ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 березня 2020 року
м. Одеса
Справа № 916/1866/19
Південно -західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Таран С.В.,
Суддів: Будішевської Л.О., Аленіна О.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Одесаобленерго"
на рішення Господарського суду Одеської області від 13.11.2019, прийняте суддею Волковим Р.В., м. Одеса, повний текст складено 25.11.2019,
у справі №916/1866/19
за позовом: Фізичної особи-підприємця Федюка Ігоря Олеговича
до відповідача: Акціонерного товариства "Одесаобленерго"
про стягнення 10 951,60 грн
ВСТАНОВИВ:
У липні 2019 р. Фізична особа-підприємець Федюк Ігор Олегович звернувся з позовом до Акціонерного товариства "Одесаобленерго", в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача 10951,60 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства України та умов укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії №2302Ц від 11.03.2010 за відсутності правових підстав та без дотримання встановленої процедури у період з 27.03.2019 по 18.04.2019 припинив постачання електроенергії на належний позивачу об`єкт, що є підставою для притягнення Акціонерного товариства "Одесаобленерго" до відповідальності у формі стягнення з останнього двократного розміру вартості недовідпущеної ним електричної енергії.
За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 15.07.2019 відкрито провадження у справі №916/1866/19.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.11.2019 у справі №916/1866/19 (суддя Волков Р.В.) позов задоволено; стягнуто з Акціонерного товариства "Одесаобленерго" на користь Фізичної особи-підприємця Федюка Ігоря Олеговича 10951,60 грн неустойки та 1921 грн витрат зі сплати судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд послався на доведеність факту неправомірного відключення відповідачем від електропостачання належного позивачу об`єкта у період з 27.03.2019 по 18.04.2019, що в силу узгоджених між сторонами умов договору про постачання електричної енергії №2302Ц від 11.03.2010, який не припинив свою дію в частині врегулювання правовідносин щодо нарахування штрафних санкцій, а також обмеження та припинення постачання електричної енергії, є належною підставою для нарахування Акціонерному товариству "Одесаобленерго" двократного розміру вартості недовідпущеної ним електроенергії.
Не погодившись з ухваленим рішенням, Акціонерне товариство "Одесаобленерго" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 13.11.2019 у справі №916/1866/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на необґрунтованості застосування місцевим господарським судом до спірних правовідносин положень договору про постачання електричної енергії №2302Ц від 11.03.2010, оскільки, з огляду на відсутність у позивача заборгованості/переплати за вказаним договором, останній припинив свою дію з 31.12.2018, що свідчить про відсутність правових підстав для нарахування відповідачу двократного розміру вартості недовідпущеної електричної енергії. Крім того, апелянт зауважує на тому, що, беручи до уваги відсутність законодавче визначеного алгоритму (методики, механізму) розрахунку двократної вартості недовідпущеної електричної енергії, виконаний позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми штрафних санкції є безпідставним.
Відповідно до частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно із частиною третьою статті 270 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Частиною десятою статті 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина сьома статті 12 Господарського процесуального кодексу України).
Станом на 01.01.2019 прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі становив 1921 грн (стаття 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2019 рік").
Враховуючи викладене та з огляду на ціну позову у даній справі (10951,60 грн), перегляд оскаржуваного рішення за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Одесаобленерго" ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В. вирішено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
У зв`язку з перебуванням судді Поліщук Л.В. у відпустці за розпорядженням керівника апарату суду №40 від 18.02.2020 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/1866/19.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 для розгляду апеляційної скарги у справі №916/1866/19 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Будішевської Л.О., Аленіна О.Ю.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 у визначеному складі суддів справу №916/1866/19 прийнято до свого провадження.
Фізична особа-підприємець Федюк Ігор Олегович своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав, що в силу частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у визначеному складі суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що 14.07.2005 між Відкритим акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" ("Постачальник") та Фізичною особою-підприємцем Федюком Ігорем Олеговичем ("Споживач") укладено договір про постачання електричної енергії №2302Ц, за умовами пункту 1 якого Постачальник постачає електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує Постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід`ємними частинами.
11.03.2010 між Відкритим акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" ("Постачальник") та Фізичною особою-підприємцем Федюком Ігорем Олеговичем ("Споживач") укладено новий договір про постачання електричної енергії №2302Ц (далі - договір №2302Ц від 11.03.2010), в силу пункту 1 якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Підпунктами 2.2.1, 2.2.2 пункту 2.2 договору №2302Ц від 11.03.2010 передбачено, що Постачальник зобов`язується виконувати умови цього договору та постачати Споживачу електроенергію як різновид товару: в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (додаток "Обсяги постачання електричної енергії споживачу"); згідно з категорією струмоприймачів Споживача відповідно до правил улаштування електроустановок та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін"; із дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами; забезпечити отримання Споживачем електричної енергії на рівні дозволеної потужності для кожної з площадок вимірювання, погодженої сторонами в додатку "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".
У підпункті 3.1.2 пункту 3.1 договору №2302Ц від 11.03.2010 сторони узгодили, що Постачальник має право обмежувати або припиняти постачання електричної енергії Споживачу згідно з умовами розділу 6 цього договору відповідно до порядку, передбаченого Правилами користування електричною енергією.
У разі перерви в постачанні електричної енергії Споживачу з вини Постачальника електричної енергії понад встановлені для струмоприймачів відповідної категорії терміни Постачальник несе відповідальність перед Споживачем у вигляді двократного розміру вартості недовідпущеної електричної енергії (підпункт 4.1.2 пункт 4.1 договору №2302Ц від 11.03.2010).
В силу підпункту 6.1.3 пункту 6.1 договору №2302Ц від 11.03.2010 електропостачання Споживача може бути обмежене або припинене Постачальником електричної енергії з повідомленням Споживача письмово, телефонограмою або факсограмою про дату і час відключення чи обмеження споживання не пізніше, ніж за три робочі дні, зокрема, у разі невиконання вимог Постачальника щодо приведення засобів обліку у відповідність до вимог нормативних документів.
Згідно з пунктом 9.4 договору №2302Ц від 11.03.2010 цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2010. Договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або про перегляд його умов.
Відповідно до додатку 10.2 до договору №2302Ц від 11.03.2010 об`єктами Споживача, які живляться від мереж Постачальника, є магазин за адресою: АДРЕСА_1 та магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_2.
01.03.2019 відповідачем було складено адресований Фізичній особі-підприємцю Федюку Ігорю Олеговичу як споживачу за договором №2302 від 11.03.2010 акт-вимогу №6009415 щодо точки обліку - нежилої будівлі за адресою: АДРЕСА_1, в якому зазначено про непогодження з оператором систем розподілу електричної енергії переобладнання внутрішньої електричної проводки та утримання власних мереж у стані, який не відповідає вимогам нормативно-технічної документації, у зв`язку з чим позивачу необхідно у строк до 15.03.2019 надати до Центрального РЕМ Акціонерного товариства "Одесаобленерго" необхідну нормативно-технічну документацію (пункт 5.5.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії). Водночас у даному акті зазначено про рішення відповідача відключити від внутрішніх мереж ПУ №00021760 нежилі приміщення, які не входять до площадки вимірювання договору №2302 від 11.03.2010. Копію зазначеного акту-вимоги №6009415 від 01.03.2019 до суду першої інстанції надано позивачем.
Водночас відповідачем разом з відзивом на позовну заяву №1058 від 26.07.2019 (вх.№15074/19 від 29.07.2019) додано копію акту-вимоги №6009359 від 01.03.2019, який за змістом є аналогічним акту-вимозі №6009415 від 01.03.2019, крім останнього речення про рішення відповідача відключити від внутрішніх мереж ПУ №00021760 нежилі приміщення, що не входять до площадки вимірювання договору №2302 від 11.03.2010, яке в акті №6009359 від 01.03.2019 відсутнє. Крім того, надана відповідачем копія акту-вимоги №6009359 від 01.03.2019 містить посилання на інший договір про постачання електричної енергії, а саме: договір №4068 (дату договору не зазначено).
13.03.2019 Фізична особа-підприємець Федюк Ігор Олегович звернувся до начальника Центрального РЕМ Акціонерного товариства "Одесаобленерго" з запитом б/н від 13.03.2019 про надання роз`яснень про те, яку саме нормативно-технічну документацію позивач повинен надати на виконання акту-вимоги №6009415 від 01.03.2019.
Позивач 13.03.2019 звернувся до Центрального РЕМ Акціонерного товариства "Одесаобленерго" з аналогічним за змістом запитом також стосовно акту-вимоги №6009359 від 01.03.2019.
У відповідь на обидва вищезазначені звернення відповідачем було надано лист №110/03-245 від 19.03.2019, в якому зазначено про те, що у зв`язку із переобладнанням внутрішньої електропроводки, здійсненим з метою збільшення споживання електричної потужності, позивач має надати до оператора системи розподілу електричної енергії (Центрального РЕМ Акціонерного товариства "Одесаобленерго") проект внутрішнього електропостачання для його погодження.
18.03.2019 відповідачем було складено попередження №110/03-235 від 18.03.2019 про припинення постачання електроенергії за невиконання акту-вимоги щодо приведення розрахункових засобів обліку у відповідність до вимог нормативних документів, з якого вбачається, що у зв`язку із невиконанням акту-вимоги №6009415 від 01.03.2019 щодо приведення розрахункових засобів обліку у відповідність вимогам нормативних документів на об`єкті, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, згідно з підпунктом 4 пункту 11.5.2 Кодексу систем розподілу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №310 від 14.03.2018, позивачу необхідно вжити заходи по відключенню електрообладнання та підготувати вимкнене обладнання для проведення його опломбування, при цьому у разі неприпинення електроспоживання своїми заходами 27.03.2019 електроспоживання буде припинено з живильних центрів.
Попередження №110/03-235 від 18.03.2019 не містить відмітки про його отримання Фізичною особою-підприємцем Федюком Ігорем Олеговичем, між тим, за твердженням позивача, вказаний документ ним було отримано 27.03.2019 засобами поштового зв`язку. На підтвердження направлення позивачу попередження №110/03-235 від 18.03.2019 відповідачем до суду першої інстанції подано копію фіскального чеку №6501212515044 від 19.03.2019.
27.03.2019 позивачем за участю ще двох осіб, а саме: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , складено акт огляду електроустановки, відповідно до якого о 13:45 27.03.2019 представниками Акціонерного товариства "Одесаобленерго" припинено електропостачання будівлі за адресою: АДРЕСА_1, підключеної до РУ-0,4 кВ ТП-2553 згідно з договором №2302 від 14.07.2005; в щиті обліку на наконечниках кабелю від ТП-2553 напругу не виявлено.
18.04.2019 позивачем за участю зазначених вище осіб оформлено акт огляду електроустановки, згідно з яким 18.04.2019 було проведено огляд щита обліку, встановленого за адресою: АДРЕСА_1, та підключеного до РУ-0,4 кВ ТП-2553 на підставі договору №2302 від 14.07.2005; станом на 14:00 18.04.2019 в щиті обліку виявлено напругу на наконечниках кабелю від ТП-2553, при цьому жодних попереджень про подачу напруги (усно або письмово) Фізичною особою-підприємцем Федюком Ігорем Олеговичем отримано не було.
З листа Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, №8018/20/9-19 від 24.04.2019, адресованого позивачу у відповідь на звернення останнього б/н від 29.03.2019, вбачається, що акти-вимоги №6009359 та №6009415 від 01.03.2019 не містять вимог щодо приведення засобів розрахункового обліку у відповідність до вимог нормативних документів та конкретних посилань на норми нормативно-правових актів, які не було дотримано споживачем (пункт 5.5.5 ПРРЕЕ містить 26 підпунктів), а тому відключення належного Фізичній особі-підприємцю Федюку Ігорю Олеговичу об`єкта, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , відбулося з недотриманням вимог пункту 11.5.2 глави 11.5 розділу XI Кодексу систем розподілу, що зумовлює обов`язок Акціонерного товариства "Одесаобленерго" відновити електропостачання на вказаний об`єкт.
За твердженням позивача, яким складено акт огляду електроустановки від 18.04.2019, та що не спростовується відповідачем, відновлення електропостачання на об`єкт споживача відбулося 18.04.2019.
Із матеріалів справи також вбачається, що при врегулюванні відносин за договором №2302 від 11.03.2010 шляхом укладення додаткової угоди б/н від 15.06.2016 сторони узгодили, що в процесі виконання вказаного договору використовуватимуть електронний документообіг у зв`язку з використанням Інтернет-сервісу, розміщеного на веб-сайті відповідача.
13.12.2018 Фізична особа-підприємець Федюк Ігор Олегович скріпив електронним цифровим підписом заяву-приєднання до умов договору про надання послуг з розподілу електричної енергії та заяву-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії, що підтверджується цифровим носієм (диском) з електронним цифровим підписом позивача, перевіреними судом першої інстанції на веб-порталі Державного підприємства "Національні інформаційні системи" Кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг "АЦСК ОРГАНІВ ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ": ca.informjust.ua/verify.
Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача вартості недовідпущеної ним у період з 27.03.2019 по 18.04.2019 електричної енергії у сумі 10951,60 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з доведеності факту неправомірного відключення відповідачем від електропостачання належного позивачу об`єкта у період з 27.03.2019 по 18.04.2019, що в силу узгоджених між сторонами умов договору №2302Ц від 11.03.2010, який не припинив свою дію в частині врегулювання правовідносин щодо нарахування штрафних санкцій, а також обмеження та припинення постачання електричної енергії, є належною підставою для нарахування Акціонерному товариству "Одесаобленерго" двократного розміру вартості недовідпущеної ним електроенергії.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Отже, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.
Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).
В силу статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Як обґрунтовано зазначено місцевим господарським судом, укладений між сторонами договір №2302Ц від 11.03.2010 став належною підставою виникнення у сторін за цим договором господарського зобов`язання відповідно до статей 173, 174 Господарського кодексу України (статті 11, 202, 509 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Підпунктами 2.2.1, 2.2.2 пункту 2.2 договору №2302Ц від 11.03.2010 передбачено, що Постачальник зобов`язується виконувати умови цього договору та постачати Споживачу електроенергію як різновид товару: в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (додаток "Обсяги постачання електричної енергії споживачу"); згідно з категорією струмоприймачів Споживача відповідно до правил улаштування електроустановок та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін"; із дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами; забезпечити отримання Споживачем електричної енергії на рівні дозволеної потужності для кожної з площадок вимірювання, погодженої сторонами в додатку "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".
У підпункті 3.1.2 пункту 3.1 договору №2302Ц від 11.03.2010 сторони узгодили, що Постачальник має право обмежувати або припиняти постачання електричної енергії Споживачу згідно з умовами розділу 6 цього договору відповідно до порядку, передбаченого Правилами користування електричною енергією.
В силу підпункту 6.1.3 пункту 6.1 договору №2302Ц від 11.03.2010 електропостачання Споживача може бути обмежене або припинене Постачальником електричної енергії з повідомленням Споживача письмово, телефонограмою або факсограмою про дату і час відключення чи обмеження споживання не пізніше, ніж за три робочі дні, зокрема, у разі невиконання вимог Постачальника щодо приведення засобів обліку у відповідність до вимог нормативних документів.
Відповідно до додатку 10.2 до договору №2302Ц від 11.03.2010 об`єктами Споживача, які живляться від мереж Постачальника, є магазин за адресою: АДРЕСА_1 та магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_2.
Як зазначалося вище, 01.03.2019 відповідачем було складено адресовані Фізичній особі-підприємцю Федюку Ігорю Олеговичу акти-вимоги №6009415 та №6009359 щодо точки обліку - нежилої будівлі за адресою: АДРЕСА_1, в яких зазначено про непогодження з оператором систем розподілу електричної енергії переобладнання внутрішньої електричної проводки та утримання власних мереж у стані, який не відповідає вимогам нормативно-технічної документації, у зв`язку з чим позивачу необхідно було у строк до 15.03.2019 надати до Центрального РЕМ Акціонерного товариства "Одесаобленерго" необхідну нормативно-технічну документацію (пункт 5.5.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії).
Згідно з пунктом 5.5.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, №312 від 14.03.2018 (далі - Правила роздрібного ринку електричної енергії), встановлені обов`язки споживача електричної енергії, зокрема: користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів) (підпункт 1); дотримуватися правил технічної експлуатації, правил безпеки під час експлуатації власних електроустановок, нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов укладених договорів (підпункт 5); забезпечувати належний технічний стан та безпечну експлуатацію своїх електроустановок та електроприладів згідно з вимогами нормативно-технічних документів та нормативно-правових актів України (підпункт 6); узгоджувати з оператором системи нові підключення та переобладнання внутрішньої електропроводки, здійснювані з метою збільшення споживання електричної потужності (підпункт 10); своєчасно вживати відповідних заходів для усунення виявлених порушень (підпункт 19); не допускати безоблікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж споживача, а також відшкодовувати збитки, завдані оператору системи та/або споживачу (основному споживачу), у разі виявлення безоблікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж споживача (підпункт 20); утримувати власні мережі у стані, що відповідає вимогам нормативних документів (підпункт 22); у разі приєднання нових субспоживачів до власних технологічних електричних мереж у межах дозволеної (договірної) потужності повідомити про це оператора системи та електропостачальника та ініціювати коригування дозволеної (договірної) потужності (зменшення дозволеної (договірної) потужності на величину дозволеної (договірної) потужності нових субспоживачів) (підпункт 24) тощо.
Колегія суддів враховує, що пункт 5.5.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії містить 26 підпунктів щодо обов`язків споживача, проте зміст актів-вимог №6009415 та №6009359 від 01.03.2019 не дозволяє однозначно ідентифікувати нормативне обґрунтування тверджень відповідача про обов`язок позивача надати нормативно-технічну документацію.
При цьому обов`язок споживача забезпечувати належний технічний стан та безпечну експлуатацію своїх електроустановок та електроприладів згідно з вимогами нормативно-технічних документів та нормативно-правових актів України, встановлений підпунктом 6 пункту 5.5.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії, не тотожній обов`язку споживача надати будь-яку нормативно-технічну документацію.
Отже, як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, акти №6009415 та №6009359 від 01.03.2019 не є вичерпними (повними), конкретно визначеними, точними та зрозумілими для споживача, тобто такими, які не припускають кількох варіантів тлумачення, що, в свою чергу, безумовно впливає на можливість позивача виконати відповідну вимогу Акціонерного товариства "Одесаобленерго" щодо надання певної документації.
13.03.2019 Фізична особа-підприємець Федюк Ігор Олегович звернувся до начальника Центрального РЕМ Акціонерного товариства "Одесаобленерго" з запитом б/н від 13.03.2019 про надання роз`яснень про те, яку саме нормативно-технічну документацію позивач повинен надати на виконання акту-вимоги №6009415 від 01.03.2019.
Аналогічний запит 13.03.2019 був направлений позивачем до Центрального РЕМ Акціонерного товариства "Одесаобленерго" стосовно акту-вимоги №6009359 від 01.03.2019.
У відповідь на обидва вищезазначені звернення відповідачем було надано лист №110/03-245 від 19.03.2019, в якому зазначено про те, що у зв`язку із переобладнанням внутрішньої електропроводки, здійсненим з метою збільшення споживання електричної потужності, позивач має надати до оператора системи розподілу електричної енергії (Центрального РЕМ Акціонерного товариства "Одесаобленерго") проект внутрішнього електропостачання для його погодження.
Таким чином, з листа Акціонерного товариства "Одесаобленерго" №110/03-245 від 19.03.2019 вбачається, що при складанні актів-вимог №6009415 та №6009359 від 01.03.2019 відповідач фактично послався на порушення позивачем підпункту 10 пункту 5.5.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії, а саме: обов`язку споживача узгоджувати з оператором системи нові підключення та переобладнання внутрішньої електропроводки, здійснювані з метою збільшення споживання електричної потужності.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Бочаров проти України" наголошує на тому, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом", проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.
Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).
За умовами статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Колегія суддів вбачає, що у матеріалах справи відсутні та Акціонерним товариством "Одесаобленерго" до місцевого господарського суду не подано жодного доказу на підтвердження порушення позивачем обов`язку з узгодження з відповідачем нових підключень та переобладнання внутрішньої електропроводки, здійснених з метою збільшення споживання електричної потужності.
18.03.2019 відповідачем було складено попередження №110/03-235 від 18.03.2019 про припинення постачання електроенергії за невиконання акту-вимоги щодо приведення розрахункових засобів обліку у відповідність до вимог нормативних документів, з якого вбачається, що у зв`язку із невиконанням акту-вимоги №6009415 від 01.03.2019 щодо приведення розрахункових засобів обліку у відповідність вимогам нормативних документів на об`єкті, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, згідно з підпунктом 4 пункту 11.5.2 Кодексу систем розподілу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №310 від 14.03.2018, позивачу необхідно вжити заходи по відключенню електрообладнання та підготувати вимкнене обладнання для проведення його опломбування, при цьому у разі неприпинення електроспоживання своїми заходами 27.03.2019 електроспоживання буде припинено з живильних центрів.
Відповідно до 11.5.1 Глави 11.5 Розділу ХІ Кодексу систем розподілу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, №310 від 14.03.2018 (далі - Кодекс систем розподілу), послуги з розподілу електричної енергії надаються користувачу безперервно, крім випадків, передбачених договором про надання послуг з розподілу електричної енергії та цим Кодексом.
Пунктом 11.5.2 Глави 11.5 Розділу ХІ Кодексу систем розподілу визначені випадки припинення розподілу електричної енергії, зокрема, за ініціативою адміністратора комерційного обліку за невиконання обґрунтованих вимог щодо приведення засобів розрахункового обліку до вимог щодо технічного стану, передбаченого Кодексом комерційного обліку.
Згідно з підпунктом 3 пункту 3.2 Глави 3 Розділу ІІІ Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, №311 від 14.03.2018, постачальники послуг комерційного обліку (ППКО) мають право вимагати від власника точки комерційного обліку (ВТКО) приведення вузла обліку електричної енергії (ВОЕ) до вимог цього Кодексу самостійно або із залученням ППКО.
Суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що акти №6009415 та №6009359 від 01.03.2019 містять вимоги щодо надання позивачем нормативно-технічної документації, а не стосовно приведення розрахункових засобів обліку, розташованих на об`єкті за адресою: АДРЕСА_1, у відповідність до вимог нормативних документів.
Крім того, зазначені акти-вимоги не містять конкретних посилань на положення нормативно-правових актів, які не було дотримано споживачем.
27.03.2019 позивачем за участю ще двох осіб, а саме: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , складено акт огляду електроустановки, відповідно до якого о 13:45 27.03.2019 представниками Акціонерного товариства "Одесаобленерго" припинено електропостачання будівлі за адресою: АДРЕСА_1, підключеної до РУ-0,4 кВ ТП-2553 згідно з договором №2302 від 14.07.2005; в щиті обліку на наконечниках кабелю від ТП-2553 напругу не виявлено.
У підпункті 3.1.2 пункту 3.1 договору №2302Ц від 11.03.2010 сторони узгодили, що Постачальник має право обмежувати або припиняти постачання електричної енергії Споживачу згідно з умовами розділу 6 цього договору відповідно до порядку, передбаченого Правилами користування електричною енергією.
В силу підпункту 6.1.3 пункту 6.1 договору №2302Ц від 11.03.2010 електропостачання Споживача може бути обмежене або припинене Постачальником електричної енергії з повідомленням Споживача письмово, телефонограмою або факсограмою про дату і час відключення чи обмеження споживання не пізніше, ніж за три робочі дні, зокрема, у разі невиконання вимог Постачальника щодо приведення засобів обліку у відповідність до вимог нормативних документів.
Попередження №110/03-235 від 18.03.2019 не містить відмітки про його отримання Фізичною особою-підприємцем Федюком Ігорем Олеговичем, між тим, за твердженням позивача, вказаний документ ним було отримано засобами поштового зв`язку 27.03.2019, тобто в день проведення відключення електроенергії.
На підтвердження направлення позивачу попередження №110/03-235 від 18.03.2019 відповідачем до суду першої інстанції подано копію фіскального чеку №6501212515044 від 19.03.2019, зі змісту якого неможливо встановити, який саме документ та за якою адресою був направлений. Зазначений фіскальний чек є лише доказом надання (оплати) послуг поштового зв`язку та не дає можливості суду перевірити вміст поштового відправлення.
Таким чином, з огляду на те, що попередження №110/03-235 від 18.03.2019 було складено відповідачем на підставі актів №6009415 та №6009359 від 01.03.2019, які не містять вимог щодо приведення позивачем засобів обліку у відповідність до вимог нормативних документів, а також беручи до уваги відсутність у матеріалах справи належних у розумінні приписів статті 76 Господарського процесуального кодексу України доказів отримання позивачем вказаного попередження за три робочі дні до відключення електрообладнання останнього від джерел живлення, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про неправомірність проведеного відповідачем відключення від електропостачання належного Фізичній особі-підприємцю Федюку Ігорю Олеговичу об`єкта, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 27.03.2019 по 18.04.2019.
Щодо доводів скаржника про необґрунтованість застосування до спірних правовідносин положень договору №2302Ц від 11.03.2010, колегія суддів зазначає наступне.
11.06.2017 набув чинності Закон України "Про ринок електричної енергії", пунктом 23 розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" якого визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про електроенергетику", крім: визначення термінів "енергогенеруючі компанії", "енергопостачальники", "оптовий ринок електричної енергії України", "учасники оптового ринку електричної енергії України", "граничні показники", "поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптового ринку електричної енергії", "алгоритм оптового ринку електричної енергії", "оптове постачання електричної енергії", "уповноважений банк", передбачених статтею 1, які втрачають чинність з дати початку дії нового ринку електричної енергії; статті 9, яка втрачає чинність через 12 місяців з дня набрання чинності цим Законом; абзаців першого і другого частини другої статті 12, які втрачають чинність з дати початку дії нового ринку електричної енергії; статей 15, 15-1, 17, які втрачають чинність з дати початку дії нового ринку електричної енергії; Закон України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України".
Пунктом 13 розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що ліцензії на провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та постачання електричної енергії за регульованим тарифом підлягають анулюванню з 01.01.2019. До анулювання зазначених ліцензій діяльність з розподілу та постачання електричної енергії провадиться на підставі чинних ліцензій, що були видані до дня набрання чинності цим Законом.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, №1345 від 06.11.2018 анульовано Акціонерному товариству "Одесаобленерго" з 01.01.2019 ліцензію на право провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, видану відповідно до постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України №157 від 16.10.1996, та ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, видану відповідно до постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України №158 від 16.10.1996, на підставі пункту 13 розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії".
Водночас на підставі пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, №1345 від 06.11.2018 відповідачу видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності, а саме: на території Одеської області в межах розташування системи розподілу електричної енергії, що перебуває у власності Акціонерного товариства "Одесаобленерго", та електричних мереж інших власників, які приєднані до мереж ліцензіата (з якими укладені відповідні договори згідно з законодавством). Даний пункт постанови набув чинності з 01.01.2019.
В силу пункту 2 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, №312 від 14.03.2018 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил роздрібного ринку електричної енергії здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.
Згідно з пунктом 4 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" операторам систем розподілу (далі - ОСР) доручено укласти договори про надання послуг з розподілу електричної енергії, які укладаються зі споживачем, з усіма споживачами, електроустановки яких приєднані на території діяльності ОСР. Договір розробляється ОСР на основі істотних умов, визначених Кодексом систем розподілу, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №310 від 14.03.2018, та типової форми, встановленої Правилами роздрібного ринку електричної енергії, і розміщується на сайті ОСР, у засобах масової інформації і в пунктах обслуговування споживачів ОСР. ОСР шляхом безпосереднього вручення персоналом ОСР або з рахунком, або поштовим відправленням надає споживачу заяву-приєднання до зазначеного договору, яка формується за базами даних вертикально інтегрованого суб`єкта господарювання та містить ЕІС-коди точок комерційного обліку об`єкта споживача. Надання такої заяви-приєднання є пропозицією споживачу про приєднання до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах діючого договору про користування або постачання електричної енергії (індивідуальні характеристики об`єкта, потужність, клас надійності, ідентифікаційні коди, особливості обліку тощо). Договір вважається укладеним з дати підписання споживачем заяви-приєднання до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, яка повертається споживачем на адресу ОСР, та/або сплати за рахунком (квитанцією), який надсилається (надається) одночасно з договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, та/або з дати, указаної у заяві-приєднанні, якщо споживач протягом указаного в заяві-приєднанні терміну не звернувся до ОСР із запереченнями щодо укладення договору в цілому або щодо окремих умов договору та спожив будь-який обсяг електричної енергії.
За умовами пункту 2 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил роздрібного ринку електричної енергії здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.
Місцевим господарським судом встановлено, що при врегулюванні відносин за договором №2302 від 11.03.2010 шляхом укладення додаткової угоди б/н від 15.06.2016 сторони узгодили, що в процесі виконання вказаного договору використовуватимуть електронний документообіг у зв`язку з використанням Інтернет-сервісу, розміщеного на веб-сайті відповідача.
13.12.2018 Фізична особа-підприємець Федюк Ігор Олегович скріпив електронним цифровим підписом заяву-приєднання до умов договору про надання послуг з розподілу електричної енергії та заяву-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії, що підтверджується цифровим носієм (диском) з електронним цифровим підписом позивача, перевіреними судом першої інстанції на веб-порталі Державного підприємства "Національні інформаційні системи" Кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг "АЦСК ОРГАНІВ ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ": ca.informjust.ua/verify.
З огляду на викладене, колегія суддів вбачає, між 13.12.2018 між сторонами було укладено публічний договір про надання послуг з розподілу електричної енергії.
Пунктом 6 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" визначено, що до укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, який укладається зі споживачем, договірні відносини між споживачем та суб`єктом господарювання, що провадить діяльність з розподілу електричної енергії на підставі ліцензії з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами (або ОСР як правонаступником за договорами про користування електричною енергією та договорами про постачання електричної енергії), урегульовуються окремими положеннями діючих договорів про користування електричною енергією або договорів про постачання електричної енергії (у частині взаємовідносин споживача і електророзподільної організації), які не суперечать вимогам чинного законодавства у сфері електроенергетики. Зокрема, сторони керуються вимогами діючих договорів про користування електричною енергією (про постачання електричної енергії) з питань потужності, якості електроенергії, окремих процедурних питань тощо. У разі виникнення суперечності між нормами діючих договорів про користування електричною енергією (про постачання електричної енергії) та нормами законодавства про електроенергетику сторони керуються вимогами чинного законодавства. Після укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії договори про користування електричною енергією та договори про постачання електричної енергії продовжують свою дію в частині регулювання відносин щодо заборгованості/переплати за цими договорами з відповідними правами та обов`язками, пов`язаними з такою заборгованістю/переплатою, а також щодо нарахування пені, неустойки, обмеження та припинення постачання електричної енергії тощо. В іншій частині договори про користування електричною енергією та договори про постачання електричної енергії припиняють свою дію.
Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що договір №2302Ц від 11.03.2010 не припинив свою дію в частині регулювання відносин сторін щодо нарахування пені, неустойки, а також обмеження та припинення постачання електричної енергії.
Посилання скаржника на те, що договір №2302Ц від 11.03.2010 припинив свою дію з 31.12.2018 у зв`язку з відсутністю у позивача заборгованості/переплати за вказаним договором, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки зазначені твердження ґрунтуються на невірному тлумаченні апелянтом положень пункту 6 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018, яким чітко передбачено, що вказані договори про постачання електричної енергії продовжують свою дію не лише в частині регулювання відносин щодо заборгованості/переплати за цими договорами, а також в частині регулювання відносин щодо обмеження та припинення постачання електричної енергії.
Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Згідно з приписами статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з приписами статті 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
У разі перерви в постачанні електричної енергії Споживачу з вини Постачальника електричної енергії понад встановлені для струмоприймачів відповідної категорії терміни Постачальник несе відповідальність перед Споживачем у вигляді двократного розміру вартості недовідпущеної електричної енергії (підпункт 4.1.2 пункт 4.1 договору №2302Ц від 11.03.2010).
Колегія суддів зауважує, що під час розгляду позовних вимог про стягнення штрафних санкцій з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи господарський суд повинен перевірити здійснений позивачем розрахунок заявлених до стягнення грошових коштів, при цьому обґрунтованість проведеного позивачем розрахунку безпосередньо залежить від правильності визначення ним періоду відповідних нарахувань.
Суд апеляційної інстанції враховує, що позивачем обґрунтовано визначено період нарахування відповідачу штрафних санкцій з 27.03.2019 (дата відключення електроенергії) до 18.04.2019 (дата підключення електроенергії), а відтак кількість днів припинення постачання електроенергії становить 22 дні (без врахування дати підключення).
Під час проведення розрахунку двократного розміру вартості недовідпущеної електричної енергії Фізичною особою-підприємцем Федюком Ігорем Олеговичем використано середньодобовий обсяг споживання за лютий місяць 2019 року, який складає 87 кВт (2436(загальний обсяг споживання)/28(кількість днів у місяці)=87 кВт), при цьому надані позивачем до суду першої інстанції обсяги споживання за період жовтень місяць 2018 року - березень місяць 2019 року відповідачем не заперечуються, а розмір визначеного позивачем середньодобового обсягу споживання ним електроенергії за лютий місяць 2019 року Акціонерним товариством "Одесаобленерго" не спростовано, як і не подано останнім до суду жодного контр-розрахунку.
Перевіривши виконаний позивачем розрахунок заявленої до стягнення вартості недовідпущеної Акціонерним товариством "Одесаобленерго" у період з 27.03.2019 по 18.04.2019 електричної енергії у сумі 10951,60 грн, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про його арифметичну правильність та обґрунтованість.
Доводи апелянта про те, що втрата чинності Законом України "Про електроенергетику" свідчить про відсутність правових підстав для нарахування останньому двократної вартості недовідпущеної електричної енергії, колегією суддів оцінюються критично, оскільки вищезазначена відповідальність застосовується до відповідача не на підставі частини тринадцятої статті 24 Закону України "Про електроенергетику", яка втратила чинність, а на підставі узгоджених сторонами умов договору №2302Ц від 11.03.2010 в частині, яка не припинила свою дію після укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії.
Враховуючи вищевикладене, з огляду на неправомірність проведеного відповідачем відключення від електропостачання належного Фізичній особі-підприємцю Федюку Ігорю Олеговичу об`єкта, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 27.03.2019 по 18.04.2019, та, як наслідок, наявність правових підстав для притягнення Акціонерного товариства "Одесаобленерго" до відповідальності у вигляді нарахування останньому двократного розміру вартості недовідпущеної електричної енергії, а також беручи до уваги обґрунтованість виконаного позивачем розрахунку заявлених до стягнення штрафних санкції, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову.
В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Одесаобленерго" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 13.11.2019 у справі №916/1866/19 - без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Одесаобленерго".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та у строки, визначені статтями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 02.03.2020.
Головуючий суддя С.В. Таран
Суддя Л.О. Будішевська
Суддя О.Ю. Аленін
