Єдиний державний реєстр судових рішень
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/3489/21 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2022 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Кучми А.Ю.,
суддів Аліменка В.О., Мельничука В.П.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2021 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо виплати позивачу пенсії в обмеженому розмірі протиправними;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплачувати позивачу пенсію без обмеження її максимального розміру;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити позивачу різницю між перерахованою і з врахуванням фактично виплаченою пенсію за матеріалами пенсійної справи за період з 30 вересня 2019 року по 28 лютого 2021 року у розмірі 346811,41 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2021 року позов задоволено частково. Визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо виплати позивачу пенсії в обмеженому розмірі протиправними. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії без обмеження максимальним розміром за період з 30 вересня 2019 року по 28 лютого 2021 року, з урахуванням вже проведених виплат.
Позивач 20 грудня 2021 року звернувся з заявою про ухвалення додаткового судового рішення, в якому просив викласти третій абзац резолютивної частини в наступній редакції: «Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за вислугу років, виходячи з 70% від суми місячної заробітної плати без обмеження граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2021 року заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі №640/3489/21 залишено без задоволення.
Суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги, заявлені позивачем вирішені відповідним судовим рішенням у той час, як заяв чи клопотань про зміну позовних вимог в частині визначення 70% від суми місячної заробітної плати без обмеження граничного розміру до суду не подавалось.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву позивача про винесення додаткового рішення. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неправильно та неповно досліджено докази і встановлено обставини у справі та порушено норми процесуального права. Зокрема, апелянт наголошує, що судом першої інстанції не було у повному обсязі розглянуто заявлені позовні вимоги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні заяви про винесення додаткового рішення, суд першої інстанції зауважив, що судом вирішено усі позовні вимоги, які позивач ставив на розгляд при зверненні з позовною заявою.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві позивачем позовні вимоги сформовані наступним чином:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо виплати позивачу пенсії в обмеженому розмірі протиправними;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплачувати позивачу пенсію без обмеження її максимального розміру;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити позивачу різницю між перерахованою і з врахуванням фактично виплаченою пенсію за матеріалами пенсійної справи за період з 30 вересня 2019 року по 28 лютого 2021 року у розмірі 346811,41 грн.
Таким чином, судом при вирішенні справи №640/3489/21 по суті розглядались позовні вимоги, викладені саме таким чином, на підставі вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд першої інстанції вірно вказав, що позивачем не подавалась заяви або клопотання щодо зміни позовних вимог, а тому відсутні підстави для розгляду питання щодо здійснення перерахунку та виплати позивачу пенсії за вислугу років, виходячи з 70% від суми місячної заробітної плати без обмеження граничного розміру.
З наведеного вбачається, що судом вирішено усі позовні вимоги, які позивач ставив на розгляд при зверненні з позовною заявою.
При цьому, колегія суддів вказує, що незгода позивача із частковим задоволенням позовних є підставою для оскарження судового рішення в апеляційному порядку, однак не є підставою для винесення додаткового судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; судом не вирішено питання про судові витрати.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в постановленні додаткового судового рішення у даній справі.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 252, 310, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 27.05.2022.
Головуючий суддя: А.Ю. Кучма
В.О. Аліменко
В.П. Мельничук
