СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2021 року м. Харків Справа № 917/1848/20
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О. , суддя Шевель О.В.
за участі секретаря судового засідання Ярітенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства Полтаваобленерго (вх. №2144П) на рішення Господарського суду Полтавської області від 25.05.2021 (рішення ухвалено суддею Семчук О.С. 25.05.2021 у приміщенні Господарського суду Полтавської області, повний текст рішення складено 03.06.2021) у справі №917/1848/20
за позовом Комунального виробничого підприємства Теплоенерго м. Горішні Плавні, Полтавська область, м. Горішні Плавні,
до Акціонерного товариства Полтаваобленерго в особі Комсомольської філії, Полтавська область, м. Горішні Плавні,
про зобов`язання скасувати протокол
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 25.05.2021 у справі №917/1848/20 позов задоволено повністю, скасовано рішення комісії Комсомольської філії Акціонерного товариства Полтаваобленерго з розгляду акта про порушення №00001394 від 15.09.2020, оформлене протоколом засідання комісії по розгляду акта про порушення споживачем ПРРЕЕ №00001394 від 30.09.2020; стягнуто з Акціонерного товариство Полтаваобленерго на користь Комунального виробничого підприємства Теплоенерго м. Горішні Плавні 2102 грн. 00 коп. судового збору.
АТ Полтаваобленерго звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення Господарського суду Полтавської області від 25.05.2021 у справі №917/1848/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Комунального виробничого підприємства Теплоенерго м. Горішні Плавні про скасування рішення комісії Комсомольської філії Акціонерного товариство Полтаваобленерго з розгляду акта про порушення №00001394 від 15.09.2020, оформлене протоколом засідання комісії по розгляду цього акта про порушення споживачем ПРРЕЕ №00001394 від 30.09.2020, та про стягнення 2102,00 грн. судового збору, відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги АТ «Полтаваобленерго» посилається, зокрема, на безпідставний висновок суду щодо неправомірного нарахування вартості необлікованої електричної енергії на підставі акта про порушення ПРРЕЕ від 15.09.2020, оскільки споживачем не були порушені вказані правила. За твердженням відповідача, відсутність вини споживача не спростовує факт тимчасового порушення роботи вузла обліку, а також відповідний обсяг та вартість безобліково спожитої позивачем електроенергії.
Відповідач зазначає, що обставини порушення споживачем ПРРЕЕ, його вина чи відсутність такої у порушенні роботи лічильника, встановлює комісія з розгляду актів у рішенні, яке оформлюється протоколом. Тому, на час складання акту працівниками АТ «Полтаваобленерго» встановлено лише факт порушення роботи лічильника. А вже після отримання всіх доказів (акта про порушення ПРРЕЕ, відомостей з пофідерного аналізу втрат електроенергії у мережах, з програмних комплексів АСКОЕ та АРМ, інших документів) комісією встановлено, що споживач не причетний до порушення обліку роботи лічильника та прийнято рішення щодо проведення нарахування позивачу обсягу безоблікової електричної енергії відповідно до п. 2.3.16 ПРРЕЕ. Отже, оскільки комісією не встановлено вину споживача у порушенні роботи приладів обліку, то нарахування необлікованої електричної енергії є нарахуванням кількості фактично спожитої електричної енергії та суми збитків завданих відповідачу внаслідок несправності лічильника.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.08.2021 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Шевель О.В.) поновлено АТ Полтаваобленерго строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Полтавської області від 25.05.2021 у справі №917/1848/20, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ Полтаваобленерго, повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 07.10.2021, зупинено дію рішення Господарського суду Полтавської області від 25.05.2021 у справі №917/1848/20.
07.09.2021 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а рішення без змін (вх.№10401).
Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2021 у зв`язку із тимчасовою непрацездатності судді Білоусової Я.О., яка входила до складу колегії суддів, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Тарасова І.В., суддя Шевель О.В.
Згідно положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.10.2021 у судовому засіданні оголошено перерву до 02.11.2021.
Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2021 у зв`язку із тимчасовою непрацездатності судді Тарасової І.В., яка входила до складу колегії суддів, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О., суддя Шевель О.В.
02.11.2021 у судовому засіданні оголошено перерву до 23.11.2021.
22.11.2021 від відповідача надійшли пояснення по справі (вх.№13505).
23.11.2021 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на дату після 26.11.2021, в обґрунтування якого він зазначав, що у зв`язку із пандемією державна реєстраційна служба не працювала із заявниками. Документи для внесення змін до державного реєстру щодо повноважень представника начальника юридичної служби Рубан Н.Б. були отримані 22.11.2021, а витяг буде готовий 26.11.2021 (вх.№13573).
У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити. Проти клопотання позивача про відкладення розгляду справи заперечував.
Представник позивача у судове засідання не з`явився.
Розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ч. 11 13 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.
Відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
В свою чергу, у клопотанні про відкладення розгляду справи заявник не навів обставин, які б перешкоджали суду розглянути апеляційну скаргу по суті за його відсутності.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що всі доводи і вимоги позивача були викладені у заявах по суті справи, зокрема, у позові та відзиві на апеляційну скаргу. Таким чином, його правова позиція доведена до суду. Крім того, у судовому засіданні 02.11.2021 був присутній представник позивача Данюк С.І., який надав пояснення по суті справи.
Необхідно також зазначити, що у вказаному судовому засіданні було оголошено перерву у зв`язку з наданням можливості позивачу вирішити питання щодо належного оформлення повноважень його представника (начальника юридичної служби Рубан Н.Б.).
Як свідчить інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та громадських формувань станом на час розгляду справи до реєстру внесено відомості про Рубан Н.Б. як особи, яка має право вчиняти дії від імені позивача. За таких обставин, жодних перешкод у здійсненні представництва позивача вказаною особою в судовому засіданні 23.11.2021 не було.
Окрім того, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та громадських формувань представляти інтереси позивача також може його керівник Сніжко П.І., а також Данюк С.І. А тому, КВП Теплоенерго м. Горішні Плавні мало можливість забезпечити самопредставництво своїх інтересів в суді.
Враховуючи викладене, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
У листопаді 2020 КВП Теплоенерго м. Горішні Плавні звернулося до господарського суду з позовною заявою, в якій просило суд зобов`язати відповідача АТ Полтаваобленерго в особі Комсомольської філії вчинити певні дії, а саме: скасувати протокол №00001394 від 30.09.2020.
В обґрунтування позовних вимог КВП Теплоенерго зазначало, що 01.01.2019 між КВП Теплоенерго м. Горішні Плавні та АТ Полтаваобленерго в особі Комсомольської філії була оформлена заява приєднання до умов договору про надання послуг з розподілу електричної енергії №21202014 від 01.01.2019. На виконання договору позивач щомісяця сплачує відповідачу за послугу з розподілу електричної енергії. Так, за період з 01 липня до 01 серпня 2020 року згідно звіту, акту та рахунку оформлених та підписаних сторонами, дані показів однакові у обох сторін - 169000 кВт/год., за період з 01 серпня до 01 вересня - 125000 кВт/год.
Проте, 22.09.2020 на адресу позивача надійшов складений відповідачем акт №00001394 від 15.09.2020 про порушення КВП Теплоенерго м. Горішні Плавні п.п. 2.3.4, 5.5.5.8, 8.2.4 ПРРЕЕ.
02.10.2020 позивач отримав протокол №00001394 засідання комісії по розгляду акту про порушення споживачем ПРРЕЕ від 30.09.2020, розрахунок кількості недорахованої електроенергії по акту №00001394 від 15.09.2020 за період з 25.07.2020 по 16.09.2020 106082 кВт/год.
05.10.2020 позивач одержав рахунок, зокрема, на суму 105644,94 грн. та попередження про припинення з 20.10.2020 надання послуги розподілу електричної енергії.
Позивач вказує, що зазначені в акті та протоколі пункти ПРРЕЕ стосуються відповідальності за експлуатацію, технічний стан засобів обліку власника, тобто відповідача. При цьому, споживач не має доступу до вказаної вимірювальної техніки, а пошкодження або зриву пломб виявлене не було.
Також, позивач зазначає, що електротехнічне обладнання та лічильники електричної енергії, які встановлені в РП 7 знаходяться на балансі відповідача. Обслуговування та експлуатацію, контроль за роботою всього обладнання виконує виключно відповідач. У РП 7 на центральній опалювальній котельні по пров. Енергетиків, 31 і РП 6 на підвищувальній станції по вул. Портова у м. Горішні Плавні встановлені прилади обліку електроенергії Landis ZMD410. Ці прилади здійснюють моніторинг і контроль якості електроенергії, відстежують параметри електромережі, вимірюють споживання електроенергії та потужності, вимірюють і враховують в 3-х фазних 4-х провідних мережах (струм змінний з номінальною частотою 50 Гц) активну і реактивну енергію. Всі ці дані зберігаються в архівах у внутрішній пам`яті приладу.
Використання програмного комплексу АСКОЕ дозволяє робити зчитування і збереження поточних і архівних даних з пам`яті приладів обліку електроенергії. Також, АСКОЕ дозволяє в будь-який момент переглядати збережені архіви, контролюючи зміни в споживанні електроенергії, виникнення позаштатних і аварійних ситуацій, їх характер і тривалість з точністю до секунди. Отже, позивач стверджує, що у відповідача були всі можливості вжити заходи щодо своєчасного усунення порушень відразу після їх виникнення.
Враховуючи викладене, КВП Теплоенерго м. Горішні Плавні вважає дії відповідача, акт, протокол, рахунок та попередження протиправними, такими що порушують діюче законодавство та порушують права і інтереси позивача.
13.04.2021 позивач звернувся до суду з заявою, в якій просив вважати позовні вимоги по справі такими: скасувати протокол відповідача №00001394 від 30.09.2020.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 13.04.2021 вказана заява була прийнята судом, закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду.
Приймаючи оскаржуване рішення від 25.05.2021, суд першої інстанції розглянув по суті позовні вимоги в редакції заяви від 13.04.2021 та зазначив, що відповідачем неправомірно здійснено нарахування вартості необлікованої електричної енергії на підставі акта про порушення ПРРЕЕ №00001394 від 15.09.2020, оскільки споживачем не були порушені відповідні правила. У протоколі №00001394 не вказано, за якою формулою здійснено таке нарахування, а надані відповідачем розрахунки недоврахованої електроенергії судом не перевірялись судом у зв`язку з наявністю підстав для скасування протокольного рішення відповідача. Отже, місцевий господарський суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення комісії було прийнято з порушеннями, які спростовують його дійсність, достовірність та законність, а тому наявні правові підстави для визнання недійсним рішення комісії по розгляду акта про порушення споживачем ПРРЕЕ, оформленого протоколом №00001394 від 30.09.2020.
Надаючи власну правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ч.3 ст. 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі (ч. 5 ст. 46 ГПК України).
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Отже, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Оскільки, звертаючись з заявою від 13.04.2021 позивач змінив предмет позову, тому враховуючи вимоги ч.5 ст. 46 ГПК України він мав надати суду докази направлення копії такої заяви відповідачу.
Проте, матеріали справи не містять доказів направлення копії заяви про зміну предмету позову від 13.04.2021 відповідачу по справі.
Відповідач також заперечує обставини отримання заяви позивача про зміну предмету позову та зазначає, що дізнався про неї з ухвали суду від 13.04.2021. При цьому, у судовому засіданні 13.04.2021 відповідач участі не приймав.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції помилково прийняв до розгляду заяву позивача від 13.04.2021, якою були змінені первісні позовні вимоги, та яка підлягала поверненню.
Отже, предметом розгляду у даній справі є позовна вимога про зобов`язання відповідача АТ Полтаваобленерго в особі Комсомольської філії вчинити певні дії, а саме: скасувати протокол №00001394 від 30.09.2020.
За обставинами справи, правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються, зокрема. договором №212020214 від 01.01.2019 про надання послуг з розподілу електричної енергії, Законом України "Про ринок електричної енергії", Кодексом комерційного обліку електричної енергії та Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року від № 312.
Відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про ринок електричної енергії» основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема: правилами ринку, які, в тому числі, визначають правила функціонування балансуючого ринку та ринку допоміжних послуг; кодексом комерційного обліку; правилами роздрібного ринку; іншими нормативно-правовими актами. Кодекс систем розподілу та правила роздрібного ринку затверджуються Регулятором.
Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з розподілу.
Відповідно до ст. 72 Закону України «Про ринок електричної енергії» роздрібний ринок функціонує для задоволення потреб споживачів у електричній енергії та пов`язаних з цим послуг. Учасниками роздрібного ринку електричної енергії є споживачі, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, інші учасники ринку, які надають послуги, пов`язані з постачанням електричної енергії споживачам. Постачання електричної енергії споживачу здійснюється електропостачальником за відповідним договором постачання електричної енергії споживачу, укладеним відповідно до правил роздрібного ринку. Оператор системи передачі та оператори систем розподілу забезпечують приєднання електроустановок споживачів до електричних мереж у порядку, встановленому статтею 21 цього Закону. Передачу та розподіл електричної енергії, що постачається споживачам, здійснюють оператор системи передачі та оператори систем розподілу відповідно до договорів, що укладаються із споживачем та/або постачальником електричної енергії відповідно до кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу та правил роздрібного ринку. Облік спожитої споживачем електричної енергії здійснюється постачальником послуг комерційного обліку. Відносини між учасниками роздрібного ринку регулюються правилами роздрібного ринку та договорами між його учасниками. Правила роздрібного ринку оприлюднюються на офіційних веб-сайтах Регулятора та електропостачальників.
Пунктом 2.1.4 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року № 312, (далі - ПРРЕЕ) договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України за формою договору, що є додатком 3 до цих Правил.
Фактом приєднання споживача до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, зокрема повернення (надання) підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора системи розподілу та/або документально підтверджене споживання електричної енергії (2.1.6 ПРРЕЕ).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач шляхом підписання заяви від 01.01.2019 приєднався до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 21202014 від 01.01.2019 (далі договір).
Цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу електричної енергії споживачам як послуги оператора системи та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до умов цього договору згідно з заявою-приєднання, що є додатком 1 до цього договору. (п.1.1 договору).
Умови договору розроблені відповідно до Закону України Про ринок електричної енергії та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року № 312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів (п.2.1 договору).
Відповідно до п. 2.3 договору споживач оплачує за розподіл електричної енергії згідно з умовами глави 5 цього договору та інші послуги оператора системи згідно з додатком 4 «Порядок розрахунків».
Згідно п. 3.1 договору облік (у тому числі приладовий) електричної енергії, що передається оператором системи та споживається споживачем на межі балансової належності об`єкта споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 311, (далі - Кодекс комерційного обліку) та з урахуванням вимог цього договору. За розрахункову одиницю розподіленого та спожитого обсягу електричної енергії береться одна кіловат година (кВт/год).
Відповідно до п. 3.2 договору за підсумками розрахункового місяця постачальник послуг комерційного обліку (оператор системи) забезпечує визначення обсягу електричної енергії за точками комерційного обліку споживачу не залежно від того, хто є власником комерційного засобу (засобів) обліку, та в установленому порядку передає ці дані адміністратору комерційного обліку для можливості їх використання суб`єктами ринку електричної енергії, у тому числі постачальником споживача.
Дані комерційного обліку щодо обсягу електричної енергії за розрахунковий місяць зазначаються оператором системи в особистому кабінеті споживача (за умови його запровадження) та/або в рахунку про сплату послуги за цим договором, у тому числі якщо оплату за цим договором забезпечує електропостачальник споживача.
Згідно п. 3.4 договору споживач, що не є побутовим, зобов`язаний протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця надати постачальнику послуг комерційного обліку (оператору системи) звіт про покази засобів обліку за розрахунковий місяць. При обладнанні комерційних засобів обліку засобами дистанційної передачі даних, інформація про покази засобів обліку за розрахунковий місяць формується через канали дистанційного зв`язку.
Перевірка достовірності даних комерційних засобів обліку безпосередньо на місці їх встановлення забезпечується сторонами за необхідності, але не рідше ніж один раз на шість місяців, про що складається відповідний акт контрольного огляду засобу комерційного обліку.
Визначений обсяг розподіленої (спожитої) електричної енергії за підсумками розрахункового місяця передається адміністратору комерційного обліку у встановленому Кодексом комерційного обліку порядку для включення в місячний баланс електричної енергії ОЕС України і є підставою для його використання у взаємовідносинах між суб`єктами ринку електричної енергії, у тому числі для взаєморозрахунків між споживачем та його постачальником.
За наявності розбіжностей у частині визначення обсягу розподіленої та спожитої електричної енергії вони підлягають урегулюванню відповідно до Кодексу комерційного обліку або в судовому порядку. До вирішення цього питання величина обсягу розподіленої та спожитої електричної енергії встановлюється відповідно до даних оператора системи (п. 3.5 договору).
Відповідач зазначає, що у вересні 2020 працівниками Комсомольської філії АТ «Полтаваобленерго» було здійснено пофідерний аналіз балансів електроенергії та розрахунку втрат в електричних мережах за серпень 2020.
По фідеру головної знижувальної підстанції 1 (далі - ГПП1) комірка 32 було виявлено небаланс електричної енергії між лічильником №7323252 ПрАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" та лічильником №96241078 розподільчої підстанції 7 (далі - РП-7) комірка 11 КВП "Теплоенерго".
Лічильники ПрАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" та КВП "Теплоенерго" з автоматичною передачею даних, тому їх показники та напругу АТ «Полтаваобленерго» має можливість відстежити за допомогою автоматизованої системи автоматизованого обліку електроенергії (далі- АСКОЕ) та автоматизованого робочого місця енергоцентру обліку енергоресурсів.
Як вбачається з матеріалів справи, працівниками Комсомольської філії АТ «Полтаваобленерго» здійснено перевірку засобів обліку електричної енергії (лічильник №96241078), що встановлені по вул. Енергетиків, 31 , РП 7, В 2, ком. 11.
Під час перевірки представниками відповідача зафіксовано порушення ПРРЕЕ, що відображено в акті про порушення №00001394 від 15.09.2020. Зокрема, в акті зазначено про порушення пунктів 2.3.4, 5.5.5.8, 8.2.4 ПРРЕЕ при включенні контрольного навантаження по фазі «В» лічильний механізм лічильника не враховує електроенергію (на дисплеї відсутня візуалізація навантаження), спожита електроенергія по фазі «В» не враховується. Споживачу продемонстровано порушення (відсутня напруга в колах напруги по фазі «В»).
Відповідно до положень п. 8.2.5 ПРРЕЕ у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником оператора системи, від якого споживач одержує електричну енергію, порушень цих Правил, у тому числі фактів безоблікового споживання електричної енергії, на місці виявлення порушення у присутності споживача (представника споживача) або іншої особи, яка допустила представників оператора системи на об`єкт (територію) споживача для проведення перевірки (за умови посвідчення цієї особи), оформлюється акт про порушення згідно з формою, наведеною в додатку 8 до цих Правил. В акті про порушення мають бути зазначені зміст виявленого порушення з посиланням на відповідні пункти цих Правил та всі необхідні для визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії параметри, що характеризують електроустановку споживача, схему підключення електроустановки споживача та її графічне зображення. Акт про порушення складається у двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві. Акт про порушення підписується представником (представниками) оператора системи, який (які) брали участь у перевірці, та споживачем (представником споживача) або іншою особою, яка допустила представників оператора системи на об`єкт (територію) споживача для проведення перевірки (за умови посвідчення цієї особи). У разі відмови споживача (представника споживача або іншої особи, яка допустила представників оператора системи на об`єкт (територію) споживача для проведення перевірки) підписати акт про порушення в ньому робиться запис про відмову. У цьому разі акт про порушення вважається дійсним, якщо його підписали більше одного уповноваженого представника оператора системи та незаінтересована особа (представник житлово-експлуатаційної організації, балансоутримувача або управителя будинку, виборна особа будинкового, вуличного, квартального чи іншого органу самоорганізації населення або представник органу місцевого самоврядування, інший споживач тощо) за умови посвідчення цієї особи або більше одного уповноваженого представника оператора системи, а відмова споживача (представника споживача або іншої особи, яка допустила представників оператора системи на об`єкт (територію) споживача для проведення перевірки) підписувати акт про порушення підтверджується відеозйомкою.
Акт про порушення №00001394 від 15.09.2020 підписаний представниками відповідача. Також в акті міститься запис про відмову споживача від підпису.
Згідно п. 8.2.6 ПРРЕЕ на підставі акта про порушення уповноваженими представниками оператора системи під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг необлікованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків. Комісія з розгляду актів про порушення створюється оператором системи і має складатися не менше ніж з 3 уповноважених представників оператора системи. Споживач має право бути присутнім на засіданні комісії з розгляду актів про порушення. Споживач має бути повідомлений оператором системи про місце, час і дату засідання комісії не пізніше ніж за 7 календарних днів до призначеної дати засідання. Рішення комісії оформлюється протоколом, копія якого видається споживачу. У разі причетності споживача до порушення цих Правил у протоколі зазначаються відомості щодо обсягу та вартості необлікованої електричної енергії. В такому разі разом з протоколом споживачу надаються розрахунок обсягу та вартості необлікованої електричної енергії з посиланням на відповідні пункти глави 8.4 цього розділу та розрахункові документи для оплати необлікованої електричної енергії та/або збитків.
Засідання комісії оператора системи з розгляду складеного акта про порушення було призначене на 30.09.2020, про що міститься відмітка в акті №00001394 від 15.09.2020. Вказаний акт про порушення отримано позивачем 22.09.2020. Тобто, позивач був повідомлений про час, дату та місце засідання комісії, проте на це засідання не з`явився.
Згідно протоколу засідання комісії по розгляду акта про порушення споживачем ПРРЕЕ №0001394 від 30.09.2020, за результатами розгляду цього акту, додатків до договору №7, №9, №3, фотоматеріалів, вирішено провести нарахування за період 53 дні з 25.07.2020 по 15.09.2020 згідно з п. 2.3.16 ПРРЕЕ.
Відповідно до п. 2.3.16 ПРРЕЕ у разі тимчасового порушення роботи вузла обліку (у частині вимірювання обсягу електричної енергії та/або параметрів) не з вини споживача обсяг електричної енергії, використаної споживачем від дня порушення вимірювань до дня відновлення вимірювань, визначається відповідно до Кодексу комерційного обліку.
Згідно п. 8.6.18 Кодексу комерційного обліку у разі тимчасового порушення роботи вузла обліку не з вини споживача обсяг електричної енергії, спожитої споживачем від дня порушення вимірювань до дня відновлення вимірювань, за згодою сторін визначається на підставі показів технічних (контрольних) лічильників електричної енергії, а у разі їх відсутності розраховується відповідним оператором системи/ППКО за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії та надається оператору системи, електропостачальнику та споживачу.
Розрахований оператором системи/ППКО обсяг електричної енергії включається до корисного відпуску електричної енергії споживачу та враховується сторонами шляхом перерахунку відповідного фізичного балансу електричної енергії за період порушення роботи вузла обліку. Датою початку періоду порушення роботи вузла обліку вважається перший день поточного розрахункового місяця, у якому було виявлено це порушення, або час та день, зафіксовані ЗКО або АСКОЕ. (п. 8.6.19, 8.6.20 Кодексу комерційного обліку).
Відповідач стверджує, що оскільки комісією не встановлено вину споживача у порушенні обліку, тому позивачу визначено обсяг необлікованої електричної енергії (106082 кВт/г) та сума завданих споживачем збитків (105644,94 грн) з урахуванням кількості фактично спожитої енергії на підставі показів технічних (контрольних) лічильників електричної енергії.
Як було зазначено, позивач не заперечує отримання 02.10.2020 від відповідача протоколу засідання комісії №0001394 від 30.09.2020 та розрахунку кількості недоврахованої електроенергії, а також 05.10.2020 - рахунку на оплату №ТR21202014 від 30.09.2021 та акту по договору №21202014 від 01.01.2019 наданих послуг, до яких включено донарахування на суму 105644,94 грн. за 106082 кВт/г.
Як свідчить зміст протоколу засідання комісії №0001394 від 30.09.2020, що не заперечувалося представником відповідача, зазначені розрахунок кількості недоврахованої електроенергії та рахунок на оплату не є додатками до цього протоколу засідання комісії, а є окремо складеними документами після прийняття рішення комісією.
В матеріалах справи міститься копія розрахунку кількості недоврахованої електроенергії по акту №00001394 від 15.09.2020 за період з 25.07.2020 до 16.09.2020, який містить лише прізвище та ініціали особи, яка виконала нарахування (Абаза О.М.), проте не містить ні підпису відповідальної особи, ні дати його складання, а тому не може бути визнаний судом в якості доказу на підтвердження обсягу необлікованої електричної енергії.
При цьому, апеляційний господарський суд зазначає, що сам по собі рахунок №ТR21202014 від 30.09.2020 за послугу з розподілу електричної енергії згідно договору №21202014 від 01.01.2019 та акт по договору №21202014 від 01.01.2019 наданих послуг, відповідно яких споживачу здійснено корекцію нарахування за вересень 2020 у розмірі 106082 кВт/г на суму 105644,94 грн (з ПДВ) не можуть бути самостійним доказом на підтвердження правомірності нарахування додаткового обсягу необлікованої електричної енергії.
Як вже зазначалось, у відповідності до ПРРЕЕ під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг необлікованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків.
Проте, як встановлено апеляційним господарським судом, згідно протоколу засідання комісії по розгляду акта про порушення споживачем ПРРЕЕ №0001394 від 30.09.2020, яким було оформлене відповідне рішення комісії, останньою не зважаючи на зроблений висновок щодо проведення нарахувань за період 53 днів з 25.07.2020 по 15.09.2020 згідно з пунктом 2.3.16 ПРРЕЕ, не було визначено жодних донарахувань, які б підлягали оплаті споживачем.
Таким чином, матеріали справи не містять жодного рішення, яке б було прийнято та підписано (тобто оформлено належним чином) уповноваженим органом відповідача (в даному випадку відповідною комісією) про нарахування позивачу додаткового обсягу необлікованої електричної енергії (зокрема, у розмірі 106082 кВт/г на суму 105644,94 грн).
Колегія суддів звертає увагу на те, що вирішуючи спір, суд має перевірити наявність у особи, яка звертається з позовом, порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано цей позов, з`ясувати, у чому полягає порушення цих прав та інтересів. При цьому обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, становлять підставу позову, предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої позивач просить прийняти судове рішення. Відсутність факту порушення права особи є підставою для відмови в позові, оскільки саме порушене (оспорюване) право та інтерес підлягають захисту.
Отже, оскільки відповідачем на засіданні комісії не встановлено вину позивача у порушенні ПРРЕЕ, а також не встановлено обсяг необлікованої електричної енергії та її вартість, яка підлягає до сплати, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивачем не доведено порушення його прав чи інтересів оформленням протоколу засідання комісії по розгляду акта про порушення споживачем ПРРЕЕ №0001394 від 30.09.2020.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Звертаючись до суду з вимогою про зобов`язання відповідача вчинити певні дії, а саме: скасувати протокол №00001394 від 30.09.2020, фактично позивач прагне досягти правової визначеності, тобто прагне підтвердження судом певного факту відсутності підстав для нарахування та сплати за період з 25.07.2020 по 16.09.2020 вартості необлікованої електричної енергії у розмірі 105644,94 грн.
Проте, у разі незгоди споживача з фактом безоблікового споживання електричної енергії та відмови від сплати вартості необлікованої електричної енергії, такі доводи можуть розглядатися господарським судом лише при існуванні та розгляді спору між сторонами щодо виконання зобов`язання в частині нарахування та оплати послуг з розподілу електричної енергії за договором про надання послуг, зокрема за позовом відповідача про стягнення з позивача заборгованості за необлікований обсяг електроенергії за відповідний період.
Так, п. 8.2.7 ПРРЕЕ передбачено, що кошти за необліковану електричну енергію та суми збитків перераховуються споживачем на поточний рахунок оператора системи. Споживач має оплатити розрахункові документи за необліковану електричну енергію протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунка (у випадку неотримання споживачем рахунка у поштовому відділенні упродовж 5 робочих днів з дня надходження рахунка до поштового відділення споживача рахунок вважається отриманим споживачем на 5 робочий день). У разі незгоди споживача з фактом безоблікового споживання електричної енергії та відмови від сплати вартості необлікованої електричної енергії оператор системи звертається з позовом до суду для підтвердження факту безоблікового споживання електричної енергії та стягнення вартості необлікованої електричної енергії. Спірні питання, які виникають між сторонами при складанні акта про порушення та/або визначенні обсягу та вартості необлікованої електричної енергії, вирішуються Регулятором, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики відповідно до компетенції, енергетичним омбудсменом та/або судом. Якщо судом прийнято рішення, яким спростовано факт безоблікового споживання електричної енергії споживачем та/або відмовлено оператору системи в задоволенні позову щодо стягнення зі споживача вартості необлікованої електричної енергії, розрахованої на підставі акта про порушення, та за умови набрання рішенням суду законної сили оператор системи скасовує відповідний акт про порушення.
Окрему увагу апеляційний господарський суд вважає за необхідне приділити питанню обраного позивачем способу захисту порушеного, на його думку, права.
Так, відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 4 ГПК України передбачає, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).
Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).
За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Статтею 12 ЦК України передбачено, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.
Загальні правила щодо виконання цивільних обов`язків, межі виконання та підстави звільнення від таких обов`язків унормовані статтею 14 ЦК України.
Під цивільним обов`язком розуміється вимога від суб`єкта цивільного права певних дій (або невиконання дій), забезпечена можливістю правового спонукання до належної поведінки. Зміст цивільного обов`язку становлять такі вимоги: поведінка зобов`язаної особи визначена вимогами норми права; поведінка зобов`язаної особи визначена вимогами уповноважених осіб; поведінка зобов`язаної особи у випадку невиконання цивільного обов`язку забезпечується вимогою (рішенням) суду виконати цей обов`язок.
За змістом частин 1, 2 статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Колегія суддів звертає увагу на те, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Надаючи правову оцінку належності обраного заінтересованою особою способу захисту, судам слід зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Згідно зі статтею 13 Конвенції Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, як ефективний засіб (спосіб) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, зрештою ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
При цьому, судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19).
Колегія суддів вважає, що вимога про зобов`язання відповідача скасувати протокол №00001394 від 30.09.2020 не призведе до поновлення порушеного права позивача і така вимога не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки немає механізму виконання такого рішення. Отже обраний позивачем спосіб захисту не може бути визнаний ефективним і таким, що призведе до відновлення його порушеного права.
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.
Необхідно зауважити, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні фактично вийшов за межі позовних вимог, навіть враховуючи заяву позивача про зміну предмету позову, та фактично визначивши інший спосіб захисту права замість позивача, скасував рішення комісії Комсомольської філії АТ «Полтаваобленерго» з розгляду акта про порушення №0001394 від 15.09.2020, оформлене протоколом засідання комісії по розгляду акта про порушення споживачем ПРРЕЕ №00001394 від 30.09.2020.
Колегія суддів враховує, що відповідно до ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
При визначенні способу захисту відповідно до наведеної норми слід ураховувати положення ч. 1 ст. 14, п. 4 ч. 3 ст. 162 ГПК України, згідно з якими спосіб захисту, який може застосувати суд при вирішенні справи, обирає позивач, тому суд позбавлений можливості на власний розсуд обирати і захищати права позивача у спосіб, який ця особа не просить застосувати.
Суд не має права виходити за межі позовних вимог для визначення ефективного способу захисту права замість позивача. Правильне застосування ст. 5 ГПК України не призведе до виходу за межі позовних вимог і порушення принципу диспозитивності. Для правильного визначення у рішенні суду іншого способу захисту необхідною є наявність одночасно трьох умов: а) жоден визначений законом або договором спосіб захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу з огляду на обставини конкретної справи не забезпечує ефективного захисту або поновлення такого права, свободи, інтересу позивача; б) позивач у позові просить суд застосувати інший конкретний спосіб захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу; в) визначений позивачем інший спосіб захисту не суперечить закону.
Проте, рішення суду першої інстанції не містить пояснення мотивів щодо необхідності застосування іншого способу захисту, ніж визначено позивачем, а тому всупереч положенням ст. 236 ГПК України в цій частині також не може вважатися обґрунтованим.
При цьому, місцевий господарський суд послався на положення ст. 20 ГПК України, висновки Верховного Суду у постанові від 05.03.2020 у справі №904/262/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2020 у справі №910/17955/17 та зазначив, що вимога про оскарження рішення комісії електропередавальної організації про визначення обсягу необлікованої електричної енергії та її вартості, оформленого протоколом з розгляду акта про порушення ПКЕЕ, має розглядатися як вимога про визнання повністю або частково недійсним акта постачальника електричної енергії відповідно до ч. 2 ст. 20 ГПК України.
Колегія суддів вважає такі посилання суду першої інстанції невірними з огляду на те, що у справі №910/17955/17 предметом позову було скасування рішення комісії електропередавальної організації про визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та її вартості, оформлене протоколом з розгляду акта про порушення ПКЕЕ.
Крім того, у справі №910/17955/17 Велика Палата не знайшла підстав для відступу від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 року у справі № 522/12901/17-ц (провадження № 14-503цс18),
Колегія суддів звертає увагу, що предметом позову у справі №522/12901/17-ц було скасування протоколу засідання комісії ПАТ «ЕК Одесаобленерго» від 29 червня 2017 року № 67 щодо розгляду акта про порушення ПКЕЕ від 16 травня 2017 року № 036296 та визнання дій комісії ПАТ «ЕК Одесаобленерго» щодо розгляду зазначеного акта неправомірними.
При розгляді справи №522/12901/17-ц Велика Палата Верховного Суду з посиланням, зокрема, на приписи статей 11, 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 30 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), статей 1, 2, 4, 21 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) виходила з того, що обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом подання позову про скасування протоколу засідання комісії щодо розгляду акта про порушення ПКЕЕ та визнання дій комісії щодо розгляду зазначеного акта неправомірними сам по собі не сприяє ефективному відновленню порушеного права. Такі вимоги не підлягають розгляду не лише в порядку цивільного судочинства, але й узагалі не підлягають судовому розгляду.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Згідно ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За положеннями ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у позові.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Полтаваобленерго задовольнити.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 25.05.2021 у справі №917/1848/20 скасувати.
Прийняти нове рішення.
Відмовити у задоволенні позову повністю.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 29.11.2021.
Головуючий суддя О.О. Крестьянінов
Суддя В.О. Фоміна
Суддя О.В. Шевель
