ОКРЕМА ДУМКА
судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Тітова М. Ю. на постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2022 року в справі № 755/17978/20 (провадження № 61-16733св21)
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чернявська Н. Ю., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Синиця Т. В., Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, про усунення особи від права на спадкування за законом за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року.
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що він, його дружина ОСОБА_4 та син ОСОБА_5 проживали в квартирі АДРЕСА_1 , яка належала їй на праві власності в рівних долях.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, її смерть настала внаслідок злочинних дій ОСОБА_5 . За фактом умисного вбивства було порушено кримінальне провадження за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, покінчивши з життям шляхом самогубства. 28 квітня 2020 року винесено постанову про закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав.
Посилаючись на викладене, оскільки він категорично заперечує щоб майно, яке залишилося як спадщина після смерті ОСОБА_4 увійшло до складу спадкового майна ОСОБА_5 , як особи, яка позбавила спадкодавця життя, просив усунути ОСОБА_5 від права на спадкування за законом на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_4 .
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 08 червня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності підтвердження факту злочинного діяння ОСОБА_5 .
Постановою Київського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 08 червня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Усунуто ОСОБА_5 від права на спадкування за законом на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_5 умисно позбавив життя свою матір ОСОБА_4 , що підтверджено постановою про закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, а тому він не має права на спадкування після смерті ОСОБА_4 .
У жовтні 2021 року ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, у якій просила постанову Київського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року скасувати, а рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 08 червня 2021 року залишити в силі.
На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначала, що суд апеляційної інстанції неповно дослідив обставини справи, не врахував, що вирок, який набрав законної сили, та яким встановлено вину ОСОБА_5 в умисному позбавленні життя ОСОБА_4 , у матеріалах справи відсутній, та встановив обставини справи на підставі недопустимого доказу - постанови Київської міської прокуратури від 29 квітня 2020 року, яка не може бути належним доказом вини ОСОБА_5 .
Постановою Верховного Суду від 13 липня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, постанову Київського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року скасовано, а рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 08 червня 2021 року змінено, виклавши мотиви відмови в задоволенні позову в редакції цієї постанови.
Колегія суддів вважала, що цивільну правоздатність має лише фізична особа, яка є живою, усунути від права на спадкування особу, яка на момент подання відповідного позову вже померла, є неможливим, оскільки її цивільна правоздатність вже припинилась. Тому, врахувавши, що позов про усунення ОСОБА_5 від права на спадкування пред`явлено після смерті останнього, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову в позові, але помилився щодо мотивів такої відмови.
З такими висновками колегії суддів погодитися не можу й відповідно до вимог статті 35 ЦПК України висловлюю окрему думку.
Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Усунення від права на спадкування спадкоємців за законом та за заповітом можливе виключно на підставі рішення суду.
Частиною першою статті 1224 ЦК України встановлено, що не мають права на спадкування особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 зводилися до незгоди з висновком апеляційного суду про доведеність того, що ОСОБА_5 умисно позбавив життя свою матір ОСОБА_4 , оскільки в матеріалах справи відсутній відповідний вирок суду, а постанова про закриття провадження у справі не може бути доказом цього.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо помер підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого.
Пунктом 4 частини першої статті 303 КПК України передбачено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення прокурора про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником.
Таким чином, оскільки кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 закрито саме на підставі пункту 5 частини першої статті 284 КПК України, а не з інших передбачених цією статтею підстав (наприклад пункту 2 - встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення; чи пункту 3 - не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати), постанова про закриття кримінального провадження не оскаржена, вважаю, що апеляційний суд у сукупності з іншими доказами зробив обґрунтований висновок, що ОСОБА_5 умисно позбавив життя свою матір ОСОБА_4 , а тому відповідно до статті 1224 ЦК України не має права на спадкування і підлягає усуненню і доводи касаційної скарги цього не спростували.
Саме в цих межах повинен був відбуватися перегляд у касаційному порядку постанови суду апеляційної інстанції, оскільки інших доводів касаційна скарга ОСОБА_2 не містила.
Водночас, переглядаючи в касаційному порядку постанову апеляційного суду, колегія суддів дійшла висновку про неможливість вирішення спору про усунення померлого ОСОБА_5 від права на спадкування, з огляду на те, що цивільну правоздатність має лише фізична особа, яка є живою, а цивільна правоздатність ОСОБА_5 вже припинилася.
Дійсно, внаслідок смерті цивільна правоздатність ОСОБА_5 припинилася, що я не ставлю під сумнів, оскільки це передбачено частиною четвертою статті 25 ЦК України, і відповідно він не може бути відповідачем у цьому спорі, однак належне йому право на спадкування після смерті ОСОБА_4 в силу статті 1216 ЦК України може перейти до його спадкоємців, а саме до дочки ОСОБА_2 , яка як його правонаступник може брати участь в даному спорі.
За встановленим частиною першою статті 1224 ЦК України правилом особи, які умисно позбавили життя спадкодавця, не мають права на спадкування.
Тобто за умови доведення, що ОСОБА_5 умисно позбавив спадкодавця ОСОБА_4 життя, він не мав права на спадкування після її смерті.
Відповідно, якщо ОСОБА_5 не мав права на спадкування після смерті матері, то це право не може перейти до інших осіб.
Отже, усунення від права на спадкування ОСОБА_5 позбавляє відповідача, яка є спадкоємицею після його смерті, права на спадщину, що залишилася після смерті ОСОБА_4 .
При цьому смерть ОСОБА_5 жодним чином не впливає на можливість вирішення в судовому порядку спору про усунення його від права на спадкування, оскільки, як зазначено вище, це право може перейти до його дочки.
За таких обставин вважаю, що в задоволенні касаційної скарги ОСОБА_2 необхідно було відмовити, а постанову Київського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року залишити без змін.
Суддя М. Ю. Тітов
