Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 лютого 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/5178/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/5178/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
18.09.2020 адвокат Маламед В.Б., здійснюючи представництво інтересів ОСОБА_1 (м. Бер Шева, Ізраїль), звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - ГУПФ в Полтавській області, відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не призначення ОСОБА_1 пенсії за віком;
- визнати протиправним та скасування рішення ГУПФ в Полтавській області про відмову у призначенні пенсії, викладені в листах від 26.05.2020 та від 11.06.2020;
- зобов`язати відповідача призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 06.08.2019 у розмірі відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та здійснювати виплату пенсії на вказаний банківський рахунок з урахуванням індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів;
- стягнути з ГУПФ в Полтавській області моральну шкоду в розмірі 100,00 грн.
Мотивуючи позовні вимоги, представник вказує на протиправність рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю її реєстрації на території України. Зауважує, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, за ОСОБА_1 визнано право на соціальне забезпечення в Україні, зокрема у вигляді пенсії незалежно від факту проживання позивача за кордоном.
Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2020, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2020, вказану позовну заяву повернуто позивачеві.
Однак постановою Верховного Суду від 13.08.2021 вищезазначені судові рішення скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 07.09.2021 справу №440/5178/20 прийнято до провадження із подальшим залишенням без руху позовної заяви.
Після усунення представником недоліків, ухвалою судді від 17.09.2021 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
У відзиві на позов представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність. Вказує, що ГУПФ в Полтавській області на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.01.2020 у справі №440/4749/19 здійснено розгляд заяви ОСОБА_1 від 16.07.2019 та відмовлено у призначенні пенсії з огляду на відсутність реєстрації на території України та невідповідністю наданих документів вимогам Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Зазначає, що заяви позивача від 19.05.2020 та від 03.06.2020 були зареєстровані в Управлінні та на них надано відповіді в порядку, визначеному Законом України "Про звернення громадян". Вимоги ОСОБА_1 щодо виплати пенсії з врахуванням індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів задоволенню не підлягають, оскільки жодні суми відповідачем не нараховані та судовим розглядом не підтверджені. Крім того, у позові позивач не вказала з яких міркувань вона виходила визначаючи розмір моральної шкоди, не надала будь-яких розрахунків в обґрунтування розміру моральної шкоди та не додано доказів на підтвердження спричинення їй моральної шкоди, у зв`язку з чим у задоволенні вимоги про стягнення моральної шкоди належить відмовити (т. 2 а.с. 5-8).
Розгляд справи, відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України, здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у серпні 1998 року виїхала на постійне місце проживання до Держави Ізраїль, факт чого підтверджується копією паспорта громадянина України для виїзду закордон № НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 207-208).
16.08.2019 до Пенсійного фонду України надійшло звернення уповноваженого представника ОСОБА_1 - Меламеда В. від 12.08.2019 щодо передачі заяви ОСОБА_1 від 16.07.2019 про призначення пенсії. До заяви додавались копії довіреності представника та посвідчення особи, трудова книжка, а також особиста заява ОСОБА_1 про призначення їй пенсії (т. 1 а.с. 192-218, 221-222).
Листом від 22.08.2019 №21848/6-11 Пенсійний фонд України надіслав заяву ОСОБА_1 разом з доданими до неї документами для розгляду по суті до ГУПФ в Полтавській області (т. 1 а.с. 219).
Рішенням ГУПФ в Полтавській області від 05.09.2019 №126 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком з огляду на відсутність паспорта громадянина України з реєстрацією на території України та невідповідністю наданих документів вимогам Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону 1058 (для призначення пенсії надано посвідчення особи № НОМЕР_2 видане 06.05.2019 органом МВС в Бер Шеві, паспорт громадянина України з реєстрацією на території України відсутній, відсутня довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації) про реєстрацію, фактичне проживання на дату подання заяви; копія трудової книжки не завірена в вищезазначеному порядку) (т. 1 а.с. 223-224, т. 2 а.с. 12-13).
Не погодившись із правомірністю рішення відповідача від 05.09.2019 №126, представник позивача звернувся до суду х позовом.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.01.2020 у справі №440/4749/19, що набрало законної сили 02.03.2020, позовні вимоги ОСОБА_1 до ГУПФ в Полтавській області про визнання неправомірним рішення та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Суд визнав протиправним та скасував рішення ГУПФ в Полтавській області від 05.09.2019 №126 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком. Зобов`язано ГУПФ в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 ) від 16.07.2019, зареєстровану 29.08.2019 за вхідним номером 1529 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено (т. 1 а.с. 228-235).
На звернення ОСОБА_1 на веб-портал Пенсійного фонду України щодо виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.01.2020 №440/4749/19 з боку ГУПФ в Полтавській області надано відповідь листом від 26.05.2020 №2739-2631/С-03/8-1600/20, якою повідомлено про повторний розгляд заяви позивача про призначення пенсії за віком, за результатами розгляду якої прийнято рішення від 05.05.2020 №12 про відмову у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю документів, підтверджуючих у встановленому законодавством порядку місце проживання (реєстрації) на території України та стаж (т. 1 а.с. 237).
Відповідно до рішення ГУПФ в Полтавській області від 05.05.2020 №12 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком за її заявою від 16.07.2019 у зв`язку з відсутністю реєстрації на території України та невідповідністю наданих документів Порядку. Аналіз надісланих уповноваженим представником ОСОБА_1 документів для призначення їй пенсій за віком на загальних підставах відповідно Закону 1058 на підставі заяви від 29.08.2019 показав, що для призначення пенсії надано посвідчення особи № НОМЕР_2 видане 06.05.2019 органом МВС в Бер Шеві; паспорт громадянина України з реєстрацією на території України відсутній; відсутня довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації) про реєстрацію, фактичне проживання на дату подання заяви; копія трудової книжки не завірена у вищезазначеному порядку (т. 2 а.с. 14-15).
Листом ГУПФ в Полтавській області від 11.06.2020 повернуто заяву про виплату пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що особа на обліку в органах Пенсійного фонду України в Полтавській області не перебуває і раніше не перебувала (т. 1 а.с. 240).
Вважаючи протиправною бездіяльність ГУПФ в Полтавській області щодо не призначення пенсії позивачу, а також протиправним рішення про відмову у призначенні пенсії за віком, позивач через свого уповноваженого представника звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (надалі - Закон №1058-IV) загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов`язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
Згідно з пунктом 1 частини першої та частиною четвертою статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку про те, що за загальним правилом, право на призначення (перерахунок, поновлення) пенсії мають громадяни України та іноземці і особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, на умовах та порядку, передбачених законодавством або міждержавними угодами.
Порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії визначено статтею 44 Закону №1058-IV (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якою, зокрема передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
За визначенням абзацу 1 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України особи, на яку він оформлений, і дає право цій особі на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Порядок №22-1).
Пунктом 1.1 Порядку №22-1 встановлено, що заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).
Як видно з матеріалів справи, заяву ОСОБА_1 від 16.07.2019 про призначення пенсії подано уповноваженим представником позивача.
Пунктом 2.1 Порядку №22-1 встановлено перелік документів, які додаються до заяви про призначенні пенсії, до яких віднесено :
- документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування;
- документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637,
- для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 1 липня 2000 року (додатки 1, 3 до Положення); у разі якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року (додаток 1).
- документи про місце проживання (реєстрації) особи,
- документи, які засвідчують особливий статус особи,
- документ уповноваженого органу Російської Федерації про те, що особі не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, та особисту декларацію про відсутність громадянства держави-окупанта.
За документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або документ відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування (пункт 2.22 Порядку №22-1). Документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію (пункт 2.23 Порядку №22-1).
Згідно з пунктом 2.9 Порядку №22-1 особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу), місце її проживання (реєстрації) та вік.
З аналізу наведених норм слідує, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, зокрема такі, що засвідчують особу та її місце проживання (паспорт), подані до уповноваженого органу ПФУ в установленому порядку.
Разом з цим, як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, представник позивача звертаючись від імені позивача до ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою про призначення позивачу пенсії за віком, не надав ані копії паспорту громадянина України, ані паспорту громадянина України для виїзду за кордон, ані довідки відповідного органу з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування.
Паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_1 , копія якого наявна у матеріалах справи суд до уваги не приймає, оскільки документ є недійсним з 07.06.2008 (т. 1 а.с. 207-208).
У зв`язку з цим суд приходить до висновку про недотримання позивачем положень п. п. 2.9, 2.22 Порядку №22-1 при подачі документів для призначення пенсії за віком, оскільки позивач при зверненні про призначення пенсії не надав належного документу, який би посвідчував його особу та місце проживання.
Надане позивачем посвідчення особи № НОМЕР_2 , видане органом МВС в м. Бер Шеві від 06.05.2012, не відповідає положенням п. п. 2.9, 2.22 Порядку №22-1.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 13 Закон України "Про єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" до документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, відносяться паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну; тимчасове посвідчення громадянина України.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 13 вказаного Закону, до документів, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус, належать посвідчення водія; посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон; посвідка на постійне проживання; посвідка на тимчасове проживання; картка мігранта; посвідчення біженця; проїзний документ біженця; посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту; проїзний документ особи, якій надано додатковий захист.
З наведеного переліку документів, що посвідчують особу, слідує, що такий вид документу як посвідчення особи, видане компетентним органом іншої держави, не входить до числа документів, які за змістом закону є належними. У зв`язку з цим твердження представника про надання ним до пенсійного органу достовірного документу, що посвідчує особу заявника, є помилковим.
Щодо посилань представника позивача про надання відповідачу документів, засвідчених нотаріусом в державі Ізраїль, підпис та повноваження якого у свою чергу підтверджено печаткою апостиль, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про міжнародне приватне право" документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Документи, які складені за кордоном, приймаються нотаріусом для вчинення перекладу за наявності апостиля або відмітки про їх легалізацію.
Існує два способи засвідчення: консульська легалізація та проставлення апостиля.
Легалізація документів та/або проставлення апостиля - це процес підтвердження походження документів. Як апостиль, так і легалізація підтверджують справжність підпису особи, що засвідчила документ.
Апостиль ставиться для використання документів в країнах, які підписали Гаазьку конвенцію, яка була прийнята у 1961 році, згода на обов`язковість якої надана Законом України від 10.01.2002 "Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів" та вступила в силу в Україні в 2003 році.
Згідно зі ст. 1 Гаазької конвенції ця Конвенція поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави.
Для цілей цієї Конвенції офіційними документами вважаються: a) документи, які виходять від органу або посадової особи, що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів прокуратури, секретаря суду або судового виконавця; b) адміністративні документи; c) нотаріальні акти; d) офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів.
Отже, у силу приписів пункту "d" частини 2 статті 1 Гаазької конвенції довіреність, видана особою приватного права, є офіційним документом та на неї поширюються вимоги цієї Конвенції.
Статтею 3 цієї Конвенції передбачено, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.
Згідно з положеннями Конвенції, документ, на якому проставлено апостиль, не потребує ніякого додаткового оформлення чи засвідчення і може бути використаний в будь-якій іншій державі-учасниці Конвенції.
Відповідно до статті 4 Конвенції, передбачений в частині першій статті 3 апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріпляється з документом; він повинен відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції.
Таким чином для цілей прийняття документа складеного в Ізраїлі та звільнення його від процедури консульської легалізації, він повинен містити апостиль або бути скріпленим з апостилем.
При цьому у розумінні Закону України "Про нотаріат" нотаріус, який вчиняє нотаріальні дії, не вправі вчиняти нотаріальні дії на своє ім`я, однак вказане положення Закону розповсюджується виключно на нотаріальні дії, вчинені нотаріусами та посадовими особами, які вчиняють такі дії на території України, та відповідно не можуть регулювати порядок вчинення нотаріальних дій відповідними особами інших держав (в даному випадку держави Ізраїль).
Суд зазначає, що наявність на довіреності апостилю свідчить про оформлення довіреності належним чином, а апостиль на копіях документів свідчить про їх нотаріальне засвідчення, однак не спростовує факту ненадання позивачем документу, що встановлює особу заявника, як це передбачено Порядком № 22-1.
Суд вважає неприйнятними доводи представника позивача про те, що право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом та відсутні чинні положення пенсійного законодавства, які б забороняли виплату пенсій при виїзді на місце постійного проживання за кордон, оскільки в даному випадку позивач не позбавлений права на призначення йому пенсії за віком та права повторно звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії з наданням відповідних підтверджуючих документів.
Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 у справі №723/2676/14-а висловлена правова позиція, відповідно до якої призначення пенсії здійснюється не автоматично, а передбачає виконання ряду процедурних дій, пов`язаних із встановленням особи, що звернулася за призначенням пенсії, та наявність визначеного переліку документів. Зазначена позиція Верховного Суду в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України враховується судом.
За таких обставин у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог, оскільки позивач не дотримався норм Порядку № 22-1 в частині надання необхідних документів для призначення пенсії, а саме - документу, що посвідчує особу та місце проживання.
Тож спірні рішення дії і рішення ГУПФ в Полтавській області суд визнає такими, що відповідають критеріям правомірності та об`єктивності, у зв`язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають через безпідставність.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишити без задоволення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Є.Б. Супрун
