УХВАЛА
11 січня 2022 року
м. Київ
cправа № 908/2382/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С.К.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Конект"
на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 06.09.2021 (суддя Азізбекян Т. А.)
і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.11.2021 (головуючий суддя Березкіна О. В., судді Антонік С. Г., Іванов О. Г.)
за заявою заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області
про вжиття заходів забезпечення позову
у справі № 908/2382/21
за позовом заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Конект"
про стягнення 7 632 238,82 грн
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Заступник керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Запорізької міської ради (далі - позивач, Рада) звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Конект" (далі - відповідач, ТОВ "Інтер Конект") про стягнення до місцевого бюджету доходу, отриманого від безпідставно набутого майна в сумі 7 632 238,82 грн.
2. В обґрунтування позовних вимог, прокурор, зокрема зазначив, що земельна ділянка для будівництва та обслуговування будівель торгівлі площею 2,6205 га, що розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, кадастровий номер 2310100000:05:003:0015 належить до комунальної власності. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником торговельного центру літ. А, трансформаторної підстанції літ. Б, які розташовані на вказаній земельній ділянці за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. № 64, на теперішній час на підставі договору купівлі-продажу від 15.08.2018 № 744 є ТОВ "Інтер Конект", договір оренди землі на земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000.05.003:0015 не укладався, рішення Запорізькою міською радою щодо оформлення ТОВ "Інтер Конект" у користування вказаної земельної ділянки не приймалося.
3. Прокурор зазначає, що відповідно до інформації Головного управління ДПС у Запорізькій області ТОВ "Інтер Конект" нараховує та сплачує земельний податок за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:05:003:0015, що розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги. Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 09.07.2021 та наданих витягів, нормативна грошова оцінка вище зазначеної земельної ділянки складає 124 268 040,75 грн. Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: за 2018 рік - 1.0, 2019 рік - 1.0, 2020 рік - 1.0. Радою на підставі зазначеної інформації, документів та рішень від 30.06.2015 № 7 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя", від 28.11.2018 № 26 "Про встановлення розміру орендної плати за землю" здійснено розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ "Інтер Конект" земельною ділянкою площею 26 205 кв.м, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування), зменшених на суму сплаченого земельного податку, за період з 16.08.2018 по 14.04.2021, що становить 7 632 238,82 грн.
4. Прокурор вважає, що оскільки TOB "Інтер Конект" до теперішнього часу користується вказаною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, відповідно до положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України повинен відшкодувати Раді доходи, які він одержав у вигляді несплаченої орендної плати, зменшені на суму сплаченого земельного податку за період з 16.08.2018 по 14.04.2021 у розмірі 7 632 238,82 грн.
Короткий зміст заяви про забезпечення позову
5. Прокурор подав до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просить суд накласти арешт на нерухоме майно: нежитлова будівля громадського торгового центру літ. А-2, розташована за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, проспект Героїв Сталінграду, будинок 9р, реєстраційний номер 37572348101, номер запису про право власності 35502638, яке належить ТОВ "Інтер Конект" на праві власності.
6. Заявник вважає що необхідно застосувати захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить відповідачу та знаходиться у нього, без обмеження/позбавлення права користування ним, оскільки до постановлення рішення у справі відповідачем можуть бути вчинені дії, спрямовані на відчуження або передачу в користування належного йому майна, що може ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог прокурора.
7. Зазначає, що згідно із відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач має зареєстрований статутний капітал на рівні 3 000 000 грн, що більше ніж у двічі менше суми заявлених до відповідача позовних вимог.
8. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за відповідачем зареєстровано право власності на торгівельний центр літ А, трансформаторна підстанція літ. Б, який розташований за адресою: вул. Перемоги, 64, м. Запоріжжя, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 77860323101, проте вказане майно на підставі договору іпотеки, серія та номер 6973, виданого 22.11.2018 перебуває в заставі ТОВ "Фінансова компанія "Капітал Джірінг", розмір основного зобов`язання 72 203 000 грн. Оскільки на вказаний об`єкт нерухомого майна вже накладено обтяження, повторне накладення обтяження у вигляді арешту не зможе в повній мірі забезпечити можливість виконання рішення суду, в разі задоволення позову, з огляду на вартість вказаного майна (2 565 000,00 грн відповідно до договору купівлі-продажу від 15.08.2018) та суму забезпеченого зобов`язання (72 203 000,00 грн).
9. Також, заявник зазначає, що за відповідачем зареєстровано право власності на нежитлову будівлю громадсько-торгового центру літ. А-2, що розташована за адресою: м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, 9р (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 37572348101) вартість якого відповідно до договору купівлі-продажу від 14.02.2020 становить 6 000 000 грн, та згідно з відкритих даних, які містяться в державних реєстрах, інше майно у відповідача відсутнє.
10. Заявник вважає, що забезпечення позову шляхом накладення арешту (тимчасового обмеження права на відчуження та розпорядження майном) на нежитлову будівлю громадсько-торгового центру літ.А-2, що розташована за адресою: м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, 9р (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 37572348101), яка належить ТОВ "Інтер Конект" на праві власності, в межах суми заявлених позовних вимог, без обмеження/позбавлення права користування ним, не буде мати наслідком припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, не призведе до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості. Зазначає, що оскільки вартість вказаного об`єкта нерухомості становить 6 000 000,00 грн, відтак накладення арешту на зазначене майно є співмірним із заявленими позовними вимогами.
11. Прокурор зазначив, що застосування заходів забезпечення не завдасть шкоди відповідачеві, а тому відсутні підстави для застосування зустрічного забезпечення позову.
Короткий зміст судових рішень
12. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.09.2021, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 08.11.2021, заяву Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області про вжиття заходів забезпечення позову у справі задоволено. Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладання арешту на нерухоме майно: нежитлову будівлю громадського торгового центру літ. А-2, яка розташована за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, проспект Героїв Сталінграду, будинок 9р, реєстраційний номер 37572348101, номер запису про право власності 35502638, яке належить ТОВ "Інтер Конект" на праві власності.
13. Враховуючи викладені заявником обставини, а також долучені на підтвердження вказаних обставин докази, суди дійшли висновку про наявність підстав для забезпечення позову, оскільки заходи забезпечення позову відповідають процесуальним нормам, що регулюють дані правовідносини, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
14. Додатково, суд апеляційної інстанції зазначив, що забезпечення позову шляхом накладення арешту (тимчасового обмеження права на відчуження та розпорядження майном) на нежитлову будівлю громадсько-торгового центру літ.А-2, що розташована за адресою: м. Миколаїв,пр. Героїв Сталінграду, 9р (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 37572348101), яка належить ТОВ "Інтер Конект" на праві власності, в межах суми заявлених позовних вимог, без обмеження/позбавлення права користування ним, не буде мати наслідком припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості, є співмірним із заявленими позовними вимогами, та не позбавляє відповідача права користування ним.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
15. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 06.09.2021 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.11.2021, прийняти нове рішення, яким у задоволення заяви прокурора про вжиття заходів забезпечення позову відмовити у повному обсязі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)
16. Скаржник не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій та вказує на порушення судами норм процесуального права зазначаючи, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень суди дійшли помилкових висновків щодо наявності підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
17. За твердженнями скаржника, звертаючись із заявою про забезпечення позову, позивач мав належним чином довести наявність обставин, які б свідчили про намір відповідача ухилитися від виконання судового рішення, у разі задоволення позовних вимог.
18. При цьому скаржник зазначив, що ні прокурором у заяві про забезпечення позову, ні судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, не наведено фактичних обстави, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість того, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову може призвести до порушення вимог щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, не може бути підставою для забезпечення позову у справі.
19. Скаржник посилається на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 916/2786/17.
20. Скаржник зазначає, що протилежність намірів відповідача щодо виконання своїх обов`язків підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, відповідно до яких відповідач систематично сплачує 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Позиція інших учасників справи
21. Заступник керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області і заступник керівника Запорізької обласної прокуратури подали відзиви на касаційну скаргу, в яких не погоджуються з доводами касаційної скарги, вважають їх безпідставними і необґрунтованими, просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Прокурор і позивач у відзивах погоджуються з доводами судів щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача, а також вказують на неправомірну поведінку останнього, пов`язану із ухиленням від сплати дійсної вартості землекористування, що підтверджує його наміри ухилятися від сплати коштів за використання земельної ділянки. Заступник керівника Запорізької обласної прокуратури також просить справу розглядати за участі представника прокуратури, проте жодним чином таке своє клопотання не обґрунтовує, а тому у Суду з урахуванням положень статті 301 ГПК України відсутні підстави для його задоволення.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів скаржника і висновків судів попередніх інстанцій
22. У силу статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
23. Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.
24. За змістом статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
25. За приписами пункту 1 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
26. При цьому, зважаючи на практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову, під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
27. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
28. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
29. За частиною 11 статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
30. Слід зауважити, що розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
31. Близькі за змістом висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20.
32. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суди попередніх інстанцій виходили з доведеності обставин ймовірного утруднення виконання чи невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
33. Вказаних висновків суди дійшли з урахуванням наданих заявником доказів, що статутний капітал відповідача більше ніж удвічі менше заявлених до відповідача позовних вимог; торгівельний центр літ А., трансформаторна підстанція літ. Б, який розташований за адресою: вул. Перемоги, 64, м. Запоріжжя перебуває під обтяженням на суму 72 203 000 грн і у випадку задоволення позовних вимог неможливо буде отримати задоволення за рахунок зазначеного майна; за відповідачем зареєстровано право власності на нежитлову будівлю громадсько-торгового центру літ. А-2, що розташована за адресою: м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, 9р вартістю 6 000 000 грн; згідно з відкритими даними, які містяться в державних реєстрах, інше майно у відповідача відсутнє.
34. Суди попередніх інстанцій, дослідивши викладені заявником доводи та надані на підтвердження цих доводів докази, врахувавши наявність зв`язку між заявленим прокурором заходом забезпечення позову у виді накладення арешту на майно відповідача в межах заявлених позовних вимог і предметом спору, співмірність і адекватність, дійшли висновку про наявність підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно.
35. За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження.
36. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх.
37. Отже накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам.
38. Подібні за своїм змістом висновки щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 915/373/20 та від 03.12.2021 у справі № 910/4777/21, а також від 08.10.2020 у справі № 465/4985/18 і від 15.06.2021 у справі № 757/48375/20 (щодо аналогічних за змістом положень Цивільного процесуального кодексу України). Колегія суддів погоджується з ними і не вбачає підстав для відступу від них.
39. Разом з тим, під час касаційного розгляду цієї справи колегією суддів встановлено, що Верховний Суд у своїх постановах від 10.09.2019 у справі № 904/1478/19, від 16.12.2019 у справі № 904/3459/19 та від 28.05.2021 у справі № 10/5026/290/2011(925/1502/20) дійшов до протилежних висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України, які полягають у тому, що накладення арешту на (нерухоме) майно, що належить відповідачам з метою забезпечення позову про стягнення коштів, не має зв`язку з предметом позовної вимоги (стягнення коштів), оскільки таке (нерухоме) майно не належить до предмета спору у цих справах, оскільки накладення арешту на майно має стосуватися майна, що належить до предмета спору (позови про визнання права власності на нього або про витребування цього майна з чужого незаконного володіння жодною із сторін у межах цих справ не подавалися).
40. На думку колегії суддів зазначений у пункті 39 цієї ухвали висновок також концептуально не узгоджуються з викладеним у пункті 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17 висновком щодо можливості накладення арешту на майно в забезпечення позову про стягнення коштів (заборона відчуження або арешт майна, які накладються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягення на таке майно в разі задоволення позову). Разом з тим, зазначена позиція сформована Великою Палатою Верховного Суду у справі, в якій ухвала щодо забезпечення позову не була предметом касаційного перегляду, а тому не може бути застосована у справі, що переглядається, без урахування висновків, викладених у пункті 39 цієї ухвали.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
41. Відповідно до частини другої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
42. Ураховуючи, що колегія суддів бажає відступити від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів (детальніше у пункті 39 цієї ухвали), викладених у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 904/1478/19, від 16.12.2019 у справі № 904/3459/19 та від 28.05.2021 у справі № 10/5026/290/2011(925/1502/20), які розглядалися колегіями суддів Касаційного господарського суду, що входять до складу інших палат, справа № 908/2382/21 підлягає передачі на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Керуючись статтями 234, 301, 302, 303 ГПК України, Суд
УХВАЛИВ:
Справу № 910/1878/20 передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. могил
