ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
3 лютого 2022 року м. Чернівці
справа № 725/1282/14-ц
провадження 822/38/22
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Перепелюк І. Б.
суддів : Кулянди М.І., Литвинюк І.М.
секретар Тодоряк Г.Д.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Першотравнового районного суду м.Чернівців від 21 травня 2014 року в цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки
встановив:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позов мотивовано наступним. 15 березня 2007 року ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014/0008/82/39215, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 25 000,00 доларів США на строк з 15 березня 2007 року до 14 березня 2014 року.
З метою забезпечення виконання зобов`язання за цим договором 15 березня 2007 року цими ж сторонами укладено іпотечний договір № 0011/0008/20717, відповідно до умов якого позичальник передав в іпотеку банку нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 .
Через неналежне виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором в частині своєчасного повернення кредитних коштів утворилася заборгованість, розмір якої на 19 лютого 2014 року склав 200 432,50 доларів США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 1 741 137,09 грн, з яких: 22 718,56 доларів США - заборгованість за кредитом, 22 420,94 доларів США - простроченої заборгованості, 17 150,25 доларів США - заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, 160 563,69 доларів США - пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів та процентів за їх користування.
З метою вирішення питання про погашення заборгованості за кредитом банк 15 жовтня 2013 року відповідно до умов кредитного та іпотечного договорів направив відповідачеві повідомлення-вимогу, згідно з якою боржника було зобов`язано у тридцятиденний термін достроково повернути всю суму заборгованості, проте ця вимога залишилась без виконання.
Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 1 741 137,09грн. звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1 і належить відповідачеві на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності від 30 серпня 2006 року, виданого Департаментом житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради згідно з розпорядженням від 30 серпня 2006 року, шляхом її продажу на прилюдних торгах, встановивши початкову ціну на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівців від 21 травня 2014 року позов задоволено. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 15 березня 2007 року № 014/0008/82/39215 у сумі 1 741 137,09грн. звернено стягнення на нерухоме майно шляхом продажу на прилюдних торгах квартири АДРЕСА_1 і належить іпотекодавцю ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності від 30 серпня 2006 року, виданого Департаментом житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради згідно з розпорядженням від 30 серпня 2006 року за № 44984, шляхом її продажу на прилюдних торгах, встановивши початкову ціну на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить застосувати строк позовної давності у справі №2/725/309/14 та скасувати заочне рішення Першотравнового районного суду м.Чернівців від 21 травня 2014 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити ПАТ «Райфайзен банк Аваль» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на заставлене майно.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, оскільки постановлено з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.
Зазначав. що розгляд даного спору відбувся без його участі в судовому засіданні, оскільки він про існування вищевказаного рішення суду дізнався з повідомлення державного виконавця, хоча копії позовної заяви з доданими матеріалами та жодних повісток про час і місце даного судового розгляду він не отримував, копію судового рішення в даній справі поштою він також не отримував.
Рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівців від 6 жовтня
2009 року в справі № 2-242/2009 за позовом ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором позов задоволено. Стягнено солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором в розмірі 242 447,50 грн. Цим рішенням встановлено, що загальна заборгованість за кредитом на 5 серпня 2009 року становила 32 562,52 доларів США, в тому числі: 22 844,67 доларів США - заборгованості за кредитом, 2 355,27 доларів США - нарахованих та несплачених процентів, 6 362,58 доларів США - пені за несвоєчасне повернення кредиту та процентів.
23 квітня 2008 року позивачем надіслано відповідачам претензію про повернення боргу за кредитним договором.
Першотравневим відділом державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції при примусовому виконанні виконавчого листа №2-242, який виданий Першотравневим районним судом м.Чернівці 03.03.2010 року 28.11.2011 року була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки стягував ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» відмовився залишити за собою майна боржника не реалізоване під час виконання рішення, а саме квартиру АДРЕСА_1 .
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що 15 березня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014/0008/82/39215, за умовами якого банк зобов`язувався надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту в розмірі 25 000,00 доларів США на строк з 15 березня 2007 року до 14 березня 2014 року включно на умовах, передбачених у цьому договорі, а позичальник зобов`язувався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов`язання у повному обсязі у терміни, передбачені цим договором.
З метою забезпечення виконання зобов`язання за вказаним кредитним договором 15 березня 2007 року сторонами укладено іпотечний договір № 011/0008/20717, за умовами якого відповідач передав в іпотеку банку належне йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .
15 жовтня 2013 року банк відповідно до умов кредитного та іпотечного договорів направив відповідачеві лист-вимогу № 114-28-0-00/2089, згідно з яким його було зобов`язано у тридцятиденний термін достроково повернути всю суму заборгованості, проте ця вимога залишилась без виконання. У цій вимозі банк також повідомив боржника про право банку у разі невиконання вимоги про усунення порушень за договором, звернути стягнення на предмет іпотеки у судовому або позасудовому порядку.
Відповідач належним чином не виконав своїх зобов`язань за кредитним договором, внаслідок чого заборгованість станом на 19 лютого 2014 року становить 200432,50 дол. США, яка складається з: заборгованості за кредитом - 22718,56 дол. США, прострочена заборгованість - 22420,94 дол. США, прострочених відсотків - 17150,25 дол. США та пені за прострочення сплати кредиту та відсотків - 160563,69 дол. США, що станом на 19.02.2014 року за офіційним курсом НБУ становить 1741137,09 грн.
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відповідно до положень ч. 1 ст. 369 цього Кодексу - без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог обрання позивачем способу звернення стягнення на предмет іпотеки через неналежне виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором, яке призвело до виникнення заборгованості за кредитом, а також не реагування відповідача на повідомлення позивача про необхідність усунення порушень зобов`язань за цим кредитним договором.
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
У разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Такий висновок суду відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленому у постанові від 28 березня 2018 року № 14-10цс18.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Статтею 3 цього Закону визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Згідно з частиною першою статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання
Згідно із частиною першою статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а відповідно до частини третьої статті 33 цього ж Закону звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до частини другої статті 590 ЦК України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічне положення передбачено статтею 33 Закону України «Про іпотеку».
Судом встановлено, що рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівців від 6 жовтня 2009 року в справі № 2-242/2009 за позовом ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором позов задоволено. Стягнено солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором в розмірі 242 447,50 грн. З рішення вбачається, що загальна заборгованість за кредитом на 5 серпня 2009 року становила 32 562,52 доларів США, в тому числі: 22 844,67 доларів США - заборгованості за кредитом, 2 355,27 доларів США - нарахованих та несплачених процентів, 6 362,58 доларів США - пені за несвоєчасне повернення кредиту та процентів.
23 квітня 2008 року позивачем надіслано відповідачам претензію про повернення боргу за кредитним договором.
Відповідно до п.5.5 Кредитного договору №014/0008/82/39215 від 15.03.2007 року, позичальник зобов`язується достроково здійснити повернення кредиту, процентів та інших платежів, що визначені цим Договором, у разі: невиконання або неналежного виконання позичальником умов цього Договору та або договорів застави, іпотеки, інших договорів, що забезпечується повернення кредит.
Кошти мають бути поверненні протягом 30 календарних днів з моменту надіслання Кредитором на адресу позичальника відповідного листа- повідомлення.
Отже, звернувшись до відповідача з позовом про повернення кредиту у повному обсязі банк змінив строк виконання основного зобов`язання.
Згідно зі статтею 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Як встановлено частиною першою статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до статті 262 ЦК України заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
За змістом частини четвертої статті 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц (провадження № 14-59цс18) зробила висновок, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя статті 267 ЦК України).
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін. Як встановлено судом та підтверджується наданими позивачем на підтвердження своїх вимог доказами, відповідач належним чином не виконав своїх зобов`язань за кредитним договором, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, яка станом на 19 лютого 2014 року становить 200432,50 дол. США, яка складається з: заборгованості за кредитом - 22718,56 дол. США, прострочена заборгованість - 22420,94 дол. США, прострочених відсотків - 17150,25 дол. США та пені за прострочення сплати кредиту та відсотків - 160563,69 дол. США, що станом на 19.02.2014 року за офіційним курсом НБУ становить 1741137,09 грн. Суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позовних вимог про наявність кредитної заборгованості та підстав для звернення стягнення на заставне майно, враховуючи, що відповідачем не було заявлено про строк позовної давності.
Відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.
Якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалить у ній заочне рішення, відповідач вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. У разі відмови суду першої інстанції у задоволенні цієї заяви, відповідач може заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції.
Той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції.
Відповідач ОСОБА_1 , звертаючись до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення, зазначав, що він не отримував судових повісток, а, відтак, не був повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи, чим був позбавлений можливості реалізувати свої процесуальні права та взяти участь у змагальному процесі. Ухвалою Першотравневого районного суду м.Чернівців від 18 лютого 2019 року в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення відмовлено. Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, відповідач у апеляційній скарзі заявив про пропуск позивачем позовної давності з огляду на рішення Першотравневого районного суду м.Чернівців від 6 жовтня 2009 року у справі № 2-242/2009 та просив застосувати строк позовної давності та відмовити в позові.
Апеляційним судом встановлено, що строк виконання основного зобов`язання було змінено шляхом направленням позичальнику вимоги від 23.04.2008 року, тобто після спливу 30 календарних днів у позивача виникло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав, однак позивач звернувся до суду із зазначеним позовом лише у березні 2014 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності.
Враховуючи те, що з позовом позивач звернувся лише у березні 2014 року, колегія суддів вважає, що Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» пропущено строк звернення до суду з даним позовом, визначений статтею 257 ЦК України, про застосування якої заявлено відповідачем в апеляційній скарзі.
Щодо судових витрат
Згідно ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та відмови в позові, з позивача слід стягнути на користь відповідача витрати по сплаті судового збору.
З квитанції №122 від 14.01.2019 року вбачається, що ОСОБА_1 за подання заяви за перегляд заочного рішення суду сплатив судовий збір 384 грн. 20 коп.
З квитанції №67 від 19.03.2019 року вбачається, що ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги сплатив судовий збір 5481 грн.
З квитанції №143 від 09.08.2019 року вбачається, що ОСОБА_1 за подання касаційної скарги сплатив судовий збір 7308 грн.
Отже з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» слід стягнути на корись ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 13173 грн. 20 коп.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Судом першої інстанції порушені норми процесуального права, що відповідно до п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та відмови в позові.
Керуючись ст. 374, 376, 381, 382, 383 ЦПК України апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Заочне рішення Першотравнового районного суду м.Чернівців від 21 травня 2014 року скасувати.
В позові Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 13173 грн. 20 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий І.Б. Перепелюк
Судді: І.М. Литвинюк
М.І. Кулянда
