СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2024 року м. Харків Справа № 922/5079/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Стойка О.В., суддя Медуниця О.Є. , суддя Попков Д.О.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області, Харківська обл., смт Безлюдівка на рішення Господарського суду Харківської області від 19.02.2024 року у справі №922/5079/23,
за позовом - Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області, Харківська обл., смт Безлюдівка
до - Фізичної особи-підприємця Саакяна Арамаіса Спартаковича, м.Харків
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Північно-Східного офісу Держаудитслужби, м. Харків
про стягнення суми завищення вартості виконаних робіт у розмірі 294 524,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2023року Безлюдівська селищна рада Харківського району Харківської області (далі - Позивач) звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Саакяна Арамаіса Спартаковича (далі - Відповідач), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Північно-Східного офісу Держаудитслужби, м. Харків (далі- Третя особа) про стягнення суми завищення вартості виконаних робіт у розмірі 294524,00 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 19.02.2024 року у задоволенні вищезазначених позовних вимог відмовлено у повному обсязі.
Позивач, не погодившись з вищезазначеним рішенням, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою, за змістом якої просив означене рішення скасувати та ухвалити нове - про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги Позивач зазначає, що судом першої інстанції не було в повному обсязі досліджено всі обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а саме:
-суд не дослідив обставин несення Позивачем додаткових витрат, оскільки Відповідач навмисно завищив об`єми виконаних робіт або приховав факт виконання у меншому об`ємі, аніж було визначено Договором;
- у даних правовідносинах сторін наявні всі чотири складових для стягнення збитків на користь Позивача;
- суд першої інстанції під час розгляду справи безпідставно надав перевагу доказам Відповідача, прийнявши до уваги заключення про дослідження властивостей будівельних матеріалів та висновок експертів ННЦ «Інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса», оскільки це є недостовірними та недопустимими доказами;
- суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги акт ревізії, який свідчить про завищення вартості виконаних робіт з боку Відповідача.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду у справі №922/5079/23 від 05.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача на означене судове рішення та встановлено строк учасникам справи для надання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи у строк до 15.03.2024р. (включно). Вказаною ухвалою повідомлено учасників справи про розгляд апеляційної скарги без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в світлі частини 10 статті 270 ГПК України, оскільки ціна позову в означеній справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідач надіслав на адресу суду відзив на апеляційну скаргу, яким заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважав рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, зокрема зазначив, що:
- роботи, виконані Відповідачем були прийняті Позивачем без заперечень та зауважень, про що свідчить підписаний акт, а сума, яка в ньому зазначена не перевищує договірну ціну, узгоджену сторонами в Договорі, до того ж відповідальна особа, яка фактично здійснювала контроль за якістю та обсягами фактично виконаних робіт, жодних зауважень та заперечень не висловлювала;
- наданий Позивачем акт ревізії не породжує обов`язкових юридичних наслідків для Відповідача, оскільки він складений за його відсутності, а зазначені в ньому відомості спростовуються наданими до суду першої інстанції заключенням спеціалістів лабораторії ХНАДУ №1550/35 від 13.12.2023 та висновком експертів ННЦ «Інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса» від 22.12.2023 № 25010/25547, відповідно до яких обсяги та вартість, відповідають обсягам та вартості робіт, визначених Договором;
- виявлені контролюючим органом та вказані в Акті ревізії порушення не впливають на умови укладеного між сторонами Договору та не можуть їх змінювати;
- в матеріалах справи відсутній належно оформлений двосторонній акт чи інший документ, який би свідчив про виявлені Позивачем відступи від умов Договору підряду або інші недоліки, з підтвердженням повідомлення про них Відповідачу в порядку п. 2.2- 2.5 та п.4.1 Договору.
Третя особа у поясненнях до апеляційної скарги зазначила, що у даному випадку наявні всі чотири складових, необхідні для встановлення наявності цивільного правопорушення, а саме:
- порушення Відповідачем своїх обов`язків через невизначення ним вартості підрядних робіт;
-наявність збитків, завданих Відповідачем завищення вартості підрядних робіт;
- причинний зв`язок між діями (бездіяльністю) Відповідача та негативними наслідками, які виявились результатом таких дій(бездіяльності);
- вина Відповідача полягає у здійсненні розрахунку та завищення вартості підрядних робіт за Договором з порушенням чинного законодавства.
Висновки експертів Національного наукового центру «Інститут судових експертів ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» та заключення про дослідження властивостей будівельних матеріалів, що використовувалися на об`єкті Третя особа вважала неналежними доказами, складеними в порушення законодавства про судову експертизу, на замовлення Відповідача та для пред`явлення до суду по даній справі.
Враховуючи положення ч. ч. 13, 14 ст. 8 ГПК України, фіксація розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, виходячи із наступного.
Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:
-укладення 22.11.2022 між сторонами Договору послуги з поточного ремонту дороги № 18/11/22-111, відповідно до умов п. 1.1 якого Позивач доручає, а Відповідач зобов`язується з використанням власної техніки та матеріалів надати послуги з поточного ремонту дороги по вул. Незалежності в смт Безлюдівка Харківського району Харківської області за кодом ДК 021:2015: 45230000-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг: вирівнювання поверхонь, а Позивач- прийняти і сплатити за надані послуги в кількості, згідно Акту (форма КБ-2в);
-укладення 22.11.2022 між Позивачем та ФОП Середою Сергієм Михайловичем з метою контролю за якістю та обсягами фактично виконаних робіт Відповідачем та на виконання п. 4.1 Договору від 22.11.2022 № 18/11/22-111 - Договору на послуги з технічного нагляду від № 1-ТН, за умовами якого ФОП зобов`язався здійснити послуги з технічного нагляду на: Поточний ремонт дороги по вул. Незалежності в смт Безлюдівка Харківського району Харківської області, а Позивач- прийняти та сплатити надані послуги в кількості, згідно Акту виконаних робіт;
- виконання Відповідачем та прийняття Позивачем виконаних робіт (наданих послуг) з поточного ремонту дороги на загальну суму 930427,00 грн, про що свідчать підписані та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень щодо якості та кількості акт № 1 від 01.12.2022 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2022 року (форма КБ-2в) та довідка від 01.12.2022 про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2022 року (форма № КБ-3);
-оплата Позивачем наданих послуг в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 1118 від 06.12.2022 на суму 930427,00 грн;
- проведення Третьою особою з 24.07.2023 по 25.09.2023 ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Позивача за період з 01.01.2021 по 30.06.2023, за результатами якої нею складено акт ревізії №202020-22/04 від 02.10.2023, за змістом якого встановлено невідповідність між фактично виконаними Відповідачем обсягами робіт та обсягами робіт, вказаними в актах № КБ-2 (актах приймання виконаних будівельних робіт) на суму 930427,00 грн, тобто порушення п. 6.4 Настанови з визначення вартості будівництва, затвердженої Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 № 281, із завищенням вартості виконаних робіт на суму 294524,00 грн;
-звернення Позивача до Відповідача з претензією від 18.10.2023 № 03-22/2379 про відшкодування суми завищення вартості виконаних робіт у розмірі 294524,00 грн., яка залишена Відповідачем без задоволення.
Зазначені обставини сторонами не оспорюються.
Наведені обставини стали підставою до звернення до суду з відповідним позовом про стягнення суми завищення вартості виконаних робіт у розмірі 294 524,00грн.
Відповідач в суді першої інстанції заперечував проти позову, посилаючись на відсутність заперечень та зауважень з боку Позивача та особи, яка здійснювала нагляд за виконанням робіт, при підписанні акту виконаних робіт, вважав, що виявлені контролюючим органом та вказані в Акті ревізії від 02.10.2023 № 202020-22/04 порушення не впливають на умови укладеного між сторонами Договору та не можуть їх змінювати, не зумовлюють виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, а лише фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась. На підтвердження своїх заперечень Відповідач надав заключення спеціалістів лабораторії ХНАДУ № 1550/35 від 13.12.2023 та висновок експертів ННЦ «Інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» від 22.12.2023 № 25010/25547, згідно з яким обсяги та вартість виконаних Відповідачем робіт відповідає обсягам та вартості робіт, визначеним Договором підряду.
У письмових поясненнях, наданих до суду першої інстанції, Третя особа підтримувала позовні вимоги, вважала їх законними та обґрунтованими, вважаючи, що Відповідачем завищено фактичні обсяги виконаних робіт на суму 294524,00 грн і на теперішній час завищену вартість робіт Позивачу не відшкодовано, що підтверджується актом ревізії від 02.10.2023 № 202020-22/04. Зазначала, що в ході ревізії представник технічного нагляду ФОП Середа С.М. повернув на користь бюджету зайво отримані кошти за ненадання послуг з технічного нагляду по об`єкту «Поточний ремонт дороги по вул. Незалежності в смт Безлюдівка» в сумі 4405,98 грн.
Відмовляючи в задоволенні позову, господарський суд вважав, що посилання Позивача на результати проведеного Східним офісом Держаудитслужби аудиту згідно актом ревізії від 02.10.2023 № 202020-22/04, як на підставу заявлених позовних вимог, є необґрунтованими з огляду на те, що виявлені органом аудиту порушення не впливають на умови укладеного між сторонами правочину - Договору підряду та не можуть їх змінювати.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що їх не спростовують, виходячи з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до ст.193 ГК України, ст.525, ст.526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться.
Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно з ст. 875 Цивільного кодексу України (ст. 318 Господарського кодексу України) за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно- кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Згідно ч.1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
В силу ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником та прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Так, підписання замовником акту здачі-прийняття робіт, який є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за виконані роботи.
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч.1 ст.854 ЦК України).
Відповідно до статті 857 Цивільного кодексу України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а у разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру.
Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.
Згідно із статтею 858 Цивільного кодексу України, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором. Підрядник має право замість усунення недоліків роботи, за які він відповідає, безоплатно виконати роботу заново з відшкодуванням замовникові збитків, завданих простроченням виконання. У цьому разі замовник зобов`язаний повернути раніше передану йому роботу підрядникові, якщо за характером роботи таке повернення можливе. Якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.
Відповідно до ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст.225 Кодексу до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Обов`язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв`язку між діями особи та збитками, які складають об`єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.
Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань (виключає його відповідальність).
Тобто, слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача збитків є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи безумовним наслідком такої протиправної поведінки.
В матеріалах справи наявний підписаний між Позивачем та Відповідачем акт № 1 від 01.12.2022 про приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2022 року (форма КБ-2в) та Довідка від 01.12.2022 про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2022 року (форма № КБ-3) на загальну суму 930427,00грн.
Відтак, факт виконання укладеного між сторонами Договору підряду, прийняття Позивачем робіт за цим Договором та проведення повного розрахунку за виконані роботи з Відповідачем свідчать про відсутність порушення господарського зобов`язання.
Посилання Позивача на акт ревізії від 02.10.2023 № 202020-22/04, складений контролюючим органом як на належний і достатній доказ недобросовісного виконання Відповідачем своїх зобов`язань та завдання Позивачу шкоди, є необґрунтованими з наступних підстав.
Згідно з п. 3 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 550 від 20.04.2006 р., акт ревізії - документ, який складається посадовими особами органу державного фінансового контролю, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід`ємною частиною акта.
У даному випадку акт ревізії складено з приводу наявності певних порушень в діяльності Позивача, і вказаний акт містить лише висновки органу, який його склав, він не є рішенням суду, а тому викладені в такому акті висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто сам лише акт ревізії не є підставою для стягнення з Відповідача коштів, одержаних останнім відповідно до умов договорів.
Судом враховано, що сам по собі акт ревізії, складений за наслідками проведення перевірки діяльності позивача, не визначений законодавством як безумовний доказ господарського чи цивільно-правового правопорушення. Цей документ є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. При цьому, обставини, вказані в такому акті ревізії, в господарському судочинстві повинні підтверджуватися належними доказами у відповідності до ст.ст. 73, 74, 76-79 ГПК України.
За умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10.09.2013 у справі №21-237а13, постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №9171064/17, від 16.10.2018 у справі № 910/23357/17, від 06.07.2018 у справі №904/7287/17, від 21.05.2018 у справі № 922/2310/17, від 13.02.2018 у справі №910/12793/17 та від 26.03.2019 у справі №910/26948/15.
Крім того, акт ревізії не може встановлювати обов`язкових правил для сторін за господарсько-правовим договором в силу ст. 19 Господарського кодексу України, яка прямо забороняє втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади.
Оскільки правовідносини між сторонами спору є договірними, акт аудиторської служби не є підставою для безспірного визнання наявності порушень в діях Відповідача щодо завищення вартості та обсягів робіт, а тому такий доказ має оцінюватись у сукупності з іншими належними доказами.
Таким чином, акт ревізії фінансово-господарської діяльності не може розглядатись
і як безумовна підстава виникнення господарсько-правового зобов`язання Відповідача повернути сплачені йому Позивачем кошти.
Слід також зазначити, що ані Позивачем, ані Третьою особою у судовому порядку не порушувалося питання про визнання недійсним Договору (повністю чи в частині) з підстав порушення законодавства при визначенні ціни роботи, тобто не спростовано у встановленому порядку презумпцію правомірності Договору підряду.
Крім зазначеного, слід також відмітити, що заявляючи позовні вимоги про стягнення коштів, що є предметом спору, Позивачем кваліфіковано вказані кошти як збитки, однак обов`язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків.
Однак, жодних розрахунків або ж інших документів, що підтверджують розмір
збитків Позивачем не надано, а матеріалами справи підтверджується, що Відповідач належним чином та в повному обсязі виконав роботи за укладеним з Позивачем Договором.
Таким чином, Позивачем не доведено склад правопорушення, а посилання на акт ревізії не може бути підставою для задоволення позову про відшкодування збитків, оскільки згідно з вимогами ст.ст.610, 611, 858, 883 ЦК України збитки є правовим наслідком порушення зобов`язання, їх склад підлягає окремому доказуванню.
Враховуючи вищевикладене, Позивачем в установленому ст.74, 76 Господарського процесуального кодексу України порядку не доведено належними та допустимими доказами протиправної поведінки Відповідача у вигляді порушення договірного зобов`язання, яка спричинила шкідливий результат для зобов`язаного контрагента, а відтак не може вважатися доведеним причинний зв`язок між заподіяною шкодою та поведінкою відповідача.
Доводи апеляційної скарги про наявність усіх чотирьох складових елементів для стягнення збитків не підтвердились внаслідок апеляційного перегляду судового рішення.
Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків експертів, наданих Відповідачем обставинам справи та надання переваги таким доказам під час прийняття рішення судом першої інстанції, спростовуються наступним.
Так, відповідно до частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін.
За змістом статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу. Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Статтею 101 ГПК України визначено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
З огляду на викладене, висновок експерта є рівноцінним з іншими видами доказів.
Висновок експерта не є обов`язковим для суду, оскільки жоден доказ не має заздалегідь установленої сили. Експертний висновок оцінюється судом сукупно з іншими доказами.
Метою оцінки є з`ясування можливості використання даного висновку як джерела фактів, на яких ґрунтується вирішення справи по суті, і водночас самих цих фактів як доказів. Як будь-які інші докази, висновок експерта оцінюється на предмет його допустимості, належності, достовірності та достатності для вирішення справи.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції в порядку статті 86 ГПК України оцінював наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, серед яких, зокрема, і заключення спеціалістів лабораторії ХНАДУ №1550/35 від 13.12.2023 та висновок експертів ННЦ «Інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса» від 22.12.2023 №25010/25547, наданий Відповідачем.
Висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ґрунтувався на оцінці ним встановлених обставинах справи, оскільки за умови підписаного сторонами акту виконаних робіт суд визнав акт ревізії неналежним доказом наявності недоліків у виконанні робіт Відповідачем, або порушення ним інших умов Договору, а висновки експертів судом були оцінені на рівні усіх доказів загалом.
За таких обставин, враховуючи принципи змагальності та рівності сторін, предмет доказування, колегія суддів вважає, що Скаржник аргументовано не довів в чому саме полягає необґрунтованість прийняття судом першої інстанції означених висновків експертів, виготовлених на замовлення Відповідача, оскільки незгода з такою дією суду першої інстанції сама по собі не може бути підставою для висновку, що судом допущено у цій частині порушення норм процесуального або матеріального права, які є підставою для скасування оскарженого рішення.
Відтак, доводи Позивача про необґрунтоване надання судом першої інстанції переваги доказам Відповідача є необґрунтованими, спростовуються змістом мотивувальної частини рішення суду першої інстанції.
Інших доводів на спростування означеного апеляційна скарга Позивача не містить.
За таких підстав, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, приймаючи означене рішення, в повній мірі дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.
На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 19.02.2024 року у справі №922/5079/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на заявника апеляційної скарги.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області, Харківська обл., смт. Безлюдівка на рішення Господарського суду Харківської області від 19.02.2024 року у справі №922/5079/23 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 19.02.2024 року у справі №922/5079/23 залишити без змін.
Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, віднести на Безлюдівську селищну раду Харківського району Харківської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя О.В. Стойка
Суддя О.Є. Медуниця
Суддя Д.О. Попков
