910/17322/19|
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: [email protected] |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
|
12.02.2020 |
Справа № 910/17322/19 |
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г. розглянув у порядку письмового провадження матеріали господарської справи
за позовом Приватного підприємства "БІЗОН-ТЕХ 2006" (70605, Запорізька обл., Пологівський район, місто Пологи, вул. Лесі Українки, 162, кв. 11 )
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5)
про стягнення 76 327,65 грн
Представники сторін: не викликались
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Приватне підприємство “БІЗОН-ТЕХ 2006” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства “Українська залізниця” про стягнення 76 327,65 грн.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що 16.07.2019 між ТОВ “ХІМВЕКТОР” та ПП “ЛЕНДФОРТ Дніпро” укладено Договір поставки товару №16-07/19Б-ЛФ від 16.07.2019. Крім того, 05.01.2019 між Приватним підприємством “БІЗОН-ТЕХ 2006” (надалі – позивач) та Приватним підприємством “ЛЕНДФОРТ Дніпро” (надалі – замовник) укладено договір №ЛД/05/01/19 про надання послуг з розкредитування вагонів від 05.01.2019, відповідно до умов якого позивач зобов’язався протягом дії договору своїми силами надавати замовнику послуги з розкредитування вагонів з вантажем замовника, отримати від залізниці вантаж замовника та передати його замовнику, а замовник зобов’язався сплатити за надані послуги. За доводами позивача, товар було відправлено на ім’я позивача саме за клопотанням замовника. Проте, через втрату Акціонерним товариством “Українська залізниця” (надалі – відповідач) вантажу, позивача не зміг належним чином виконати свої зобов’язання за Договором про надання послуг з розкредитування вагонів перед покупцем та передати товар у повному обсязі, на підставі чого, позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача шкоду, завдану недостачею вантажу у розмірі 76 327,65 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2019 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/17322/19 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Даною ухвалою, суд у відповідності до ст.ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.
З наявного у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0103052490301 вбачається, що ухвала про відкриття провадження у справі була отримана відповідачем 17.12.2019, проте, у визначений судом строк відзив на позовну заяву останнім не подано.
Відповідно до ч. 9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
За приписами ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
Між Товариством "ХІМВЕКТОР" (далі - постачальник) та Приватним підприємством "ЛЕНДФОРТ ДНІПРО" (далі - покупець) було укладено Договір поставки товару від 16.07.2019 року № 16-07/19Б-ЛФ (далі - договір поставки), згідно з п. 3.1. якого Постачальник здійснює поставку Покупцю Товару (частини), зазначеного в специфікації, вільного від будь-яких прав та вимог третіх осіб протягом строку дії договору на умовах поставки, визначених в специфікаціях, згідно ІНКОТЕРМС Офіційних правил тлумачення торгівельних термінів Міжнародної Торгової Палати (редакція 2010 року).
Пунктом 3.9. договору поставки сторони визначили, що при поставці товару на умовах FCA/CPT обов’язок Постачальника поставити товар вважається виконаним з моменту передачі товару першому перевізнику, з цього моменту до Покупця переходить право власності та Покупець несе ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) товару. Вантажовідправником Товару є ПАТ «ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ».
Відповідно до підписаної сторонами договору поставки Специфікації № 1 (далі - Специфікація-1) постачальник зобов’язався поставити такий товар: добрива гранульовані комплексні мінеральні NP 10:32 (далі - Товар) у кількості 704 тони на умовах EXW ПАТ «ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ» (далі - ПрАТ «ДЗМД»), або на умовах FCA, станція Правда Придніпровської залізниці.
12 серпня 2019 року на виконання умов договору поставки відправником ПрАТ «ДЗМД» за залізничними накладними № 45966942 та № 45966918, із залізничної станції Правда Придніпровської залізниці до залізничної станції Павлопілля Придніпровської залізниці, у вагонах № 68553585 та № 67148668 було відправлено Контейнер Суперфосфат подвійний фас. в біг-бегах у кількості 78 місць в кожному вагоні. Загальна вартість відправленого постачальником в зазначених вагонах товару складає 1 728 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0812029 від 12.08.2019 року, у якій зазначено номера вагонів: № 67148668 та № 68553585.
15 серпня 2019 року на виконання умов договору поставки відправником ПрАТ «ДЗМД» за залізничною накладною № 46049912 (далі - Залізнична накладна), із залізничної станції Правда Придніпровської залізниці до залізничної станції Павлопілля Придніпровської залізниці, у вагоні № 68403716 було також відправлено Контейнер Суперфосфат подвійний фас. в біг-бегах у кількості 78 місць. Загальна вартість відправленого постачальником у вказаному вагоні товару складає 864 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0815021 від 12.08.2019 року, у якій зазначено номера вагона № 68403716.
За клопотанням покупця, одержувачем товару за вищевказаними накладними вказано Приватне підприємство "БІЗОН-ТЕХ 2006" (надалі – виконавець, позивач) на підставі укладеного між позивачем та покупцем Договору про надання послуг з розкредитування вагонів від 05.01.2019 року № ЛД 05/01/19 (надалі- договір).
Відповідно до умов договору позивач зобов’язався надавати покупцю послуги з розкредитування вагонів з вантажем покупця, отримати від залізниці вантаж покупця та передати його покупцю, а покупець зобов’язався сплатити за надані послуги плату.
В пункті 1.5. договору позивач та покупець домовились про те, що послуги вважаються належним чином наданими тільки після передачі Виконавцем Замовнику вантажу (товару, майна) отриманого при розкредитуванні вагону у кількості, що вказана в залізничній накладній.
Також, в п. 4.1. договору сторони визначили, що якщо при отриманні Виконавцем вантажу (товару, майна) виявиться його недостача (псування), про що залізницею буде складено Комерційний акт, Виконавець зобов’язується компенсувати Замовнику вартість втраченого (зіпсованого) під час перевезення вантажу (товару, майна).
18 серпня 2019 року вагон № 68553585 прибув до станції Апостолове, де під час проведення комісійної перевірки вантажу в присутності представників відповідача та представника позивача було виявлено недостачу товару, про що 19.08.2019 відповідальними робітниками відповідача було складено комерційний акт №466603/18.
Відповідно до даних у графі «Результати перевірки» щодо вагону у перевізних документах зазначено 78 місць, а насправді виявилось 77 місць.
У Розділі Д «Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку» Комерційного акту зазначено, що «По документу значиться вантаж суперфосфат двойной завантажений в два яруси в кожному ярусі по 39 місць, всього 78 місць вагою нетто 64000 кг, тара 21200 кг. Фактично при зважуванні на 150-ти тонних вагонних вагах, перевірених органами Держстандарту 02.07.2019 року брутто склало 84600 кг, тара перевірена з документу 21200 кг, нетто 63400 кг, що менше проти документу на 600 кг. Навантаження в вагоні на рівні бортів, нижній ярус 39 місць, верхній ярус 38 місць, що менше документу на 1 місце. Над 1 люком по ходу поїзда по середині мається вільне місце довжиною 90 см, шириною 90 см, глибиною 100 см. Розмір контейнера: діаметром 90 см, висотою 100 см. Над вільним місцем ув’язки були обрізані, інші місця ув’язані між собою».
Цією ж датою прибув до станції Апостолове вагон № 67148668, де під час проведення комісійної перевірки вантажу в присутності представників відповідача та представника позивача було виявлено недостачу Товару, про що 19.08.2019 відповідальними робітниками відповідача було складено Комерційний акт № 466603/17.
Відповідно до даних у графі «Результати перевірки» щодо вагону у перевізних документах зазначено 78 місць, а насправді виявилось 75 місць.
У Розділі Д «Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку» Комерційного акту зазначено, що «По документу значиться вантаж суперфосфат двойной завантажений в два яруси в кожному ярусі по 39 місць, всього 78 місць вагою нетто 64000 кг, тара 21900 кг. Фактично при зважуванні на 150-ти тонних вагонних вагах, перевірених органами Держстандарту 02.07.2019 року брутто склало 83600 кг, тара перевірена з документу 21900 кг, нетто 61700 кг, що менше проти документу на 2300 кг. Навантаження в вагоні на рівні бортів, нижній ярус 39 місць, верхній ярус 36 місць, що менше документу на 3 місця. Над 1 люком походу поїзда по середині мається вільне місце довжиною 100 см, на ширину вагону, глибиною 100 см. Розмір контейнера: діаметром 90 см, висотою 100 см. Над вільним місцем ув’язки були обрізані, інші місця ув’язані між собою».
23 серпня 2019 року також прибув до станції Апостолове вагон № 68403716, де під час проведення комісійної перевірки вантажу в присутності представників відповідача та представника позивача було виявлено недостачу Товару, про що 23.08.2019 відповідальними робітниками відповідача було складено Комерційний акт № 458908/1.
Відповідно до даних у графі «Результати перевірки» щодо вагону у перевізних документах зазначено 78 місць, а насправді виявилось 75 місць.
У Розділі Д «Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку» Комерційного акту зазначено, що «По документу значиться вантаж суперфосфат двойной завантажений в два яруси в кожному ярусі по 39 місць, всього 78 місць вагою нетто 64000 кг, тара 21200 кг. Фактично при зважуванні на Ґ50-ти тонних вагонних вагах, перевірених органами Держстандарту 19.08.2019 року брутто склало 81850 кг, тара перевірена з документу 19900 кг, нетто 61950 кг, що менше проти документу на 2050 кг. Навантаження в вагоні на рівні бортів, нижній ярус 39 місць, верхній ярус 36 місць, що менше документу на 3 місця. Над 7 люком по ходу поїзда мається вільне місце довжиною 150 см, на ширину вагона, глибиною 100 см. Розмір контейнера: діаметром 90 см, висотою 100 см. Над вільним місцем ув’язки були обрізані, інші місця ув’язані між собою».
Через втрату залізницею вантажу позивач не зміг належним чином виконати свої зобов’язання за договором про надання послуг з розкредитування вагонів перед покупцем та передати товар у повному обсязі.
З матеріалів справи вбачається, що покупець на виконання умов договору про надання послуг з розкредитування вагонів направив на адресу позивача вимоги про повернення вартості втраченого залізницею товару, а саме:
- претензія-вимога від 23.08.2019 року за вих. № 237 про відшкодування вартості непереданого товару на загальну суму 43 615,80 грн., що був втрачений залізницею під час перевезення у кількості 1 біг-бега у вагоні № 68553585 та 3 біг-бега у вагоні № 67148668.
- претензія-вимога від 26.08.2019 року за вих. № 238 про відшкодування вартості непереданого товару на загальну суму 32 711,85 грн., що був втрачений залізницею під час перевезення у кількості 3 біг-бега у вагоні № 68403716.
Претензії-вимоги покупця були задоволені позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями: № 30590 від 13.09.2019 року на суму 32 711,85 грн., № 30591 від 13.09.2019 на суму 43 615,80 грн.
За таких обставин, Приватне підприємство "БІЗОН-ТЕХ 2006" звернулося до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 76 327,65 грн вартості недостачі товару, у зв’язку з незбереженням товару під час його перевезення.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.
У відповідності до ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Згідно частини 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб’єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.
За змістом ст. 307 Господарського кодексу України, ст. 909 Цивільного кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Відповідно до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту).
Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна – це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов’язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено також ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України.
Судом встановлено, що відповідно до залізничних накладних №45966942, №45966918 та № 46049912 відправником ПрАТ «ДЗМД», із залізничної станції Правда Придніпровської залізниці до залізничної станції Павлопілля Придніпровської залізниці, у вагонах № 68553585, № 67148668 та № 68403716 було відправлено Контейнери Суперфосфат подвійний фас. в біг-бегах у кількості 78 місць в кожному вагоні, отримувачем якого є Приватне підприємство “БІЗОН-ТЕХ 2006”.
Під час приймання вищезазначених вагонів та товару до перевезення зауважень щодо кількості (маси), неповноти навантаження або пошкодження товару станцією відправлення заявлено не було, що підтверджується прийняттям товару до перевезення.
Згідно з частиною 2 статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 920 Цивільного кодексу України обумовлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до статті 12 Закону України “Про залізничний транспорт” залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.
Статтею 23 Закону України “Про залізничний транспорт” передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.
Згідно зі статтею 113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.
Статтею 623 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Положення частини 2 статті 623 Цивільного кодексу України кореспондує положенням статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Отже, якщо кредитор пред'являє вимогу про відшкодування реальної шкоди та/або упущеної вигоди, він має надати докази наявності таких збитків (платіжні або інші документи, що підтверджують витрати, документи, що підтверджують наявність упущеної вигоди тощо).
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 26 Закону України “Про залізничний транспорт” обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.
Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.
Як вбачається із доданих до матеріалів справи комерційних актів № 466603/18, № 466603/17 від 19.08.2019 та № 458908/1 від 23.08.2019, по прибутті до станції Апостолове та проведення комісійної перевірки вантажу було виявлено недостачу товару у вагоні № 68553585, № 67148668 та № 68403716.
Відповідно до статті 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач – за умови пред'явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Оскільки одержувачем товару у відповідності до Договору про надання послуг з розкредитування вагонів від 05.01.2019 року № ЛД 05/01/19 було зазначено Приватне підприємство "БІЗОН-ТЕХ 2006", залізниця повинна відшкодувати останньому збитки, завдані незбереженням вантажу під час його перевезення.
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22, стаття 611, частина 1 статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв’язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Згідно з частиною 2 статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.
Статтею 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
На підтвердження вартості втраченого вантажу позивачем було надано суду платіжні доручення № 500 від 29.07.2019, № 325 від 06.08.2019 року, № 718 від 25.09.2019 року, якими була здійснена оплата покупцем вартості товару, що перевозилась відповідачем за залізничними накладними № 45966942, № 45966918 та № 46049912.
Також позивачем були долучені платіжні доручення № 30590 від 13.09.2019 року на суму 32 711,85 грн., № 30591 від 13.09.2019 на суму 43 615,80 грн, відповідно до яких останній на виконання п. 4.1. договору компенсував покупцеві (замовнику) вартість втраченого піч час перевезення вантажу.
У пункті 2.7 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 зазначено, що згідно зі статтею 924 Цивільного кодексу України, статтею 314 Господарського кодексу України і статей 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Вартість вантажу, що перевозиться з оголошеною вартістю, визначається у такому ж порядку (пункт 4 Правил перевезення вантажів з оголошеною вартістю).
Відповідно до частини 2 статті 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно з пунктом “г” статті 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли недостача вантажу не перевищує норм природної втрати і граничного розходження визначення маси.
Згідно з пунктом 27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 1) 2 % маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0 - 6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м'ясо свіже; 2) 1,5 % маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива; 3) 1 % маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м'ясні всякі; 4) 0,5 % маси всіх інших вантажів.
Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються:
- від маси брутто - для вантажів, які перевозяться в тарі й упаковці;
- від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки.
Оскільки товар перевозився в мішках (біг-бегах), тобто в упаковці, норма його недостачі повинна розраховуватися від його маси брутто.
Загальна маса брутто втраченого вантажу у трьох вагонах становить 5740 кг, оскільки маса брутто одного біг- бегу згідно з видатковою накладною становить 820 кг (820 кг х 7 = 5740 кг).
Отже, норма недостачі маси втраченого вантажу становить 86,1 кг (5740 кг х 1,5 %).
Відтак, з врахуванням норми недостачі маси вантажу (1,5 % від маси брутто), маса недостачі втраченого вантажу в трьох вагонах складає: 5740 кг (маса брутто втраченого Товару) - 86,1 кг (норма природної втрати та граничного розходження маси втраченого вантажу) = 5653,9 кг або 5,6539 тонни.
Вартість однієї тони втраченого вантажу становить 13 500,00 грн. з ПДВ, що підтверджується Договором поставки, додатками до нього та первинним документами.
Таким чином, сума вартості втраченого вантажу становить: 76327,65 грн. = 13 500,00 грн. (вартість однієї тонни вантажу з ПДВ) х 5,6539 тонни (маса недостачі вантажу).
При цьому, відповідачем не було надано належних та допустимих доказів, що недостача вантажу у вагонах №68553585, № 67148668 та №68403716 сталась не з вини відповідача та з причин, що не залежали від нього.
Таким чином, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини втрати частини вантажу та враховуючи, що відповідачем не спростовано факту наявності в діях перевізника вини за незбереження прийнятого до перевезення вантажу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення суми збитків, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні, є обґрунтованими.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем відзиву на позовну заяву, контррозрахунку суми позовних вимог та будь-яких заперечень по суті позовних вимог не надано, доводів позивача у встановленому законом порядку не спростовано.
З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Приватного підприємства "БІЗОН-ТЕХ 2006" в повному обсязі, з покладенням на відповідача судових витрат у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 236 – 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного підприємства "БІЗОН-ТЕХ 2006" (70605, Запорізька обл., Пологівський район, місто Пологи, вул. Лесі Українки, буд. 162, кв. 11; ідентифікаційний код 34216986) шкоду, завдану недостачею вантажу у розмірі 76 327 (сімдесят шість тисяч триста двадцять сім) грн 65 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921 (одна тисяча дев’ятсот двадцять одна) грн 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 12.02.2020
Суддя Л. Г. Пукшин
