Ухвала
07 липня 2022 року
м. Київ
справа № 363/2337/19
провадження № 61-6787 сво 21
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Гулька Б. І. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Погрібного С. О., Фаловської І. М., Червинської М. Є.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест» на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 28 вересня 2020 року у складі судді Чіркова Г. Є. та постанову Київського апеляційного суду від 24 березня 2021 року у складі колегії суддів: Крижанівської Г. В., Оніщука М. І., Шебуєвої В. А., у справі за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора комунального підприємства «Путрівське» Рибалко Віолетти Миколаївни, товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест», третя особа - орган опіки і піклування Вишгородської міської ради Київської області, про визнання протиправним та скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до державного реєстратора комунального підприємства «Путрівське» (далі - КП «Путрівське») Рибалко В. М., товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест» (далі - ТОВ «ФК «Алькор Інвест»), третя особа - орган опіки і піклування Вишгородської міської ради Київської області, про визнання протиправним та скасування рішення.
Позовна заява мотивована тим, що 22 серпня 2006 року між відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Надра» (далі - ВАТ КБ «Надра») та нею укладено кредитний договір № 17/П/14/2006-840, за умовами якого вона отримала кредит у розмірі 30 000 доларів США з терміном повернення кредиту не пізніше 10 серпня 2021 року зі сплатою 11 % річних за користування кредитом.
22 серпня 2006 року на забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між ВАТ КБ «Надра» та нею укладено договір іпотеки, за умовами якого вона, як іпотекодавець, передала банку в іпотеку належну їй квартиру АДРЕСА_1 .
У порушення умов укладеного між нею та ВАТ КБ «Надра» іпотечного договору та статті 37 Закону України «Про іпотеку» 17 травня 2019 року державний реєстратор КП «Путрівське» Рибалко В. М. без достатніх правових підстав, а саме: за відсутності договору про задоволення вимог іпотекодержателя, у період дії мораторію на примусове відчуження майна, прийняв рішення про державну реєстрацію за правонаступником ВАТ КБ «Надра» - ТОВ «ФК «Алькор Інвест» права власності на вищевказану квартиру, в якій зареєстровані та проживають двоє неповнолітніх дітей. Рішенням від 21 травня 2019 року індексний номер 46962473 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 31638966 про державну реєстрацію права власності на вищезазначену квартиру, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1833952932218, за ТОВ «ФК «Алькор Інвест».
З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просила суд визнати незаконними дії державного реєстратора КП «Путрівське» Рибалко В. М. щодо проведення 17 травня 2019 року державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 , за ТОВ «ФК «Алькор Інвест»; визнати протиправним і скасувати рішення від 21 травня 2019 року індексний номер 46962473, відповідно до якого 17 травня 2019 року внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 31638966 про державну реєстрацію права власності на вказану квартиру, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1833952932218, за ТОВ «ФК «Алькор Інвест».
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 28 вересня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконними дії державного реєстратора КП «Путрівське» Рибалко В. М. щодо проведення 17 травня 2019 року державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 , за ТОВ «ФК «Алькор Інвест». Визнано протиправним і скасовано рішення державного реєстратора КП «Путрівське» Рибалко В. М., індексний номер 46962473 від 21 травня 2019 року, згідно з яким 17 травня 2019 року внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 31638966 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1833952932218, за ТОВ «ФК «Алькор Інвест». Стягнуто з державного реєстратора КП «Путрівське» Рибалко В. М. та ТОВ «ФК «Алькор Інвест» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн з кожного.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у договорі іпотеки сторони погодили можливість виникнення в іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя та у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку» (підпункт 5.3 договору іпотеки). Частина перша статті 36 Закону України «Про іпотеку» у редакції, чинній на момент укладання договору іпотеки, вказує на необхідність укладання окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у позасудовому порядку у разі відсутності іпотечного застереження у договорі іпотеки. При цьому законодавець фактично визначає іпотечне застереження окремим правочином, за яким у сторін виникають певні права і обов`язки та який є підставою для вчинення дій щодо реєстрації права власності на заставне майно. Проте докази укладення такого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у матеріалах справи відсутні.
Окремого застереження в іпотечному договорі, як підставу виникнення права власності у іпотекодержателя, стаття 37 Закону України «Про іпотеку» у редакції, чинній на момент укладання договору іпотеки, не передбачала і в іпотечному договорі сторони про це не домовлялися. А тому прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію права власності, що виникає на підставі договору про відступлення прав за іпотечним договором та договором іпотеки, є протиправним.
Подібний правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладено у постанові від 11 квітня 2018 року в справі № 554/14813/15-ц (провадження № 14-66 цс 18).
Відповідно до довідок про реєстрацію місця проживання від 05 листопада 2019 року № 3269, № 3270 та № 3271 у спірній квартирі зареєстровані позивачка та двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Квартира, яка є предметом іпотеки використовується як місце постійного проживання позивачки, а тому не може бути примусово стягнута шляхом перереєстрації права власності на нерухоме майно на підставі дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у тому числі шляхом реєстрації права власності за іпотекодержателем, як забезпечення виконання іпотекодавцем умов кредитного договору, укладеного в іноземній валюті. Тобто, згода іпотекодавця є обов`язковою. Суд вважає, що мораторій також розповсюджується на позасудове звернення стягнення на спірне іпотечне майно за статтею 37 Закону України «Про іпотеку», що узгоджується з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а (провадження № 11-474апп 19). Таким чином, у державного реєстратора були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за ТОВ «ФК «Алькор Інвест».
Реєстрацію права власності на спірну квартиру за ТОВ «ФК «Алькор Інвест» вчинено без попереднього дозволу органу опіки та піклування, що призвело до порушення прав неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Додатковим рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 15 жовтня 2020 року стягнуто з державного реєстратора КП «Путрівське» Рибалко В. М. та ТОВ «ФК «Алькор Інвест» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 700 грн з кожного.
Постановою Київського апеляційного суду від 24 березня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Алькор Інвест» залишено без задоволення, рішення Вишгородського районного суду Київської області від 28 вересня 2020 року залишено без змін. Стягнуто з ТОВ «ФК «Алькор Інвест» на користь ОСОБА_1 6 300,00 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що у порушення положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» державний реєстратор прийняв рішення про реєстрацію права власності на спірну квартиру за ТОВ «ФК «Алькор Інвест», не урахувавши, що позивачка і її сім`я використовує її як постійне місце проживання, факт чого не спростований іпотекодержателем.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2021 року ТОВ «ФК «Алькор Інвест» звернулося до Верховного Суду
із касаційною скаргою на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 28 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 березня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 квітня 2021 року відкрито
касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали
з Вишгородського районного суду Київської області.
У травні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 квітня 2022 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 травня 2022 року вищевказану справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ТОВ «ФК «Алькор Інвест» мотивована тим, що розділом 5 іпотечного договору передбачено застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, згідно з яким іпотекодержателю передається право власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов`язання. Укладаючи іпотечний договір, іпотекодавець погодилася з тiєю умовою договору, яка передбачає, що у paзi невиконання або неналежного виконання ним зобов`язань за кредитним договором до іпотекодержателя переходить право власності на предмет іпотеки, що є згодою позивача на перехід права власності (відчуження) до іпотекодержателя в майбутньому у paзi настання чітко визначених обставин.
Тлумачення положень статті 37 Закону України «Про іпотеку» свідчить про те, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на нього іпотекодержателем не може вважатися примусовим стягненням (відчуженням без згоди власника), оскільки таке право іпотекодержателя виникло на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідного застереження в іпотечному договорі), згоду на яке надано іпотекодавцем шляхом підписання відповідного договору.
Відповідно до пункту 3.1.13 договору іпотеки іпотекодавець зобов`язався перед іпотекодержателем не прописувати неповнолітніх/малолітніх дітей у нерухомість, що є предметом іпотеки, на період дії цього договору.
Зазначається про необхідність відступити від висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а (провадження № 11-474 апп 19) щодо застосування положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
У квітні 2021 року ТОВ «ФК «Алькор Інвест» подало доповнення до касаційної скарги, в яких зазначає, що 21 квітня 2021 року представник скаржника отримала відповідь на запит № 20/01-16 від 19 квітня 2021 року, а саме - інформаційну довідку КВ-2021 № 13951, в якій зазначено, що згідно з інформації реєстрових книг бюро квартира АДРЕСА_3 на праві власності зареєстрована за: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 (на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого державним комунальним управлінням житлового господарства Мінського району м. Києва від 02 червня 1998 року наказ № 1151, та зареєстрованого в бюро 12 червня 1998 року за реєстровим № 1516). Позивачу на праві власності належить інше нерухоме житлове майно, що є відмінним від предмета іпотеки. Тому квартира, що є предметом іпотеки не є єдиним житлом позивача, а тому не підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважав, що наявні підстави для передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з необхідністю відступлення від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року у справі № 303/1775/19 (провадження № 61-5688 св 20), з огляду на таке.
Необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у вказаній постанові, викликана тим, що колегією суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду у справі № 303/1775/19 (провадження № 61-5688 св 20) зазначено таке: суд першої інстанції у справі, що переглядається встановив, що сторони договору іпотеки досягли згоди про можливість позасудового врегулювання питання про задоволення вимог іпотекодержателя, що випливає з пункту 5.3 договору іпотеки. Разом із тим, відповідно до пункту 5.3 договору іпотеки від 15 листопада 2018 року звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язання можливе на підставі домовленості сторін у порядку, встановленому статтею 37 Закону. Іпотечного застереження зазначений договір іпотеки не містить. Суд першої інстанції правильно виходив з того, що під час відчуження спірної квартири договір про її добровільну передачу у власність ОСОБА_2 укладений не був, а ОСОБА_1 як іпотекодавець не надавала своєї згоди на передачу предмета іпотеки у власність іпотекодержателю. За таких обставин, ураховуючи відсутність укладеного між сторонами договору про задоволення вимог іпотекодержателя, тобто у спосіб, визначений іпотечним договором, ненадання такого договору нотаріусу та залишення нею без перевірки наявності чи відсутності факту виконання відповідних умов правочину, з яким закон пов`язує можливість переходу права власності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що дії приватного нотаріуса щодо реєстрації за ОСОБА_2 права власності на спірну квартиру, власником якої залишалась позивачка, не можна вважати законними.
Разом з тим, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 754/10648/18 (провадження № 61-4331 св 20) зазначено: чинним законодавством передбачений порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки, як шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, так і позасудове (добровільне) врегулювання згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, зокрема й шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки. Як вбачається з пункту 11 договору іпотеки від 23 лютого 2012 року, укладеного між ОСОБА_7 і ОСОБА_1, сторони погодили, що у випадку невиконання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушення зобов`язання за договором позики в установлений іпотекодержателем строк, таку вимогу іпотекодержатель може задовольнити за рахунок предмета іпотеки, що є предметом цього договору. Це застереження відповідно до закону вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Твердження заявника, що відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» єдиною підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя, є безпідставним, оскільки відповідно до вказаної статті такою підставою може бути як договір про задоволення вимог іпотекодержателя, так і відповідне застереження в іпотечному договорі (пункт 11 договору іпотеки від 23 лютого 2012 року).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 липня 2020 року у справі № 725/1804/19-ц (провадження № 61-3458 св 20) зазначено: 25 травня 2006 року між закритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_1 було укладено договір про іпотечний кредит, за умовами якого останній надано кредит у розмірі 32 000 доларів США зі сплатою за користування кредитом 13 % річних та кінцевим терміном повернення до 24 травня 2026 року. Кредит надавався на придбання квартири АДРЕСА_1. На забезпечення виконання вказаного кредитного договору 30 травня 2006 року між сторонами було укладено договір іпотеки, предметом якого була спірна квартира. Згідно з пункту 5.3. цього договору задоволення вимог іпотекодержателя за договором про іпотечний кредит шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки може бути вчинене в позасудовому порядку, зокрема, передачі іпотекодавцем у власність іпотекодержателю предмету іпотеки в рахунок виконання іпотекодавцем основного зобов`язання за договором про іпотечний кредит у порядку, передбаченому статтею 37 Закону України «Про іпотеку». Договір іпотеки є правовстановлюючим документом та є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки. Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону України «Про іпотеку»). Отже, Закон України «Про іпотеку» прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.
Наведене свідчить про застосування судом касаційної інстанції у різних палатах принципово відмінного підходу до тлумачення пунктів 5.3 договорів іпотеки, укладених АТ «Надра», у контексті того, чи містить цей пункт іпотечне застереження у розумінні статті 37 Закону України «Про іпотеку», що викликає необхідність усунення виявлених розбіжностей у практиці їх розгляду Верховним Судом.
З огляду на викладене, касаційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест» на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 28 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 березня 2021 рокупідлягає прийняттю до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
З огляду на вказане справа розглядатиметься Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами та без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Прийняти до розгляду справу за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора комунального підприємства «Путрівське» Рибалко Віолетти Миколаївни, товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест», третя особа - орган опіки і піклування Вишгородської міської ради Київської області, про визнання протиправним та скасування рішення на розглядза касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест» на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 28 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 березня 2021 року.
Призначити справу до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Головуючий Б. І. Гулько
Судді: А. І. Грушицький
В. І. Крат
Д. Д. Луспеник
С. О. Погрібний
І. М. Фаловська
М. Є. Червинська
