Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
. 19 жовтня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/6443/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "ФОНЛІС" до Полтавської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В:
15 червня 2021 року позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавської міської ради, в якій просить суд:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо розгляду відповідно до вимог закону заяви позивача від 11 січня 2021 року про погодження меж земельної ділянки;
зобов`язати відповідача розглянути відповідно до вимог закону заяву позивача від 11 січня 2021 року про погодження меж земельної ділянки та прийняти на пленарному засіданні ради рішення про погодження меж земельної ділянки позивача для обслуговування приміщення, яке належить ПП "ФОНЛІС" на праві приватної власності та розташоване на земельній ділянці за адресою: вул. Європейська, 153, м. Полтава.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що за результатами розгляду відповідачем, як землевласником земельної ділянки, на якій розташований виробничий будинок з господарськими будівлями і спорудами ПП "ФОНЛІС", заява позивача про погодження меж земельної ділянки не призначена до розгляду Полтавською міською радою в порядку, передбаченому положеннями Земельного кодексу України, а відтак за результатами її розгляду відповідачем не ухвалено відповідного рішення.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17 червня 2021 року зазначену позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
07 липня 2021 року судом отримано відзив на позов, у якому відповідач проти позову заперечував з тих підстав, що у нього відсутні повноваження для вирішення ініційованого позивачем питання, а тому за результатами вивчення поданої ПП "ФОНЛІС" заяви постійною комісією з питань регулювання земельних відносин, охорони довкілля, природокористування Полтавської міської радої інформація останньої була взята до відома.
У відповіді на відзив, позивач наполягав на бездіяльності відповідача що полягає у нерозгляді поданої позивачем заяви в порядку, передбаченому Земельним кодексом України з прийняттям відповідного рішення.
Ухвалою, постановленою без виходу суду до нарадчої кімнати, від 22 вересня 2021 року закрито підготовче судове засідання, справу призначено до розгляду по суті.
Будучи завчасно та належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, сторони в судове засідання не з`явились.
Відповідач надав суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, мотивоване участю представника Полтавської міської ради в іншому судовому засіданні.
Частиною третьою статті 43 КАС України передбачено, що здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України, юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.
Оскільки позивачем у справі є орган місцевого самоврядування, то представляти інтереси останнього в суді може як його уповноважений представник, так і керівник.
Доказів на підтвердження об`єктивної неможливості представляти інтереси Полтавської міської ради в суді іншими особами, зокрема, її керівником, суду не надано.
Враховуючи вищевикладене, клопотання відповідача судом визнано необґрунтованим, з огляду на що залишене без задоволення.
Згідно з частиною дев`ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка або експерта, суд 13 жовтня 2021 року перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали позовної заяви, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Судом встановлено, що позивачу на праві приватної власності належить виробничий будинок з господарськими будівлями і спорудами по вул. Європейськів, 153 у місті Полтава. Даний факт не заперечувався і відповідачем.
У подальшому позивач отримав дозвіл на на розробку проекту розподілу території з метою визначення меж земельної ділянки та земельної частки для обслуговування адміністративного корпусу (частини будівлі) за адресою: вул. Європейська, 153, м. Полтава.
На підставі вищевказаного дозволу ТОВ "Фірма "Архімісто" розробило вказаний проект.
З метою доопрацювання проекту розподілу території з метою визначення меж земельної ділянки та земельної частки для обслуговування адміністративного корпусу (частини будівлі) за адресою: вул. Європейська, 153, м. Полтава у позивача виникла необхідність погодити межі земельної ділянки із суміжними землекористувачами.
Звернення позивача до суміжних землекористувачів не призвели до отримання позитивного результату, а відтак 11 січня 2021 року ПП "ФОНЛІС" звернулось до Полтавської міської ради як до землевласника цієї земельної ділянки з вимогою про погодження меж земельної ділянки, на якій розташований об`єкт нерухомого майна позивача.
За результатами розгляду вищевказаного звернення відповідач на засіданні постійної комісії за питань регулювання земельних відносин, охорони довкілля, природокористування Полтавської міської ради прийняв оформлене протоколом цієї комісії рішення від 18 лютого 2021 року: "взяти до відома інформацію, надану у зверненні ПП "ФОНЛІС".
Позивач, не погоджуючись із порядком розгляду його заяви, звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Завданням адміністративного судочинства, згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Згідно вимог частини першої статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
За приписами частин першої та п`ятої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Статтею 120 Земельного кодексу України врегульовано, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває в оренді, у користуванні на праві емфітевзису, суперфіцію у відчужувача (попереднього власника), до набувача одночасно переходить відповідно права оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, крім випадків, визначених частиною четвертою цієї статті. Волевиявлення орендодавця (власника) та внесення змін до договору оренди землі, емфітевзису, суперфіцію із зазначенням нового орендаря (користувача) земельної ділянки не вимагається. У разі набуття окремої частки у праві спільної власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, якщо такий об`єкт розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні відчужувача (попереднього власника) на праві оренди, емфітевзису, суперфіцію, набувач має право вимагати внесення змін до договору оренди землі, емфітевзису, суперфіцію з визначенням його співорендарем (співкористувачем) земельної ділянки, а до внесення змін до відповідного договору зобов`язаний відшкодовувати орендарю (користувачу) частину орендної плати (плати за користування земельною ділянкою) відповідно до належної йому частки у праві власності на такий об`єкт. Порядок користування декількома орендарями (землекористувачами) орендованою земельною ділянкою (земельною ділянкою, що перебуває у користуванні на праві емфітевзису, суперфіцію) у такому разі визначається договором, укладеним між ними, або за рішенням суду. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди.
За приписами частини першої статті 91 Земельного кодексу України до обов`язків власників земельних ділянок, зокрема належать: забезпечувати використання їх за цільовим призначенням; додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.
Частинами першою, другою та восьмою статті 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи або особи, які використовують земельні ділянки на праві емфітевзису.
Частинами третьою, п`ятою та шостою статті 106 Земельного кодексу України врегульовано, що власник земельної ділянки, землекористувач має право вимагати від власника суміжної земельної ділянки сприяння у встановленні спільних меж, а також встановлення або відновлення межових знаків, у разі якщо вони відсутні, зникли, перемістилися або стали невиразними. У разі відсутності згоди власника суміжної земельної ділянки встановлення спільних меж здійснюється за рішенням суду. Місцезнаходження межових знаків у разі їх визначення або встановлення відображається у матеріалах землевпорядного проектування та геодезичних вишукувань, а також на кадастрових планах земельних ділянок. Власники земельних ділянок та землекористувачі зобов`язані дотримуватися меж земельних ділянок.
У розумінні статті 107 Земельного кодексу України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.
За змістом абзацу четвертого частини третьої статті 123 Земельного кодексу України у разі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування, що передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність та користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або з дня повідомлення особою, зацікавленою в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, про замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у порядку, передбаченому цією частиною, відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру орієнтовне місце розташування земельної ділянки, зазначити дату та номер відповідного рішення, а також майбутнє цільове призначення земельної ділянки. Зазначена інформація оприлюднюється на безоплатній основі на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Проаналізувавши вищевикладене, землевласник земельної ділянки, на якій розташований об`єкт нерухомого майна позивача, наділений повноваженнями щодо погодження меж такої земельної ділянки.
У свою чергу Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
За змістом статті 59 зазначеного Закону рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.
Суд, проаналізувавши положення вимог Земельного кодексу України щодо погодження меж земельної ділянки між землевласником і землекористувачем враховує, що у землевласника існує лише один правомірний варіант поведінки.
При цьому, виходячи з положень статей 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення питань у сфері земельних правовідносин реалізується органом місцевого самоврядування шляхом прийняття відповідних рішень на пленарних засіданнях.
Судом встановлено, що у спірному випадку, відповідач рішення у спосіб встановлений законом не прийняв.
Тобто, має місце факт ухилення суб`єкта владних повноважень від виконання покладених на нього законодавством обов`язків.
Посилання міської ради на відсутність у неї повноважень щодо вирішення ініційованого позивачем питання, суд оцінює критично, оскільки це жодним чином не позбавляє міську раду обов`язку у встановлений чинним законодавством строк винести заяву позивача від 11 січня 2021 року про погодження меж земельної ділянки, на якій розташований об`єкт нерухомого майна ПП "ФОНЛІС" на розгляд сесії та ухвалити за наслідками її розгляду відповідне законне рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що не розглянувши вищевказану заяву позивача в порядку, передбаченому Законом, відповідач порушив законні інтереси позивача на належний розгляд його звернення.
Таким чином, суд вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, не прийнявши рішення за наслідками розгляду заяви 11 січня 2021 року в порядку, передбаченому Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалось примусове виконання рішення.
Зазначена позиція узгоджується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Згідно з частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
У спірних правовідносинах ефективним засобом захисту прав позивача є визнання протиправною бездіяльності Полтавської міської ради щодо розгляду в передбаченому Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" заяви позивача від 11 січня 2021 року про погодження меж земельної ділянки, на якій розташований об`єкт нерухомого майна ПП "ФОНЛІС", та зобов`язання Полтавської міської ради розглянути заяву позивача від 11 січня 2021 року з урахуванням висновків суду.
Відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Отже, документально підтверджені судові витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 1135,00 грн. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 11, 77, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -
В И Р І Ш И В:
. Адміністративний позов Приватного підприємства "ФОНЛІС" (вул. Покровська, 16, офіс 7, м. Решетилівка, Решетилівський район, Полтавська область, 38400, ЄДРПОУ 42965674) до Полтавської міської ради (вул. Соборності, 36, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ЄДРПОУ 24388285) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Полтавської міської ради щодо розгляду в передбаченому Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" заяви Приватного підприємства "ФОНЛІС" від 11 січня 2021 року.
Зобов`язати Полтавську міську раду розглянути заяву Приватного підприємства "ФОНЛІС" від 11 січня 2021 року з дотриманням вимог Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської міської ради (вул. Соборності, 36, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ЄДРПОУ 24388285) на користь Приватного підприємства "ФОНЛІС" (вул. Покровська, 16, офіс 7, м. Решетилівка, Решетилівський район, Полтавська область, 38400, ЄДРПОУ 42965674) судові витрати у розмірі 1135 (одну тисячу сто тридцять п`ять) гривень 00 копійок.
Рішення набирає законної сили відповідно до положень статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку та строки, визначені статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
СуддяА.О. Чеснокова
