцевому ринку (видається на партію)" не передбачено збільшення вартості цієї послуги в залежності від кількості тварин в одній партії.
Щодо посилання відповідача на "Норми часу на виконання ветеринарних робіт", схвалених Головним управлінням ветеринарії Міністерства сільського господарства 16.12.1991, суд зазначає, що вказані Норми передбачають норму затрат часу ветеринарного лікаря на організацію та проведення клінічного огляду з видачею ветеринарного документу на забій. Продаж великої рогатої худоби, свиней, овець та кіз із розрахунку 40 людино/хвилин на 1 голову.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з Калькуляції вартості ветеринарних послуг, в діючому тарифі на ветпослуги в сумі 17, 33 грн. закладено витрати часу ветеринарного лікаря на організацію та проведення клінічного огляду з видачею ветеринарного документа на забій та продаж худоби в кількості 80 людино/хвилин, що відповідно вказаних "норм часу на виконання ветеринарних робіт" складає нормативні затрати часу на 2 голови худоби (40+40). Отже, затверджений тариф 17,33 грн. застосовувався лікарнею як на партію тварин так і на одну тварину у одного господаря. Тобто, при застосуванні лікарнею діючого тарифу при видачі ветеринарної довідки на одну тварину враховано затрати часу ветеринарного лікаря в кількості 80 людино/хвилин, що відповідно вищевказаних "Норм часу на виконання ветеринарних робіт" складає нормативні затрати часу на 2 голови худоби (40+40), при розрахунку недоотриманих позивачем доходів цей факт відповідачем не врахований.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції що пункт 3 вимоги від 16.08.2010 № 03-14/506, є протиправним.
В пункті 5 вимоги від 16.08.2010 № 03-14/506, зазначено, що ревізією наявності фактів покриття видатків, пов'язаних з наданням платних послуг, за рахунок коштів загального фонду кошторису встановлено, що виплата заробітної плати ветеринарному медичному персоналу, які фактично частину робочого часу витрачають на надання платних послуг, здійснювалася за рахунок загального фонду, а не спеціального фонду, що призвело до незаконного використання коштів загального фонду на виплату заробітної плати медичним працівникам лікарні держветмедицини, якими надавалися платні ветеринарні послуги, на загальну суму 119 749,03 грн. та як наслідок, до зайвого нарахування та сплати внесків до державних соціальних фондів на загальну суму 42 253, 85 грн., з зв'язку з чим:
- відшкодувати зайві витрати коштів загального фонду на виплату заробітної плати медичним працівникам, які надавали платні послуги, за 2009 рік шляхом перерахування коштів спеціального фонду на суму 79 239, 50 грн. (КЕКВ 1111 - 58 125,45 грн., КЕКВ 1120 - 21114,05 грн.)
Відповідно до п. 5 Положення про Великописарівську лікарню державної ветеринарної медицини, затвердженого начальником управління ветеринарної медицини у Великописарівському районі 16.01.2009 (т.1, а.с. 33), яке відповідає п. 5 Положення про районні державні лікарні ветеринарної медицини, затвердженого наказом Державного комітету ветеринарної медицини України від 28.10.2008 № 238, лікарня відповідно до покладених на них завдань безпосередньо, а також через свої структурні підрозділи (дільничні лікарні, дільниці, пункти ветеринарної медицини):
1) організовує та здійснює профілактичні, діагностичні, лікувальні заходи;
2) здійснює ветеринарно-санітарні та інші протиепізоотичні заходи в разі виникнення інфекційних хвороб;
3) здійснює заходи для проведення дезінфекції, дезінсекції та дератизації на потужностях: (об'єктах), іцо використовуються для виробництва, переробки, зберігання та обігу тварин, продуктів тваринного походження, репродуктивного матеріалу, ветеринарних препаратів, субстанцій, кормових добавок, преміксів та кормів, а також засобів, що використовуються для їх транспортування;
4) аналізує причини виникнення заразних і незаразних хвороб, падежу тварин;
5)організовує спільно із закладами охорони здоров'я, державною санітарно- епідеміологічною службою, структурними підрозділами МНС роботу із захисту населення від зоонозів та своєчасний обмін інформацією про хвороби тварин;
6) разом з управлінням ветеринарної медицини в районі та державною санітарно- епідеміологічною службою беруть участь у розслідуванні випадків виникнення серед населення захворювань, спільних для людей і тварин;
7) одержує інформацію, необхідну для встановлення епізоотичного стану, виявлення причин захворювання тварин і оцінки ветеринарно-санітарної якості та безпеки продукції і тваринного походження;
8) веде облік хворих і загиблих тварин;
9) бере участь у межах своєї компетенції у проведенні атестації робочих місць, спеціалістів ветеринарної медицини структурних підрозділів Лікарні;
10) упроваджує у ветеринарну практику досягнення ветеринарної медицини;
11) видає органам страхування висновки щодо причин захворювання, вимушено забитих, загиблих або знищених тварин;
12) видає ветеринарні документи;
13) веде державну статистичну звітність ветеринарної служби;
14) проводять заходи щодо профілактики і ліквідації хвороб тварин (крім випадків, і передбачених у статті 98 Закону України «Про ветеринарну медицину»), лікування тварин,; які страждають на хвороби та недуги, лабораторних досліджень, ветеринарно-санітарної і експертизи товарів, видача відповідних ветеринарних документів здійснюється за рахунок їх власників згідно з тарифами відповідно до статті 99 Закону України "Про ветеринарну медицину";
15) здійснює інші функції, необхідні для виконання покладених на них завдань відповідно до законодавства.
Посадовими інструкціями ветеринарних лікарів та ветеринарних фельдшерів лікарні (а.с. 215-232 т.4) визначено, що працівники лікарні - ветеринарні спеціалісти здійснюють як виконання функцій, фінансування яких здійснюється за рахунок бюджетних коштів, так і здійснюють ветеринарне обслуговування за плату: п.2.4 інструкції начальника дільничної лікарні; п.2.9 інструкції провідного лікаря-епізоотолога; п.2.9 інструкції лікаря-епізоотолога; п.2.7 інструкції завідуючого протиепізоотичним відділом; п.2.3 інструкції завідуючого відділом незаразних хвороб; п.2.3 інструкції ветеринарного фельдшера.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15 серпня 1992 року № 478 затверджено перелік протиепізоотичних, лікувальних, лабораторно - діагностичних, радіологічних та інших ветеринарно-санітарних заходів, що проводяться органами державної ветеринарної медицини за рахунок бюджетних та інших коштів (коштів власників тварин і тваринницької продукції).
Відповідно до ст. 97 Закону України «Про ветеринарну медицину» фінансування та матеріально-технічне забезпечення державної служби ветеринарної медицини здійснюються за рахунок коштів загального та спеціального фондів Державного бюджету України.
Статтею 51 Бюджетного кодексу України від 21 червня 2001 року № 2542-ІП передбачено, що основним плановим документом бюджетної установи, який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень, є кошторис.Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228 затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, відповідно до п. 1 якого кошторис бюджетних установ має такі складові частини:
- загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією видатків бюджету на виконання бюджетною установою основних функцій або розподіл надання кредитів з бюджету за класифікацією кредитування бюджету;
- спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету на конкретну мету та їх розподіл за повною економічною класифікацією видатків бюджету на здійснення відповідних видатків згідно із законодавством, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних з виконанням установою основних функцій, або розподіл надання кредитів з бюджету згідно із законодавством за класифікацією кредитування бюджету.
Згідно п.5 Порядку № 228 установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду.
Пунктом 19 Порядку № 228 передбачено, що розподіл видатків або надання кредитів з бюджету спеціального фонду проекту кошторису проводиться виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень, запланованих на цю мету в зазначеному фонді.
Відповідно до п. 23 Порядку № 228 видатки спеціального фонду кошторису за рахунок власних надходжень плануються у такій послідовності: за встановленими напрямами використання, на погашення заборгованості установи з бюджетних зобов'язань за спеціальним та загальним фондом кошторису та на введення заходів, пов'язаних з виконанням основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду.
Пунктом 16 ст. 34 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік», п.16 ст. 33 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» передбачено, що у 2009 та 2010 роках кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України спрямовуються відповідно на заходи, пов'язані з організацією надання послуг, реалізації продукції та виконання робіт бюджетними установами, та інші заходи з утримання цих установ згідно із законодавством.
Отже, відповідно до норм Бюджетного кодексу та Порядку № 228 основним плановим документом бюджетної установи є кошторис, який складається з загального та спеціального фондів Державного бюджету.
Бюджетні установи мають право провадити діяльність виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисами.
Порядком № 228 передбачено, що видатки спеціального фонду кошторису здійснюються бюджетною установою на проведення заходів, пов'язаних з виконанням її основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду. При цьому зазначені нормативні документи не містять переліку видатків за кодами економічної класифікації, на які саме необхідно спрямовувати кошти, отримані до спеціального фонду.
Судом першої інстанції було встановлено, що, кошториси Великописарівської лікарні державної ветеринарної медицини на 2009-2010 роки по загальному та спеціальному фонду складено та затверджено в установленому порядку, видатки на заробітну плату та нарахування на заробітну плату були передбачені затвердженими кошторисами, як по загальному так і по спеціальному фондах установи.
У відповідності до вимог ст. 7 Бюджетного кодексу України одним з основних принципів бюджетної системи є принцип цільового використання бюджетних коштів - тобто бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями.
Згідно п.п.5, 8 ст. 51 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть зобов'язання та проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, все інше буде вважатися бюджетними правопорушеннями. Контроль за видатками Державного бюджету здійснюється казначейством, яке проводить платежі у разі наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежу у бухгалтерському обліку, відповідності напрямків витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню та наявності у розпорядника бюджетних коштів невикористаних бюджетних асигнувань.
З матеріалів справи вбачається, що витрачання бюджетних коштів лікарнею здійснювалось відповідно до бюджетних асигнувань, напрямків витрачання та наявності невикористаних бюджетних асигнувань, що підтверджується актом ревізії, де вказано про відсутність порушень Порядку складання, розгляду та затвердження кошторисів витрат бюджетних асигнувань та штатних розписів.
Позивачем були надані копії документів, які є доказами надання спеціалістами ветеринарної медицини протягом свого робочого часу як платних послуг, так і послуг, що фінансуються за рахунок власників тварин відповідно до переліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України:
1) плани протиепізоотичних заходів по профілактиці основних заразних хвороб на 2009, 2010 роки затверджені начальником головного управління ветеринарної медицини в Сумській області, та звіти про їх виконання. Цими документами визначено види ветеринарних заходів (різноманітні лабораторні дослідження, щеплення тварин та лікувально-профілактичні заходи по профілактиці заразних хвороб тварин) з визначенням кількості тварин, що підлягають дослідженню та обробці спеціалістами ветеринарної медицини Лікарні протягом року (а.с. 50-60, т. 3);
2) акти про проведення профілактичної роботи і витрату біопрепаратів за 2009-2010 років, що підтверджують надання ветлікарями та ветфельдшерами Лікарні ветеринарних послуг - щеплень тваринам по захворюванням, які згідно переліку, затвердженого постановою КМУ 15.08.1992 № 478, фінансуються за рахунок бюджету (додаток №2 постанови: сказ, Ньюкаслівська хвороба, туберкульоз, сап, сибірка тощо) (а.с. 61-245, т. 3, а.с. 31-204, т. 4);
3) журнали реєстрації та видачі ветеринарних довідок та ветеринарних свідоцтв ф. №1, ф. № 2 за 2009-2010 роки, які згідно постанови КМУ від 15.08.1992 № 478 є платними і підлягають оплаті за рахунок заявників (власників тварин) (а.с. 246-261, т. 3, а.с. 1-13, т. 4);
4) журнали амбулаторного прийому та надання ветеринарної допомоги ветеринарними спеціалістами лікарні за 2009-2010 роки (а.с. 14-27, т.4).
Законодавством не визначено обов'язок як лікарні, так і її спеціалістів фіксувати конкретну кількість робочого часу на надання окремо платних послуг та окремо послуг за рахунок бюджету, а отже не є можливим встановити фактичну кількість робочого часу, яку ветлікарі та ветфельдшери лікарні за свій робочий день витратили на надання платних послуг та послуг за рахунок бюджету (безоплатних для власників тварин послуг).
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що здійснені відповідачем в акті ревізії розрахунки мають характер припущень, оскільки відповідачем не надано доказів витрачання конкретного періоду часу спеціалістами ветлікарні на надання платних послуг протягом робочого часу та окремо на надання безоплатних послуг, що фінансуються за рахунок бюджету; посилання ж в акті ревізії на те, що витрати робочого часу 4 ветеринарних фельдшерів на надання платних послуг в 2009 році склали 7 571 годину (або 94%), а в І півріччі 2010 року - 3 832 години (або 91%) не підтверджуються жодними документами, у зв'язку з чим неможливо достовірно визначити скільки робочого часу спеціалістів лікарні має бути оплачено за рахунок загального фонду, а скільки за рахунок спеціального фонду. А тому, здійснений відповідачем розрахунок нібито зайво витрачених позивачем коштів на оплату праці спеціалістів лікарні не ґрунтується на достовірних доказах.
За таких обставин, позивач протягом 2009 та 2010 років здійснював нарахування та виплату заробітної плати працівникам як за кошти загального фонду, так і за кошти спеціального фонду, що відповідає вимогам ст. 7 Бюджетного кодексу України від 21 червня 2001 року № 2542-111, п. 5 та п. 49 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228, ст. 97 Закону України «Про ветеринарну медицину» в редакції Закону України від 16 листопада 2006 року № 361-V.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що пункт 5 вимоги від 16.08.2010 № 03-14/506, є протиправним.
В пункті 6 вимоги від 16.08.2010р. № 03-14/506, зазначено, що ревізією правильності проведення протиепізоотичних заходів встановлено внесення до актів виконаних робіт завищеної кількості використаної приманки, що призвело до зайвого списання вакцини антирабічної в кількості 9 860 доз на суму 78 362, 35 грн., в зв 'язку з чим: стягнути з осіб, винних у понаднормовому списанні матеріальних цінностей у сумі 78 362, 35 грн., шкоду у порядку та розмірі , встановленому ст.ст. 130 - 136 Кодексу законів про працю України.
Актом ревізії встановлено, що лікарнею проводилось розкидання вакцини проти сказу диких м'ясоїдних тварин на території Великописарівського району на площі 714 кв.км в травні та грудні 2009 року з допомогою авіатранспорту протягом 1 години 30 хвилин та 2 годин 15 хвилин відповідно. В акті зазначено про те, що враховуючи швидкість польоту авіатранспорту 150-200 км/год повинно бути використано приманки: в травні 2009р. в кількості 5400 доз, а фактично списано 11 840 доз, в грудні 2009 року 8 100 доз, а фактично списано 11 520 доз, отже відповідач вважає, що розподіл приманки не відповідає п.2.2.2.2 Методичних рекомендацій по плануванню, організації та проведенню пероральної імунізації диких м'ясоїдних проти сказу, затверджених наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 30.03.2009.
Вказані висновки відповідача є безпідставними та такими, що не підтверджуються матеріалами справи, з огляду на наступне.
В п. 2 Методичних рекомендацій по плануванню, організації та проведенню пероральної імунізації диких м'ясоїдних тварин проти сказу, затверджених наказом Головного Державного інспектора ветеринарної медицини України 30.03.2009, зазначено, що планування програми є запорукою успіху пероральної імунізації диких м'ясоїдних тварин, цей документ обов'язково повинен містити інформацію про територію, на якій планується імунізація лисиць, її площу, кількість необхідної вакцини із розрахунку не менше 15-20 доз - приманок на 1 кв.км. Аналогічні положення містяться в п. 2.1.5 Методологічних рекомендацій.
Таким чином, нормативно закріплено правило визначення кількості доз вакцини, необхідної для проведення пероральної імунізації диких м'ясоїдних тварин проти сказу, саме виходячи з площі земельних угідь, що підлягають обробці такою вакциною.
Пунктом 2.1.5.2 "Повітряний розподіл" зазначених Методологічних рекомендацій визначено, що повітряний розподіл може бути виконаний з гелікоптеру або літака. Для підготовки до польотів потрібні точні карти й супровід рейсів спеціалістами ветеринарної медицини. Для повідомлення про точну локалізацію розподілу, корисно використовувати GPS (Глобальна Система Позиціонування), але це не може повністю замінити роботу з картами. Призначені й навчені люди опускають принади в заданому середньому ритмі (відповідно до швидкості переміщення щодо землі), надаючи особливого значення середовищу перебування лисиці (перешкоди, окраїни сіл, окрема група дерев, і т.д.). Бажано використовувати електронний метроном, з'єднаний з GPS, що дозволяє регулювати темп скидання на швидкості, тобто розповсюджувач може збільшувати темп в "улюблених" місцях лисиці.
В п. 2.2.2.2 "Повітряний розподіл" Методологічних рекомендацій вказано, що територія області, яка підлягає обробці, повинна бути розділена на зони, в яких визначені лінії польоту авіатранспорту. З метою забезпечення рівномірності розподілу приманок відстань між лініями польоту повітряного транспорту повинна становити 500 м, але не більше 1 км. Висота польоту повітряного транспорту залежить від його технічних характеристик, але повинна бути не вище 100-150 м. Швидкість розкладання приманок напряму залежить від швидкості повітряного транспорту, а саме: при швидкості 100-120 км/год - інтервал становить 2,5-3 сек., при швидкості 120-150 - 1,5-2.5 сек., а при швидкості 150-200 км/год - 1-1,5 сек. При таких режимах розподілу забезпечується оптимальна відстань між приманкам і забезпечується їх щільність в межах 15-20 на 1 км2.
В Актах проведення пероральної вакциннацїї дикої фауни проти сказу антирабічною вакциною "Броварабіс V-PG" на території мисливських угідь Великописарівського району від 25.05.2009 та від 02.12.2009, складених за підписами: начальника ветлікарні, завідуючогопротиепізоотичним відділом РДЛВМ, голови УТМР, єгерів мисливських угідь, в яких зазначена наступна щільність розкладання вакцини на території Великописарівського району площею 714 кв.км, а саме: травень - кількість використаної вакцини (доз) 11840, щільність використання вакцини, доз - приманок на 1 кв.км.- 16,58; грудень - кількість використаної вакцини (доз) 11 520, щільність використання вакцини, доз - приманок на 1 кв.км.- 16, 13.
Згідно, ч. 2. ст.71 Кодексу адміністративного судочинства, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Між тим, відповідачем не виконано обов»язок покладений на нього ст. 71 КАС України та не доведено суду правомірність висновків викладених в акті ревізії щодо завищення списання вакцини антирабічної для пероральної імунізації диких м'ясоїдних тварин "Броварабіс".
При цьому, списання вакцини антирабічної для пероральної імунізації диких м'ясоїдних тварин "Броварабіс" по бухгалтерському обліку Великописарівської районної державної лікарні ветеринарної медицини в травні 2009 року в кількості 11 840 доз та в грудні 2009 року в кількості 11 520 доз документально підтверджено, а тому незаконними є висновки відповідача, викладені відповідачем в пункті 6 вимоги "Про усунення виявлених ревізією порушень" від 31.08.2010 №15-14/774.
За таких обставин, враховуючи, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів для спростування позовних вимог та не реалізовано свій обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
За таких обставин, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Сумській області залишити без задоволення.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.06.2013р. по справі № 818/3906/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя
(підпис)
Старостін В.В.
Судді
(підпис) (підпис)
Шевцова Н.В. Мінаєва О.М.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ:
Старостін В.В.
