Єдиний державний реєстр судових рішень
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 560/16056/21
Головуючий у 1-й інстанції: Салюк П.І.
Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.
07 липня 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Граб Л.С. Полотнянка Ю.П.
за участю:
секретаря судового засідання: Шмирова О.М.,
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - Задачіна О.А.
представника відповідача - Ліщишина О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення коштів,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області з наступними позовними вимогами:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області №310 о/с від 12 жовтня 2021 року "Про особовий склад", згідно якого звільнено відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України); майора поліції ОСОБА_1 , слідчого відділення Старокостянтинівського відділу поліції ГУНП. з 13 жовтня 2021 року, з виплатою компенсації за невикористанні 29 діб щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2021 році, без встановлення премії за жовтень 2021 року;
- поновити майора поліції ОСОБА_1 на службі в поліції, на посаді слідчого відділення Старокостянтинівського відділу поліції ГУНП, з 13 жовтня 2021;
- стягнути з Головного управління Національної поліції у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 13 вересня 2021 року на дату винесення судом рішення про поновлення ОСОБА_1 на службі.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 січня 2022 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області від 12 жовтня 2021 року №310 о/с "Про особовий склад" щодо звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 .
Поновлено ОСОБА_1 на службі в поліції, на посаді слідчого відділення Старокостянтинівського відділу поліції ГУНП в Хмельницькій області з 13 жовтня 2021 року.
Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 жовтня 2021 року по 20 січня 2022 року в сумі 32760 грн. 36 коп.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції та стягнення на його користь грошового забезпечення за один місяць звернуто до негайного виконання.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції змінити в мотивувальній частині доповнивши його наступним:
- Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області порушило процедуру звільнення зі служби в поліції слідчого відділення, видавши наказ про звільнення зі служби в поліції без відповідного подання заступника начальника 1 УН11- начальника слідчого управління в порушення пункту 3 Розділу IV Інструкції з організації діяльності слідчих підрозділів Національної поліції України, затвердженої Наказ МИС України від 06.07.2017 №570 Про організацію діяльності органів досудового розслідування Національної поліції України" (Далі - Інструкція);
- наказ №310 о/с від 12 жовтня 2021 року виданий в порушення місячного строку визначеного ч.І ст. 22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України для виконання дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з служби в поліції та визначеного п.6 ч.І ст. 23 Дисциплінарного статуту Національної поліції України 3 річного терміну дії дисциплінарного стягнення;
- на час видання наказу №310о/с від 08.09.2021, не існувало дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції застосованого до ОСОБА_1 ;
- Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області в касаційній скарзі на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 зобов`язане повідомити суду касаційної інстанції, щодо видання наказів на виконання постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року про поновлення на службі в поліції, а також зобов`язане було звернутися до Верховного Суду згідно вимог н.2 ч.І ст. 252 КАС України про ухвалення додаткового судового рішення щодо чинності наказу №462 від 1 1.05.2016 та способу виконання постанови Верховного Суду від 24.09.2020;
- наказу №410 о/с від 12 жовтня 2021 року на підставі ухвали Хмельницького окружного адміністративного суд від 30.09.2021 у справі №822/1584/16 виданий незаконно;
В решті, позивач просить мотивувальну частину судового рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 січня 2022 року у справі №560/16056/21 з встановленими обставинами залишити без змін. Також резолютивну частину рішення залишити без змін.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що, на його думку, призвело до прийняття рішення з неповних мотивів.
В свою чергу Головну управління Національної поліції в Хмельницькій області також подало до суду апеляційну скаргу на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 січня 2022 року, в якій просить його скасувати, а позивачу відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що після отримання постанови Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №822/1584/16, якою визнано законними та обґрунтованими висновки Хмельницького окружного адміністративного суду, щодо законності наказів ГУНП в Хмельницькій області № 462 та № 210 від 15.07.2016 о/с, якими відповідно на позивача накладено дисциплінарне стягнення та звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення) Головне управління видало наказ від 15.10.2020 року №1479 "Про скасування наказу ГУНП в Хмельницькій області від 17.01.2017 №59 "Про скасування п.1 наказу ГУНП в Хмельницькій області від 11.05.2016 №462 в частині накладення дисциплінарного стягнення на старшого інспектора-чергового Хмельницького районного відділення поліції Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області майора поліції ОСОБА_1 у виді звільнення зі служби в Національній поліції України".
На переконання скаржника, в даному випадку строк для виконання дисциплінарного стягнення рахується з моменту видання Головним управлінням наказу №1479 про скасування наказу №59 від 17.01.2017 року, тобто з 15.10.2020 року, а не з 11.05.2016 року, як зазначає позивач у своїй позовній заяві. Окрім того, починаючи з 08.10.2020 року позивач щоденно, окрім вихідних та святкових днів, перебував на лікарняних, а відповідно до ч. 1 ст. 22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Разом з тим, рішення про можливість звільнення ОСОБА_1 під час його тимчасової непрацездатності, керівництвом ГУНП в Хмельницькій області, було прийнято лише після отримання ухвали Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.09.2021 прийнятої у справі № 822/1584/16, якою констатовано, що для ГУНП в Хмельницькій області не було та немає перешкод для звільнення ОСОБА_1 на виконання рішення суду у порядку визначеному законом.
Відповідачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому він просить вважати необгрунтованими доводи апеляційної скарги позивача та залишити їх без задоволення.
Також позивачем було надано суду додаткові письмові докази.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 в повному обсязі, та заперечили проти задоволення апеляційної скарги Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги позивача. В свою чергу просив задовольнити вимоги Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача та представників сторін, перевіривши доводи апеляційних скарг за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно задовольнити частково, а рішення суду скасувати з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи ОСОБА_1 проходив службу в органах Національної поліції. Перед звільненням позивач займав посаду - слідчого слідчого відділення Старокостянтинівського відділу поліції ГУНП в Хмельницькій області. Мав спеціальне звання майора поліції.
Наказом ГУНП в Хмельницькій області від 11.05.2016 року №462 "Про порушення службової та виконавської дисципліни окремими працівниками поліції Хмельницького районного відділення поліції Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області" (далі - Наказ №462) за неналежне виконання службової дисципліни, яке виразилось у грубому порушенні вимог Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", наказ МВС України від 22.02.2021 №155 "Про затвердження Правил поведінки та професійної етики осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України", а саме вживання під час несення служби в добовому наряді алкогольних напоїв та перебування на службі в стані алкогольного сп`яніння, на старшого інспектора-чергового Хмельницького районного відділення поліції Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області майора поліції ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в Національній поліції України.
Наказом ГУНП в Хмельницькій області від 11.05.2016 року №75 о/с (далі - Наказ №75 о/с) майора поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції з 11 травня 2016 року за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення).
В подальшому, у зв`язку із наданням позивачем до ГУНП в Хмельницькій області довідок про тимчасову непрацездатність від 26.05.2016 №117967, від 09.06.2016 №000025, від 10.06.2016 АДЗ №2444484 та від 17.06.2016 №000154 було внесено зміни до Наказу №75 о/с, відповідними наказами від 21.06.2016 №124 о/с та від 15.07.2016 №210 (далі - Наказ №210) і перенесено дату його звільнення на 25 червня 2016 року.
ОСОБА_1 оскаржив до суду Наказ №462 та Наказ №210 в частині звільнення його зі служби в поліції.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2016 року по справі №822/1584/16 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено. Скасовано накази Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області №462 від 11.05.2016 року та №210 від 15.07.2016 року в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції. Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора чергового Хмельницького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області з 25.06.2016 року. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 25.06.2016 року по 14.12.2016 року. Звернуто до негайного виконання постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та в частині стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць.
На виконання рішення суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 було поновлено на службі в поліції наказом ГУНП в Хмельницькій області №401 о/с від 19.12.2019 та наказом Головного управління № 59 від 17.01.2017 скасовано п.1 наказу ГУНП від 11.05.2016 № 462 в частині накладення дисциплінарного стягнення на майора поліції ОСОБА_1 у виді звільнення зі служби в Національній поліції України.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24.09.2020 по справі № 822/1584/16 постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 у справі № 822/1584/16 скасовано повністю, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2016 року у справі № 822/1584/16 залишено без змін.
Згідно з електронним листком непрацездатності №726897-2001177904-1 від 11 жовтня 2021 року, номер випадку непрацездатності 726897 на підставі висновку про тимчасову непрацездатність, позивач до 15 жовтня 2021 року перебував у стані тимчасової непрацездатності, а також відповідно до електронного листка непрацездатності №726897-2001342052-1 з 16 жовтня 2021 року по 22 жовтня 2021 року.
На виконання постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24.09.2020 прийнятої у справі №822/1584/16, Головне управління видало наказ №310 о/с від 12.10.2021, яким відповідно до пункту 6 частини 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) ОСОБА_1 звільнено зі служби, з 13.10.2021 року.
Наказ №310 о/с від 12 жовтня 2021 року ОСОБА_1 особисто не вручений, а направлений відповідачем поштовим відправленням №2901701302545 13 жовтня 2021 року з описом вкладеного, який отримано ним 23 жовтня 2021 року.
Вважаючи наказ ГУНП в Хмельницькій області №310 о/с від 12.10.2021, яким відповідно до пункту 6 частини 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) ОСОБА_1 звільнено зі служби, з 13.10.2021 року, незаконними та безпідставними, він звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваного наказу №310 о/с від 12.10.2021 про звільнення позивача зі служби в поліції, вимоги ч. 4 ст. 40 Кодексу законів про працю України та частини 4 статті 22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України Головним управлінням Національної поліції в Хмельницькій області дотримані не були, тому як наслідок, підлягає скасуванню і наказ Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області №310 о/с від 12.10.2021, яким відповідно до пункту 6 частини 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) ОСОБА_1 звільнено зі служби, з 13.10.2021 року.
Таким чином, на переконання суду, порушене право ОСОБА_1 підлягає судовому захисту шляхом його поновлення на службі в поліції, на посаді слідчого відділення Старокостянтинівського відділу поліції ГУНП в Хмельницькій області з 13 жовтня 2021 року.
Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушено прогулу, суд зазначив, що стягненню на користь позивача з відповідача підлягає сума грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 13 жовтня 2021 року по 20 січня 2022 року (68 робочих (календарних) днів) в розмірі 32760,36 грн. (481,77 грн. - середньоденний заробіток х 68 робочих (календарних) днів).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, що з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково, а рішення суду скасуванню з огляду на наступне.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію".
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, визначені Дисциплінарним статутом Національної поліції України, який затверджений Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII.
Пунктами 6 та 10 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено дві самостійні підстави для звільнення зі служби в поліції: у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; та у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.
Судом встановлено, що після ухвалення постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24.09.2020 прийнятої у справі №822/1584/16, наказом начальника Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області №310 о/с від 12.10.2021, яким відповідно до пункту 6 частини 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) ОСОБА_1 звільнено зі служби, з 13.10.2021 року.
При цьому, суд також встановив, що згідно з електронним листком непрацездатності №726897-2001177904-1 від 11 жовтня 2021 року, номер випадку непрацездатності 726897 на підставі висновку про тимчасову непрацездатність, ОСОБА_1 з 11 жовтня 2021 року до 15 жовтня 2021 року перебував у стані тимчасової непрацездатності, а також відповідно до електронного листка непрацездатності №726897-2001342052-1 з 16 жовтня 2021 року по 22 жовтня 2021 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 40 Кодексу законів про працю України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.
Крім того, за змістом частини 4 статті 22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади та звільнення із служби в поліції, застосовані до поліцейського, який перебуває у відпустці чи на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності), виконуються (реалізуються) після його прибуття до місця проходження служби.
Колегія суддів враховує, що оскаржуваний наказ №310 о/с від 12.10.2021, яким відповідно до пункту 6 частини 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) ОСОБА_1 звільнено зі служби, з 13.10.2021 року, прийнятий з метою виконання постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24.09.2020 прийнятої у справі №822/1584/16, яка, відповідно до 370 КАС України, є обов"язковою до виконання.
Відтак, колегія суддів констатує, що дія таких трудових відносин позивача з відповідачем була обмежена у часі та неминуче повинна була припинитися за звичайних умов, тобто після закінчення терміну перебування ОСОБА_1 на лікарняному.
Таким чином, відсутні підстави для визнання протиправним та скасування наказу начальника Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області від 12 жовтня 2021 року №310 о/с "Про особовий склад" в частині звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 , та, відповідно, поновлення його на службі в поліції, на посаді слідчого відділення Старокостянтинівського відділу поліції ГУНП в Хмельницькій області з 13 жовтня 2021 року.
Разом з тим, апеляційний суд враховує, що оскаржуваним наказом ОСОБА_1 звільнено 13.10.2021 року, тобто у період, коли він був тимчасово непрацездатним згідно з електронним листком непрацездатності №726897-2001177904-1 від 11 жовтня 2021 року, номер випадку непрацездатності 726897 на підставі висновку про тимчасову непрацездатність, ОСОБА_1 з 11 жовтня 2021 року до 15 жовтня 2021 року перебував у стані тимчасової непрацездатності, а також відповідно до електронного листка непрацездатності №726897-2001342052-1 з 16 жовтня 2021 року по 22 жовтня 2021 року.
За приписами частини третьої статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті).
Рішенням Конституційного Суду України від 04 вересня 2019 року №6-р(II)/2019 визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення частини третьої статті 40 КЗпП України.
Конституційний Суд України зазначив, що не може бути дискримінації у реалізації працівниками трудових прав. Порушення їх рівності у трудових правах та гарантіях є недопустимим, а будь-яке обмеження повинне мати об`єктивне та розумне обґрунтування і здійснюватися з урахуванням та дотриманням приписів Конституції України та міжнародних правових актів. Положеннями частини третьої статті 40 КЗпП України закріплені гарантії захисту працівника від незаконного звільнення, що є спеціальними вимогами законодавства, які мають бути реалізовані роботодавцем для дотримання трудового законодавства. Однією з таких гарантій є, зокрема, сформульована у законодавстві заборона роботодавцю звільняти працівника, який працює за трудовим договором і на момент звільнення є тимчасово непрацездатним або перебуває у відпустці. Отже, нерозповсюдження такої вимоги на трудові правовідносини за контрактом є порушенням гарантій захисту працівників від незаконного звільнення та ставить їх у нерівні умови порівняно з працівниками інших категорій.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини третьої статті 40 КЗпП України є такими, що поширюються на усі трудові правовідносини та не суперечать Конституції України.
Отже, звільнення позивача у період тимчасової непрацездатності свідчить про порушення гарантій, передбачених трудовим законодавством.
Приписами частини першої статті 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
У постанові від 15 вересня 2020 року в справі №205/4196/18 Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок про те, що в разі порушення гарантії, встановленої частиною третьою статті 40 КЗпП України, негативні наслідки необхідно усувати шляхом зміни дати звільнення позивача, визначивши датою припинення трудових відносин перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності (відпустки).
Відповідну позицію неодноразово висловлював і Верховний Суд, зокрема, у постановах від 13 листопада 2019 року в справі №545/1151/16-ц, від 11 грудня 2019 року в справі №522/3410/15-ц, від 29 січня 2020 року в справі №320/7991/16, від 11 червня 2020 року в справі №481/1043/17, від 08 липня 2020 року в справі №752/11686/18, від 22 грудня 2020 року в справі №127/33517/18, від 03 лютого 2021 року в справі №752/1880/19, від 28 липня 2021 року в справі №305/335/20, від 19 серпня 2021 року в справі №300/1126/19 та від 08 вересня 2021 року в справі №265/5327/20.
Відтак, враховуючи, що оскаржуваний наказ Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області частині підстави звільнення позивача є правомірним, проте ним звільнено ОСОБА_1 13.10.2021 року, тобто у період його тимчасової непрацездатності, порушення прав позивача, а саме звільнення його у день тимчасової непрацездатності, може бути усунено судом шляхом зміни дати звільнення, тобто визначення дати припинення трудових відносин у перший день після закінчення періоду непрацездатності.
Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що кінцевою датою закінчення періоду непрацездатності ОСОБА_1 , є 19 лютого 2022 року (субота).
Зокрема, відповідно до інформації, наявній у Порталі електронних послуг Пенсійного фонду України встановлено, що ОСОБА_1 перебував на лікарняних, про що свідчать відповідні листки непрацездатності. Всі докази, перебування ОСОБА_1 на лікарняному у згаданий період, досліджені під час апеляційного розгляду, та встановлено, що вони підтверджують період його непрацездатності до 19 лютого 2022 року.
Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Виходячи зі змісту частини першої статті 235 КЗпП України, оплата вимушеного прогулу має місце у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою.
Системний аналіз і тлумачення приписів статті 235 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що вимушений прогул - це час, упродовж якого працівник з вини роботодавця не мав змоги виконувати трудові функції. При цьому причиною виникнення вимушеного прогулу може стати звільнення без законної підстави, що перешкоджає виконанню працівником трудової функції, обумовленої трудовим договором, неправильне формулювання причини звільнення у трудовій книжці чи затримка видачі з вини роботодавця трудової книжки, що перешкоджає працівникові реалізувати своє право на працю в іншого роботодавця.
Водночас пряма заборона на звільнення у період тимчасової непрацездатності, закріплена у частині третій статті 40 КЗпП України, є самостійною гарантією, яку не варто ототожнювати з підставами звільнення. Іншими словами, звільнення працівника у період тимчасової непрацездатності, за наявності на те законних підстав для звільнення (як-то порушення умов трудового договору, закінчення строку трудового договору тощо), свідчить про порушення гарантії, передбаченої частиною третьою статті 40 КЗпП України, а не про відсутність законних підстав для звільнення.
Вимушеності прогулу надають протиправні дії чи бездіяльність роботодавця, унаслідок яких працівник позбавляється права виконувати трудові обов`язки й отримувати за це заробітну плату. Тобто працівник не може вийти на роботу та реалізовувати належне йому право на працю й оплату праці через винні дії (бездіяльність) роботодавця.
Отже, у трудовому праві превалює підхід, за яким вимушений прогул визначають як час, протягом якого працівник з вини роботодавця був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудові функції, обумовлені договором.
Таким чином, виплата середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу законодавцем пов`язується із певними діяннями роботодавця, наслідком яких стала неможливість працівника належним чином реалізовувати своє право на працю.
Вичерпний перелік підстав виплати працівникові середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу визначено статтями 235, 236 КЗпП України і вони не підлягають розширеному тлумаченню.
Отже, оплата вимушеного прогулу в установлених указаними статтями КЗпП України випадках є мірою матеріальної відповідальності роботодавця за порушення права працівника на працю. Підставою матеріальної відповідальності роботодавця є трудове майнове правопорушення, тобто винне протиправне порушення роботодавцем своїх трудових обов`язків, унаслідок чого заподіюється майнова шкода працівникові.
Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03 лютого 2021 року в справі №752/1880/19, у якій зроблено висновки про те, що у випадках зміни дати звільнення відсутній склад трудового майнового правопорушення, тобто підстава і умови матеріальної відповідальності роботодавця. Причинами того, що працівник не виконував свої трудові обов`язки і не отримував заробітну плату, є тимчасова непрацездатність, а не винні дії (бездіяльність) роботодавця.
Зміна дати звільнення не є вимушеним прогулом, за який працівникові виплачується середній заробіток, розмір якого обчислюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.
У разі зміни дати звільнення середній заробіток за весь час вимушеного прогулу не виплачується, а працівникові за його заявою чи за позовом до суду за період тимчасової непрацездатності виплачується допомога з тимчасової непрацездатності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».
Відповідні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 16 грудня 2020 року в справах №461/7292/17, №761/36220/17 та від 08 вересня 2021 року в справі №265/5327/20.
З огляду на наведене, відсутні підстави для стягнення із Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Таким чином, врахувавши зазначені обставини та керуючись вимогами вказаних норм закону, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що спір який виник між сторонами у даній справі, підлягає вирішенню шляхом зміни дати звільнення ОСОБА_1 , з врахуванням періоду перебування його на лікарняних. При цьому, наказ начальника Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області від 12 жовтня 2021 року №310 о/с "Про особовий склад" в частині звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 , колегія суддів таким, що не підлягає скасуванню.
Щодо інших доводів апеляційних скарг сторін, колегія суддів зазначає, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
При цьому апеляційний суд керується положеннями ч. 2 ст. 308 КАС України відповідно до якої суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції, та змінити дату звільнення ОСОБА_1 з посади слідчого відділення Старокостянтинівського відділу поліції ГУНП в Хмельницькій області, а саме з 13 жовтня 2021 року на 21 лютого 2022 року.
У силу п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову та зміни рішення суду з мотивів, викладених у даній постанові.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області задовольнити частково.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 січня 2022 року скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.
Змінити дату звільнення ОСОБА_1 з посади слідчого відділення Старокостянтинівського відділу поліції ГУНП в Хмельницькій області, а саме з 13 жовтня 2021 року на 21 лютого 2022 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 12 липня 2022 року.
Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Граб Л.С. Полотнянко Ю.П.
