УХВАЛА
27 січня 2022 року
Київ
справа №240/9395/20
адміністративне провадження №К/990/2970/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Усенко Є.А., Яковенка М.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15.07.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2021 у справі № 240/9395/20 за позовом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до Приватного підприємства «УКРПАЛЕТСИСТЕМ» про стягнення податкового боргу,
ВСТАНОВИВ:
20.01.2022 до суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (далі - скаржник, ГУ ДПС), направлена до суду поштою 17.01.2022.
Під час перевірки касаційної скарги встановлено, що вона не відповідає вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а тому підлягає залишенню без руху, з огляду на таке.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній міститься посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права (постанови Верховного Суду України від 17.10.2017 у справі №826/11519/15 (21-3569а16), від 04.10.2016 № 21-1468а16, Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №810/2406/18 (К/9901/8579/20). Також зазначає про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права в частині розгляду апеляційної скарги в порядку письмового провадження.
Свою позицію ГУ ДПС обґрунтовує тим, що з огляду на висновки Верховного Суду України та Верховного Суду предмет доказування у справі охоплює фактичні дані, що свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкового боргу в судовому порядку, а саме - власне наявність такого боргу у платника і визнання ним такого боргу, надсилання платникові податкової вимоги в установленому порядку. Право на звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків виникає у контролюючого органу лише щодо такого платника податків, який має податковий борг та якому вручено податкову вимогу, за умови непогашення таким платником податків податкової заборгованості протягом 60 календарних днів з дня вручення йому податкової вимоги.
Однак, зі змісту судових рішень не вбачається протилежного висновку, а підставою для відмови у задоволенні позовних вимог стало те, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27.01.2020, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.10.2020, у справі №240/9592/19 визнано протиправними дії ГУ ДФС у Івано-Франківській області по внесенню до інтегрованої картки платника податків приватного підприємства «УКРПАЛЕТСИСТЕМ» суми податкового боргу з акцизного податку в сумі 699071,00 грн основного платежу та 174768,00 грн штрафних санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням від 07.10.2016 №0003671405. А також визнано протиправною та скасовано податкову вимогу ГУ ДФС у Івано-Франківській області №50859-50 від 06.06.2019 на загальну суму податкового боргу платника податків 1408691,02 грн, у тому числі основний платіж 715993,00 грн, штрафних санкцій 157846,00 грн, пені 534852,02 грн.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що скасування податкової вимоги про сплату податкового боргу свідчить про відсутність передумов для стягнення податкового боргу в судовому порядку.
У касаційній скарзі міститься посилання, що звернення податкового органу до суду з позовом про стягнення податкового боргу передувало набранню законної сили рішенням у справі №240/9592/19, тобто, на момент звернення до суду та розгляду справи податкова вимога №50859-50 від 06.06.2019 на суму 1408691,02 грн була чинною, відповідно, контролюючий орган правомірно реалізував право щодо стягнення податкового боргу.
Однак, саме та обставина, що на момент розгляду справи податкова вимога була скасована і стала підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у справі №240/9395/20.
У справах, які були предметом розгляду Верховним Судом і на які посилається скаржник у касаційній скарзі, відсутні як встановлені обставини скасування податкової вимоги після подання позову про стягнення податкового боргу.
Отже, такі доводи ГУ ДПС не можуть бути підставою для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки не свідчать про застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права по-іншому, ніж у постановах Верховного Суду України від 17.10.2017 у справі №826/11519/15 (21-3569а16), від 04.10.2016 № 21-1468а16, Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №810/2406/18 (К/9901/8579/20) з урахуванням встановлених у таких справах фактичних обставин.
Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права наведені не у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України та/або частин другої-третьої статті 353 КАС України із наведенням відповідного обґрунтування.
Крім того, розгляд справи в суді першої інстанції здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження, у зв`язку з чим для вирішення питання про відкриття касаційного провадження важливим є наявність у цій справі винятків, передбачених підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Скаржник зазначає, що ця справа має виняткове значення для відповідача (існує необхідність навести свої аргументи, які зазначені в письмових та додаткових поясненнях), однак, такі доводи суперечать правовому змісту підпункту "в" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України і мають загальний характер. Відповідно, ГУ ДПС має належним чином обґрунтувати свою позицію з цього питання.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.
У зв`язку з наведеним скаржнику необхідно подати уточнену касаційну скаргу.
Водночас суд вважає за необхідне роз`яснити скаржникові, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 - 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України)
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінку судами їх сукупності не можна вважати подібністю правовідносин.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або які зібрані у справі докази судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
При цьому, пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про не дослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Відповідно до частин другої і шостої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
У зв`язку з наведеним, касаційна скарга залишається без руху з наданням скаржнику часу на усунення виявлених недоліків.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 328, 330, 332, 359 КАС України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15.07.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2021 у справі № 240/9395/20 - залишити без руху.
Надати скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме:
- надати уточнену касаційну скаргу, зміст якої має бути викладено з урахуванням мотивів, наведених у цій ухвалі.
Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.
Роз`яснити, що відповідно до пункту 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, в редакції Закону України від 18.06.2020 №731-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіМ.М. Гімон Є.А. Усенко М.М. Яковенко
