Єдиний державний реєстр судових рішень
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа №380/7479/22
У Х В А Л А
про самовідвід
06 червня 2022 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сасевича О.М., розглянувши у письмовому провадженні заяву судді Львівського окружного адміністративного суду Сасевича О.М. про самовідвід у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Печерського районного суду міста Києва про визнання протиправною відстрочки у задоволенні запиту на інформацію та зобов`язання вчинити дії, -
в с т а н о в и в:
на розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Печерського районного суду міста Києва, з вимогами визнати протиправною відстрочку Печерського районного суду міста Києва від 27.04.2022 року у задоволенні запиту на інформацію від 24.04.2022 року та зобов`язати Печерський районний суд міста Києва негайно (в порядку ч. 1 ст. 371, п. 1 ч. 1 ст. 263 КАС України) надати запитувану інформацію.
Відповідно до вимог ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, адміністративна справа №380/7479/22 за позовом ОСОБА_1 передана на розгляд судді Сасевичу О.М.
Керуючись п. 4 ч. 1 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя Сасевич О.М. заявив у цій справі самовідвід і подав відповідну заяву від 06.06.2022 року.
Така заява мотивована тим, що в позовній заяві позивач зазначає, що надіслав на електронну пошту відповідача запит на публічну інформацію, в якому просив суд надати інформацію щодо справи про адміністративне правопорушення №757/30711/21-п за ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Листом від 27.04.2022 року №883/22 відповідач відстрочив надання відповіді на запит позивача на строк до закінчення воєнного стану в Украі?ні. Указана відстрочка була обґрунтована тим, що доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень, сервісів «Стан розгляду справ» та «Список справ, призначених до розгляду» тимчасово призупинено. При цьому, відповідач послався на рішення Ради суддів Украі?ни від 25.03.2022 року №11 «Щодо обмеження доступу до публічної інформації», як підставу для застосованої відстрочки в наданні відповіді на запит позивача. Указане (щодо прийняття оскаржуваної відстрочки у задоволенні запиту на інформацію на підставі рішення Ради суддів Украі?ни від 25.03.2022 року №11 «Щодо обмеження доступу до публічної інформації») підтверджується листом від 27.04.2022 року №883/22, а також про це стверджує й відповідач у відзиві на позовну заяву в цій справі.
Позивач у позові стверджує про неможливість обмеження його права на доступ до публічної інформації в спосіб і з підстав, як це було вчинено відповідачем, й надає критичної оцінки рішенню Ради суддів Украі?ни від 25.03.2022 року №11 «Щодо обмеження доступу до публічної інформації».
01.06.2022 року від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що підставою для відстрочки у наданні позивачу запитуваної інформації слугувало рішення Ради суддів Украі?ни від 25.03.2022 року №11 «Щодо обмеження доступу до публічної інформації».
У той же час, суддя Львівського окружного адміністративного суду Сасевич О.М. є членом Ради суддів України, якою було прийнято рішення від 25.03.2022 року №11 «Щодо обмеження доступу до публічної інформації».
Указане, на думку заявника, може викликати в учасників справи сумніви щодо неупередженості та об`єктивності судді при розгляді цієї справи, способом для усунення яких є самовідвід.
Надаючи правову оцінку заяві про самовідвід, суд приходить до наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.
У відповідності до ст. 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення Європейського суду з прав людини є обов`язковими для виконання Україною. Указаний Закон прямо закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Отже, гарантуючи кожному право на суд, встановлений законом, Конвенція містить вимоги щодо неупередженості суду, його незалежності та безсторонності. А окреслена вище вимога щодо суду, встановленого законом, стосується не лише правового підґрунтя його існування як такого та дотримання ним правил, якими він має керуватися, а також і складу суду у конкретній справі (наприклад рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гудмундр Андрі Астрадсон проти Ісландії»).
Слід відзначити, що Європейський суд з прав людини розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість певного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення Суду у справах «П?єрсак проти Бельгії», «Ґрівз проти Об?єднаного Королівства»). Згідно зі стабільним підходом Європейського суду з прав людини, який викладений, зокрема, в рішенні у справі «Ле Конт, Ван Левен і Де Мейер проти Бельгії», суд має бути неупередженим і безстороннім.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, визначення юридичного змісту оціночної категорії безстороннього суду зумовлює необхідність врахування суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Перший із них означає, що суддя має бути суб`єктивно вільним від упередженості при розгляді справи, а другий - що суддя має забезпечити достатні гарантії для усунення будь-яких обґрунтованих сумнівів щодо його неупередженості. Критерієм суб`єктивної безсторонності є відсутність зі сторони судді умисних або необережних дій чи висловлювань, які б свідчили про пряму чи опосередковану особисту зацікавленість у вирішенні справи або іншим чином давали б підстави сумніватися в його неупередженості. Суб`єктивна упередженість полягає, як правило, в умисних чи необережних діях або висловлюваннях суддів (присяжних) перед початком чи під час судового розгляду справи. Об`єктивно ж безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає таким критеріям: забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішній вияв того, що воно здійснюється; суддею створено достатні гарантії для усунення об`єктивно виправданих підстав (і навіть потенційної можливості) побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім.
Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бочан проти України» зазначено, що ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі. А в рішенні у справі «Газета «Україна-центр» проти України» Суд вказав на ключове значенні довіри, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти в громадськість. У рішенні у справі «Хаузшільдт проти Данії» Європейський суд з прав людини також зазначив, що при зовнішній демонстрації судом незалежності та безсторонності можуть виникнути щодо цього сумніви. Тому важливою є та довіра, яку суди в демократичному суспільстві повинні викликати у громадськості.
Відтак, реалізація принципу верховенства права, закріпленого у ст.ст. 2, 6 Кодексу адміністративного судочинства України, є неможливою без забезпеченої можливості доступу особи до незалежного, неупередженого суду, провадження в якому відповідає вимогам справедливого судового розгляду та який би не викликав сумніву в своїй неупередженості й об`єктивності, який би відповідав критерію необхідної довіри.
Окрім того, потрібно узяти до уваги, що у відповідності до п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді, схвалених резолюцією Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 року №2006/23, суддя заявляє самовідвід від участі у розгляді справи у тому випадку, якщо для нього не представляється можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли би виникнути сумніви у неупередженості судді
Відповідно до ч. 1 ст. 38 Кодексу адміністративного судочинства України, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач не можуть брати участі в адміністративному процесі та підлягають відводу (самовідводу) з підстав, визначених у частині першій статті 36 цього Кодексу.
Підстави для відводу судді визначені ч. 1 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України, яка встановлює, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 39 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.
Частиною 3 цієї ж статті визначено, що відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Суд констатує, що у 2021 році на ХVIII з`їзді суддів України до Ради суддів України до складу Ради суддів України було обрано суддю Львівського окружного адміністративного суду Сасевича О.М. і він є членом указаного органу суддівського самоврядування по цей час.
На засіданні Ради суддів України 25.03.2022 року, членом якої на той час являвся головуючий у цій справі суддя, було прийнято рішення №11 «Щодо обмеження доступу до публічної інформації», яке є елементом доводів і заперечень сторін та по-різному оцінюється учасниками цієї справи.
Відтак, суд приходить до переконання, що така обставина може викликати у сторін судового процесу сумнів у неупередженості судді Сасевича О.М., а це в свою чергу є належним приводом для відводу судді від ведення справи у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України.
Тож, зважаючи на вищевикладене, з метою уникнення будь-яких сумнівів щодо об?єктивності та неупередженості судді у розгляді справи, для забезпечення принципів адміністративного судочинства, суд вважає за необхідне задовольнити заяву головуючого судді у справі про самовідвід.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення відводу (самовідводу) судді, який розглядає справу одноособово, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст. 36, 38, 40, 41, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
п о с т а н о в и в:
задовольнити заяву судді Львівського окружного адміністративного суду Сасевича Олександра Михайловича про самовідвід у адміністративній справі №380/7479/22 за позовом ОСОБА_1 до Печерського районного суду міста Києва про визнання протиправною відстрочки у задоволенні запиту на інформацію та зобов`язання вчинити дії.
Матеріали адміністративної справи №380/7479/22 передати до канцелярії Львівського окружного адміністративного суду для визначення головуючого судді у справі в порядку, встановленому ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала про відвід судді окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на постанову чи ухвалу суду, прийняту за наслідками розгляду справи.
Суддя Сасевич О.М.
