Єдиний державний реєстр судових рішень
Україна
Романівський районнийсуд Житомирської області
290/1310/21
У Х В А Л А
05січня 2022 року смт. Романів
Романівський районний суд Житомирської області в складі судді Ковальчука М.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 та селянського (фермерського) господарства «Шанс» про забезпечення позову,-
В С Т А Н О В И В :
В грудні 2021 року ОСОБА_1 та селянське (фермерське) господарство «Шанс» (далі СФГ «Шанс») звернулися до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та товариства з обмеженою відповідальністю «Агро - Регіон Любар» (далі ТОВ «Агро - Регіон Любар»), в якому просять визнати недійсними та скасувати договори оренди земельних ділянок площею 50,4218 га кадастровий номер 1821481000:13:000:0002 та площею 16,3051 га кадастровий номер 1821481000:15:000:0125 відповідно, що укладені між відповідачами, посилаючись на те, що на момент укладення спірних правочинів земельні ділянки перебували у спільній частковій власності, а право оренди на вказане нерухоме майно належало СФГ «Шанс»
Окрім цього, ОСОБА_1 та СФГ «Шанс» подали заяву про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ТОВ «Агро регіон Любар» проводити будь-які роботи на земельних ділянках площею 50,4218 га кадастровий номер 1821481000:13:000:0002 та площею 16,3051 га кадастровий номер 1821481000:15:000:0125 відповідно до винесення рішення по справі.
Заява обґрунтована тим, що оскаржувані договори є недійсними, місце розташування земельних ділянок вищезазначеним особам невідоме, а тому проведення будь-яких сільськогосподарських робіт на даних ділянках може призвести до негативних наслідків. В зв`язку з чим і виникла необхідність у застосуванні заходів забезпечення позову.
За змістом частини 1 статті 153 Цивільного процесуального кодексу України(даліЦПК України), заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частин 1 та 2статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії (пункт 2 частини 1 статті 150 ЦПК України).
Згідно частини 3 статті 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
За змістомстатті 149 ЦПК України, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Суд, вирішуючи питання про забезпечення позову, має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на приховування, зміну майна, тощо, після застосування заходів досудового врегулювання спору чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Аналіз змісту наведеного вище свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
При цьому варто врахувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (справа «Горнсбі проти Греції»).
Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.
Викладені у заяві про забезпечення позову обставини, ураховуючи положеннястатті 151 ЦПК України, є достатніми для вжиття заходу забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії. Такий вид забезпечення позову відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявників щодо забезпечення позову. Невжиття зазначеного заходу призведе до виникнення між сторонами у справі конфліктних ситуацій. Будь-які права інших осіб, що не є учасниками судового процесу, не порушуються у зв`язку із вжиттям такого заходу.
Суд зауважує, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно.
За наведених обставин, суд вважає за необхідне вжити захід забезпечення позову, який є співмірним із заявленими позовними вимогами та необхідним до набрання законної сили рішенням у справі.
Водночас слід зазначити, що на час розгляд судом заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення згідно частини 3 статті 154 ЦПК України.
Керуючись статями 149-150, 153 ЦПК України, суд,
В И Р І Ш И В:
Заяву ОСОБА_1 та селянського (фермерського) господарства «Шанс» про забезпечення позову задовольнити.
Заборонити ОСОБА_2 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 (адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ), ОСОБА_4 (адреса місця проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ), ОСОБА_5 (адреса місця проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ), ОСОБА_6 (адреса місця проживання: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 ) та товариству з обмеженою відповідальністю «Агро - Регіон Любар» (адреса місця знаходження: вул. Горького, 71 с. Юрівка Житомирський район Житомирська область, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 36328230) проводити будь-які роботи на земельних ділянках площею 50,4218 га кадастровий номер 1821481000:13:000:0002 та площею 16,3051 га кадастровий номер 1821481000:15:000:0125 до набрання рішенням суду законної сили у справі.
Ухвалу може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її постановлення в порядку передбаченому підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суддя М.В. Ковальчук
