ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
___________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/356/19
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Хом`якової В.В.,
при секретарі: Перебийніс Н.Ю., за участю представника позивача Андреєва Д.В., представника відповідача Гордієнко К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Тім" до Головного управління Державної податкової служби в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень в частині,
встановив:
У лютому 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю Грін Тім (далі - позивач, ТОВ Грін Тім) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17 серпня 2018 року № 0002831422, № 0002851422, № 0002091306, від 12 листопада 2018 року № 0004061422, від 22 листопада 2018 року № 0003131304, № 0003141304, рішення про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 25 вересня 2018 року № 0145511301.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 12 червня 2019 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2019 року, адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17 серпня 2018 року № 0002851422, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 12 листопада 2018 року № 0004061422 в частині зменшення ТОВ Грін Тім суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 59265 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 22 листопада 2018 року № 0003131304 в частині збільшення ТОВ Грін Тім суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на суму пені 23746,48 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 22 листопада 2018 року № 0003141304 в частині збільшення ТОВ Грін Тім суми грошового зобов`язання за платежем військовий збір на суму пені 2343,19 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 31.05.2021 задоволено частково касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Грін Тім, рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 12 червня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2019 року у справі №540/356/19 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: від 22 листопада 2018 року №0003131304 в частині нарахування податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 32126,81 грн, штрафних санкцій 22180,86 грн, від 22 листопада 2018 року №0003141304 в частині нарахування податкового зобов`язання з військового збору на суму 2875,76 грн, штрафних санкцій 1969,01 грн, а також в частині розподілу судових витрат, а справу №540/356/19 направлено на новий розгляд до Херсонського окружного адміністративного суду в цій частині позовних вимог. Рішення ж Херсонського окружного адміністративного суду від 12 червня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2019 року у справі № 540/356/19 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 листопада 2018 року № 0004061422 про зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 694 386 462 грн. скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову в цій частині. В іншій частині рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 12 червня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2019 року у справі № 540/356/19 залишено без змін.
29.06.2019 матеріали по справі надійшли до суду першої інстанції.
Повторним автоматичним розподілом судової справи між суддями справу перерозподілено на суддю Хом`якову В.В.
Суд призначив підготовче засідання на 28 липня 2021 р. о 14:00.
Розгляд справи було відкладено на 27.08.2021 на 10 год. 00 хвилин.
Ухвалою від 16.09.2021 замінено відповідача Головне управління Державної фіскальної служби в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на Головне управління Державної податкової служби в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ ВП 43995495), вирішено подальший розгляд справи здійснювати у загальному позовному провадженні, призначено підготовче засідання на 01.10.2021 на 11 год. 00 хвил. , продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.
Протокольною ухвалою в судовому засіданні 01.10.2021 суд закрив підготовче провадження та розпочав розгляд справи по суті, в подальшому розгляд справи відкладений на 18.10.2021.
Позовні вимоги мотивовані тим, що товариство не згодне з отриманням працівником ОСОБА_1 додаткового блага у вигляді вартості послуг таксі, які надавались ФОП ОСОБА_2 , зазначає, що наказом по підприємству від 21.01.2015 "Про встановлення порядку користування транспортом на замовлення" у зв`язку із віддаленістю підприємства від житлового масиву м. Каховка, та змінною роботою, вирішено організувати перевезення співробітників до місця роботи і навпаки, для вирішення виробничих питань впродовж робочого дня (доставка кореспонденції у відділення Нової пошти №3; до відділення Державної служби статистики; до відділення ДФС у м. Каховка). дл цього позивачем із ФОП ОСОБА_2 укладений договір №10/02 від 01.01.2014. Працівникам, яким необхідне перевезення, видаються транспортні картки (талони). Працівник викликає таксі (за наданими перевізником телефонним номером). Відповідний водій (машин у перевізника декілька) здійснює перевезення. Після перевезення водієм заповнюється транспортна картка в 2 примірниках, в якій зазначаються номер картки, особа пасажира, маршрут, дата поїздки, вартість послуг та номер таксі, одна картка, залишається у водія, а інша надається працівником до бухгалтерії підприємства. За вказаними картками перевізник формує звіт про перевезення та надає його до ТОВ "Грін Тім" для складення акту виконаних робіт. Працівники бухгалтерії ТОВ "Грін Тім" звіряють відомості звіту із отриманими від працівників підприємства транспортними картками (талонами). За умови відповідності даних звітів та явних транспортних карток складаються акти, які підписані ФОП ОСОБА_2 та представником позивача - фінансовим директором ОСОБА_1 (деякий час був бухгалтером). Вартість наданих послуг встановлювалась за фактичний пробіг автомобіля, який надавав послуги. Транспортні талони не надавались на перевірку, оскільки не є первинними документами і знищувались. На підприємстві залишилось декілька транспортних карток, копії яких представник позивача надав в якості прикладу до суду.
Крім того, позивач звертає увагу суду, що з метою оподаткування доходи мають бути персоніфікованими, відповідач же не визначив коло осіб, якими нібито отримано додаткове благо у вигляді оплати перевезення таксі. Фінансовий директор ОСОБА_1 , не отримував додаткове благо у вигляді послуг таксі, а тільки підписував акти як посадова особа ТОВ "Грін Тім".
Щодо безпідставної виплати коштів під звіт, які призвели до висновку ДФС про заниження ПДФО на суму 2036,13 гри та військового збору на суму 195,75 грн., то позивач стверджує, що нарахування цієї частини суми грошового зобов`язання виходить із чотирьох відображених в акті перевірки порушень:
1) оплата понесених витрат ОСОБА_3 (ПДФО в сумі 1477,06грн. і військовий збір 147,71грн.);
2) оплата понесених витрат ОСОБА_4 (ПДФО в сумі 329,27грн. і військовий збір 27,44грн.);
3) оплата понесених витрат ОСОБА_5 (ПДФО в сумі 70,01грн. і військовий збір 5,83грн.);
4) оплата працівникам понесених витрат за автобусними квитками (ПДФО в сумі 159,79грн. і військовий збір 14,76грн).
В рішенні ДФСУ від 07.11.2018 № 36351/6/99-99-11-01-01-25, яке було прийнято за розглядом скарги позивача на податкові повідомлення-рішення ППР від 17.08.2018 № 0002821422 , №0002071306 (стосовно нарахувань з ПДФО), №0002081306 (військовий збір), ДФС України прийшла до висновку про передчасність висновків податкової служби щодо завищення витрат на суми компенсацій по розрахунках з підзвітними особами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , по компенсаціям оплати за проїзд на транспорті, послуги з проживання у готелях. При складанні нових ППР від 22.11.2018 №0003131304, №0003141304 за висновками адміністративного оскарження ГУ ДФС у Херсонській області, АР Крим та м.Севастополі не врахувала висновки, викладені у рішення ДФСУ за розглядом скарги. Відносно ж авансового звіту ОСОБА_3 , до якого на думку відповідача не було додано розрахункового документу, позивач зазначає, що ОСОБА_3 надав виписку з власного поточного банківського рахунку. ТОВ "Грін Тім" компенсувало працівнику сплачені ним АССА Perfomence Management суми за навчання шляхом перерахування безготівкових коштів на його зарплатний картковий рахунок НОМЕР_1 , відкритий у ХОД АТ "Райффайзен Банк Аваль". Це підтверджується платіжним дорученням №2620 від 11.09.2015. Здійснена компенсація розцінена перевіряючими ГУ ДФС як додаткове благо, отримане ОСОБА_3 , та у відповідності до пп. "е" пп. 164.2.17, п.161 підр.10 розд.ХХ ПКУ вважає необхідним оподаткувати отримані працівником доходи податком на доходи та військовим збором. Позивач вже оподаткував платіж ОСОБА_3 , який був здійснений в безготівковій формі, перераховано ОСОБА_3 суму 6570 грн. ( враховуючи утримання ПДФО та військового збору). Підтвердженням цього є бухгалтерські проведення за вересень 2015р. (дебет 661 кредит 6411 (ПДФО) на суму 1674грн. (8370грн. х 20%). та дебет 661 кредит 642 (військовий збір) на суму 125.55грн. (8370грн. х 1.5%)). Крім того, факт нарахування підприємством доходу та утримання податків з суми 8370грн. підтверджується ревізорами на стор. 10 Додатка 15 до акту перевірки.
Щодо авансового звіту ОСОБА_4 , то ТОВ "Грін Тім" компенсувало йому вартість проживання у готелі (у відрядженні) шляхом перерахування безготівкових коштів на його зарплатний картковий рахунок НОМЕР_2 , відкритий у АТ "Райффайзен банк Аваль", що підтверджується платіжним дорученням №2321 від 19.07.2017. Разом із звітом ОСОБА_4 надав готельний рахунок (форма 4-г), який йому було надано (та сплачено ним) ПП "Перлина-8" на суму 1500 грн. Фіскальний чек не є єдиним документом, який підтверджує оплату готельних послуг. Листом від 06.03.2002р. №5/3-197 Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики України рекомендував для застосування готельними підприємствами незалежно від підпорядкованості спеціалізовані форми, затверджені наказом цього комітету від 13.10.2000р. №230.
Що стосується відшкодування витрат за авансовим звітом ОСОБА_5 , то товариство відшкодувало йому витрати із отримання послуг Херсонської обласної фітосанітарної лабораторії . які надавались товариству, а не безпосередньо ОСОБА_5 . Із дублікатів квитанцій Приватбанку (т. 1, а. с. 212-214) вбачається здійснення перерахування коштів нібито від ТОВ "Грін Тім", однак, платіж зроблений саме ОСОБА_5 через термінал Приватбанку готівкою. Відповідно, при здійсненні платежу працівник вказав платником ТОВ "Грін Тім", а не особисто себе. На підставі дублікату квитанції (із вказівкою щодо здійснення ТОВ "Грін Тім" платежу) позивач сплатив ОСОБА_5 понесені ним витрати в повному обсязі.
Що стосується відшкодування працівникам витрат на перевезення на підставі автобусних квитків, то позивач заперечує будь-яке порушення норм наказу Міністерства транспорту та зв`язку України №503 від 25.05.2006 "Про затвердження типових форм квитків на проїзд пасажирів і перевезення багажу на маршрутах загального користування" (далі - Наказ №503), а саме відсутності в наданих до звітів квитках інформації про страховика та страхову суму заповнені друкарським способом. Порядок здійснення перевезень пасажирів та їх багажу автобусами, таксі, легковими автомобілями на замовлення, а також обслуговування пасажирів на автостанціях визначаються Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 №176, які є обов`язковими для виконання організаторами регулярних перевезень, замовниками транспортних послуг, автомобільними перевізниками, автомобільними самозайнятими перевізниками, персоналом автомобільного транспорту, автостанціями та пасажирами. Згідно з пунктом 115 Правил перевізники відповідно до укладених договорів здійснюють продаж квитків через автостанції, агентства з продажу квитків та/або самостійно. Продаж квитків може здійснюватися водієм автобуса в разі відсутності у населеному пункті автостанції або агентства з продажу квитків, а також після закриття квитково-касової відомості на автостанції. Пунктом 2 Наказу №503 зазначено, що вартість проїзду за розрахунками пасажирських перевізників, інформація про перевізника, страховика та страхову суму вносяться у квитки друкованим способом. Розрахунковий документ це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених Законом № 265 , і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну. Тому автобусні квитки є достатнім документом для відшкодування вартості перевезення.
Щодо неправильного застосування коефіцієнта , передбаченого п. 164.5 ПКУ, з метою оподаткування військовим збором, до вартості додаткових благ ( внаслідок чого податкова служба донарахувала суму ПДФО 1 218,15 грн. та суму військового збору - 98,02 грн), товариство зазначає, що такий коефіцієнт розраховується для визначення суми зобов`язань виключно з податку на доходи фізичних осіб. Тому вважає неправомірним донарахування військового збору в сумі 98.08грн. Щодо ПДФО, то підприємство в основному погоджується із висновками ревізорів, окрім суми, яка нарахована за вересень 2015 року щодо доходу ОСОБА_3 , яким отримано благо в розмірі 6570 грн. , а не 8370 грн., як зазначено в Додатку 15 до акту перевірки, та за серпень 2018р. з доходу ОСОБА_6 . Так, фактично отримана сума додаткового блага ОСОБА_6 на підставі звіту про використання коштів №82 від 08.08.2016р становить 3227 грн. З урахуванням "натурального" коефіцієнту вона має складати 3935,36грн. (3227грн. х 1.21951). відповідно сума податку за ставкою 18%- 127.5грн. Натомість, у розрахунку ревізорів сума доходу зазначена 3277грн., база оподаткування - 3996,34грн., податок - 138.48грн., що перевищує на 10.98грн.
ГУ ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі надало відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволені позовних вимог. Щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб послуг таксі, сплачених найманим працівникам за рахунок підприємства ТОВ "Грін Тім", то відповідач зазначає, що на момент перевірки товариством не були надані первинні документи, які підтверджують вирішення виробничих питань за умовами використання послуг таксі, підтвердження отримання та видачі талонів працівникам, документів, якими визначено пункт відправки та пункт призначення, перелік виробничих завдань тощо. Підставою для перерахування коштів підприємством у рахунок сплати послуг таксі є акти виконаних робіт, узгоджені особисто фінансовим директором ОСОБА_1 , згідно яких здійснювалось перерахування коштів за рахунками ФОП ОСОБА_2 ( НОМЕР_3 ), який надавав послуги таксі.
Щодо включення позивачем до витрат суми за авансовими звітами без розрахункового документа , то відповідач вказує на надання підзвітною особою ОСОБА_3 звіту про використання коштів від 11.09.2015 року № 78 на суму 8370.00 грн. без розрахункового документа, якій підтверджував би сплату готівкових коштів у сумі 8370 грн. Перевіркою встановлено, що іншою підзвітною особою ОСОБА_4 надано звіт про використання коштів від 19.07.2017 № 61 на суму 3041.39 грн. без розрахункового документа, якій підтверджував би сплату готівкових коштів за проживання у сумі 1500,00 грн. До звіту додано копія чека реєстратора розрахункових операцій 14.07.2017 року (службовий чек), що не є розрахунковим документом. Фіскальний чек РРО (оригінал) відсутній. Працівником ОСОБА_5 надано звіт про використання коштів від 06.09.2017 року № 68 на суму 318,95 грн. без розрахункового документа, який підтверджував би сплату готівкових коштів у сумі 318.95 грн. До звіту додано дублікат квитанції ПриватБанк у сумі 318,95 грн., що не є розрахунковим документом. Оригінал квитанції відсутній.
Перевіркою встановлено включення до витрат оплати за проїзд у міжміському транспорті на підставі звітів про використання коштів та документів (квитки на проїзд у міжміському транспорті) на суму 825 грн., які фактично не можуть підтвердити здійснення даної операції. До звітів про використання коштів на відрядження додані розрахункові документи (проїзні квитки), складені з порушенням діючого законодавства: згідно п. 14 ст. 1 Наказу Міністерства фінансів України від 13.03.1998 № 59 "Про затвердження Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон (із змінами)" ...підтвердними документами, що засвідчують вартість понесених у зв`язку з відрядженням витрат є розрахункові документи відповідно до Закону України від 06.06.1995 №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (із змінами). Ст. 2 цього Закону зазначає, що розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ, тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках передбачених цим Законом і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.
Відповідно до вимог ст. 1 Наказу Міністерства транспорту та зв`язку України від 25.05.2006 № 503, зареєстрованого у Мінюсті України 21.09.2006р. за № 1065/12939, "Про затвердження Типових форм квитків на проїзд пасажирів і перевезення багажу на маршрутах загального користування" (зі змінами) є типові форми квитків на проїзд пасажирів на маршрутах загального користування: міжміських - тип І, тип II, тип III, тип IV, також, відповідно до вимог ст. 2 цього наказу: вартість проїзду за розрахунками пасажирських перевізників, інформація про перевізника, страховика та страхову суму вносяться у такі квитки друкованим способом.
В порушення ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-ХІУ, п.6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248 ТОВ "Грін Тім" завищено витрати по придбанню послуг, які не підтверджено первинними документами за 2015 - 2017 роки на суму 11013,95 грн. Перевіркою встановлено, що ТОВ "Грін Тім" не відносило до складу податкового кредиту суми з оплати за послуги по вищезазначеним квитанціям. Крім цього, до звітів про використання коштів на відрядження додані зазначені вище розрахункові документи (проїзні квитки) на загальну суму 825.0 грн.. які складені з порушенням діючого законодавства.
Також відповідач стверджує про порушення товариством пп. 164.2.11 та пп. 164.2.19, п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, до складу оподатковуваного доходу матеріально - відповідальних підзвітних осіб підприємства не включені суми надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження (підзвіт) і не повернутих у встановлені законодавством строки, у зв`язку з тим, що у підтвердження понесених витрат до наданих авансових звітів матеріально - відповідальними особами не додано розрахункові документи, оформлені відповідно вимог чинного податкового законодавства, згідно яких здійснено відшкодування (нарахування відшкодування) понесених витрат звітуючим працівникам - ТОВ "Грін Тім", не оподатковано суми витрачених коштів, що були отримані платниками податку на відрядження (під звіт) і не відзвітованих згідно вимог діючого законодавства, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб у перевіряємому періоді на суму 2036,13 грн., з урахуванням вимог, передбачених пп. 1.2 - 1.4 п.16 (прим. 1) підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу XX ПКУ занижено військовий збір у перевіряємому періоді на 195,75 грн.
Стосовно порушення пункту 164.5 статті 164 ПК України , відповідач зазначає, що ТОВ "Грін Тім" не застосувало встановлений ПК України коефіцієнт до вартості додаткових благ, наданих працівникам у не грошовій (матеріальній) формі. За результатами проведеної документальної перевірки правильності визначення бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб при оподаткування ТОВ "Грін Тім", наданих за рахунок підприємства додаткових благ власним працівникам встановлено, що в порушення вимог п. 164.5 сг. 164 Податкового кодексу України (під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою : К = 100 : (100-, Сп), де К - коефіцієнт, Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування) Позивачем не застосовано встановлений Податковим Кодексом України коефіцієнт до вартості додаткових благ, наданих власним працівникам у не грошовій (матеріальній) формі.
Відповідач вважає, що доводи позивача не спростовують порушень, встановлених документальною перевіркою, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим відсутні підстави для їх скасування, відповідно позовні вимоги ТОВ "Грін Тім" не підлягають задоволенню.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимог, представник відповідача просить відмовити в задоволені позовних вимог за їх необґрунтованістю.
Вступна та резолютивна частини рішення оголошено 18.10.2021.
Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Грін Тім" як юридична особа зареєстроване Каховською районною державною адміністрацією, код ЄДРПОУ 37249019. На податковий облік взято 12.11.2010 року за № 20801. Основними видами діяльності ТОВ "Грін Тім" є переробка та консервування фруктів і овочів.
На підставі плану-графіка проведення перевірок на ІІ квартал 2018 року та наказу ГУ ДФС у Херсонський області від 05.06.2018 року № 560 у період з 18.06.2018 року по 23.07.2018 року посадовими особами ГУ ДФС у Херсонській області проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Грін Тім" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, валютного законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.03.2018 .
За результатами перевірки складений акт перевірки від 30.07.2018 № 136/21-22-14-01/37249019 (далі - акт перевірки № 136), яким зафіксовані наступні порушення, в тому числі: завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування за 1 квартал 2018 року на суму 700203765 грн., завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за березень 2018 року на 21290 грн., до звітів про проведення готівкових розрахунків не додані платіжні документи, які підтверджують сплату готівкових коштів у сумі 11013,95 грн.; занижений податок з доходів фізичних осіб у перевіряємому періоді на суму 239767,79 грн. (у т.ч на 35994,85 грн. - у 2015 році, на 98001,98 грн. - у 2016 році, на 90218,90 грн. - у 2017 році, на 15552,07 грн. - у І кварталі 2018 року); не відображені відомості про виплачені доходи у поданих розрахунках за формою 1-ДФ у І кв. 2016 року про виплачені доходи ФОП ОСОБА_7 занижений військовий збір у перевіряємому періоді на суму 20570,09 грн. (у т.ч на 3589,02 грн. - у 2015 році, на 8166,83 грн. - у 2016 році, на 7518,24 грн. - у 2017 році та на 1296,01 грн. - у І кварталі 2018 року).
За висновками акту перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення, частина яких була скасована в адміністративному порядку, при первісному розгляді спору Херсонським окружним адміністративним судом та Верховним Судом.
На новий розгляд до Херсонського окружного суду була передана справа в частині позовних вимог, а саме про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:
від 22 листопада 2018 року №0003131304 в частині нарахування податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 32126,81 грн, штрафних санкцій 22180,86 грн,
від 22 листопада 2018 року №0003141304 в частині нарахування податкового зобов`язання з військового збору на суму 2875,76 грн, штрафних санкцій 1969,01 грн.
Підставою для донарахування зазначених податкових зобов`язань та застосування штрафних санкцій стали висновки акту перевірки від 30.07.2018 року № 136/21-22-14-01/ НОМЕР_4 , в якому вказано, що ТОВ "Грін Тім" не оподатковано податком на доходи фізичних осіб доходи, отримані у вигляді оплачених послуг таксі за рахунок позивача власним працівникам за умови відсутності документів, які підтверджують використання послуг таксі у виробничих потребах, встановлено повну відсутність документального підтвердження вирішення виробничих питань за умовами використання послуг таксі, відсутність документального підтвердження отримання та видачі талонів працівникам, документів, якими визначено пункт відправки та пункт призначення, перелік виробничих завдань, тощо (т.1 арк. акту 77,78). Перевіркою було виявлено, що між ТОВ "Грін Тім" (замовник) та ФОП ОСОБА_2 (виконавець) було укладено договір про надання транспортних послуг від 1 січня 2014 року №10/02, згідно з яким виконавець зобов`язується надати, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити за рахунками виконавця транспортні послуги по перевезенню співробітників замовника, пов`язані зі службовими поїздками, а також вантажному перевезенню дрібних речей легковим транспортом. На підтвердження факту виконання означеного договору позивач надав акти виконання робіт, підписані зі сторони замовника фінансовим директором ТОВ "Грін Тім" ОСОБА_1 , та наказ від 21 січня 2015 року "Про встановлення порядку користування транспортом на замовлення". Крім актів виконаних робіт, факт споживання послуг таксі більш нічим не підтверджено, до перевірки не було надано первинних документів, які підтверджували б вирішення виробничих питань при використанні таксі. Згідно висновку перевірки, позивачем порушені пп. "г" ст. 164.2.17 та пп. "е" 164.2.17 та 164.2.19 п. 164.2 та п. 164.3 ст. 164 ПК України занижено податком на доходи фізичних осіб на суму 28872 грн. 53 коп., у тому числі на 10556 грн. 65 коп. у 2015 році, на 14601,95 грн. у 2016 році, на 3713 грн. 93 коп. у 2017 році. Розрахунок сум заниженого податку наведений у розділі Ш додатку № 15 до акту перевірки (т.1 арк.справи 136).
Також перевіркою було встановлено, що до деяких звітів про використання коштів на відрядження не додані розрахункові документи (проїзні квитки). До бухгалтерії подані авансові звіти без підтверджуючих документів на суму 11013 грн.95 коп., що є порушенням п.2.11 ст. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ № 637 від 15.12.2004 (т.1 арк. справи 79,80, 137). А саме: підзвітною особою ОСОБА_3 наданий звіт про використання коштів від 11.09.2015 № 78 на суму 8370 грн. без розрахункового документа , який підтверджував би сплату готівкових коштів в сумі 8370 грн., підзвітною особою ОСОБА_4 надано звіт про використання коштів від 19.07.2017 № 61 на суму 3041,39 грн. без оригіналу розрахункового документа, який підтверджував би сплату готівкових коштів за проживання у готелі у сумі 1500 грн., до звіту додано тільки копію чека реєстратора розрахункових операцій 14.07.2017 (службовий чек), що не є розрахунковим документом. Фіскальний чек РРО (оригінал) відсутній. Підзвітною особою ОСОБА_5 надано звіт про використання коштів від 06.09.2017 № 68 на суму 318 грн. 95 коп. без розрахункового документа, який підтверджував би сплату готівкових коштів у сумі 318,95 грн., до звіту додано дублікат квитанції Приват Банк у сумі 318,95 грн., що не є розрахунковим документом, оригінал квитанції відсутній.
Встановлено, що до звітів про використання коштів на перевезення працівників товариства додані розрахункові документи (проїзні квитки), які оформлені з порушенням діючого законодавства (вартість проїзду за розрахунками пасажирських перевізників, інформація про перевізника, страховика та страхову суму внесені у квитки вручну, а не друкованим способом), на загальну суму 825 грн. (т.1 арк.справи 80, 136, 137).
ТОВ "Грін Тім" не оподатковано суми витрачених коштів, що були отримані платниками податку на відрядження (підзвіт) і не відзвітованих згідно вимог діючого законодавства і відповідно з урахуванням вимог, передбачених п. 164.5 ст. 164 ПКУ занижено ПДФО у перевіряємому періоді на 2036 грн.13 коп. ( у т.ч. на 1564,41 грн. занижено податок з доходів фізичних осіб у 2015 році, на 72,44 грн. занижено ПДФО у 2016 році. та на 399,28 грн. занижено ПДФО у 2017 році).
Перевіркою правильності визначення бази оподаткування ПДФО при оподаткуванні позивачем наданих за рахунок підприємства додаткових благ власним працівникам встановлено, що в порушення вимог п. 164.5 ст. 164 ПКУ під час нарахування доходів у будь-якій не грошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з ПКУ, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за формулою К=100: (100-Сп), де К коефіцієнт, Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування. Товариством не застосовано встановлений ПКУ коефіцієнт до вартості додаткових благ, наданих власним працівникам у не грошовій (матеріальній) формі (харчування, ТМЦ, тощо). Товариством занижено ПДФО на 1218 грн.15 коп., у тому числі на 418 грн. 50 коп. занижено ПДФО у 2015 році, на 660,09 грн. занижено ПДФО у 2016 році та на 139,56 грн. занижено ПДФО у 2017 році (т.1 арк.справи137).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних обставин та приписів чинного законодавства.
Відповідно до підпункту "а" пункту 176.2. статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.
Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету визначено положеннями статті 168 ПК України. Відповідно до підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.
Відповідно до положень підпункту 168.4.7 пункту 168.4 статті 168 ПК України відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.
Пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлено військовий збір. Підпунктами 1.2, 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу (загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід фізичної особи). Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.
Згідно з визначенням, наведеним у підпункті 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України, додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Підпункт 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України визначає перелік вигод, що отримуються фізичною особою-платником податків, які законодавцем віднесено до категорії додаткового блага.
Зокрема, підпунктами "а", "б", "е" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді вартості використання житла, інших об`єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах; вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств; вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу. Якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об`єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 164.5 цієї статті
Сул вважає необґрунтованим висновок фіскальної служби про заниження ПДФО на суму 28872 грн. 53 коп. та військового збору на суму 2581,99 грн., оскільки матеріалами перевірки не підтверджено факту отримання працівником товариства ОСОБА_1 додаткового блага у вигляді послуг таксі від ФОП ОСОБА_2 за рахунок ТОВ "Грін Тім". Доводи позивача про те, що ОСОБА_1 тільки підписував акти виконаних робіт як фінансовий директор підприємства, а не споживав ці послуги, відповідачем не спростовані. Тому навіть при тій обставині, що позивач не довів пов`язаність поїздок у таксі із господарською діяльністю позивача, а також що позивач не надав при перевірці талони на проїзд чи будь-які інші документи, які б дали можливість визначити конкретних працівників, які користувались цими послугами, це не дає підстави вважати, що саме ОСОБА_1 був споживачем вказаного додаткового блага. За усталеною практикою Верховного Суду, додаткове благо як складова загального місячного оподатковуваного доходу повинно бути персоніфікованим та пов`язаним із конкретною фізичною особою - платником податків, створювати певні вигоди для такої особи, надаватися податковим агентом та бути виражене у грошовій формі, у формі матеріальних або нематеріальних цінностей, послугах чи інших видах доходу. При цьому за умови встановлення пов`язаності отримання працівниками підприємства послуг із перевезення із здійсненням господарської діяльності роботодавцем/підприємством підстав для нарахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору не має. Відповідач не довів, що усі спірні послуги отримав саме ОСОБА_1 , тоді як ототожнювати уповноважену на підпис у первинних документах особу з отримувачем додаткового блага не можна.
Щодо висновку акту перевірки про заниження ПДФО та військового збору із сум коштів, отриманих платниками податку під звіт але не відзвітованих, то суд не приймає до уваги доводи відповідача про відсутність документального підтвердження витрачання коштів на цілі, які пов`язані з господарською діяльністю товариства.
Відповідно до п. 164.2 ст. 164 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: 164.2.11. сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до пункту 170.9 статті 170 цього Кодексу.
Податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого підпунктом 170.9.2 цього пункту строку, є особа, що видала таку суму, а саме: а) на відрядження - у сумі, що перевищує суму витрат платника податку на таке відрядження, розрахованій згідно із цим підпунктом. (п.170.9.1 ст. 170 ПКУ).
Не є доходом платника податку - фізичної особи, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем або є членом керівних органів підприємств, установ, організацій, сума відшкодованих йому у встановленому законодавством порядку витрат на відрядження в межах фактичних витрат, а саме, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в`їзд (віз), обов`язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов`язані з правилами в`їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв`язку із здійсненням таких витрат. Зазначені витрати не є об`єктом оподаткування цим податком лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона, якщо його обов`язковість передбачена правилами перевезення на відповідному виді транспорту, та розрахункових документів про їх придбання за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.
До оподатковуваного доходу не включаються також витрати на відрядження, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв`язку з таким відрядженням у межах території України, але не більш як 0,1 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження, а для відряджень за кордон - не вище 80 євро за кожен календарний день такого відрядження за офіційним обмінним курсом гривні до євро, установленим Національним банком України, в розрахунку за кожен такий день.
ОСОБА_3 надав виписку з власного поточного банківського рахунку про сплату АССА Perfomence Management суми за навчання . ТОВ "Грін Тім" компенсувало працівнику сплачені ним кошти шляхом перерахування безготівкових коштів на його зарплатний картковий рахунок НОМЕР_1 , відкритий у ХОД АТ "Райффайзен Банк Аваль". Це підтверджується платіжним дорученням №2620 від 11.09.2015. Здійснена компенсація розцінена перевіряючими ГУ ДФС як додаткове благо, та у відповідності до пп. "е" пп. 164.2.17, п.161 підр.10 розд.ХХ ПКУ вважає необхідним оподаткувати отримані працівником доходи податком на доходи та військовим збором. Позивач не заперечує проти оподаткування та здійснив такі дії, що підтверджується бухгалтерськими проводками за вересень 2015р. (дебет 661 кредит 6411 (ПДФО) на суму 1674грн. ПДФО (8370грн. х 20%). та дебет 661 кредит 642 (військовий збір) на суму 125.55грн. (8370грн. х 1.5%)).
Підзвітною особою ОСОБА_4 надано звіт про використання коштів від 19.07.2017 року № 61 на суму 3041.69 грн., в тому числі 1500 грн. плата за проживання в готелі, витрати на бензин 102 грн. 78 коп., добові 925 грн. В якості підтверджуючого документа понесених витрат за проживання в готелі та сплату готівкових коштів за проживання у сумі 1500,00 грн. ОСОБА_4 додав готельний рахунок № СФ-0000176 ПП "Перлина", копії документів про реєстрацію ПП "Перлина", витяг з реєстру платників єдиного податку ПП "Перлина", копія службового (нефіскального) чека реєстратора розрахункових операцій від 14.07.2017 на суму 1500 грн., який відповідач не приймає до уваги, оскільки не є фіскальним чеком та розрахунковим документом у розумінні Закону про застосування реєстраторів розрахункових операцій.
Суд погоджується з доводами позивача, що фіскальний чек не єдиним документом, який підтверджує оплату готельних послуг, враховуючи, що ПП "Перлина" є платником єдиного податку , яку звільнено від застосування РРО на підставі п. 6 ст. 9 Закону про РРО, тому підприємство не зобов`язано було мати належним чином зареєстрований РРО. Надані ОСОБА_4 документи у сукупності підтверджують факт надання послуг, документ - службовий чек має реквізити, які дають можливість установити ким проведено оплату та в якому розмірі; хто є отримувачем; дату вчинення операції. Крім того, до звіту додано готельний рахунок, який також дозволяє встановити характер правовідносин, є підтвердним документом, має підпис касира та печатку підприємства, хоч також не відноситься до розрахункових документів. Та обставина, що чек не є фіскальним, не призводить до його недійсності та неможливості використання як документа, що підтверджує витрати підзвітної особи. До того ж п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку , затвердж. наказом Мінфіну України 24.05.1995 № 88, передбачено, що документування господарських операцій можна здійснювати з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов`язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм. Тобто чек, який видається за допомогою неопломбованого і незареєстрованого РРО, містить реквізити, передбачені для чека, але із зазначенням "нефіскальний чек", може вважатись розрахунковим документом, так як видається підприємцем - платник єдиного податку, який не зобов`язаний застосовувати РРО.
Враховуючи викладене, висновок відповідача про відсутність належного документального підтвердження витрат в цій частині є безпідставним.
Підзвітною особою ОСОБА_5 надано звіт про використання коштів від 06.09.2017 року № 68 на суму 318,95 грн. за проведення фітосанітарних оглядів, до звіту додано дублікат квитанції Приват Банк у сумі 318,95 грн., оригінал квитанції відсутній (т. 1, а. с. 212-214) Квитанції свідчать, що платіж зроблений ОСОБА_5 через банківську картку Приватбанку, рахункові квитанції роздруковані через інтернет. Відповідно до приписів п. 170.9.1 ст. 170 ПКУ оподатковуються суми, видані платнику податків під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала, як документально не підтверджені або перевищують суму фактичних витрат платника податків на виконання таких дій. Оскільки ОСОБА_5 використовував готівку, зняту із застосуванням особистої платіжної картки, то до авансового звіту він має право додати платіжну квитанцію банку в електронній формі, яка підтверджує зняття готівки .
Перевіркою встановлено включення до витрат оплати за проїзд у міжміському транспорті на підставі звітів про використання коштів та документів (квитки на проїзд у міжміському транспорті) на суму 825 грн., які , на думку відповідача, не можуть підтвердити здійснення даної операції, оскільки всупереч наказу Міністерства транспорту та зв`язку України №503 від 25.05.2006 "Про затвердження типових форм квитків на проїзд пасажирів і перевезення багажу на маршрутах загального користування", у квитках вартість проїзду, інформація про перевізника, страховика та страхову суму внесені не друкованим способом, а в деяких квитках взагалі відсутня інформація про страховика та страхову суму.
Однак, порядок здійснення перевезень пасажирів та їх багажу автобусами, таксі, легковими автомобілями на замовлення, а також обслуговування пасажирів на автостанціях визначаються Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 №176, які є обов`язковими для виконання організаторами регулярних перевезень, замовниками транспортних послуг, автомобільними перевізниками, автомобільними самозайнятими перевізниками, персоналом автомобільного транспорту, автостанціями та пасажирами. Згідно з пунктом 115 Правил перевізники відповідно до укладених договорів здійснюють продаж квитків через автостанції, агентства з продажу квитків та/або самостійно. Продаж квитків може здійснюватися водієм автобуса в разі відсутності у населеному пункті автостанції або агентства з продажу квитків, а також після закриття квитково-касової відомості на автостанції. Пунктом 2 Наказу №503 зазначено, що вартість проїзду за розрахунками пасажирських перевізників, інформація про перевізника, страховика та страхову суму вносяться у квитки друкованим способом. За змістом ст. 2 Закону про РРО розрахунковий документ це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну. Тому суд погоджується з доводами позивача про відсутність порушень законодавства при відшкодуванні працівникам товариства транспортних витрат на підставі наданих автобусних квитів.
Суд розглянув доводи позивача про те, що необхідно взяти до уваги висновки ДФС України у рішенні від 7 листопада 2018 року № 36351/6/99-99-11-01-01-25, яким було скасовано ППР від 17 серпня 2018 року №0002821422 в частині зменшення перевіркою витрат по взаємовідносинах, зокрема, по розрахунках з підзвітними особами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , що свідчить про правомірність віднесення до складу витрат за звітний період коштів у сумі 10188,95 грн. на підставі звітів про використання коштів, наданих указаними особами, оскільки вказані порушення оподаткування податком на прибуток є суміжними з ПДФО та військовим збором. Разом з тим, суд вважає, що спірне порушення регулюється нормами розділу ІV ПК України, а податок на прибуток - розділом ІІІ, однакове обґрунтування для різних податків є неприпустимим. Крім того, у рішенні ДФСУ відсутнє будь-яке мотивування щодо правомірності нарахування ПДФО та військового збору за наслідками відшкодування витрат працівникам за авансовими звітами.
Що стосується такого порушення як неправильне визначення бази оподаткування ПДФО та військовим збором доходів працівників товариства у вигляді додаткового блага, то суд дійшов таких висновків. Відповідно до п. 164.5 ст. 164 ПКУ під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою: К = 100 : (100 - Сп), де К - коефіцієнт; Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування. У такому самому порядку визначаються об`єкт оподаткування і база оподаткування для коштів, надміру витрачених платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки.
За результатами проведеної документальної перевірки правильності визначення бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб при оподаткування ТОВ "Грін Тім" наданих за рахунок підприємства додаткових благ власним працівникам встановлено, що в порушення вимог п. 164.5 ст. 164 Податкового кодексу України позивачем не застосовано встановлений Податковим Кодексом України коефіцієнт до вартості додаткових благ, наданих власним працівникам у не грошовій (матеріальній) формі. В розділі У додатку 15 до акту перевірки в табличному форматі наведені відомості про заниження ПДФО на суму 1218 грн. 15 коп., по військовому збору на суму 98 грн. 02 коп.
Позивач не погоджується з висновком перевірки, оскільки вважає, що такий коефіцієнт розраховується для визначення суми зобов`язань виключно з податку на доходи фізичних осіб, та посилається на лист Державної фіскальної служби України від 27.11.2015. №25405/6/99-99-17-02-01-15, тому є неправомірним нарахування військового збору в сумі 98.08грн. Також звертає увагу на арифметичні помилки при обчисленні ПДФО. Так, отримана у серпні 2016 р. сума доходу ОСОБА_6 становить 3227 грн. З урахуванням "натурального" коефіцієнту вона має складати 3935,36грн. (3227грн. х 1.21951), відповідно сума податку за ставкою 18% - 127.5грн. Натомість, у розрахунку ревізорів сума доходу зазначена 3277грн.. база оподаткування - 3996,34грн., податок - 138.48грн.. що перевищує на 10.98грн. , заперечень проти вимог та доводів позивача відповідач суду не надав.
Суд погоджується з доводами позивача про те, що норми п. 164.5 ст. 164 ПКУ застосовуються під час нарахування доходу у будь-якій негрошовій формі для визначення бази оподаткування доходу податком на доходи фізичних осіб. При цьому п. 161підрозділу 10 розділу XX ПКУ не передбачено застосування для військового збору коефіцієнта, визначеного п. 164.5 ст. 164 розд. ІV ПКУ. Отже, збільшення бази оподаткування на розмір військового збору при нарахуванні податку на доходи фізичних осіб законодавством не передбачено.
Що стосується висновку про заниження суми ПДФО внаслідок неправильного застосування коефіцієнту до вартості додаткових благ, наданих власним працівникам у не грошовій (матеріальній) формі, то ОСОБА_3 була оплачена вартість навчальної програми 6570 грн. (з урахуванням ПДФО та військового збору 8370 грн.), що підтверджується випискою з власного поточного банківського рахунку. Підприємство компенсувало працівнику сплачені ним постачальнику програми суми за навчання, нарахувало та утримало ПДФО та військовий збір. Податкова служба дійшла висновку, що вартість придбаного блага становить 8370 грн., а база оподаткування 10462 грн 50 коп. = 8270 грн. + 2092,50 грн. ПДФО + 156 грн. 94 коп. військового збору). В додатку № 15 до акту перевірки вказано, що позивачем було утримано 1674 грн. ПДФО (недоплата 418 грн.) та 125,55 грн. військового збору (відхилення 31,39 грн.) Разом з тим, з доданих до звіту первинних документів вбачається, що ОСОБА_3 було компенсовано 15.09.2015 суму 8370 грн. (з урахуванням ПДФО та військового збору) коштів, які сплачені останнім за навчальну програму двома платежами 3484,07 грн. 08.09.2015 та 3086,48 грн. 08.07.2015. Підтвердженням цього є бухгалтерські проведення за вересень 2015р. (дебет 661 кредит 6411 (ПДФО) на суму 1674грн. (8370грн. х 20%). та дебет 661 кредит 642 (військовий збір) на суму 125.55грн. (8370грн. х 1.5%)). Отже, порушень у порядку оподаткування додаткового блага, отриманого ОСОБА_8 в негрошовій формі, податком на доходи фізичних осіб не доведено. Не спростовано відповідачем і твердження позвача про помилку в обчисленні ПДФО із отриманої у серпні 2016 р. суми доходу ОСОБА_6 3227 грн. ТОму суд дійшов висновку про неправомірність висновку про заниження ПДФО при перевірці по відношенню до вказаних підзвітних осіб.
Щодо правильності визначення ПДФО за іншими особами, які перелічені в розділі У додатку 15 акту перевірки позивач не заперечує. Разом з тим, суд, констатуючи правильність висновків фіскального органу щодо заниження ПДФО стосовно цих осіб, вказаних в розділі У Додатку 15 акту перевірки, не може визнати недійсним податкове повідомлення-рішення податкового органу в якійсь конкретній сумі, оскільки суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень. Приймаючи до уваги викладене, рішення, в якому недійсну частину не можна відокремити, є недійсним в цілому. Дана обставина надасть податковому органу можливість визначити в установленому законодавством порядку дійсний розмір несвоєчасно сплаченого ПДФО та правильний розмір штрафних санкцій, та прийняти нове рішення.
Згідно зі статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проаналізувавши норми податкового законодавства, дослідивши зібрані докази, суд вважає, що відповідач не довів правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині, яка була скерована Верховним Судом до нового розгляду в суд першої інстанції, підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. З урахуванням загальної ціни позову 669139843 грн. 71 коп. та сплаченого судового збору 19210 грн., позивачу відшкодовується судовий збір в розмірі 1 грн. 63 коп.
Що стосується питання про судові витрати на правничу допомогу, то в позовній заяві не було вказано про понесення судових витрат інших, ніж судовий збір. При прийнятті Херсонським окружним адміністративним судом рішення від 12.06.2019 , позовні вимоги були задоволені частково, судовий збір відшкодовано позивачу пропорційно задоволеним вимогам, в сумі 1 грн. 66 коп. 07.06.2021 позивачем подано клопотання про стягнення з ГУ ДПС у Херсонській області витрат на правничу допомогу в розмірі 55000 грн., надана платіжна квитанція на суму 6000 грн., акт від 02.06.21 на 55000 грн. 18.10.2021 представник позивача подав клопотання про подання доказів про розмір судових витрат на професійну правничу допомогу протягом 5 днів після ухвалення судового рішення відповідно до ч.7 ст. 139 КАС України. Тому розгляд питання про відшкодування витрат на правничу допомогу в даному судовому засіданні не здійснюється.
Керуючись ст. 139, 243, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
вирішив:
Задовольнити позовні вимоги ТОВ "Грін Тім".
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі від 22 листопада 2018 року №0003131304 в частині нарахування суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 32126,81 грн., штрафних санкцій 22180,86 грн., від 22 листопада 2018 року №0003141304 в частині нарахування суми грошового зобов`язання з військового збору на суму 2875,76 грн, штрафних санкцій 1969,01 грн.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Тім" (код ЄДРПОУ 37249019) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 грн. 63 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби України в Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ ВП 43995495).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 04 листопада 2021 р.
Суддя В.В. Хом`якова
кат. 111030200
